Главная Обратная связь

Дисциплины:






Економічна сутність добровільного медичного страхування



 

 

Сучасний стан галузі охорони здоров’я в Україні характеризується низьким рівнем фінансового забезпечення, дефіцитом лікарських препаратів, відсталою матеріальною базою, що здійснює негативний вплив на стан здоров’я населення. В умовах ринкової економіки альтернативою державного медичного обслуговування все частіше виступає медичне страхування на добровільних засадах. Добровільне медичне страхування є одним із видів особистого страхування, що здійснюється на випадок втрати здоров’я застрахованої особи та забезпечує отримання медичної допомоги за рахунок сплачених коштів.

Наукова зацікавленість до проблем у сфері добровільного медичного страхування з кожним роком зростає все більше. Цьому питанню присвячено низку робіт таких авторів, як: В. Д. Базилевич, О. В. Солдатенко, М. В. Мних, Н. І. Карпишин, В. В. Рудень, С. Я. Войтович, О. М. Смірнова, Н. Г. Нагайчук, В. Ю. Стеценко, та ін. Але проблематика у розвитку даного сегменту ринку послуг все ж залишається значною, що є доцільним для її аналізу та пошуку шляхів для вирішення.

На соціальній спрямованості добровільного медичного страхування наголошує О. В. Солдатенко. Вона зазначає, що ДМС є соціальним видом страхування, мета якого – організація та фінансування наданих застрахованим медичних послуг (допомоги) відповідного обсягу та якості, згідно з програмою добровільного медичного страхування [1, с. 31].

О. М. Смірнова вивчає проблеми розвитку добровільного медичного страхування, пов’язані з державним регулюванням, а саме зі сторони податкової складової. За її думкою, добровільне медичне страхування сьогодні – це виключно або акт доброї волі роботодавця, або усвідомлена необхідність конкретного індивіда. Для населення ДМС дає можливість бути більш впевненим у завтрашньому дні та не перейматися через незначні зміни у власних доходах чи в певних галузях економіки. Для роботодавців участь у програмах ДМС гарантує залучення кращих фахівців та підвищення зацікавленості працівників у результатах власної праці. Механізми на рівні держави щодо розвитку даного виду страхування відсутні [2, с.11].

Увагу правовій сутності добровільного медичного страхування у своїх роботах приділяє В. Ю. Стеценко. На її думку ця сутність зводиться до розширення можливостей для пацієнтів. Страхові організації, які працюють на ринку добровільного медичного страхування, можуть пропонувати понад встановлений державою базовий безоплатний рівень надання медичних послуг й інші, а саме: надання більш якісних медичних послуг, які передбачають вибір лікаря, медичної установи, додаткове консультування різних спеціалістів тощо; компенсацію витрат на придбання лікарських препаратів; послуги сервісного характеру (палати підвищеного комфорту, додаткове харчування) [3, с.157].



На питанні державного регулювання ринку медичних послуг у своїх працях зосереджується Н. І. Карпишин. Визначено основні функції, які виконує держава у сфері охорони здоров’я на сучасному етапі розвитку суспільства, а саме соціально-стабілізаційну та економічну. Виділено основні причини державної експансії на ринку медичних послуг та досліджено роль держави у розвитку і функціонуванні системи медичного обслуговування. За її думкою, метою держави є забезпечення необхідними економічними та соціальними заходами, які спрямовані на вирішення проблем, що виникають або їх попередження [4, с.118].

Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні та проблеми його становлення в сучасних умовах досліджують такі науковці, як: І. О. Чкан, Т. В. Міхайліна, В. П. Унинець-Ходаківська. У своїй науковій роботі І. О. Чкан проводить ретроспективний аналіз страхових джерел фінансування системи охорони здоров’я на сучасній території України та зазначає, що медичне страхування є одним з найбільш дієвих способів забезпечення фінансових потреб системи охорони здоров’я [5, с. 19].

В. П. Унинець-Ходаківська у співпраці з іншими науковцями висвітлила основні історичні етапи становлення та розвитку вітчизняного медичного страхування як ефективної складової соціального захисту населення. Надана характеристика основних джерел фінансування системи медичного страхування на кожному етапі, їх характерні особливості та значення для повноцінного функціонування системи охорони здоров’я [6, с. 116].

