Главная Обратная связь

Дисциплины:






Теоретичні відомості про обробку металів тиском.

Для пластичної деформації металу потрібне напруження, більше від границі його пружності і менше від границі міцності (щоб не утворювалися тріщини).

Пластична деформація металу є наслідком зсувів, що відбуваються всередині і на межах зерен. У результаті пластичної деформації зерна видовжуються настільки, що нагадують волокна, таку структуру називають волокнистою.

Після деформації у холодному стані механічні, фізичні та хімічні властивості металів змінюються: твердість, міцність і крихкість збільшуються; пластичність, в'язкість, корозійна стійкість, густина та електропровідність зменшуються. Таку зміну властивостей називають наклепом. Основну масу сплавів (сталі) піддають обробці тиском у нагрітому стані. У холодному стані тиском обробляють тільки тонкі листові і штабові заготовки із сталі та заготовки з кольорових металів і сплавів.

Чим більше нагріти сталь, тим вона пластичніша і потрібно менше енергії на її деформацію. Але нагрівання сталі до температур, близьких до лінії “солідус”, приводить до перепалювання. Перепалений метал є непоправним браком.

Крім перепалу, дуже часто при нагріванні металів і сплавів може відбутися перегрівання металу, який супроводжується різким ростом зерна аустеніту, що приводить до утворення крупнозернистої структури після охолодження. Перегрітий метал також є браком, який можна виправити відпалом.

Температуру нагрівання і час витримування для кожного металу і сплаву визначають індивідуально. Для цього є відповідні емпіричні формули.

Нагрівання металів і сплавів проводять у горнах і різних печах.

10. Прокатування металів. Пресування та волочіння. Об’ємне штампування. Суть процесу гарячого штампування в закритих та відкритих штампах. Холодне об’ємне штампування, видавлювання, висаджування, об’ємне формування. Листове штампування та його використання.

Прокатування. Прокатування проводять для того, щоб отримати листовий, сортовий, трубний, і спеціальний прокат. Суть прокатування полягає у пластичній деформації між валками (рис.23), які обертаються. Прокатування проводять як у гарячому, так і холодному стані.

 

 

Валки для прокатування відливають з відбіленого чавуну або з вуглецевої і легованої сталей. Їх виготовляють гладкими або каліброваними (з канавками “рівчаками” по колу). Перші використовуються для прокатування листової сталі, другі для сортового і фасонного прокату. Профіль, утворений суміжними канавками двох валків, називають калібром.

Прокатні стани можна класифікувати за: призначенням, кількістю валків у кліті, кількістю клітей і схемою їх розміщення.

За призначенням прокатні стани є: обтискні, заготовочні, сортові, листові та спеціальні.



За кількістю валків та їх розміщенням стани бувають дво-, три-, чотири- і багатовалкові та універсальні.

Універсальні стани мають горизонтальні та вертикальні валки і забезпечують обтискання заготовки з чотирьох сторін.

Сортові стани призначені для прокатування сортових і фасонних профілів.

До спеціальних належать стани для прокатування безшовних труб, залізничних коліс і бандажів, гусеничних траків.

Прокатні стани є нереверсивні і реверсивні (валки обертаються у прямому і зворотному напрямках).

Пресуванням називають спосіб обробки металів тиском, при якому метал видавлюють із замкнутої порожнини через отвір, площа поперечного перерізу якого менша, ніж заготовки.

Пресуванню піддають всі кольорові метали і сплави та деякі сталі. Пресування, в основному, проводять у підігрітому стані. Є два види пресування - пряме і зворотнє.

При прямому пресуванні виріб (рис.24) рухається у тому ж напрямку, що й прес-шайба, що його витискує, а при зворотньому виріб рухається назустріч прес-шайбі.

Пресовані вироби більш точні, ніж після прокатування. Пресуванням виготовляють вироби різного профілю з розміром перерізу від кількох до 400 мм.

Волочіння використовують для виготовлення дроту малого діаметру (від 0,01 до 4 мм), каліброваних прутків і тонких труб. Воно полягає у протягуванні під дією зовнішньої сили заготовки через отвір, переріз якого менший від перерізу заготовки (рис.25). Цей отвір називають очком, а інструмент - волокою (філь'єр).

Тепер поширені волочильні дошки - це інструмент з декількома філь’єрами з різними отворами. Філь’єри з отворами діаметром 0,5 мм виготовляють із рубіну або алмазу, всі решта - з твердого сплаву. Заготовку і дріт, одержаний волочінням, відпалюють для підвищення їх пластичності.

Волочіння проводять на волочильних станах. Вони складаються з двох частин: робочого інструменту - волоки і тягнучого пристрою. Тягнучі пристрої діляться на: ланцюгові, рейкові, гвинтові та барабанні.

Куванням називається обробка металу в пластичному стані (рис. 26) статичним або динамічним навантаженням (тиском). Виріб, виготовлений куванням, називають поковкою. Поковки можуть мати масу до 200 т.

Заготовку кують між нижнім (нерухомим) і верхнім (рухомим) бойками молота або преса із застосуванням різних інструментів.

Найважливішими операціями кування є: протягування, осаджування, згинання, пробивання, висаджування, рубання, прошивання та ін.

При протягуванні довжина поковки збільшується за рахунок висоти.

