Главная Обратная связь

Дисциплины:






для студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання



 

1. Поняття про онтогенез та принципи його періодизації.

2. Ріст та розвиток організму. Взаємодія фізичного та психічного розвитків.

3. Гетерохронність та гармонічність розвитку людини.

4. Реактивність та резистентність організму в різні вікові періоди.

5. Акселерація та ретардація розвитку людини. Теорії акселерації.

6. Значення спадковості в розвитку людини. Вплив факторів зовнішнього середовища на онтогенез.

7. Періодизація пренатального онтогенезу. Теорії розвитку плоду.

8. Загальна характеристика вікових періодів висхідної частини онтогенезу.

9. Загальна характеристика вікових періодів низхідної частини онтогенезу. Теорії старіння. Тривалість життя та можливості омолодження організму.

10. Багатофункціональний розвиток нервової тканини.

11. Закономірності розвитку нервової системи у внутрішньочеревний період.

12. Нервові центри, їх властивості та вікові особливості.

13. Розвиток рефлекторної діяльності в пренатальний період. Рефлекси новонароджених.

14. Морфофункціональний розвиток спинного мозку.

15. Морфофункціональний розвиток довгастого мозку.

16. Морфофункціональний розвиток Варолієва мосту та мозочка.

17. Морфофункціональний розвиток середнього мозку.

18. Морфофункціональний розвиток проміжного мозку.

19. Морфофункціональний розвиток базальних гангліїв, кори великих півкуль переднього мозку.

20. Розвиток вищої нервової діяльності у внутрішньочеревний та ранній (до 1 року) постнатальний період.

21. Особливості вищої нервової діяльності дітей раннього дошкільного віку (1-3 року).

22. Особливості вищої нервової діяльності дітей старшого дошкільного віку (4-6 роки).

23. Особливості вищої нервової діяльності дітей шкільного віку.

24. Особливості вищої нервової діяльності людей зрілого та похилого віку.

25. Зміни вищої нервової діяльності при дії хімічних речовин (етанол, кофеїн, нікотин, наркотичні препарати).

26. Патологічні зміни вищої нервової діяльності у дітей та підлітків.

27. Загальна характеристика розвитку ендокринних функцій в онтогенезі. Механізми дії гормонів та їх становлення в онтогенезі.

28. Морфофункціональний розвиток гіпофізу та епіфізу.

29. Морфофункціональний розвиток щитоподібної та прищитовидних залоз.

30. Морфофункціональний розвиток надниркових залоз.

31. Морфофункціональний розвиток ендокринної частини підшлункової залози.

32. Морфофункціональний розвиток вилочкової залози.

33. Морфофункціональний розвиток статевих залоз.

34. Статевий розвиток дітей та підлітків. Критерії статевої зрілості.

35. Вплив розвитку ендокринних функцій на вищу нервову діяльність людини.



36. Вікові особливості зорового аналізатора.

37. Вікові особливості слухового аналізатора.

38. Вікові особливості відчуття рівноваги.

39. Вікові особливості рухової чутливості.

40. Вікові особливості смакового, нюхового та шкірного аналізаторів.

41.3міни складу плазми крові в онтогенезі.

42. Клітини крові та вік.

43. Резус та АВО сумісність крові матері та плоду.

44. Зсідання крові в онтогенезі.

45. Особливості кровообігу плоду.

46. Структурні та функціональні особливості серця в онтогенезі.

47. Вікові зміни показників кардіодинаміки.

48. Структурні та функціональні особливості кровоносних судин в онтогенезі.

49. Вікові особливості показників гемодинаміки (ХОК, швидкість кровообігу, загальний периферійний опір судинного русла, артеріальний та венозний тиск).

50. Особливості регуляції системи кровообігу в різні вікові періоди.

51. Фізіологічна характеристика процесу дихання. Вікові особливості дихального апарату.

52. Поняття про зовнішнє дихання. Легеневі об’єми та вік.

53. Вікові особливості газообміну у легенях.

54. Вікові особливості транспорту дихальних газів кров’ю.

55. Вікові особливості обміну газів між кров’ю та тканинами.

