Главная Обратная связь

Дисциплины:






Історичне формування традиційного одягу українців



Український народний одяг — яскраве й самобутнє культурне явище, яке розвивалося й удосконалювалося протягом століть. У народному костюмі відбилися спільність походження та історичної долі східних слов'ян, взаємовпливи культур інших народів. Зберігаючи ознаки різних епох, особливості костюма являють собою важливе джерело вивчення етнічної історії населення, його соціально-класової структури, естетичних поглядів та уявлень.

Костюм давньоруської селянки був самобутнім та барвистим. Він складався із довгої вишитої сорочки, поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих (а пізніше — двох частково зшитих) шматків орнаментованої чи картатої вовняної тканини (дві запаски, плахта, паньова). На голові у дівчини був вінець, а у заміжньої жінки — рушникоподібний шматок тканини, що накидався на багато прикрашений твердий, виконаний із дорогої тканини головний убір, яким щільно закривали волосся. На ноги одягали плетені або шкіряні постоли.

Комплект чоловічого селянського одягу складався із сорочки до колін, що одягалась навипуск та підперізувалась шкіряним або плетеним поясом, а також нешироких штанів (портів, гачів). На поясі кріпилися різні необхідні речі — кресало, гребінь, невеликий ніж. Головним убором слугувала валяна шапка, взуттям — личаки або шкіряні постоли. У холодні пори року одягали сукняну свиту, взимку — хутряний кожух.

Вбрання простого міського населення було близьким до селянського. Городянки також носили довгу сорочку та незшитий одяг типу обгортки або запаски. На голову дівчата одягали вінець, а жінки — очіпок, який покривали рушникоподібним полотном із білої тканини (обрус, намітка). Але значно різноманітнішими були прикраси: привіски, сережки, намиста, браслети тощо. Чоловічий костюм теж генетично був пов'язаний із селянським

Одяг заможних городян — феодалів, багатих купців — мав більше елементів, його шили з дорогих тканин як місцевого виробництва, так і привезених із закордону. Жіночий костюм складався з довгої сорочки, поверх якої одягався плечовий короткий одяг із дорогої тканини, що залишав відкритими вишитий поділ та низ рукавів. Зверху накидали корзно — плащ, скріплений фібулою на правому плечі. На ногах — кольорові чоботи, голову обвивали рушникоподібним убором, під яким носили шапки, прикрашені дорогоцінним камінням, вишивкою, підвісками — колтами. Головний убір жінки, як і багато інших елементів вбрання, мав ритуальне значення і використовувався у різних обрядах. Покривання волосся було обов'язковим. "Світити волоси" вважалось неприпустимим і, за уявленнями, могло викликати неврожай, падіж худоби тощо.

Досить чітко виявлялись тогочасні регіональні відмінності костюма, які брали свій початок ще з часів давніх племінних об'єднань. Це стосувалось передусім прикрас, що їх виробляли місцеві майстри, — бронзових та срібних підвісок, якими прикрашали головне вбрання та зачіску, скроневих та нагрудних прикрас. Але ці особливості з розвитком ремісництва у містах поступово нівелювались. Стійкішими були традиції виробництва тканого одягу, плетеного взуття, а також техніка та мотиви орнаментики, особливо сорочок, які майже до кінця XIX ст. зберігали давні локальні особливості. У цьому плані слід виділити одяг населення Середнього Подніпров'я — територіального центру формування української народності.



На Русь імпортували різні види тканин — шовкові (паволока), сукняні, оксамитові. Із Західної Європи привозили фризькі та фламандські сукна. Ці тканини використовували переважно князі та бояри, з них виготовляли церковний одяг. Із арабського Сходу, крім тканин, надходило намисто з кольорового, посрібленого чи позолоченого скла. У той же час широкі верстви населення користувались виробами місцевих майстрів та ремісників.

Українське вбрання в сучасній моді

Українська мода не може існувати без національної ідеї. Багато українських дизайнерів працюють з унікальними національними мотивами, переосмислюючи їх у своїх колекціях. Всі елементи моди минулого знаходять відгомін в сучасному одязі, який створюється на основі українського традиційного костюму.

Еволюцію тих чи інших модних напрямів, зародження і розвиток різних модних тенденцій, неможливо уявити без впливу етнічної ідентичності. Фолк-стиль залишається завжди актуальним і завжди прихильно сприймається на модних показах. Вбрання з національними елементами може підкреслити вишуканий смак і виявити патріотичні почуття.

Найпоширенішим елементом, який перейшов з одягу минувшини у сьогодення, стала вишивка. Традиційно вишивкою оздоблювалися комір, рукави та поділ чоловічого та жіночого вбрання. Такі візерунки мали магічне значення і слугували оберегом. Вдосконалюючи упродовж сторіч майстерність вишивки, народний досвід зберіг найбільш типові, доцільні та позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, кольорів, вишивальних технік. На сьогодні геометричні та рослинні мотиви присутні в зразках сучасного модного одягу.

