Главная Обратная связь

Дисциплины:






РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУРСУ



ПЕРЕДМОВА

Пропонована праця розрахована насамперед на студентів, які ви­вчають навчальний предмет "Культурологія", а також історію української та зарубіжної культури. Посібник може бути ко­рисним всім тим, хто цікавиться вітчизняною та зарубіжною культурою. Він покликаний формувати науковий світогляд студентської молоді, спри­яти творчій активності майбутніх фахівців. Першочергове завдання, яке поставив перед собою авторський колектив, — акцентувати увагу студентів, взагалі читача, на розумінні суті пізнання історії культури того чи іншого народу, тієї чи іншої епохи, художнього слова, образу, краси, мелодії, що в кінцевому підсумку збагатить особистість, формуватиме духовність.

Посібник дає уявлення про етапи історичного розвитку, допомагає за­безпечити розуміння системного зв'язку всіх складових культури — мис­тецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх с^юрм духовних цінностей. Він висвітлює проблеми розвитку культури україн­ського народу в контексті зарубіжної культури, показує їх взаємовплив. Така орієнтація відповідає крилатому вислову великого Тараса Шевченка: "... і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Численні нові фактичні мате­ріали, що надані в посібнику, свідчать про самобутність української культу­ри, про те, що культура — це спосіб регулювання, збереження, відтворен­ня й розвитку всього суспільного життя.

Вивчення запропонованого курсу насамперед сприятиме формуванню наукового світогляду в студентської молоді, високого загальноосвітнього і фахового рівня, вихованню моральних якостей майбутнього спеціаліста, готового до примноження матеріальних і духовних цінностей народу. Влас­не на цих чинниках грунтується життєва та суспільна активність людини. Великі мислителі неодноразово зазначали, що зло, агресивність, на­сильство можна приборкати не лише покаранням, інтернуванням, а пе­редусім мудрістю, совістю, красою вчинків. Ця проблема набуває особли­вої актуальності в умовах економічної, політичної та духовної кризи. Проте добро, краса мають перемогти зло і потворність, під якими б гаслами ті не виступали.

Нехтування загальнолюдськими цінностями та надбаннями пояс­нюється браком духовної культури. Зарадити цьому всепланетарному лихові може навернення людей, особливо молодого покоління, якому нале­жить майбутнє, до культури у її глибокому розумінні.

Духовність є не що інше, як співвідношення добра і зла, гріха і спокути, сповіді й каяття. Найпоширеніше вона виявляється в гуманному ставленні до людини і природи. Через це у навчальних програмах чільне місце ма­ють посісти проблеми вивчення людини з її прагненнями мати право на вільне виявлення своїх думок та обдарувань, земне щастя, чуттєві радощі.



Із запровадженням у вищій школі курсу поглибленого вивчення історії української та зарубіжної культури не ставиться завдання зробити наших студентів професіоналами у царині літератури, образотворчого мистец­тва, музики, вокалу, моралі, етики тощо. Однак не може бути кваліфікова­ним фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайну, культуру управління, мовлення тощо. Розуміння і пізнання історії культури водночас сприяє інтелектуальному, морально-етичному, естетич­ному та емоційному розвитку суспільства в цілому і окремого індивіда, його душі, сумління, свідомості, інтуїції.

Навчальний посібник є спробою показати історію української та зару­біжної культури без ідеологічного впливу, в її історичному розвитку, з ви­користанням нових джерел.

Майбутнє України неможливе без державного захисту національної культури. Духовна ж культура, у свою чергу, покликана оживити економіку та політику на рівні з етикою, естетикою та педагогікою, сформувати мо­ральні передумови суспільного прогресу українського суспільства.

Авторський колектив вважає, що посібник сприятиме долученню сту-дентської молоді до скарбниці людської мудрості й досвіду, надбаних про­тягом тисячоліть, і допомагатиме у вирішенні найгостріших проблем сучасності.

Культура як термін, як поняття походить від лат. cultura — обробі­ток, освіта, розвиток. Під прийнятим словом "культура" розуміє­мо все те, що створено людиною. Саме створено, а не зроблено механічно, бо справжні культурні здобутки є наслідком людської думки, творчості й діяльності. Людина за своєю суттю є істотою творчою, і цей одвічний людський потяг до творення, вдосконалення виявляє себе в та­кому універсальному явищі, яким є культура. Людина створює світ культу­ри і живе в ньому. В свою чергу, культура як продукт людської перетворю­ючої діяльності творить саму людину, постаючи невичерпним джерелом творчого досвіду й натхнення, носієм соціальної духовної пам'яті для тво­рення нових цінностей.

Поняття "культура" неоднозначне. Воно надзвичайно складне, багато­планове і багатофункціональне. Самих лише визначень цього поняття є по­над п'ятсот. У буденній свідомості термін "культура" вживається у вузькому значенні—як інтелектуальний, морально-етичний стан суспільства, що вияв­ляється в його ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, побуті, досяг­неннях науки, літератури, мистецтва, у фізичному та моральному вихованні. У широкому розумінні культура — це все, що створено людиною, люд­ським суспільством, фізичною і розумовою працею впродовж усієї історії. Культурний процес, як жива людська діяльність, спирається на культурну спадщину понад 1200 поколінь людського роду, які збагатили культуру своїми знаннями, творчістю, новими відкриттями, досвідом, навичками і вмінням. Величезне значення і цінність культури насамперед в тому, що вона виконує людинотворчі функції.

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУРСУ





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...