56. Особливості регуляції дихання у різні вікові періоди.

57. Загальна характеристика розвитку травних процесів в онтогенезі. Особливості функціонування травної системи в пренатальний період.

58. Вікові особливості травлення в ротовій порожнині.

59. Вікові особливості травлення у шлунку.

60. Вікові особливості травлення у кишках. Морфофункціональний розвиток травних залоз.

61. Особливості процесу всмоктування у різні вікові періоди.

62. Вікові особливості обміну енергії в організмі.

63. Обмін білків в онтогенезі.

64. Обмін вуглеводів в онтогенезі.

65. Вікові особливості обміну жирів.

66. Обмін води та мінеральних речовин в онтогенезі.

67. Особливості складання харчових раціонів для людей різного віку.

68. Особливості системи виділення у людей різного віку.

69. Вікові особливості будови кісток.

70. Ріст та розвиток кісток.

71. Вікові особливості скелета черепа

72. Вікові особливості скелета тулуба

73. Вікові особливості скелета верхніх та нижніх кінцівок.

74. Особливості макро- та мікробудови скелетних м’язів у людей різного віку.

75. Зміни функціональних властивостей скелетних м’язів протягом онтогенезу.


Додатки

Додаток 1

 

Стандартна ЕКГ

 

 

 

ЕКГ - запис складається з 5 зубців (латинськими літерами Р, Q, R, S, Т, іноді є 6 зубець U), сегментів і інтервалів. Амплітуда зубців вимірюється від нульової лінії (ізолінії) в мілівольтах, а тривалість - в секундах.

Зубець Р відбиває збудження (деполяризацію) передсердя. Загальна тривалість зубця Р складає 0,06-0,11 секунди.

PQ-сегмент. Сегмент PQ - час передсердно-шлуночкової провідності, що вимірюється від початку зубця Р до початку першої відповіді, і відповідає діастолі серця. Він складається з зубця Р і сегмента PQ, який розміщений на нульовий лінії і відображає поширення хвилі збудження по провідній системі. Нормальна тривалість інтервалу PQ - від 0,12 до 0,20 секунди і залежить від частоти серцевих скорочень.

QRS-комплекс. Зубці Q, R, S, Т складають шлуночковий комплекс. Інтервал QRS характеризує поширення збудження по міокарду шлуночків, вимірюється від початку зубця Q до кінця зубця S, тривалість його коливається від 0,06 до 0,10 секунди. Всякий додатний зубець цього комплексу позначають як зубець R, за ним йде від’ємний зубець S.

ST-сегмент. Сегмент ST-відрізок від кінця комплексу QRS до початку зубця Т вказує на те, що міокард шлуночків повністю охоплений збудженням. Сегмент ST у відведеннях від кінцівок звичайно розміщений на ізоелектричній лінії. Допустиме зміщення ST донизу до 5 мкВ і догори до 10 мкВ.

Т-зубець. Зубець Т відповідає процесам припинення збудження шлуночків. Сегмент QRST, що називається електричною систолою, вимірюється від початку зубця Q до кінця Т. Тривалість цього інтервалу залежить від статі, віку та частоти серцевих скорочень.

U-зубець. Інколи за зубцем Т через 0,02 - 0,04 секунди після його закінчення йде зубець U - змінюваний і невеликий. Визначається здебільшого в відведеннях V2-V4.

 

Інтервали та сегменти нормальної ЕКГ

 

 

 

Накладання електродів при стандартних відведеннях ЕКГ (І, ІІ, ІІІ ) та схема грудних відведень ЕКГ і криві, що отримують при цих відведеннях

 

 

 


Додаток 2

 

Будова ока (в розрізі)

 

 

1 - рогівка;

2 - передня камера;

3 - кришталик;

4 - райдужна оболонка;

5 - війкове (целіарне) тіло;

6 - склера;

7 - судинна оболонка;

8 - сітківка;

9 - скловидне тіло;

10 - центральна ямка жовтої плями сітківки;

11 - зоровий нерв.