При використанні народної вишивки треба виходити з того, що у традиційному костюмі вона відіграє швидше допоміжну, ніж домінантну роль, таким чином створюючи композиційну врівноваженість між оздобленням та формою і лише за таким принципом нею варто декорувати модний костюм. Загалом, чим тонший і делікатніший асоціативний зв'язок з джерелом творчості, тим більш досконало і гармонійно виглядає її результат. Основними елементами для розробки модного одягу на основі традиційного є такі характеристики останнього як принципи формотворення, матеріали, технології пошиття та оздоблення, семіотика та манера одягання речей.

Верхній одяг українців також щедро оздоблювався. Сучасні вовняні костюми та пальта можуть бути прикрашені вишивкою, гарусом чи аплікацією.

Традиційні головні убори, такі як хустка, і зараз популярні серед українок. На фольклорні свята квітчасті хустки стають незамінною деталлю костюму. Молодь може увінчати сучасну зачіску кольоровою стрічкою чи яскравим плетінням з вовни.

Щодо взуття, то і тут фолк-стиль має свої особливості. Чоботи, оздоблені декоративними елементами, зараз у тренді. Шкіряні черевики «hand made» завжди будуть унікальною річчю, яка ніколи не вийде з моди.

Окремо зупинимось на аксесуарах. Ткані та шкіряні пояси актуальні в сучасному як чоловічому, так і жіночому вбранні. Тут виразності додадуть металеві чи дерев’яні деталі. У комплекті з брюками, сукнями чи спідницями такий елемент доповнить образ сучасної українки.

Фолк-стиль дає широке поле для прояву власних творчих знахідок. Наприклад, солом’яний брилик з квітами чи гаптовані панчохи, або навіть манікюр, виконаний у стилі петриківського розпису. Вишиті сорочки молодь полюбляє одягати з джинсами, також можна доповнити вишиванкою класичний діловий костюм. На теперішніх ярмарках такі речі можна придбати у сучасних майстрів, які створюють першокласні вироби народного українського мистецтва.

Зрозуміло, що яскраво виражений вплив саме української культури на світову моду мав обмежений за часом характер — це лише тренд чергового фешн-сезону, але використання етно-елементів практично не виходить з моди і буде помітне ще в багатьох колекціях всесвітньо відомих дизайнерів та брендів.

 

 

Українська вишивка

Історія

Цей вид мистецтва виник давно — корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи віднять до V ст. н. е., а пам'ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок ХІХ ст.). Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи — починаючи з незапам'ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої країни — трипільські племена (доба пізнього неоліту і початку періоду бронзи).

Відомо багато археологічних доказів відносно давності і поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У с. Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, що датується VІ ст. н. е. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками, чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, — ще недавно так одягались українські селяни. Бляшки, подібні до знайдених у с. Мартинівка, було виявлено у Фессалії, на Балканах. Науковці вважають, що їх занесли туди слов'яни з середньої Наддніпрянщини. На бляшках зображено воїна так виразно, що видно вишивану вставку на сорочці.

 

 

Вишивка-оберіг

Українська вишивка - це «молитва без слів», а сама вишиванка – це є оберіг людини.

Святе покривання, яке найближче до тіла - це, звісно, своя сорочка. «Народитися в сорочці» - значить, бути щасливим у житті. Тому сорочка - це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.

Українська вишита сорочка здавна в Україні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала.

Слідуючи старослов’янським традиціям, чужу вишиванку одягати не слід, бо вважається, що таким чином можна «перебрати» на себе чужу долю. Вишивкою-оберегом вишивалися воріт, манжети, поділ і розріз горловини. Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину.

Говорячи про везучу людину, що «народилась в сорочці», ми згадуємо ту саму доленосну вишиту сорочку-символ здоров’я, краси, чистоти помислів і єднання з душею предків.

Вважається, що основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер, а саме вишивка має велике значення для поганського світу наших предків. Вишивки — це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя, уроків та інших чар зловмисних людей. Розміщення вишивки було не випадковим. Наприклад, в одязі орнамент розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме — в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або подолах одягу. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику.

Символіка

Рослинні

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні узори виникли внаслідок спостереження реально існуючих форм у природі. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом кохання. У сучасній вишивці трапляється й древній символ "дерево життя", який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок.

 

Калина
Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, той стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.
Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

Дуб і калина
Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудовий оберіг життєдайної сили свого роду.

15

Виноград
Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Мак
З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, - що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
А ще вірили, що поле після битви на весні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Лілія
Таємницю життя приховує в собі і квітка лілія. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю цих чарів.
Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку любові та парування. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій.
Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.
Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин, - порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.

