Главная Обратная связь

Дисциплины:






Як правильно написати рецензію, відгук, есе?



Людині властиво поділитися своїми враженнями і думками, викликаними прочитаною книжкою, переглянутим спектаклем, кінофільмом, телепередачею, картиною, скульптурою. Ці думки можна висловити у відгуку або рецензії.

Рецензія– публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

Рецензія (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review — огляд, оцінка) — аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики.

Головне завдання рецензії – це звернення до найновіших, сучасних явищ літератури, про яких практично ще ніхто не писав, з приводу яких ще не склалося певної думки. Рецензентові потрібно розглянути аналізований твір в контексті сучасного життя і сучасного літературного процесу: оцінити його як нове явище. Така злободенність (у кращому розумінні цього слова) є неодмінною ознакою будь-якої рецензії.

Характерними рисами рецензії є невеликий об'єм і стислість.

Орієнтовний план рецензії на літературний твір.

1. Бібліографічний опис твору (автор, назва в Киеве, видавництво, рік випуску) і короткий (в одному-двох реченнях) переказ його змісту.

2. Безпосередній відгук на твір літератури (відгук-враження).

3. Критичний розбір або комплексний аналіз тексту:

- Сенс назви

- Аналіз його форми і змісту

- Особливості композиції

- Майстерність автора у зображенні героїв

- Індивідуальний стиль письменника

4. Аргументована оцінка твори та особисті міркування автора рецензії:

- Основна думка рецензії

- Актуальність тематики твору

У рецензії не обов'язкова присутність всіх перерахованих вище компонентів, головне, щоб рецензія була цікавою і грамотною.

Деякі поради

Докладний переказ знижує цінність рецензії: по-перше, нецікаво буде читати сам твір, по-друге, одним з критеріїв слабкою рецензії справедливо вважається підміна аналізу та інтерпретації тексту його переказом. Важливо оцінити стиль, своєрідність письменника в Киеве, розібрати образи, художні прийоми, які він використовує у своєму творі, і обдумати, в чому полягає його індивідуальний, неповторний стиль, ніж цей автор відрізняється від інших. Рецензент розбирає, «як зроблений» текст.

Відгук – це текст, в якому дається оцінка прочитаного, почутого, побаченого, висловлюється ставлення до нього.

Відгук складається з двох частин: у першій частині висловлюється думка про те, сподобалось чи не сподобалось побачене, у другій — обґрунтовується висловлене. Щоб належно оцінити певний твір, по-перше, треба мати чітке уявлення про специфіку його видів і жанрів, а по-друге, бути добре обізнаним з роботами автора над цим твором.



Форми відгуку: лист, стаття в періодику, запис вражень у читацький щоденник, розповідь та ін

Орієнтовна схема відгуку на книжку

1. Зміст книжки.

2. Актуальність тематики твору.

3. Творчий задум автора.

4. Критична оцінка твору:

а) особливості композиції книжки;

б) сила впливу слова письменниці;

в) майстерність автора у зображенні характерів героїв;

г) мистецтво художника, ілюстратора книжки.

5. Основна думка відгуку.

Під час складання відгуку на твір мистецтва використовуйте по можливості такі словосполучення:

твір цікавий тим...; дуже вразило...; особливо запам'ятався епізод (момент, місце); увагу привертає...; автор вдало (переконливо, яскраво, захоплююче): на жаль, шкода, герой...; у творі піднімається проблема...; порушується питання...; стверджується думка...; основна думка розкривається... та ін.

 

Пам'ятка «Як працювати над відгуком про твір мистецтва»

1. Вдуматися в завдання висловлювання.

2. Визначити адресата і мету спілкування.

3. Дібрати форму відгуку (лист, повідомлення, записи вражень у щоденник, стаття до періодичного видання та ін.).

4. Визначити стиль і тип мовлення.

5. Обґрунтувати свою думку про твір мистецтва. Добирати переконливі аргументи.

6. Дбати про мовленнєве оформлення відгуку. Вживати лише ті мовні засоби, які характерні для обраного стилю і жанру мовлення.

7. Дотримуватися вимог до мовлення та культури спілкування.

Есе, есей (фр. essai — спроба, начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості.

Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось.

Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику. Він здавна формувався у творах, в яких на перший план виступає особистість автора.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...