Главная Обратная связь

Дисциплины:






Технологія виготовлення



Споживні властивості і якість м’яких меблевих товарів обумовлені видом матеріалу, що використовується, її проектуванням, технологією виготовлення, способом упакування, транспортуванням і зберіганням.

Виробництву м’яких меблів передує їх проектування, яке представляє собою процес розробки ескізів, макетів, технічної документації і готового дослідного зразка.

У проектуванні м'яких меблів беруть участь архітектори, художники, конструктори, інженери, товарознавці, дизайнери.

Після того, як конструктор визначився, починається підбір матеріалів для виготовлення меблевого виробу. Заради справедливості потрібно сказати, що 80% моделей м'яких меблів вітчизняного виробництва не є розробленими нашими конструкторами, а скопійовані з закордонних аналогів.[4]

Розроблена модель м’яких меблів для відпочинку повинна давати максимум зручності при економному використанні жилої площі. Найважливішими умовами сучасного виробництва м’яких меблів для відпочинку являється механізація і автоматизація процесів, нормалізації і уніфікація деталей, вузлів і елементів м’яких меблів для відпочинку, підвищення якості і довговічності виробу. Особлива увага приділяється вибору стилю, від якого залежать технологія виробництва і вибір матеріалів.

Виготовлення м’яких меблів включає такі етапи:

1. вхідний контроль сировини та комплектуючих;

2. виготовлення меблів;

3. контроль якості виготовлених меблів.

Технологічний процес виготовлення м’яких меблів включає такі основні види виробничих операцій в певній послідовності:

1. Виготовлення каркасу.

2. Різання поролону та наповнювачів.

3. Пошиття чохлів.

4. Обшивка меблів.

Для виробництва м’яких меблів потрібні такі виробничі дільниці:

1. Деревообробна дільниця. Тут здійснюється розпил деревини, фанери, ДСП та ДВП за кресленнями, шаблонами і лекалами на деревообробних верстатах.

2. Дільниця розкрою пінополіуретану (ППУ). Розкрій ППУ здійснюється за лекалами та шаблоном, за потреби також проклеюють елементи ППУ для виготовлення різних профілів. Для різання поролону використовують стрічкопилковий електричний або ручний верстат.

3. Дільниця розкрою синтапону, спандбонду, холофайберу. Розкрій синтапону, спандбонду або холофайберу здійснюється електро-інструментом з дисковими ножами за лекалами та шаблоном, але може виконуватись і вручну.

4. Дільниця розкрою меблевих тканин. Розкрій меблевих тканин здійснюється за технологічними картами розкрою з використанням електроінструменту з дисковими ножами, але може виконуватись і вручну.

5. Швейна дільниця. Для шиття чохлів меблів використовуються спеціальні швейні машини, наприклад: Durkоpp Аdlеr (Німеччина) - довгорукавна швейна машина з електронним керуванням, Pfаff (Німеччина) – машина для рівномірного зварювання тканини, Jukі (Японія), Mіtsubіshі (Японія) – основний парк швейних машин з електронним керуванням, Zіngеr (Німеччина) – швейна машина, призначена для обметування сипучих тканин з вирівнюванням країв (оверлок). Так, наприклад, "Лагода" використовують у виробництві швейні машини Juki.



6. Дільниця збірки дерев’яних конструкцій меблів. Для виготовлення каркасу використовують брус, ДСП або фанеру, які скріплюють або скобами за допомогою пневмопістолету, або склеюють. Складання виробу здійснюється на саморізах, меблевих скобах з клеєм ПВА, болтах, петлях накладних, спеціальних защіпках, металевих кутниках. При виготовленні виробів використовуються уніфіковані вузли: підлокітники, каркаси спинок, сидінь, основ.

7. Дільниця оббивки меблів. Оббивка меблів здійснюється з використанням пневмопістолетів скобами різних розмірів. Тут же проводиться набивання подушок, комплектація і стикування меблів.

Підготовка вихідних матеріалів є найпершим технологічним процесом при виробництві м’яки меблевих товарів. Всі вихідні матеріали піддаються сушці, яка здійснюється в спеціальних камерах до вологості 8 ± 2 %. Підвищена вологість деревини обумовлює такі дефекти, як тріщини та деформація.

Розкроювання матеріалів – це виготовлення заготовок за розмірами майбутніх елементів меблів з припуском на механічну обробку. Воно здійснюється на спеціальних станках, при цьому досягають найбільш економне використання сировини і отримують деталі високої якості. При цьому можливі дефекти : порушення розмірів, дефекти розкрою і деревини.

