Главная Обратная связь

Дисциплины:






Чотири групи моделей



 

Отже, мабуть ви вже зрозуміли, що протягом свого життя моделюванням займається кожна людина. Проте ж не кожна людина моделює динаміку розвитку певної системи в майбутньому, не кожна людина моделює процес збільшення попиту на певний вид продукції, не кожна людина моделює розвиток популяцій тощо. Відповідно, мабуть необхідно якось відокремити ті моделі, які всі ми використовуємо в повсякденному житті, й ті, які використовують тільки так звані спеціалісти.

По-перше, ми повернемось до думки, що суб’єкт оперує інформацією тільки шляхом оперування даними та може об’єктивізувати інформацію тільки шляхом об’єктивізування даних. Отже, мовлення постає перед нами як замісник інформації за допомогою якого ми не тільки передаємо інформацію, а й можемо її усвідомити та, загалом, об’єктивізувати. Тому, мовлення, – формалізовані засобами мови думки, є своєрідною моделлю нашого мислення. А якщо це моделі, то вони можуть й не відповідати тому об’єкту, який моделюють. Ми часто кажемо щось таким чином, що нас розуміють невірно, й тоді ми проголошуємо – «Я не те хотів сказати!», та намагаємось якось по-іншому описати свою думку. Або навпаки, ми відчуваємо так звані муки слова, коли те, що знаємо, не можемо сказати (ця біда чомусь часто трапляється зі студентами).

По-друге, сприймаючи певний об’єкт, ми отримаємо в свідомості його образ, та, досліджуючи об’єкт, оперуємо його образом, стверджуємо дещо відносно образ та відносимо це до об’єкт, який образ представляє. Образ також є моделлю та може не відповідати реальному об’єкту. Самий простий приклад такої невідповідності це відома ілюзія місяця, яка полягає в тому, що місяць та сонце на лінії горизонту та високо в небі мають різні розміри – така ілюзія є наслідком природи психології людського зорового сприйняття.

Образи об’єктів та словоформи – це перша група моделей. Ця група характеризується тим, що модель об’єкту створюється спонтанно протягом всієї пізнавальної діяльності суб’єкта, а сутність відношень між самим об’єктом та його моделлю (наприклад, образом) визначається в кінці-кінців природою суб’єкта, що пізнає, наприклад, у випадку зорового сприйняття – природою зорового апарату та психологією зорового сприйняття людини. Ми не будемо оригінальні та назвемо такі моделі природними. Серед природних моделей ми визначаємо такі підвиди:

- вербальні, тобто такі, які формалізовані засобами природних мов;

- образні, тобто такі, які формалізовані сукупністю образів у свідомості людини.

Шедеври мистецтва також можна вважати моделлю оскільки вони - це образ та ідея створюваного, що злиті воєдино у свідомості митця й тільки потім матеріалізовані засобами різноманітних мистецтв. Проте все ж таки, хоча в літературі й зустрічається таке розуміння шедеврів мистецтва (наприклад, у Могильова А.В.), потрібно зробити деяке зауваження – витвори мистецтва є моделями, але не моделями об’єкту (людини, ситуації, події тощо), що зображений у витворі, а моделями ідеї митця, оскільки навряд можна ставити питання про критерій адекватності об’єкту, який зображено у витворі мистецтва – ставити питання про такий критерій можна тільки відносно задуму, ідеї митця – наскільки якісно, повно, втілив у матерію скульптури, полотна, звуку митець свій задум, а відповідно оцінювати й сам задум. Як казав один з героїв роману О. Хакслі: «Єдине узагальнення, на яке можна ризикнути, - це те, що найвеличніші витвори мистецтва були написані на високі теми та що витвір, тема якого незначна, як би він не був досконало виконаний, ніколи не досягне справжньої висоти досконалості». Такі моделі ми будемо називати інтуїтивними.



Третя група моделей – це моделі для створення яких використовується певна формальна мова, що створюються суб’єктом цілеспрямовано, коли експеримент над об’єктом-оригіналом неможливий, або пов'язаний з великими труднощами або з можливими людськими та матеріальними витратами. Відношення між моделлю об’єкту та самим об’єктом визначається не природою суб’єкту, що пізнає, а знанням суб’єкту про реальний об’єкт та його здатністю побудувати адекватну модель на фундаменті цього знання. Такі моделі ми будемо називати формальними. Зокрема, до формальних відносяться математичні моделі.

Четверта група моделей – матеріальні моделі, до яких них відносяться: а) макети – тобто зменшені або менш деталізовані копії реальних об’єктів (авіамоделі, моделі суден тощо – дивіться малюнок взятий з книги П.Фірста та В.Паточки «Вітрила над океанами»), або будь-які матеріальні втілення процесів, що досліджує експериментатор. Прикладом такої простої моделі може бути тригранна призма з горизонтальними ребрами, розріз якої показаний на малюнку нижче (взятий з книги Е.Маха «Механіка. Історико-історичний нарис її розвитку») на яку покладено замкнутий рівномірний ланцюг.

­­­

 

Така модель дозволяє, шляхом її дослідження, впевнитись, що на похилих площинах рівної висоти, дія рівних вантажів, зворотно пропорційна довжині цих площин. Звісно, її можна й просто уявити (логічний експеримент) але тоді ми будемо мати іншу модель.

Перші три типи моделей споріднює той факт, що для успішного моделювання потрібно володіти інструментарієм за допомогою якого створюється модель. Так для того, щоб створити вербальну модель потрібно знати алфавіт певної національної мови, яку планується використовувати, синтаксис та семантику, про яки ми вели мову на минулих лекціях. Точнісінько така ситуація складається, наприклад, з математичними моделями, які входять до групи формальних, оскільки для того, щоб побудувати адекватну математичну модель необхідно вже володіти тим математичним інструментарієм, використання якого було обрано з тих чи інших причин. Все це підводить нас до того, що окрім об’єкту та моделі об’єкту існують ще засоби моделювання.





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...