 

Око є складною оптичною системою. Воно має форму кулі з трьома оболонками. Зовнішня товста білкова оболонка (6) називається склерою, а її передня прозора частина (1) - рогівкою. За склерою розташована друга, судинна (7) оболонка. Передня частина судинної оболонки, яка лежить за рогівкою, називається райдужною (4), в центрі якої є отвір, що називається зіницею. Райдужна оболонка виконує функцію діафрагми.

За райдужною оболонкою, навпроти зіниці, розташований кришталик (3), який можна порівняти з двоопуклою оптичною лінзою. За кришталиком, заповнюючи всю порожнину ока, розташоване скловидне тіло (9).

Промені світла, проникаючи в око, проходять через рогівку, кришталик та потрапляють на внутрішню оболонку ока - сітківку (8). Вона вистилає задню половину ока. В ній знаходяться світлочутливі рецептори - палички та колбочки. Палички є апаратом ахроматичного зору, а колбочки - хроматичного. Від кожної колбочки та від декількох паличок відходить одне нервове зорове волокно, яке в складі зорового нерва досягає зорового центру головного мозку.

Світло, яке проникло в око, впливає на фотохімічну речовину елементів сітківки і розкладає її. Продукти розкладу подразнюють нервові закінчення, які містяться в паличках та колбочках. Імпульси, які при цьому виникають, надходять по волокнах зорового нерва в нервові клітини зорового центру, і ми можемо бачити колір, форму та величину предметів.

Для того, щоб бачити предмети, необхідно чітко розрізняти їх контури. Така здатність ока називається гостротою зору. Гострота зору вимірюється мінімальним кутом (від 0,5 до 10°), при якому дві крапки ще сприймаються окремо на відстані 5 м.

Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м’язів, які повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації. Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні їх відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль довжиною 380-780 нм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольорам, такі:

- 380-455 нм - фіолетовий;

- 455-470 нм - синій;

- 470-500 нм - блакитний;

- 500-550 нм - зелений;

- 540-590 нм - жовтий;

- 590-610 нм - оранжевий;

- 610-780 нм - червоний.

Зоровий аналізатор характеризується спектральною чутливістю, яка проявляється через відносну видність монохроматичного випромінювання. Найбільша видність вдень відповідає жовтому кольору, а вночі або в сутінках - зелено-блакитному. Гама переходів від білого кольору до чорного утворює ахроматичний ряд.

Відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається протягом певного часу після зникнення сигналу. Інерція зору складає 0,1-0,3 с.

При дії переривчастого подразнювача виникає відчуття блимань, які, при певній частоті зливаються в рівне неблимаюче світло. У випадку, коли блимання світла використовується як сигнал, то оптимальна частота у цьому випадку - 3-10 Гц. Інерційність зору зумовлює стробоскопічний ефект. Він виникає тоді, коли час, який розділяє дискретні фази спостереження, менший, ніж час згасання зорового образу. В цьому випадку спостереження суб’єктивно відчувається як неперервне. Може виникнути ілюзія руху при переривчастому спостереженні окремих об’єктів або ілюзія нерухомості, чи сповільненості руху, коли рухомий об’єкт періодично опиняється в попередньому положенні.

Сприйняття об’єктів у двовимірному та тривимірному просторах характеризується полем зору та глибинним зором.

 

 

Додаток 3

 

Нормальна спірограма

 

 

 

Спірографія - метод графічної реєстрації змінення об’єму легенів при диханні, який дозволяє отримати ряд показників, що характеризують діяльність дихальної системи людини. На рис. показана нормальна спірограма, на якій:

ДО (дихальний об’єм) - об’єм повітря, що надходить в легені за один вдих при спокійному диханні;

РОвд (резервний об’єм вдиху) - максимальний об’єм, який можна додатково вдихнути після спокійного вдиху;

РОвид (резервний об’єм видиху) - максимальний об’єм, який можна додатково видихнути після спокійного видиху;

Євд (ємність вдиху) - характеризує здатність легеневої тканини до розтягування;

ЖЄЛ (життєва ємність легенів) - максимальний об’єм, який можна вдихнути після максимально глибокого вдиху;

ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів) - об’єм повітря, який можна видихнути на форсованому видиху після максимального вдиху.

МВЛ - максимальна вентиляція легень.