Місцеве осаджування називається висаджуванням.

Пресовані вироби більш точні, ніж після прокатування. Пресуванням виготовляють вироби різного профілю з розміром перерізу від кількох до 400 мм.

Волочіння використовують для виготовлення дроту малого діаметру (від 0,01 до 4 мм), каліброваних прутків і тонких труб. Воно полягає у протягуванні під дією зовнішньої сили заготовки через отвір, переріз якого менший від перерізу заготовки (рис.25). Цей отвір називають очком, а інструмент - волокою (філь'єр).

Тепер поширені волочильні дошки - це інструмент з декількома філь’єрами з різними отворами. Філь’єри з отворами діаметром 0,5 мм виготовляють із рубіну або алмазу, всі решта - з твердого сплаву. Заготовку і дріт, одержаний волочінням, відпалюють для підвищення їх пластичності.

Волочіння проводять на волочильних станах. Вони складаються з двох частин: робочого інструменту - волоки і тягнучого пристрою. Тягнучі пристрої діляться на: ланцюгові, рейкові, гвинтові та барабанні.

Куванням називається обробка металу в пластичному стані (рис. 26) статичним або динамічним навантаженням (тиском). Виріб, виготовлений куванням, називають поковкою. Поковки можуть мати масу до 200 т.

Заготовку кують між нижнім (нерухомим) і верхнім (рухомим) бойками молота або преса із застосуванням різних інструментів.

Найважливішими операціями кування є: протягування, осаджування, згинання, пробивання, висаджування, рубання, прошивання та ін.

При протягуванні довжина поковки збільшується за рахунок висоти.

Місцеве осаджування називається висаджуванням.

Прошивання - це виготовлення у заготовці отворів.

У ковальському виробництві використовують кувальні молоти (механічні та пароповітряні) і кувальні преси (гідравлічні, парогідравлічні).

Штампування - це пластична деформація заготовок, обмежена порожниною штампа і набуття заготовками зовнішньої форми цієї порожнини. Штампування розрізняють: об'ємне (рис. 27) і листове (рис. 28).

Продуктивність штампування у десятки разів більша, ніж кування, а кваліфікація робітників потрібна значно нижча. При штампуванні досягається значно більша точність і чистота поверхні, ніж при куванні. Проте штампування вигідне при масовому і серійному виробництві. Штампування буває гарячим і холодним. Штампування здійснюється на пресах, молотах і кувальних машинах.

Об'ємне штампування використовується для виготовлення виробів досить складної форми (колінчасті вали, шатуни, диски і т.п.).

При листовому штампуванні розрізняють такі операції: розподільні (вирубування, пробивання, розрізання) і формозмінні (витягування, обтискання, роздавлювання і т.п.)

11. Зварювання. Види зварювання та зварювальних з’єднань. Способи зварювання плавленням і тиском. Електродугове зварювання (ручне, покритим електродом, автоматичне, напівавтоматичне). Газове зварювання.

Зварюванням називається процес одержання нероз'ємного з'єднання матеріалів при їх наближенні до відстаней дії сил міжатомного щеплення.

Електричне зварювання винайдене у Росії:

- 1802 р. винайдена електрична дуга В.В.Петровим;

- 1882 р., М.М.Бенардос запропонував використати електричну дугу для зварювання вугільним електродом;

- у 1888 р. М.Г.Слав’янов замінив графітовий електрод на металевий.

Електричне дугове зварювання посідає перше місце серед інших видів зварювання.

Зварювання може бути з нагріванням (з розплавленням і без розплавлення) і без нагрівання.

Основні способи зварювання можна класифікувати по різному.

Найбільш відомі способи зварювання:

- ковальсько-горнове (сталь нагрівають до 1623 0К і проводять кування з використанням флюсу);

- термічне зварювання (тепло з t » 3273 0К одержують при згорянні спеціальних сумішей);

- газове зварювання (тепло з t » 3273 0К одержують при згорянні газокисневих сумішей);

- електродугове зварювання(тепло з t » 6273 0К одержують за рахунок електричної дуги). Розрізняють: ручне електродугове зварювання, під шаром флюсу, у середовищі захисних газів, порошковим і дротом без обмазки;

- контактне зварювання (тепло для зварювання одержують за допомогою використання закону Ленца-Джоуля). Розрізняють: стикове, точкове і шовне контактне зварювання;

- електрошлакове зварювання (при такому способі тепло одержують за рахунок охолодження струму через розплавлений шлак, електричної дуги при цьому немає). Розрізняють електрошлакове зварювання дротом, пластинами та іншими електродами.

Для виготовлення зварних конструкцій застосовують такі основні типи зварних з'єднань:

 

СТИКОВІ

вироби товщиною 3-8 мм зварюють без розділення кромок, більші товщини з розділенням кромок.

 

ВНАПУСК

Величина перекриття дорівнює 3-5 кратній товщині виробу.

 

ЗАКЛЕПКОВІ

Не дають щільного шва, тонкі вироби (до 3 мм).

Не потрібно просвердлювати.

 

КУТОВІ

Такі з'єднання використовують для виготовлення зварних конструкцій.

ТАВРОВІ

Найчастіше використовують для виготовлення будівельних стальних конструкцій.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...