Главная Обратная связь

Дисциплины:






Абдуктивні міркування і їх особливості



 

Порівнюючи абдукцію з індукцією і дедукцією, Пірс так визначає її місце серед традиційних форм умовиводів: «Індукція розглядає теорії та вимірює ступінь їх узгодження з фактами. Вона ніколи не може створити якої-небудь ідеї взагалі. Не більш того може зробити дедукція. Всі ідеї науки виникають за допомогою абдукції. Абдукція полягає в дослідженні фактів і побудові теорії, що пояснює їх». Отже, підкреслює він, «дедукція доводить, що щось повинно бути, індукція показує, що щось справді існує, а абдукція просто передбачає, що щось може бути»2.

У цьому твердженні увага концентрується на характері висновків, одержуваних за допомогою дедукції, індукції та абдукції, але спосіб їх одержання не розкривається. Із цього погляду абдукція і індукція подібні за результатами, але досить різні за методом їх одержання. Справді, абдукція приводить не просто до гіпотетичних, імовірних, висновків, а слугує специфічним методом пошуку наукових гіпотез для пояснення наявних фактів. Хоч індукція у традиційній логіці трактується як умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до їх узагальнення, проте вона в найкращому разі може претендувати на встановлення простих емпіричних гіпотез. Пірсу ж хотілося досліджувати процес пошуку гіпотез у науці, за допомогою яких можна було б розкрити механізм, який лежить в основі спостережуваних фактів і явищ, і тим самим пояснити їх.

Подібно до багатьох сучасних авторів, які розглядають індукцію як імовірнісний умовивід, Пірс характеризує її як метод перевірки наявних гіпотез і теорій. Абдукцію же він розглядає як метод їх пошуку. Логічну форму абдуктивного міркування Пірс представляє у такому вигляді.

1. Спостерігається деяке дивне (surprising) явище Р.

2. Р було б пояснене, якщо гіпотеза Н була істинною.

3. Отже, є підстава вважати, що гіпотеза Н істинна.

 

1 Терміни «дедукція», «індукція» і «абдукція» походять від одного кореня «ducere», що в перекладі з латині означаючого «вести». Із префіксом de виникає термін дедукція (тобто виведення), з in – індукція (наведення) і з ab – абдукція (приведення).

2 Peirce Ch.S. Collected Papers. - Vol. 5, 189.

 


На перший погляд здається, що абдуктивне міркування мало чим відрізняється від гіпотетико-дедуктивного висновку, оскільки припускає гіпотезу як засновок. Однак хід міркування в ньому прямо протилежний гіпотетико-дедуктивному висновку, що починається із заздалегідь заданої гіпотези, а потім з неї виводяться наслідки. Абдуктивне ж міркування починається з аналізу і точної оцінки встановлених фактів, які детермінують вибір гіпотези для їх пояснення. Саме так роблять учені у своїх конкретних дослідженнях, оскільки на самому початку мають справу саме з фактами і лише потім шукають їм пояснення. Тим часом деякі критики абдукції не бачать докорінної відміннсоті між абдукцією і простим гіпотетичним міркуванням, звертаючи увагу тільки на те, що вони спираються на гіпотези1.



Індуктивний умовивід більше схожий на абдукцію, оскільки по-перше, він починається також від окремих фактів і здійснюється в напрямку від часткового до загального, по-друге, результат умовиводу має лише правдоподібний, або імовірнісний характер. Але Пірс розглядає індукцію зовсім інакше. На його думку, вона повинна розумітись як операція, що пропонує оцінку - у простій або кількісній формі - гіпотезі, вже висунутій заздалегідь. Таке розуміння індукції відповідає сучасному погляду, прийнятому в імовірнісній логіці.

Головне, чим відрізняється абдукція від класичної індукції Бекона - Мілля, полягає в тому, що вона не є безпомилковим методом відкриття нових істин у науці, своєрідним алгоритмом відкриття. Її мета полягає скоріше в пошуку гіпотез, які можуть допомогти в поясненні даних фактів. Відповідно до цього Пірс формулює три методологічні вимоги до пояснювальних гіпотез.

1. Гіпотези повинні пояснити не тільки емпірично спостережувані факти, а й факти, які безпосередньо не спостерігаються і перевіряються непрямим шляхом.

2. Гіпотези повинні бути сформульовані як інтеррогативні висловлення, тобто містити певне запитання, на яке варто відповісти в ході дослідження.

3. Необхідна вимога до будь-якої пояснювальної гіпотези - це її перевірюваність, причому остання не обмежується підтвердженням спостережуваними даними. Що стосується критерію спростування, то він, хоч і є логічно коректним правилом, проте, слугує лише засобом елімінації, або виключення, помилкових гіпотез.

Абдуктивне міркування, як видно з наведеної вище схеми, не гарантує відкриття істини, а полегшує її пошук, оскільки спирається не на просте кількісне підтвердження

 

Frankfurt H. Peirces account of inquiry / / The Journal of Philosophy, 55/14. - P. 596.

 

 

 

гіпотези, а таку якісну характеристику, як здатність пояснити релевантні факти.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...