Главная Обратная связь

Дисциплины:






Провідні тканини.У рослинах є два види провідних тканин. Один вид складається із судин і проводить воду та мінеральні речовини з коренів у листя Цю тканину називають ксилемою



вид складається із ситоподібних клітин, які проводять поживні речови­ни, що утворюються в листі під час фотосинтезу, вниз по рослині. Цю тканину називають флоемою.Судини утворюються з ряду клітин, які ростуть, витягуючись, їхні оболонки дерев'яніють, живий вміст від­мирає, а поперечні стінки руйнуються. Утворюються трубки, а на місці поперечних перегородок залишаються вузькі обідки, за якими можна визначити, що судини утворилися з ряду клітин. Ситоподібні клітини мають видовжену форму, що сприяє проведенню речовин. У поперечних клітинних оболонках утворюється багато дрібних отворів, що робить їх схожими на сито (звідси й назва клітин). Отвори полегшують про­ходження поживних речовин з однієї ситоподібної клітини в іншу.

Асиміляційнітканини здійснюють процес фотосинтезу, тому їх ще називають фотосинтезуючими тканинамиїхні клі­тини мають округлу або трохи витягнуту форму. Вони зімкнені або мають міжклітинники. Асиміляційні тканини в основному розміщені в листках, але зелені клітини спостерігаються і в молодих стеблах.

Запасаючі тканини.У цих тканинах відкладаються про запас по­живні речовини, які утворилися в асиміляційних тканинах. Клітини цих тканин великі, іноді дуже великі.

Основна тканина.Клітини цієї тканини заповнюють проміжки між спеціалізованими тканинами. її клітини можуть бути великими або дрібними, з тонкими чи потовщеними оболонками, щільно зімкнени­ми або з міжклітинниками. Основна тканина в різних органах рослин може виконувати різні функції: асиміляційну, запасаючу, опорну.

Рослинні тканини не існують самі по собі, вони об'єднуються в ор­гани, які, у свою чергу, об'єднані в цілісний організм. І вегетативні, і генеративні органи рослин складаються з різних тканин, залежно від того, які функції їм необхідно виконувати.

Утворення тканин рослин, їхня регенерація Ростуть усі тканини й органи рослин за рахунок твірних тканин, які ще називають меристеми.Вони тривалий час зберігають здатність до поділу. Важлива властивість клітин меристем полягає в тому, що вони дають початок спеціалізованим клітинам, які утворюють постійні тканини — покривні, основні, провідні, механічні, видільні.

Залежно від розподілу на тілі рослини, що формується, виділяють чотири види меристем. Верхівкові меристемизабезпечують ріст па­гонів і коренів у довжину. Бічні меристемизумовлюють наростання стебел і коренів у товщину. Вставні,або інтеркалярні, меристемитим­часово зберігаються у міжвузлях стебла і в основах молодих листків, забезпечуючи ріст цих ділянок, але потім перетворюються на постійні тканини. Раневі,або травматичні, меристемивиникають у місцяхпошкодження рослини, де утворюють захисний калус



Шар захисної тканини, що утворюється на зрізі стеблового чи лист­кового черешка, зрізаного для розмноження, теж є калусом.

Регенерація у рослин може відбуватися на місці втраченої частини організму або на іншому місці. Наприклад, при відрізанні верхівки пагона починають посилено розвиватися бічні пагони.

Розмноження рослин черешками — це типовий випадок регенера­ції, при якому з невеликої вегетативної частини відновлюється ціла рослина.

Регенерація рослин лежить в основі однієї з форм вегетативного розмноження і має важливе значення для рослинництва, плодівни­цтва, лісівництва, декоративного садівництва.

Опорні точки

Тканини рослин виконують багато функцій. Твірні дають початок усім іншим тканинам, покривні захищають рослину, опорні, або ме­ханічні, протистоять силі тяжіння, провідні проводять воду і поживні речовини, асиміляційні забезпечують живлення рослин, запасаючі створюють запас речовин, повітря або води, основна тканина запо­внює простір між спеціалізованими тканинами.

Усі тканини рослин формуються з твірних тканин, які тривалий час зберігають здатність до поділу.

Гістотехнології. Принципи організації і функціонування молекулярного, клітинного і тканинного рівнів життя

Гістотехнології

Одним із напрямів біотехнології, що займається створенням біо­логічних замісників тканин і органів, є тканинна інженерія, або гістотехнології.

Сучасна тканинна інженерія почала оформлюватися в самостійну дисципліну після праць Д. Р. Волтера і Ф. Р. Мейєра. Цим ученим у 1984р. вдалося відновити ушкоджену рогівку ока за допомогою плас­тичного матеріалу, штучно вирощеного з клітин, узятих у пацієнта. Із 1987 р. тканинну інженерію почали вважати новим науковим на­прямом у медицині, що ґрунтується на використанні сучасних гісто-технологій.

Тканинна інженерія займається вирощуванням культури тканин (мал. 45.1, 45.2) і на цій основі створенням штучних органів. Цей процес складається з кількох етапів.

Спочатку відбирають донорський клітинний матеріал, виділяють тканинно-специфічні клітини, потім культивують їх.

До складу тканинно-інженерної конструкції, крім культури клі­тин, входить спеціальний носій — матриця. Клітини отриманої культури наносяться на матрицю, після чого починається їх куль­тивація. Матриці можуть бути виготовлені з різних біоматеріалів. Більшість біоматеріалів тканинної інженерії легко руйнуються в організмі й заміщуються його власними тканинами.

Першою за допомогою гістотехнологій була отримана штучна пе­чінкова тканина. Інший успішний напрям тканинної інженерії — реконструкція сполучної тканини, особливо кісткової. Гладенько-м'язові тканинні конструкції використовують для відтворення такихорганів, як сечовід, сечовий міхур, кишкова трубка. Останнім часом значна увага приділяється створенню штучних клапанів серця, ре­конструкції великих судин і капілярних сіток.

Одним із найбільш важливих напрямів у тканинній інженерії є виготовлення еквівалентів шкіри. Відновлення органів дихання (гортані, трахеї, бронхів), слинних залоз, підшлункової залози також можливе за допомогою тканинних конструкцій.

Одним із найважливіших завдань тканинної інженерії є віднов­лення органів і тканин нервової системи, як центральної, так і пе­риферичної.

Створення штучних органів дозволить успішно лікувати різні за­хворювання людини, дасть можливість відмовитися від донорських органів.

Але створення штучних тканин пов'язане з багатьма проблемами. Наприклад, клітини під час культивування можуть змінювати свої властивості й перетворюватися з нормальних на близькі за харак­теристиками до пухлинних. Імовірність такого переродження зрос­тає через стимулювання розмноження клітин. Крім того, сам процес культивування має реальну загрозу зараження клітин. Джерелом ін­фекції можуть бути живильні середовища, сироватки або порушення регламенту робіт, адже технологія створення тканин досить складна і копітка. Багато проблем виникає всередині організму після пере­садження штучних тканин.

Незважаючи на це, тканинна інженерія є найбільш перспективним напрямом у біотехнології, який швидко розвивається.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...