Главная Обратная связь

Дисциплины:






На ранні молитви до неї. (Прим. Лесі Українки).



Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.
Слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі,
і одчиняє ворота деннії. У сні всі лежали;
ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,
час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.
Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба
і до живих завітала. О дочко небес, ти з'явилась!
Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!
Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти
вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша
зір всіх прийдешніх, зір вічних. Іди веселити живучих
і оживляти умерлих!.. Зоря відколи нам сіяє?
Зорі сіяли нам досі і потім сіяти нам будуть.
Сяя зоря в свою чергу сіяє для нашого щастя.
Вмерли ті люди, що бачили сяйво предвічної зорі,
бачим зорю ми сьогодні, судилась же й нам тая доля,
згинуть і наші нащадки, що зорі прийдешні побачать.
В давні віки красно-пишно зоря променіла; сьогодні
щедро нам світить, і потім блищатиме ясно.
Смерті нема їй, ні старощів, завжди в промінні приходить.
Повідь огнисту зоря розливає в долинах небесних.
Темряву чорну жене промениста богиня.
В повіз чудовий запряжені коні червоні. Вже їде
світ весь будити зоря. Вставайте! бо знову з'явився
нам дух життя, щоб усіх оживляти! Ось темрява гине,
день наближається! Час до роботи прийматься! Час жити!
Мати богів! ясне око землі! вістовнице поданків!
Зоре прекрасна! Світи нам і зглянься на наші поданки!
Славу нам дай, ясна зоре, ти, радоще світа!

Слідують два фраґменти із гимнів до Аґні, себто Бога Вогню. Саме слово АҐНІ відповідає протослов'янському ОҐНІ, із якого розвинулися рівнобіжно дві форми - українська ВОГНЬ, ВОГОНЬ і польська ОҐЄНЬ. Існує ще українсько-галицька відміна у виді "ВОГЕНЬ", яку стрічаємо у Франка.
В латинській мові слабе "а" на початку слова дало "і" - отже "ІҐНІ-С". Похідними і спорідненими формами в інших мовах не можемо тут займатися. Я навів цю етимологію для прикладу з уваги на її очевидну прозорість і легкість зрозуміння.
Божество Вогню було в розумінні віри Риґведи найближче до людини, до родини і до її життя, подібно як у староукраїнській вірі ДАЖБОГ.
АҐНІ-БОГ-ВОГОНЬ супроводжає всяку жертву і все наше життя. До нього далі так звикли, що забули про його Божественну Природу і став він "звичайним" "вогнем". В Риґведі одне і друге значення нерозлучне і нерозривне. Звідси в перекладах Богоназва АҐНІ може бути раз переведена як "Вогонь", себто "Жертовний Вогонь", а раз як "БОГ-ВОГОНЬ", або вірніше "ВОГОНЬ-БОҐ". Але ж європейські перекладачі забувають, що це розщеплення значень є сповидним, спричиненим розумінням цього слова в Европі 19-го і 20-го століття, коли слово-звук "Вогонь" був пов'язаний із значеннями як "вогонь т.зв. фізичний", або "щоденно-з'явищевий" і через те стало для нас далеким і незрозумілим саме онтологічно-релігійне значення цього слова. Звідси сповидна "двозначність" цього слова. Ще гірше, коли таке неусвідомлення семантично-релігійних визначень і навантажень слова веде у перекладах до тенденції звести це значення до т.зв. "реального значення", яке на ґрунті ориґінального його значення немає змислу.
Бо ж у дійсності ВОГОНЬ був від свого народження в житті людини Даром Небес як і саме Божество, яке є Природою Вогню, себто у Вогні-Перебуваючий БОГ-ВОГОНЬ, далі БОГ ЖЕРТВИ, який передає Жертву іншим Богам і сам в ній вічно участвує. Звідси Всеспасенний Бог Благовісної Жертви, як у своїй окремій Природі Божества.



ГИМНИ АҐНІ*

Батько всієї родини приносить поданки.
Агні швидко біжить по всім вітті кострища.
Вже не такий він слабкий, молоденький, як був на пачатку,
в час, як дві матері** його на світ породили,
Хутко він займе ті гілочки, ще не доткнуті.
Шириться, стелеться, кинувсь на гілки найвищі.
швидше, все швидше... он кинувсь на нижчії знову.
Гляньте, як раптом Агні боговитий змінив свою постать!
Вітром розмаяний, в'ється, тріщить, гоготить і вирує,
ділить свій пломінь, і палить, і чорні сліди полишає.
Мчить наче повіз, червоним пломінням вже неба сягає.
Швидко від сяйва його никне темрява, наче ті птахи,
що поспішають сховатись від сонця упалів.
Вчуй нас, ти, боже поданків! Ти маєш прекраснеє світло,
коней прудких, пишний повіз ти маєш!
Мудрий, щасливий ти, Агні! о, зглянься на наші благання!
О, допровадь нас скоріше до щастя й багатства

Агні - вогонь. (Пояснення Лесі Українки в "Стародавній іс.торії східних народів"). ** "Дві матері" - тож саме ті дві тріски "Афані" та "Праманта", що з їх витирається святий вогонь. (Прим. Лесі Українки).

