Главная Обратная связь

Дисциплины:






Умови й порядок укладання шлюбу.



ПЛАН

  1. Поняття, предмет і джерела сімейного права України.
  2. Умови й порядок укладання шлюбу.
  3. Шлюбний договір.
  4. Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя.
  5. Припинення шлюбу.
  6. Поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.
  7. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.
  8. Підстави позбавлення батьківських прав.
  9. Опіка та піклування.

 

1. Поняття, предмет і джерела сімейного права України

Сімейне право – це галузь права, норми якої врегульовують шлюбно-сімейні відносини.

Предметом сімейного права є особисті та майнові відносини, які виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими членами родини, а також відносини з приводу укладання та розірвання шлюбу, реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), опіки і піклування, усиновлення і удочеріння, патронату.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України.

Так Конституція України (ст. 51, 52) проголошує: „Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”.

 

Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин:

 

1. Сімейні відносини, що виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими родичами за походженням. Ці відносини за змістом поділяються на майнові та особисті (немайнові).

2. Відносини, які прирівнюються до сімейних (наприклад, питання усиновлення, опіки і піклування та патронату).

3. Відносини з приводу реєстрації актів цивільного стану (наприклад, народження, смерті, укладання і розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо).

Згідно з Сімейним кодексом України сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та на інших підставах, що не заборонені законом.

У сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї жінка і чоловік мають рівні права й обов’язки.

Правила Кодексу встановлюють, що дитиною є особа, яка не досягла повноліття (18 років). Підлітком вважається дитина до 14 років, а неповнолітнім – з 14 до 18 років.

Суб’єктами сімейного права є члени сім’ї та родичі – фізичні особи, які наділені дієздатністю.

 

Умови й порядок укладання шлюбу.

Шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки, який реєструється в органі реєстрації актів громадянського стану (ОРАГС) з метою утворення сім’ї.



Чоловік та жінка повинні подати заяву про укладення шлюбу в ОРАГС. Потім через місяць вони повинні прийти до ОРАГС зареєструвати шлюб та одержати Свідоцтво про реєстрацію шлюбу. Реєстрація шлюбу має відбуватися з двома свідками. Урочиста реєстрація шлюбу не є обов’язковою.

Релігійний обряд шлюбу не має правового значення, цивільна форма шлюбу також не породжує права та обов’язки подружжя.

Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб, та досягнення ними шлюбного віку. В Україні шлюбний вік складає: для чоловіків – 18 років, для жінок – 17 років. Однак місцеві органи влади можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік. Цей вік може бути знижено до 14 років за рішенням суду, коли вона вагітна або він/вона тяжко хворий.

 

Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває в іншому шлюбі.

Шлюб не можливий також:

- між рідними і двоюрідними братами і сестрами;

- між рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

- між усиновителями і усиновленими;

- між особами, з яких, принаймні, одну особу визнано недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства.

 

Відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу України нареченими є особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Особа, яка відмовилася від подружніх обов’язків повинна відшкодувати іншій стороні витрати, які були зроблені ним/нею, які пов’язані з підготуванням до реєстрації шлюбу.

 

3. Шлюбний договір.

Подружжя мають право укласти шлюбний договірза власною волею, у якому передбачають взаємні майнові права та обов’язки. Цей договір укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Відповідно до статті 10 СК України шлюбний договір може бути укладено:

1) особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу;

2) подружжям.

 

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

 

В Україні шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає майнові права та обов’язки. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому разі розірвання шлюбу також. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя.

 

Майнові права та обов’язки подружжя як батьків можуть бути визначені шлюбним договором. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Його умови не повинні погіршувати становище одного з подружжя порівняно з чинним законодавством. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України. Шлюбний договір може бути змінено подружжям.

Кожна сторона у шлюбному договорі має право на судовий захист у разі недодержання або неналежного додержання умов договору.

 

4. Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя.

 

Є особисті та майнові права та обов’язки подружжя.

Особисті права подружжя не мають майнового змісту.Є такі права: право на вибір подружжям прізвища, на розподіл обов’язків, право спільно вирішувати питання життя сім’ї, на особисту свободу та вибір місця проживання, на фізичний і духовний розвиток, на вибір занять і професії, на материнство і на батьківство. Кожен з подружжя має право припинити подружні відносини. Примушування до припинення або збереження шлюбних відносин, у тому числі інтимних, є порушенням права на особисту свободу.

 

Права на власність подружжя є рівними. Право визначає такі майнові права подружжя: право на користування житлом, рівність прав у розпорядженні майном, право на взаємне утримання, право на спадкування.

 

Згідно з Сімейним кодексом України є майно, яке належить кожному з подружжя на праві особистої власності, і майно, що належить їм на праві спільної власності.

Кожен з подружжя має право на роздільне майно, тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування.

Майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, майно, набуте за час шлюбу, яке призначалося для індивідуальних потреб (одяг, взуття) і доходи від речей, що є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Подружжя повинно розпоряджається спільним сумісним майном за взаємною згодою на рівних правах. Вони мають право укладати всі дозволені законом угоди між собою.

 

У разі припинення шлюбу, майно, що є спільною власністю подружжя, поділяється за взаємною згодою або в судовому порядку, при цьому кожен має право на рівну його частину.

 

Якщо жінка і чоловік проживають спільно, але не перебувають у законному шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

 

Згідно сімейного законодавства подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У випадку відмови від такої підтримки, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про призначення на його користь аліментів.

Припинення шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя, а також як результат розлучення.