Ружа
Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив ружі вважається не досить давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, ба навіть бездумно занесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Ружа – улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже ця квітка нагадує Сонце.
Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда.
Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням.

Хміль
Узори, що нагадують листя хмелю, відносяться до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині. «Хміль» дуже подібний до символіки води та винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що «витися» - для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти – це «пучечки в'язати».

Берегиня
Берегиня – дорогий нам символ, поширений всією Україною. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій свої величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної схеми буття.

 

Зооморфні (тваринні)
У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; з птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летючі жуки. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору. У подібних орнаментах виступають у різноманітних часто химерних сплетеннях (однак з збереженням традиційних вимог до композиції) заячі та вовчі зуби, волове око, коропова луска, баранячі роги тощо.

Геометричні орнаменти

«Ромб з крапками» трактують як засіяне поле, а оскільки цей знак часто зустрічається на жіночих статуетках періоду енеоліту, його також вважають одним із символів запліднення.

«Перехрещений ромб» відносять до давніх знаків, що символізували землю як певну територію - поле, ділянку, власність. Тобто, він теж асоціювався з полем, землею, яка може дати врожай. На нашу думку, в комплексі ці тлумачення можуть призвести до виділення знаку жіночого єства, можливо, божества, яке «відало» процесами життя, народженням (а можливо, і смертю), відродженням природи навесні.

«Хрест» у вишивках могла мати різну символіку: як бажання запліднення, так і апотропеїчну, оскільки вогонь і сонце, належачи до амбівалентних явищ, вважаються досить сильними оберегами.

Свастика - «один з найдавніших знаків доброго знамення, побажання добробуту, відвернення нещастя».

Відомий узор "ружи" (зірки, розетки) представляє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця.

 

Значення кольору

· Білий - Світлий, ясний, легкий.

· Чорний - Діловий, серйозний, важкий.

· Сірий - Пасивний, нейтральний, що врівноважує.

· Сталевий (сріблясто-сірий) - Технічний, прогресивний, нейтральний.

· Бежевий - Теплий, спокійний, домашній.

· Бежево-оранжевий - Веселий, легкий збудливий

· Охра світла (темно-бежевий) - Пом'якшує зростання роздратування

· Коричневий - Стабілізує

· Темні нюанси коричневого - Заспокійливий, затишний.

· Жовтий - Збуджуючий, веселий, комунікативний, тепле, радісне, рухливий.

· Жовто-зелений - Привітний, веселий, близький до природи

· Зелений - Компенсуючий, заспокійливий, розслаблюючий.

· Пастельний зелений - Ласкавий, м'який

· Блакитно-зелений - Зміцнюючий, заспокійливий, холодний.

· Блакитний - Холодний, свіжий, елегантний, легкий, спокійний, чистий. У великих

· кількостях викликає відчуття прохолоди.

· Сіро-блакитний - Стриманий

· Холодний світло-блакитний - Пасивний, чистий, ясний, свіжий.

· Темно-синій - Діловитий, серйозний, благородний.

· Синій - Підкреслюючий дистанцію

· Світло-синій – направляючий.

· Синьо-зелений - Підкреслює рух, мінливість.

· Індиго-синій - Заспокійливий, серйозний.

· Синьо- фіолетовий - Серйозний , урочистий .

· Фіолетовий - Далекий, таємничий , холодний , виразний .

·

· Червоно- фіолетовий - Екстравагантний , таємничий , суперечливий . У ніжних рожевих нюансах – дівочий - жіночний , солодкий .

· Пурпурово- червоний - Так само , як червоно фіолетовий.

· Яскраво - червоний - Динамічний , активний , агресивний , важкий , насичений , гарячий , тривожний .

· Кіновар ( цегляно - червоний яскравий ) - Переважний

· Рожевий - Ніжний , таємничий

·

· Помаранчевий - Легкий , теплий , яскравий, динамічний .

· Оранжево- червоний - Збуджуючий , що активізує , агресивний

Висновок

Я навчаюся в майстерні конструювання і моделювання одягу вже 4 роки. За цей час я навчилася: робити основні ручні стібки, працювати за ножною та електричною швейною машинкою, вишивати атласними стрічками, вишивати хрестиком, робити аплікації з тканини,аксесуари та прикраси до певного образу, шити іграшки, складати образ і поєднувати всі його складові між собою, шити деякі види одягу, поєднувати кольори.

Я вважаю що це знадобиться мені в майбутньому, бо людина яка вміє робити сама речі для свого гардеробу та головне вміє їх правильно поєднувати завжди буде виглядати стильно, охайно, та аристократично. На таку людину завжди будуть звертати увагу, бо вона буде виділятися з натовпу,така людина індивідуальна.

 

Список використаної літератури:





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...