Подальша механічна обробка заготовок включає такі операції, як різання, пиляння, стругання, фрезерування. Метою даної обробки є надання заготовкам встановлених розмірів і профілів. Поверхні деталей повинні бути дуже гладенькими і відповідати певному класу частоти обробки. Якщо на поверхні з’являється ворсистість, задирки, та другі дефекти то їх усувають додатковим циклюванням, або шліфування, так як вони погіршують зовнішній вигляд виробу і знижують міцність склеювання.

Облицювання представляє собою процес склеювання поверхні деталі та вузлів меблів деревини із синтетичним шпоном, текстурним папером, декоративною фанерою з метою покращення зовнішнього вигляду.

Облицюванню підлягають не тільки щити та окремі деталі. При цьому в м’яких меблях в більшості переважає гарний зовнішній вигляд, покращуються її властивості, більше економічно використовують деревину, цінних порід. Облицювання можна використовувати як до обробки окремих деталей так і після. Вона складається з підготовки поверхні основи, підготовки облицювальних матеріалів, клею, приклеювання облицювати на основу і облицювання під пресом. При підготовці поверхні основи усуваються нерівності, хвилястість, видаляються сучки. При підготовці облицювальних матеріалів виготовляють розкроювання плівок.

Листи фанери нарізають по відповідним розмірам і підбирають по породі, текстурі і кольору, якщо необхідно то вирівнюють краї і заклеюють клейовою смужкою. Найбільше значення при цьому має щільне прилягання одне до одного смуги шпону. Основними видами шпону при виробництві м’яких меблів являються: у рості, конверті, у вигляді ямки ,та інших різноманітних поєднаннях по підбору, при цьому можуть використовуватись різноманітні плівки, текстурний папір.

Основу проклеюють, накладають на її поверхню з однієї або з обох сторін підготовлений шпон або плівку і пресують для збільшення міцності з’єднання.

Облицювання шпоном може вироблятися в один або в двох шарах. Для приклеювання шпона до основи на поверхні основи або шпона наносять клей або плівку.

При облицюванні можуть з’явитись деякі дефекти такі як: недостатнє приклеювання шпона, тріщини, проникнення клею на поверхні, вм’ятини. Такі дефекти різко знижують якість м’яких меблів.

З’єднання деталей та елементів – процес отримання більш складних конструкційних вузлів меблів. У виробництві м’яких меблів при її збірці всіх необхідних деталей, вузлів та агрегатів використовують різноманітні столярні з’єднання, також металічні кріплення та їхні вироби.[1] М’які елементи меблів складаються з основи, пружної частини та оббивкового шару. Ступінь м’якості сидінь і спинок залежить від конструкції основи та пружної частини. Основи м'яких елементів можуть бути жорсткими, гнучкими та еластичними.

До жорстких основ належать рами і коробки склеєної фанери і деревоволокнистих плит. Гнучкі основи – це рами і коробки з дротяною сіткою, полотнищами або стрічками з тканини. Еластичні основи складаються з рами або коробки з пружинною сіткою та гумовими стрічками.

М’які меблі складаються з каркасу – основи, на якому встановлено м’яке сидіння, спинка, до них кріпляться боковини. Опорами виробу служать ніжки, цокольна коробка, ослін, щитова опора. М’які елементи можуть бути пружинними; без пружинними; цілісними; з одного елементу; складеними; з декількох м'яких елементів; односторонніми, якщо елемент використовується без перевертання; і двосторонніми, якщо його використовують з перевертанням.

Основними складовими м’якого елементу є основа, пружка частина і покривно – облицювальна частина. Основа м’яких елементів являє собою рамку або коробку. Залежно від того чим заповнюється отвір рамки або коробки основи поділяються на жорсткі, еластичні та комбіновані. Пружка частина м’якого елементу являє собою пружинний або безпружинний блок та настил. Покривно - облицювальна частина – це меблево- декоративні бавовняні жакардові, жакардові штучні та синтетичні тканини, а також чохли облицювальні бувають одно і двобічного використання знімні і незнімні. Застосовують декоративні проживання і декоративні ґудзики.

Для формування м’якого елементу використовують настилові матеріали як самостійно, так і з пружинами та пружинними блоками. Вони визначають м’якість, пружність та якість виробу в цілому. Відомі чотири групи настилових матеріалів: тваринного походження(волос, вовна, щетина, пух, пір’я), рослинного походження (рогоза, осока, рослинні волокна морських трав, пальмове волокно, житня солома, солома злакових), синтетичні (поролон, губчаста гума, пінополіуретан).