 

Розлучення здійснюється за заявою одного з подружжя або їх обох на підставі постанови органів реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) або на підставі рішення суду.

 

В ОРАЦС розлучення проводиться з особами, визнаними безвісно відсутніми, недієздатними або засудженими до позбавлення волі на строк більше, ніж 3 роки. Якщо це спірна справа, то суд має вирішувати таку справу. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий кожним з подружжя, але він не може бути пред’явлений під час вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, крім випадків, коди один з подружжя вчинив злочин стосовно другого або дитини.

 

Перед розірванням шлюбу суд з’ясовує причини і мотиви розлучення, вживає всі можливі заходи для примирення подружжя. Якщо не буде примирення між чоловіком та дружиною в строк з 2 до 6 місяців, то суд виносить рішення про розлучення. Суд бере до уваги інтереси дітей. Шлюб припиняється у день винесення постанови ОРАЦС або у день набрання чинності рішення суду. Свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду, яким шлюб розівано, підтверджують розірвання шлюбу.

 

6. Поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.

 

Розірвання шлюбу, як правило, має наслідком поділ майна подружжя, набутого ними за час шлюбу.

 

Є такі загальні правилами поділу майна подружжя.

 

Майно, яке є особистою приватною власністю дружини та чоловіка, не ділиться при розірванні шлюбу. Відповідно до ст. 57 СК України наступна власність не ділиться:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

 

Окрім того особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі
індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Премії, нагороди, які було одержано чи то дружиною, чи то чоловіком за час перебування у шлюбі також є особистою приватною власністю того, хто їх одержава за особисті заслуги. Проте за рішенням суду можна визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди, страхова премія.

Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

 

Якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, та приватизації.

 

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 

Але за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

 

Власність, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними у натуральній формі. Якщо жінка та чоловік не досягли згоди про порядок поділу подружжя, спід може бути вирішений судом. Можливо компенсувати гроші дружині або чоловіку. Він або вона повинна внести грошову суму на депозитний рахунок суду. Це головна умова такої компенсації.

 

Є строк давності для вимог про поділ майна після розірвання шлюбу. Цей строк – 3 роки.

Після цього строку вважається, що немає претензій майнового характеру щодо поділу спільного сумісного майна.

 

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Такий договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, має бути нотаріально посвідчений.

 

7. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей засновуються на походженні дітей, що засвідчується в установленому законом порядку. Походження дитини від батьків, що перебувають у шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків, а дитини від батьків, що не перебувають у шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви до ОРАЦС. У випадку народження дитини від батьків, що не перебувають у шлюбі і при відсутності спільної заяви батьків, батьківство встановлюється в судовому порядку. Діти, народжені в юридичному і фактичному (тобто незареєстрованому) шлюбі, мають рівні права.

 

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей поділяються на особисті і майнові.

Є такі особисті права і обов’язки батьків щодо дітей: право надавати прізвище, ім’я, право визначати місце їх проживання, право й обов’язок утримувати й виховувати дітей, право представляти і захищати інтереси дітей, обов’язок нести відповідальність за їхні вчинки.

 

Батьки мають право вимагати повернення своїх дітей від будь-якої особи, яка утримує їх без законних підстав. Дитина має право звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо вона досягла 14 років.

При розгляді спорів про дітей суд бере до уваги інтереси дітей і умов їхнього нормального розвитку та виховання.

 

Є такі майнові права і обов’язки батьків і дітей:

1) право та обов’язок батьків управляти майном їх дітей;

2) обов’язок батьків і дітей поважати і берегти спільну й роздільну власність;

3) батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних дітей;

4) повнолітні діти повинні утримувати своїх непрацездатних батьків.

 

За відмови батьків або одного з них, відмова дітей виконувати обов’язок утримання з них можуть бути стягнені аліменти відповідно до закону в судовому порядку.

 

Діти можуть бути звільнені від обов’язку сплати аліментів, якщо буде доведено, що батьки ухилялися від виконання своїх обов’язків. Батьки можуть також бути звільнені від сплати аліментів, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного із них і повністю забезпечує її потреби.

 

8. Підстави позбавлення батьківських прав.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від своїх батьківських обов’язків.

 

Є такі підстави позбавлення батьківських прав:

- ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

- жорстоке поводження з дитиною;

- хронічне вживання алкоголю або наркотиків;

- примушування дітей до жебракування та бродяжництва;

- засудження за умисний злоч щодо дитини.

9. Опіка та піклування.

Сімейне законодавство також врегульовує відносини з приводу опіки, піклування, усиновлення (удочеріння), патронату.

Опіка – це правова форма захисту особистих і майнових інтересів неповнолітніх, які не досягли 14 років, та громадян, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства.

 

Піклування – це правова форма захисту особистих і майнових інтересів неповнолітніх, віком від 14 до 18 років, а також громадян, визнаних судом обмежено дієздатними або таких, які за станом здоров’я не можуть захищати свої права.

 

Усиновлення (удочеріння) – це юридичний акт, внаслідок якого між сторонніми особами (усиновителем та усиновленим) встановлюються такі самі особисті та майнові права й обов’язки, як між рідними батьками та дітьми.

 

Патронат – це передача на виховання сім’ї громадян на добровільних засадах дітей – сиріт і дітей, які втратили зв’язок з батьками, шляхом укладання договорів осіб, які беруть дітей на патронат, та з державними органами (відділом народної освіти, охорони здоров’я, виконкому).





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...