Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вислуховування тонів серця, визначення частоти пульсу. Ортостатична проба



Мета роботи: вислухати тони серця і схарактеризувати їх; визначити частоту пульсу, тиск крові у людини за способом Короткова при різному фізіологічному стані організму; дослідити реакцію серцево-судинної системи на пере розподілення крові при зміні положення тіла.

Основні положення

Серцеві скорочення супроводжуються рядом механічних і звукових проявів, реєструючи які можна отримати уявлення про динаміку скорочення серця.

При роботі серця виникають звуки, які називають тонами серця. При прослуховуванні (аускультації) тонів серця на поверхні лівої половини грудної клітки чутно два тони: І тон (систолічний), ІІ тон – на початку діастоли (діастолічний). Тон І більш протяжний і низький, ІІ – короткий і високий.

Поява І тону пов’язана із закриттям прередсердньо-шлуночкових клапанів в систолу шлуночків і вібрацією стінок шлуночків. ІІ тон виникає при захлопуванні клапанів аорти і легеневого стовбура, що призводить до коливання крові.

На ФКГ, крім І і ІІ тонів, реєструються ІІІ і ІV тони серця (більш тихі, чим І і ІІ, тому нечутні при звичайній аускультації).

Тон ІІІ виникає внаслідок вібрації стінок шлуночків при швидкому припливу крові в шлуночки на початку їх наповнення.

Тон ІV має два компонента. Перший із них виникає при скороченні міокарда передсердь, а другий з’являється на самому початку розслаблення передсердь і падіння тиску в них.

Серце вислуховують за допомогою приладів – фонендоскопа та стетоскопа.

Існує певна послідовність при вислуховуванні серця. У першу чергу вислуховують двостулковий (митральний) клапан біля верхівки серця – у п’ятому міжреберному проміжку на 1-2 см досередини від серединно-ключичної лінії, потім тристулковий клапан – біля основи мечовидного відростка груднини; потім аортальний клапан справа від грудини у другому міжребер’ї і нарешті, клапан легеневого стовбура – у другому міжребер’ї зліва від грудини.

Ортостатична проба дозволяє дати оцінку функціональному стану системи кровообігу.

Матеріали та обладнання:секундомір, сфігмоманометр, фонендоскоп, спирт, вата.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Вислуховування тонів серця у людини.

Оливи фонендоскопа продезинфікувати спиртом і вислухати тони серця у досліджуваного в стані спокою. Зазначити відмінності в силі тонів. Схарактеризувати перший і другий тони серця.

Дослід № 2. Підрахунок пульсу пальпаторним методом.

В основі великого пальця руки нащупують пальцями (вказівним, середнім, підмізинним одночасно) променеву артерію (за її пульсацією), злегка притискують до кості, а потім відпускають до найбільш відчутних коливань і підраховують частоту пульсу за 1 хв. Повторюють підрахунок після фізичного навантаження (10—20 присідань), завважують відмінності у частоті пульсу.



Рис. 1. Вимірювання кров’яного тиску за способом Короткова.

1- ртутний сфігмоманометр, 2- манжетка, 3- фонендоскоп.

 

Дослід № 3. Дослідження впливу зміни положення тіла на кровообіг.

Перед початком дослідженні піддослідний повинен полежати на спині протягом 5 хв. Після цього три рази вимірюють тиск і підраховують пульс. Потім піддослідний повинен постояти протягом 5 хв. Відразу після його підйому вимірюють тиск і частоту пульсу. Виміри повторюють кожну хвилину. Через 5 хв. Піддослідний знову лягає і у нього продовжують вимірювати тиск і пульс протягом 5 хв.

Результати роботи:

Положення тіла Артеріальний тиск систолічний/діастолічний Частота пульсу за 1 хв
Горизонтальне                    
Вертикальне                    
Горизонтальне                    

 

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

 

Контрольні запитання

1. Чи є відмінності у частоті пульсу в стані спокою, після фізичного навантаження?

2. Що таке максимальний, мінімальний, пульсовий кров'яний тиск?

Література

1. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум.- К.: Вища школа, 1991.- 175с.

2. Гуминский А.А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. – М.:Просвещение, 1990. – 239с.

3. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агентство, 2002. – 958с.

4. Гальперин С.И. Физиология человека и животных. Высшая школа, 1970 – 656с.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...