Главная Обратная связь

Дисциплины:






Суб'єктивна сторона злочину. печного посягання, тоді як вчинення злочину на грунті расової, на­ціональної чи релігійної ворожнечі або розбрату відповідно до п



печного посягання, тоді як вчинення злочину на грунті расової, на­ціональної чи релігійної ворожнечі або розбрату відповідно до п. З ч. 1 ст. 67 є обставиною, що обтяжує покарання.

Помилка та її значення

Для кримінальної відповідальності

1. Кримінальне право базується на принципі винної відповідаль­ності особи за вчинене нею діяння. Вина передбачає правильне аде­кватне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину. Однак у житті зустрічаються випадки, коли особа, вчиняючи конкретне діяння, помиляється в його фактич­них ознаках (у характері об'єкта чи предмета діяння, наслідків, при­чинного зв'язку) або неправильно оцінює його правову природу, юридичні властивості. В цих випадках у свідомості особи формуєть­ся помилкове уявлення про об'єктивну дійсність. Це може бути ви­кликано різними об'єктивними і суб'єктивними обставинами, при яких вчиняється діяння, і по-різному впливати на вирішення питан­ня про вину особи і її кримінальну відповідальність. У цих випад­ках і виникає питання про помилку та її значення для кримінальної відповідальності.

КК не містить спеціальних норм про помилку. Поняття помил­ки, її види і значення визначаються наукою кримінального права і практикою на основі аналізу таких понять, як суб'єктивна сторона, вина, умисел, необережність, «випадок» («казус»).

Під помилкою в кримінальномупрані розуміється неправиль­не уявлення особи про юридичні властивості або фактичні ознаки вчинюваного нею діяння.

Залежно від змісту обставин, що неправильно сприймаються суб'єктом, розрізняють два види помилки: юридичну і фактичну.

2. Юридична помилкаполягає в неправильному уявленні особи про юридичні властивості вчиненого, його правову характеристи­ку. Саме тому юридичну помилку ще інакше називають помилкою в праві. Отже, при юридичній помилці особа може помилятися в зло­чинності чи незлочинності вчиненого нею діяння, його кваліфікації, виді чи розмірі покарання, передбаченого законом за це діяння. Від­повідно юридична помилка поділяється на три види: а) помилку в злочинності діяння; б) помилку в кваліфікації злочину; в) помилку у виді і розмірі покарання.

Розділ X

Помилка в злочинності діяння, в свою чергу, може бути двоякого роду: вона полягає в тому, що особа вважає своє діяння злочином, а в дійсності закон його таким не визнає; або, нав­паки, діяння за законом є злочином, а особа вважає, що воно незло-чинно. В першому випадку має місце так званий уявний злочин, що існує тільки в уяві особи. Оскільки обов'язковою ознакою злочину є його кримінальна протиправність, помилкове уявлення про злочин­ність діяння виключає вину і кримінальну відповідальність. Так, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчиняє скупову­вання і продаж валютних цінностей і вважає, що ці дії є злочином, а в дійсності ж такі діяння не передбачені в КК як злочинні.



У другому випадку, коли діяння за законом визнається злочином, а особа вважає його правомірним, незлочинним, вина і криміналь­на відповідальність у принципі не виключаються. Це насамперед випливає із змісту вини, її форм: законодавець не включає в їх харак­теристику таку ознаку, як усвідомлення особою кримінальної про-типравності діяння. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочин­ність і караність діяння визначаються законом про кримінальну від­повідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ст. 68 Конституції України «незнання законів не звільняє від юри­дичної відповідальності». Правовою підставою цього є передбаче­ний Конституцією порядок опублікування і вступу закону в силу. Стаття 57 Конституції проголошує: «Закони та інші нормативно-пра­вові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом». З цього випливає: якщо цей порядок був додержаний, то діє презумп­ція знання закону всіма громадянами, а тому помилка суб'єкта, за загальним правилом, не виключає вини і кримінальної відповідаль­ності. Так, кримінальній відповідальності підлягає керівник приват­ного підприємства, який протягом чотирьох місяців не виплачує зар­плату працівникам, вважаючи, що таке діяння не є злочином, хоча в дійсності ст. 175 КК передбачає таке діяння як злочин проти трудо­вих прав громадян.

Лише в тих випадках, коли передбачений Конституцією порядок опублікування і вступу закону в силу не був додержаний або особа внаслідок конкретних обставин не мала реальної можливості ознайо­митися із законом (наприклад, перебувала з експедицією у віддале­ній місцевості), а відтак, знати про злочинність діяння, криміналь­на відповідальність може бути виключена.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...