 

II
[R. V. 2, 4]

Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду,
ми його хвалимо в гимнах, поданки даємо,
він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних.
Любо нам бога такого хвалити, що всім дає щастя,
любо дивитися, як він росте, як він сяєвом грає!
Полум'ям має на вітті, мов гривою в повозі кінь.
От, роз'ярившися, дерево їсть він і жевріє-сяє.
Наче вода, він біжить і гуде, наче повіз.
Палячи, стежку лишає він чорну. Він вабить, мов небо,
що усміхається ясно до нас із-за хмари.
Він по землі розстеляється, й землю він палить,
він розбігається врозтіч, неначе без догляду стадо.
Агні, розкинувши пломінь, пече, пожирає ростини!..
Дай нам, Агні, товариство хоробре й багатство щасливе,
дай нам хорошу сім'ю і великі достатки!

В наведених фраґментах так Менар, а ще яскравіше Леся, уникає всіх теологічно-мітологічних елементів ориґіналу. За це з усією силою і прозорістю промовляють до нас саме поетичні елементи гимнів, в нашому випадку поезія Вогню, - як збір поетичних порівнянь і метафор. І знову стрічаємо ріжницю в сприйманні метафори. Для нас це тільки поетичне уна-гляднення "з'явища вогню", як наприклад в образі "червоної гриви розвіяної у вітрах летючого коня", чи численними іншими. Стрічаємося з подивугідним багатством поетичної уяви і візії поета. Але це все для віруючих є наближенням до пізнання Природи, себто Істоти Вогне-Бога, у його многопроявності і многовидимості. Питанням сприймача світу й Божеств займаюся в моїх працях і студіях Гимнів Риґведи. Тут відмічую, що навіть суто-поетичний зміст Риґведи має інший зміст в системі світогляду нашого сьогодні чи віруючого часів Риґведи.
Ще яскравіше виступить ця ріжниця між з'явищем і його Бого-істотою в черговім гимні присвяченім Богові Індрі. Пояснювальне слово "Бог" уживане мною часто для підкреслення Богоістоти назв ужитих для Богоокреслення є насправді зайве. Подаю це тільки для підкреслення цього змісту для західнього читача. Аґні, Індра, Варуна, Сурія належать до кляси істото-понять, що звуться в оригіналі ДЕВАС, а це означає, якщо можна осмислити це значення в невірному перекладі - СВІТЛИСТІ, або Світлоістоти. Всі вони споріднені саме їх Світлометафі-зичною Природою, а рівночасно є вони Космічним Явищем Світло-Істоти в її многопроявності і многовидності, а по суті Єдиної в Істоті. Тут знову схематично-понятеві і значенево-словні способи думання модерної людини стають у гострій перешкоді для зрозуміння сутности "Світлистих" або Божеств старинного світу.
Стрінемо в черговому гимні найпопулярнішу і найріднішу із тих Світло-Істот, а саме Постать Індри, який являється національно-расовим Богом індійських арійців. Це Божество є і було почитане під ріжними назвами в усіх індоєвропейських народах. Індра - це Змієборець усіх індо-европейських вірувань і мітологій.
Оригінал гамну вичислює численні його геройства, але докладніше спинюється на найважнішій його перемозі над Драконом, в оригіналі АГІ, що має теж інші назви, з них найбільше відома назва Вритри.
Епітет Індри як Поборника Вритри, - "ВРИТРАГАН" - стрічаємо в староіранському пам'ятнику Авести у словоформі "ВИРИТРА-БГНА". Це тільки одне із яскравіших засвідчень старинности культу Бога-Змієборця, Бога Визволителя Рік і Вод, Бога Поборника Теміні.
В наведеному гимні стрічаємося однак їз високорозвиненою теологією феномену Боротьби Світла із Темінню. Боротьба із Драконом Вритрою стається тут Космічною Боротьбою, Темнота Хаосу панувала над Всесвітом. ІІрапотвора була Зло-З'явою, що темними силами своєї Магії панувала над Всесвітом. Тут мимоволі насувається подібність цієї концепції до панування зловісної ТІЯМАТИ над світом Богів у асирійсько-вавилонській мітології. Але такі порівняльні ствердження вимагають глибшої і довшої аналізи.
Тут стверджуємо, що Індра, вбивши Прапотвору, тим самим зміг зродити Сонце, Небо і Ранок. Світ Світла повстав через перемогу Світло-Володаря. Його Світло і Світотворча Потуга втілена в його Громовницю. Громи родять Світло і Потугу. Це щоденне спостереження, зокрема сильне у підтропічних зонах, осмислене тут як Космічна Сила, свідома і світотворча.
