Главная Обратная связь

Дисциплины:






Головна вена передпліччя



(v. cephalica antebrachii)

 

Головна вена передпліччя починається від променевого краю тильної венозної сітки кисті (margo radialis retis venosi dorsalis manus).

 

Із тильної ділянки кисті (regio dorsalis manus) вона переходить на передню поверхню променевого краю передпліччя (facies anterior marginis radialis antebrachii), лягає в бічну двоголову борозну плеча (sulcus bicipitalis lateralis brachii), потім в борозну (sulcus) між дельтоподібним м’язом (m. deltoideus) та великим грудним м’язом (m. pectoralis major) і впадає під ключицею (clavicula) в пахвову вену (v. axillaris).

 

 

Основна вена передпліччя

(v. basilica antebrachii)

Основна вена передпліччя збирає кров від ліктьового краю тильної венозної сітки кисті (margo ulnaris retis venosi dorsalis manus), проходить по ліктьовому краю передньої поверхні передпліччя (latus ulnare faciei anterioris antebrachii), іде по присередній двоголовій борозні плеча (sulcus bicipitalis medialis brachii) і впадає в одну із плечових вен (vv. brachiales).

 

 

Серединна вена ліктя

(v. mediana cubiti)

Серединна вена ліктя проходить косо в ділянці ліктьової ямки (fossa cubitalis) від головної вени (v. cephalica) до основної вени передпліччя (v. basilica antebrachii).

 

 

Глибокі вени верхньої кінцівки

(venae profundae membri superioris)

Глибокі вени верхньої кінцівки є подвійними, супроводжують однойменні артерії і починаються від:

- поверхневої долонної венозної дуги (arcus venosus palmaris superficialis);

- глибокої долонної венозної дуги (arcus venosus palmaris profundus).

 

Пахвова вена

(vena axillaris)

 

Пахвова вена є непарною, супроводжує однойменну артерію і переходить у підключичну вену (v.subclavia).

 

Вени нижньої кінцівки

(venae membri inferioris)

 

Вени нижньої кінцівки поділяються на:

- поверхневі вени нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris);

- глибокі вени нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris).

 

Глибокі вени є парними і супроводжують однойменні артерії.

 

Лише підколінна вена(v. poplitea) та стегнова вена (v. femoralis) є непарними.

 

 

До поверхневих вен нижньої кінцівки(venae superficiales membri inferioris) належать:

- велика підшкірна вена (v. saphena magna), що має численні клапани, починається попереду присередньої кісточки (malleolus medialis), де приймає притоки від присередньої частини тилу стопи (pars medialis dorsi pedis). Вона є продовженням присередньої крайової вени (v. marginalis medialis), йде разом з підшкірним нервом (n. saphenus) по присередній поверхні гомілки вгору, проходить по присередній поверхні стегна до підшкірного розтвору (hiatus saphenus), де пронизує дірчасту фасцію (fascia cribrosa) і впадає у стегнову вену (v. femoralis).



 

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) має численні підшкірні притоки:

- від передньо–присередньої поверхні гомілки (crus);

- від стегна (femur);

- від зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa);

 

- мала підшкірна вена (v. saphena parva) має численні клапани і збирає кров від тильної венозної дуги стопи (arcus venosus dorsalis pedis) і є продовженням бічної крайової вени (v. marginalis lateralis). Вона проходить позаду бічної кісточки (malleolus lateralis), лягає в борозну між бічною головкою та присередньою головкою литкового м’яза (caput laterale et caput mediale musculi gastrocnemii) і в підколінній ямці (fossa poplitea) впадає в підколінну вену (v. poplitea).

 

 

До глибоких вен нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris) належать:

- стегнова вена (v. femoralis);

 

- глибока стегнова вена (v. profunda femoris), притоками якої є:

- при середні огинальни стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales);

- бічні згинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales);

- пронизні вени (vv. perforantes);

 

- підколінна вена (v. poplitea), яка має наступні притоки:

- литкові вени (vv. surales);

- колінні вени (vv. geniculares);

- передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores);

- задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores);

- малогомілкові вени (vv. fibulares).

 

 

Лімфатична система

(systema lymphoideum)

Синонімом сукупності органів лімфатичної системи є органи імунної системи та кровотворення (organa systematis immunis et haemopoёsis).

 

До лімфатичної системи (systema lymphoideum) належать:

- імунна система;

- органи кровотворення;

- система лімфатичних судин та вузлів.

 

 

Лімфа(lympha) – це безбарвна прозора рідина, що за своїм складом наближається до плазми крові і виводить із організму та тканин продукти обміну речовин, антигени і токсини.

 

Функція лімфатичної системи (systema lymphoideum):

- проведення лімфи від тканин до венозного русла (транспортна, резорбційна, дренажна);

- лімфопоез (кістковий мозок, загруднинна залоза, лімфатичні вузли, лімфоїдні вузлики, зокрема, у білій пульпі селезінки і червоподібному відростку);

- імунна, яка забезпечує процеси конкретної імунної відповіді на антигени;

- бар’єрна (знешкодження чужорідних частинок, що проникли в організм).

 

По лімфатичній системі розповсюджуються злоякісні клітини (метастазування– metastasis).