 

Застосовують багато методів оцінки функції дихання. Найважливіші з них - це спірографія, пневмотахометрія і пневмотахографія, загальна плетизмографія, дослідження вмісту газів і кислотно-основного стану крові. Спірографія дає можливість оцінити ефективність легеневої вентиляції при спокійному та форсованому диханні. Результати спірографічного дослідження залежать від багатьох чинників, тому його виконують за стандартною методикою у спокої і після дозованого фізичного навантаження.


Додаток 4

Коректурна таблиця В.Я. Анфімова

 

С X Б В С X Е В И А X Н А И С Н X В X В К С Н А К С Я X В X Е Н А И
В Н X И В С Н Л В С Л В С Н А Е К Е А X Е К Е X С Я С И А И С М И С
И X И С X В X Е К В X И В X Е И С Н Е И Н А И Е Н К X К И К X Е К Е
X А К Н X С К А И С В Е К В X Н А И С Н X Е К X И С С Н А К С К В К
И С Н А И X А Е X К И С Н А X Е К Е X Е И С Н А X К С К Е К X Е В С
С Н А Я С В Н К X В А И С Н А X К Е X С Н А К С А Е Е В Б Л И С Н А
К X С Е К Н В И С Н В Е X С Н А И С К Е С И К Н А С С Н К X К В И X
А И С Н А Е X К В Е Н Н X В Е А И С Н К А И К Е В Н О Н К В X А В Е
К А X В Е И И В Н А X И Е Н А И К В И Е А К Е И А А К С В Е И К С
Н К Е С Н К С О X И Е С В X К Н К В С К В Е Б К Н И Е С А В К Е X Е
К Е И В К А И С Н А С Н А И С X А К В Н Н А К С X А И Е Н А С Н А Я
Е В X А К X С Н Е И С Н А И С К В Н А К X В Е К Е В К В Н А И С С Н
А В С Н А К X А С Е С Н А И С Е С X К В А И С Н А С А Е К X С К Е И
В И К В Е Н А И Е Н Е К X А В И X Н В И X К X Е X Н Б И С Н В С А В
Н К Е X В И В Н А Е В И С Н Б И А Е Н X В X В И С Н А Е И Е К А И В
К Е И Н С Н Е С А Е И X В К Е В И С Н А Е А Н С Н К В X Г К X Н К Е
С А К А Е К X Е В С К X Е К X Н А И С Н К А В Е В Е С Н А И С Е К X
И С Н Е И С Н В И Е X К В X Е И В Н А К И С X А И Е В К Е К И Е X Е
В X В А К С И С Н А И А И Е Н А К С X К И В X И И К С Н А И В Е С Н
С Н А И К В Е X К X В Е С К Н С X И А С Н А К С X К О X Б X Е А Е С
Е К X Е К Н А И В К В К X Е И К X И С Н А И К X А К Е Н А И Е Н В К
И С Н А И Е И К X А К Е Н И В А И Е В К И X В А Н Б X И Н И Н В И К
X В Е К К С И К Е X А И Е К С Н А И И Е X С Е X С К Е Н И С В Н Е К
А В Е Н А X И А К В Е И В Е А И К В А В И X Н А В X К С Е В X X Е К
С И А В Е С К В X Е К С Н А К X В С Н X С В Е X К А С Н В X Н И С А
К Е В С X Н В И X Н В К А И С Е Н К X И А Н Е К А С И В С И И X А К
К И С Н Н Е К Н В И С X X А И В Е Н Н А Н А И X Н И X К В X А И Е Н
К И С Н К Е Н К X А И Н А В И С И В Е Н К А И С X А И С Е Н А В Н А
И С К А И В К X А К И Н Е И В И С К X А И X В К А И С X В А С К В Г
Н А И С И X С К В К И С Н А И Е М X Н А И С В Е X А Е К А И С X И В

 

Методика “Коректурні спроби” за В. Анфімовим (2000 знаків у 50 рядках) проводиться для піддослідного в часовому інтервалі 10 (чи 5) хвилин без зупинок. Підраховується кількість знаків, що переглянув піддослідний (продуктивність його уваги), кількість правильно викреслених літер (Т), кількість літер, які необхідно було викреслити (П), точність виконання завдання у % за формулою:

Усі величини переводяться в бали за таблицею стійкості уваги (табл.).