В рішаючому моменті цього Космічного Бою Індра мусив сам втілитися у свою Громозброю. Він став віссю цієї Громозброї, "малий, як кінський волос". Громовницю Індри - Ваджру - уявляли собі як подвійний Тризуб. Середня його вісь символізувала "вистріл", що пробивається між двох рамен, а далі чотирьох рамен пізнішої "клясичної" Ваджри. В цьому гимні стрічаємо преглибоке метафізичне утожсамлення цієї Осі із самим Божеством. В цій бо Осі зосереджується вся його Потуга до вирішального удару, смертельного для ПРАПОТВОРИ.
Стрічаємо тут теж один із найвчасніших мітів про втілення Індри. В пізнішому Брагманізмі знайдемо дев'ять "клясичних" втілень Вішну, із яких кожне рятує світ і людство від смертельної заглади. Ця мітологія в добі Риґведи має своє праджерело у втіленнях Індри, як наприклад у Сокола, що здобуває з небес галузку Соми, чи теж втілюється в численні постаті віщунів і героїв. Тут творча мисль віщунів сягає дуже глибоко у Сутність Світло-Світу, вбачаючи його основу саме у Громовниці Індри. Звідси розуміння Індри Громодержця, як Володаря Богів, як Праджерело Світло-Світу. Паралелю до цього культу знаходимо в культі Перуна-Громовержця в Україні в добі її лицарського героїзму.
Було б неможливим зрозуміння цього гимну без Ідеї Втілення Індри. Однак дотеперішні дослідники виразно не розуміли цієї ідеї, ані теж цього гимну. Для них було незрозумілим, що Ідея Втілення Бога, зокрема втілення в Людину є прастаринною і стрічаємо її всюди в мітологіях пов'язаних із прото-індоєвропейською стадією культури і віри. Це отже спільна спадщина протоіндоевропейської релігії. Далі ця одідичена мітологія набирала ріжної закраски чи конкретизації в ріжних родинах і галузях. Її сліди стрічаємо виразно ще в староукраїнських билинах.
Вперше в історії перекладів Риґведи впроваджую таку інтерпретацію цього гимну, а зокрема його 12-ої стрічки. Ширша аналіза, як теж численні порівняльні аналогії вимагають окремої праці. Але вже тут, у пошані для духовости Лесі, впроваджую це розуміння улюблених нею гимнів. Не можу теж просто із методології досліду не спинитися над відношенням її перекладів до самого оригіналу. Роблю це з надзвичайною приємністю, бо Леся відчула глибші зложжа старинної мудрости в цих гимнах і тільки жаль, що Драгоманів не міг вказати їй на дальші джерела для її пробудженого ентузіязму.
Однак ми вже знаємо, що знайомство із світом Риґведи, зокрема із ясних коментарів до наведених гимнів в "Історії" Менара, - які тут трудно навести в цілості, залишили тривалі сліди у її світогляді і поетичній скарбниці.
Пригляньмося отже з черги версіям цього гимну з Менара в Лесі і моєму перекладі. Повний зміст цього надхненного гимну є трудний. Описана тут боротьба є синтезою кількох мітів. Це все було безпосередньо доступне для духовости віруючого Риґведи. Він відчував тут вітер нових ґенезійських об'явлень. Повне вникнення у цей світ можливе тільки у основних студіях. Звідси наші перекладачі, Менар і Леся, сильно скорочували цей найцінніший зміст релігієтворчого гимну.

ГИМН ПРО ПЕРЕМОГУ ІНДРИ НАД АГІ*
[R. V. 1, 32]

Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав
Індра-стрілець. Переміг він Агі, розділив усі хвилі,
визволив він з гір небесних потоки... І ринули води...
Як до обори корови біжать, так летять вони в море...
Індро! Подужавши первістня хмар, ти розбив єси чари
тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю й зорям!
Перед тобою твій ворог зника... Індра вдарив на Вритру,
то ж найхмарніший був ворог. Потужним смертельним перуном
він йому тіло розбив. Мов підтяте сокирою дерево,
долі простягся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він,
водами вкритий, а там тії води утішили серце,
Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах,
отже, Агі подоланого давлять, вони і стискають.
Кидають вітри турботні, буйні тіло Вритри, і води
І топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй!..
Сон, вічний сон покрива тепер ворога Індри!..





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...