 

 

Лімфатична система (systema lymphoideum) має деякі структурні особливості, що притаманні венозній системі:

- судини мають клапани;

- лімфа тече від тканин у венозну систему, а потім до серця.

 

 

Ознаки, які відрізняють лімфатичну систему (systema lymphoideum) від венозної:

- на шляху лімфатичних судин розміщені численні лімфатичні вузли;

- лімфатична система являє собою систему трубок (судин), які замкнуті з одного боку (є ”сліпими” капілярами), а з другого – відкриваються у венозне русло.

Лімфатичні судини відсутні в:

- центральній нервовій системі (systema nervosum centrale);

- селезінковій пульпі(pulpa splenica; pulpa lienalis);

- епітелії шкіри(epitelium cutis; epitelium dermatis);

- хрящовій тканині(textus cartilagineus);

- рогівці(cornea);

- кришталику(lens);

- плаценті(placenta);

- гіпофізі(hypophysis);

- внутрішньому вусі(auris interna).

 

Імунна система (systema immune) об’єднує органи та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин чи речовин, що потрапляють ззовні або утворюються в ньому, забезпечуючи сталість внутрішнього середовища організму.

 

Органи імунної системи, які містять лімфоїдну тканину, виконують функцію ”охорони постійності внутрішнього середовища на протязі всього життя індивідуума”.

 

Імунна система виробляє імунокомпетентні клітини, в першу чергу лімфоцити, а також плазмоцити, включають їх в імунний процес, забезпечують розпізнання та знищення прониклих в організм чужорідних речовин.

 

Генетичний контроль в організмі здійснюють популяції Т– і В-лімфоцити, які при участі макрофагів забезпечують імунну відповідь в організмі.

 

Отже, імунітет (від лат. immunitas – звільнення) забезпечує постійність внутрішнього середовища організму і захист його від живих тіл та речовин, які мають ознаки чужорідності. Він є гуморальний та клітинний.

Імунітет може бути:

- специфічний; - вроджений;

- неспецифічний; - набутий;

- гуморальний; - активний;

- клітинний; - пасивний.

 

Гуморальний імунітет, тобто захист за допомогою антитіл, які знешкоджують антигени, забезпечується В-лімфоцитами (бурсозалежними лімфоцитами), що розвиваються у червоному кістковому мозку (medulla ossium rubra).

З бурсозалежних лімфоцитів (В–лімфоцити) походять плазмоцити і лімфоцити, які продукують антитіла.

Клітинний імунітет, тобто знищення сторонньої або власної переродженої клітини, забезпечується Т–лімфоцитами (тимусзалежними лімфоцитами), що розвиваються у загруднинній залозі (thymus) та макрофагами. Вони частково формують і гуморальний імунітет.

 

Тимусзалежні лімфоцити (Т–лімфоцити) поділяються на:

- Т–кілери, які взаємодіють при контакті з клітиною–мішенню;

- Т–хелпери, які є клітинами–помічниками, що прискорюють імунну реакцію;

- Т–супресори, які пригнічують імунну реакцію.

 

 

Імунна система або лімфатична система (systema lymphoideum) поділяється на:

- центральні органи імунної системиабопервинні лімфатичні органи (organa lymphoidea primaria), або до яких належать:

- загруднинна залоза(thymus);

 

- кістковий мозок (medulla ossium);

 

 

- периферійні органи імунної системи або вторинні лімфатичні органи (organa lymphoidea secundaria), до яких належать:

- неінкапсульовані, це:

- мигдалики: лімфатичне кільце глотки та ротової порожнини (anulus lymphoideus pharyngis et cavitatis oris) – неінкапсульований орган імунної системи, що складається із шести мигдаликів;

- лімфоїдні вузлики стінки травної, дихальної та сечової систем (noduli lymphoidei systematis digestorii, respiratorii et urinarii), зокрема вузлики червоподібного відростка (nodi appendiculares);

- інкапсульовані, це:

- лімфатичні вузли (nodі lymphoideі) – інкапсульовані органи імунної системи;

- селезінка (splen), зокрема її біла пульпа (pulpa alba);

- лімфоцити, це:

- поодинокі лімфоцити та макрофаги (lymphocyti et macrophagi), які знаходяться у крові, лімфі, сполучній та епітеліальній тканинах.

 

Окрім лімфатичних органів, лімфатична система має замкнену систему судин, які впадають у венозну систему, тобто є частиною судинної системи (systema vasorum) або додатковим руслом венозної системи.

 

Характерною морфологічною ознакою органів імунної системи є рання закладка (в ембріогенезі) і стан зрілості їх уже у новонароджених, а також значний розвиток їх в період становлення і дозрівання організму та формування його захисних систем.

 

В подальшому поступово проходить вікова інволюція органів імунної ситеми, що найбільш виражено в центральних органах імуногенеза. В них рано (в юнацькому віці) зменшується кількість лімфоїдної тканини, а на її місці розростається сполучна (жирова) тканина.

 

Для лімфоїдної тканини органів імунної системи властива наявність лімфоїдних вузликів як без гермінативного (світлого) центра, так і з гермінативним центром – центром розмноження (центр ділення клітин і утворення нових лімфоцитів).

 

Загальна маса органів імунної системи в тілі людини складає (без кісткового мозку) біля 1,5- кг (приблизно 1012 лімфоїдних клітин).

Первинні лімфатичні органи(organa lymphoidea primaria),





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...