Закон України «Про страхування» передбачає, що медичне страхування є одним з видів добровільного страхування. Стаття 6 Закону закріплює загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування, які визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону [7]. Юридичним документом, що встановлює умови страхування, зобов’язання сторін (страхувальника і страховика), відповідно до Цивільного Кодексу України, є договір між страховою компанією і фізичною особою, який є обов’язковим для виконання сторонами [8].

Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові ін­тереси страхувальника або застрахованого, які пов'язані з витра­тами на одержання медичної допомоги та лікування застрахованого.

Суб'єктами добровільного медичного страхування виступають страхо­вики, страхувальники, застраховані та медичні установи.

Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи та ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування.

Страхувальниками в системі добровільного медичного страху­вання можуть виступати юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Підприєм­ства сплачують страхові внески із одержаного прибутку, або ж такі внески вираховуються із заробітних плат самих працівників.

Застрахованими за договором добровільного медичного страхування є фізичні особи, на користь яких укладається такий договір.

Медичні заклади — це установи, які мають ліцензію на пра­во надання медичної допомоги і послуг у системі добровільного ме­дичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні установи, медичні інститути, інші установи, що надають медичну допомогу). Страхові компанії (організації) укладають із меди­чними установами договори про співробітництво щодо надання ме­дичної допомоги і лікування застрахованих за умовами договорів добровільного медичного страхування. Договір звичайно передба­чає контроль за якістю надання застрахованим медичних послуг, відповідності останніх переліку, що гарантується програмою добровільного медичного страхування.

Систему взаємовідносин та напрямки руху грошових потоків зображено на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Взаємозв’язок учасників ринку добровільного медичного страхування та напрямки руху грошових потоків

Основними завданнями медичного страхування є:

- посередницька діяльність в організації та фінансуванні страхових програм, надання медичної допомоги населенню;

- контроль за обсягом та якістю виконання страхових медичних програм лікувально-профілактичними та соціальними закладами і окремими приватними лікарями;

- розрахунок з медичними, соціальними установами та приватними лікарями за виконану роботу згідно з угодою через страхові фонди (страхові компанії), які формуються за рахунок грошових внесків підприємств, закладів, організацій, громадян [9, с. 140].

Ринок добровільного медичного страхування – це система соціально-економічних відносин, що виникають між страховиками, медичними закладами та страхувальниками, в якій у процесі обміну через механізм ринкових цін здійснюється погодження та реалізація їх економічних інтересів [10].

В умовах ринкової економіки добровільне медичне страхування є важливим видом фінансово-комерційної діяльності, тому до інтересів страховиків насамперед відносяться: отримання прибутку шляхом максимізації страхових платежів та мінімізації страхових виплат, формування збалансованого страхового портфеля та зниження вартості медичних послуг.

В свою чергу лікувально-профілактичні установи мають на меті залучення клієнтів і отримання сталого потоку клієнтів, максимальний рівень оплати медичних послуг, які надає така медична установа, а також, що не менш важливо, підвищення престижу медичного закладу.

Роботодавець при укладанні договору медичного страхування на користь своїх працівників прагне забезпечити стабілізацію процесу відтворення робочої сили та зменшення витрат на лікування працівників і можливість включення внесків з ДМС у собівартість продукції.

Застраховані особи є найбільш зацікавленими в добровільному медичному страхуванні і отримують від нього найбільше користі, так як вони зменшують витрати на лікування, мають гарантію надання й оплати медичної допомоги, отримують комплексну страхову послугу, яка забезпечує всім необхідним для відновлення та підтримки здоров’я, мають можливість превентивного лікування в рамках договору ДМС.

Страхова компанія є виробником послуги з добровільного медичного страхування, і одночасно виступає в ролі посередника між своїм клієнтом і лікувально-профілактичним закладом, а медична послуга лікувального закладу є основою цієї послуги [10].

Система добровільного медичного страхування функціонує на кошти, які отримані у вигляді страхових внесків. Розміри страхових внесків встановлюють страхові компанії в залежності від ризиків, що страхуються, правил страхування, вартості медичних та інших послуг, кількості застрахованих осіб за одним договором тощо. Процедура визначення розмірів страхових внесків регулюється теорією актуарних розрахунків.

Добровільне медичне страхування все частіше стає ефективним інструментом мотивації персоналу та являється однією з основних складових так званого «соціального пакету». В Україні першими, хто ввів у практику медичне страхування були компанії з закордонним капіталом. На це було дві причини. Першою причиною введення добровільного медичного страхування є мотивація співробітників у формі соціального пакету. Друга причина більш банальна – це прийнято в економічно розвинених країнах і сприймається як належне, а в деяких випадках необхідне явище. Зараз таку практику застосовують більшість стабільних компаній України.