 

Продуктивність Точність
Знаки Бали % Бали
менше 1010 менше 70
1011-1175 70-71
1176-1340 72-73
1341-1505
1506-1670 75-76
1671-1835
1836-2000 78-79
2001-2165
2166–2330
2331-2495 82-83
2496-2660
2661-2825
2826-2990 86–67
2991-3155
3156-3320 89-90
3321-3485
3486-3650
3651-3815 93-94
3816-3980
3981-4145
4146-1310 97-98
більше 4310 більша 98
1-116 – низький рівень, 1-76 – низький рівень
12-186 – середній рівень. 8-146 – середній рівень,
19-266 – високий рівень 15-226 –високий рівень

 

 


Додаток 5

Кільця Ландольта


Список рекомендованої літератури

 

1. Безруких М.М., Сонькин В.Д., Фарбер Д.А. Возрастная физиология: (Физиология развития ребенка) – М.: Академия, 2008 – 270 с.

2. Маляренко Т.Н., Кураев Г.А. Возрастная физиология. – Ростов-на-Дону: ЦВВР, 2000. – 188 с.

3. Сельверова Н.Б. Физиология развития нейроэндокринной системы // Физиология роста и развития детей и подростков: (Теоретические и клинические вопросы) / Под ред. А.А. Баранова, Л.А. Щеплягиной. - М., 2000. – 246 с.

4. Физиология развития ребенка: (Теоретические и прикладные аспекты) / Под ред. М.М. Безруких, Д.А. Фарбер. - М.: Академия, 2000. – 320 с.

5. Любимова З.В., Маринова К.В., Никитина А.А. Возрастная физиология.
Ч. 1.– М.: ВЛАДОС, 2004. – 301 с.

6. Никуленко Т.Г. Возрастная физиология и психофизиология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. – 416 с.

7. Смирнов В.М. Особенности физиологии детей. – М.: ВЛАДОС, 1993. – 227 с.

8. Волков И.И. Анатомия и физиология человека с возрастными особенностями детского организма. – М.: Физкультура и спорт, 2004. – 448 с.

9. Волков И.И. Возрастная физиология, физиология развития ребенка. – М.: Физкультура и спорт, 2003. – 416 с.

10. Сапин М.Р., Брыксина З.Г. Анатомия и физиология детей и подростков. – М.: Academia, 2002. – 453 с.

11. Дубровинская Н.В., Фарбер Д.А., Безруких М.М. Психофизиология ребенка. – М.: Академия, 2000. – 315 с.

12. Смирнов В.М. Нейрофизиология и ВНД детей и подростков. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 149 с.

13. Власенко К.Л., Потапова О.В. Методичні рекомендації до практичних занять з курсу фізіології розвитку. – Запоріжжя, 2002. – 43 с.

14. Смирнов В.М., Дубровский В.И. Физиология физического воспитания и спорта. – М.: Владос, 2002. – 605 с.

15. Малько М.М. Вікова фізіологія та гігієна. – Запоріжжя : ЗНУ, 2012. – 91 с.

16. Смоляр В.И. Гигиенические проблемы роста детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985. – 128 с.

17. Богдалеев А.А. В мире подростка. – М.: Медицина, 1980. – 295 с.

18. Ермолаев Ю.А Возрастная физиология. – М.: Высшая школа, 1985. – 189 с.

19. Волков Л.В. Физические способности детей и подростков. – К.: Здоровье. 1999. – 116 с.

20. Филатов С.А., Безденежная Л.П., Андреева Л.С. Геронтология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. – 507 с.

 

 

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

 

Гречко Катерина Миколаївна

Власенко Констанція Львівна

 

 

ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ

 

Методичні рекомендації до лабораторних занять

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямів підготовки «Фізичне виховання», «Спорт», «Здоров’я людини»

 

 

Рецензент М.В. Маліков

Відповідальний за випуск К.Л. Власенко

Коректор К.М. Гречко





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...