Процес виготовлення м'яких елементів визначається їх конструкцією. Для запобігання можливого шуму, який можуть створювати пружини при їх навантаженні або розвантаженні, на жорстку основу кладуть настил з еластичних матеріалів. До жорсткої основи за допомогою металевих скоб кріпиться пружинний блок за нижні витки пружини. Якщо використовується настиловий матеріал у вигляді ватника, то його розміщують безпосередньо на пружинному блоці та прикріплюють його до рамки. Якщо використовується вата чи волос, то пружини накриваються покривною тканиною, настеляється шар вати чи волосу, і знову накривається тканиною. Покривні тканини прикріплюються цвяхами до жорсткої основи. Потім нитками прошиваються борти м’якого настилу. Заключним процесом є натяжка облицювальної тканини.

При виготовленні меблів з синтетичним настиловим матеріалом (поролоном і губчастою гумою) застосовується наступна схема:

1. Кріплення до рамки сидіння і спинки гумових стрічок і бавовняної тасьми перехресним способом.

2. Кріплення на еластичні основи губчастої гуми за допомогою клею.

3. Оббивка м'яких елементів покривною тканиною, яка потім закріпляються цвяхами або скобами.

4. Оббивки м'яких елементів облицювальною тканиною, яка кріпиться так само.

5. З’єднання м'яких елементів (сидіння і спинки) на шкантах і шурупами.

6. Оббивка облицювальною тканиною і кріплення до спинки заглушинами.

7. Оббивка рамки сидіння з нижньої сторони покривною тканиною.[16]

Лицьова обробка м’яких меблів покращує зовнішній вигляд, а також захищає її від дії механічних і атмосферних згубних впливів таких як: тепло, світло, волога, пил.

Обробка м’яких меблів виявляє текстуру деревини і надає м’яким меблям відповідний колір і фактуру. Саме ця операція впливає на якість м’яких меблів. Використання матеріалів низької якості, порушення технології обробки можуть спричинити наступні дефекти: забруднення, недостатній блиск, нерівномірність обробки за кольором, тріщини, різноманітні плями.

Процес зборки виробів м'яких меблів найбільш складний. В диван – ліжках і кріслах – ліжках м’які елементи (спинки і сидіння) з’єднують між собою або за допомогою механізмів трансформації і фурнітури, або міцною тканиною. Висока якість зборки забезпечуються якісним виконанням усіх операцій по зборці коробки, свердління отворів за розмірами креслення та їх вивіркою обмеженими калібрами. [5]

При необережній збірці м’яких меблів можуть утворитися зазори, перекоси, нестійкість, м’яких меблів для на рівній поверхні і також ці всі помилки впливають на формування споживних властивостей.

Якість меблів залежить від рівня конструкторської розробки, нормативної документації, технологічної підготовки, організації виробництва, розмірних, техніко – економічних, естетичних та інших ознак, а також від якості сировини та вихідних матеріалів. Всі ці фактори регламентуються ГОСТами, ОСТами, РСТ та іншими документами.

Рівень якості меблів оцінюють по технічним та органолептичним показникам, які об’єднують в наступні групи: ергономічність, естетичність, технологічність, рівень виготовлення, рівень уніфікації, надійність та довголіття і патентно – правові показники.

Застосування різноманітних матеріалів при виробництві м'яких меблів і обмеження в їх використанні регламентуються ГОСТом 19917-93 “Меблі для сидіння і лежання. Загальні технічні вимоги. ” [6]

Меблі для сидіння і лежання повинні відповідати вимогам стандарту, технічній документації і зразку-еталону.

Спинка і сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м'якими і жорсткими. До жорстких відносяться елементи меблів без настилу або з настилом завтовшки до 20 мм включно. М'які елементи залежно від категорій повинні мати показники м'якості, що наведені в таблиці 3

 

Таблиця 3

ПОКАЗНИКИ М`ЯКОСТІ

Категорія м`якості елементів меблів Деформація м`якого еле - менту під навантаженням 70 даН, мм Податливість
Не менше 120 Від 2,4 до 4,2
I Від 95 до 115 Від 1,7 до 2,3
II Від 70 до 90 Від 1,3 до 1,6
III Від 50 до 65 Від 0,5 до 1,2
IV Від 15 до 45 Від 0,2 до 0,4
Примітка - Якщо отримані при випробуванні показники деформації і податливості відповідають суміжним категоріям, а також у випадках, коли показники знаходяться між категоріями, м'якість елементів слід відносити до категорії, якій відповідає найменший показник. Показники м'якості (деформація і податливість) спального місця ліжка гнучкій або еластичній основі мають бути в межах однієї категорії.

 

Категорії м'якості для м'яких елементів дитячих меблів не встановлюються.

М'які елементи меблів залежно від функціонального призначення виробу також поділяються на категорії м'якості (таб. 4).

 

Таблиця 4





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...