Для підприємств медичне страхування, що здійснюється на корпоративному рівні, дозволяє відслідковувати випадки захворювання своїх працівників, що може попередити можливе зловживання службовим становищем.

Для підприємств програма добровільного медичного страхування виражається в наступному:

1) мотивація персоналу за допомогою ДМС, впевненість працівників в завтрашньому дні та відчуття захисту;

2) економія бюджету, що полягає в зменшенні суми податків (на прибуток, на заробітну плату – співробітника);

3) створення ефективної кадрової політики;

4) зведення до мінімуму фінансових втрат при тимчасовій непрацездатності персоналу;

5) імідж, що включає підтримку програми лояльності персоналу і привабливість для нових співробітників.

Корпоративне медичне страхування дає змогу при мінімальних витратах отримувати якісне медичне обслуговування. Головним є те, що на підприємстві формується так званий «соціальний пакет», який характеризується як набір соціальних заходів для поліпшення умов життя, праці, розвитку та мотивації працівника [11, с. 271].

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне медичне страхування може здійснюватися у вигляді безперервного страхування здоров’я; страхування здоров’я на випадок хвороби; страхування медичних витрат [7].

Страхування здоров’я на випадок хвороби передбачає страхування медичних витрат на випадок конкретної хвороби (однієї або декількох), про що зазначається в договорі страхування (інфекційних хвороб, хвороб серцево-судинної системи, систем дихання тощо). У разі настання страхового випадку, страхова сума або її частина має бути виплачена застрахованій особі. Якщо правила страхування передбачають оплату страховиком наданих застрахованому медичних послуг, то така оплата здійснюється за його розпорядженням.

Безперервне страхування здоров’я має на меті поліклінічне обслуговування застрахованого, у т.ч. аптечне, стаціонарне, послуги невідкладної медичної допомоги, а також стоматологічну допомогу. Такий вид страхування проводиться на випадок захворювання, яке триває не менш як два тижні, а договори страхування укладаються на строк не менш як три роки. У разі настання страхового випадку здійснюються послідовні виплати застрахованому в межах терміну та місця дії договору страхування протягом періоду захворювання.

Фінансування медичних витрат включає витрати на оплату медичного обслуговування (вартість ліків, медикаментів, апаратури), а також виплату грошової допомоги у зв’язку із непрацездатністю. Остання група витрат включає в себе виплати з непрацездатності, спричиненої захворюванням, вагітністю, нещасними випадками на виробництві [9, с. 140].

Особливості добровільного медичного страхування як товару обумовлені трьома групами чинників. Перша група чинників пов’язана з належністю цього товару до сфери послуг. До цих характеристик відносяться невідчутність, мінливість якості, неможливість зберігання, нерозривність процесу виробництва і споживання.

Друга група чинників обумовлена особливостями страхової послуги: при купівлі страхового поліса споживачу важко визначити якість страхової послуги; існує початкова невизначеність щодо придбаної послуги як у вартісній оцінці, так і у терміні отримання; важко оцінити вартість морального збитку; при наданні страхових послуг страхувальник повинен надавати багато інформації про себе, власну діяльність тощо, у деяких випадках це виключає негативну реакцію споживачів. Наслідком дії цих чинників є прихований тип попиту на страхові послуги.

Третя група чинників пов’язана з характеристиками послуг з медичного страхування. Наслідки від неякісної медичної послуги найчастіше мають відстрочений у часі й безповоротний характер. Зміни в організмі людини настають навіть при незначних ускладненнях або ушкодженнях, повне ж і безслідне їх відновлення неможливе, не кажучи вже про серйозні наслідки. При наданні послуг з добровільного медичного страхування необхідно враховувати нетотожність результату і якості надання медичної допомоги, яка може бути обумовлена ступенем і характером захворювання, пізнім зверненням пацієнта до лікаря, недосконалістю медичної допомоги [10].

Добровільне медичне страхування є частиною особистого страхування, виступає важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до системи соціальних гарантій держави. Економічне значення ДМС полягає у тому, що воно такий вид страхування виступає в ролі економічного механізму для зниження бюджетних видатків, оскільки є одним із джерел фінансування системи охорони здоров’я. Соціальне значення ДМС виражається через гарантії, надані в рамках соціального забезпечення, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів.

 





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...