Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тип та вид хорового колективу.



Тип хорового колективу- це характеристика складу хорового колективу за типом співацьких голосів. Співацькі голоси розділяються на три типи: чоловічі, жіночі та дитячі.

Хор (грец. χορός —«толпа» рос. Собраніє поющіх (П. Чесноков) — колектив співаків; організований колектив співаків, який здатен виконати будь-який твір на найвищому професійному рівні (К. Пігров); колектив співаків, які разом виконують який-небудь вокальний твір з інструментальним супроводом чи без нього.

Хоровий твір « По небу крадется луна» написаний для жіночого хору.

В склад хору входять С1, С2, А1, А2. Але при виконанні С2 ділиться на divisi/.

 

 

Хоровий твір з супроводом чи

a cappella.

Хоровий твір написаний a cappella. Виконання хорового твору без інструментального супроводу прийнято називати співом a cappella.Хоровий колектив, що виконує твори a cappella , - це “своєрідний вокальний оркестр, який на основі синтезу звука і слова відтворює своїми багатими барвами художні образи музичного твору”.Під час співу a cappella “акорд звучить чарівливо м’яко й чисто, чого ніколи не може досягнути симфонічний оркестр, де майже всі духові інструменти темперовані”. Спів a cappella є найтиповішим і найчистішим видом хорового виконання. Хор, що співає a cappella , навіть для виконання нескладних творів гармонічного стилю має передумовою значну вокальну-технічну підготовку співаків; що ж до творів поліфонічних, то вони доступні тільки висококваліфікованому хорові.

Так як хоровий твір написаний а cappella. Це допомагає більш яскравіше та ніжніше зобразити пейзажний малюнок, який намагався словами зобразити Олександр Сергійович Пушкін.

 

Діапазон кожної партії

Окремо.

ДІАПАЗОН
(від гр. dia pason (chordon) - через всі струни). Звуковий обсяг співацького голосу, музичного інструменту, мелодії, звукоряду, який визначається відстанню (інтервалом) між найнижчим і найвищим звуками.

 

Загальний діапазон твору:

 

Діапазон С1 ДіапазонС2

 

Діапазон А1 Діапазон А2

 

Теситура зручна для виконання звуків, які входять в діапазон кожної партії, і які відповідають теситурним можливостям голосів. Складність показує такт 26, де А2 виконує звук «е» малої октави. Але цьому звуку відповідає тиха динаміка і це полегшує його виконання.

 

 

Вокально-хорові технічні

Особливості.

Співати потрібно на ланцюжковому диханні, для того щобне губити цільність думки та їдеї твору. Ланцюжкове дихання – специфічне хорове дихання, при якому співаки змінюють його не одночасно, а ніби ланцюжком, підтримуючи безперервність звучання. З цієї ж метою необхідно суворо дотримуватися динамічних відтінків.



У відповідності з характером в співі необхідно використовувати м’яку атаку звука та штрих legato. Атакою – називається момент утворювання звуку. Під час м’якої атаки зв’язки змикаються менш щільно, і звук утворюється м’який. Дихання, взяте крізь ніс, сприяє м’якшому змиканню голосових зв'язок. М’яка атака більш складна порівняно із твердою, виробити м’яку атаку в хорі більш складніше. Хористу приходиться працювати над подоланням розпливчивості й невиразності звука під час його виникнення. М’яка атака вживається в ліричній музиці, в спокійних темпах і в нюансах mp, pp, p.

Робота над звукоутворенням і прийомами звуковедення переплітаються з роботою над дикцією і фразуванням. Чітка артикуляція голосних, ясне промовляння приголосних і виразне фразування забарвлюють звучання хору, збагачують хоровий стрій, зміцнюють ансамбль, ведуть до високохудожнього виконання хорового твору. Головне завдання керівника хору в роботі над дикцією – повне фізичне звільнення артикуляційного апарата від напруження.

Вимова слів під час співу повинна бути не тільки ясною, але і осмисленною та ґрунтуватися на глибокому проникненні в характер та стиль твору, в зміст його літературного тексту. Одне з перших завдань диригента – досягти від хору доброго технічного виконання слів, доброї зрозумілої дикції. Дикція в хоровому мистецтві, становить одне з основних завдань розгорнення ідейної сутності виконавчого твору, являється важливим його елементом. Ясність піднесення тексту полегшує слухачеві сприйняття виконавчого твору.

Приголосні звуки, які знаходяться в тексті вокальні, проспівуються без особливих складностей. Але треба пам’ятати, що спів тягнеться на голосних, тому вони повинні мати максимальну протяжність. Приголосні, закінчуючи слог в середині слова, переноситься до наступного складу, а ті що скінчуються слово при тісному стику слів, до наступного слова:

« Мо-лчи-тпе-ви-ца ве-шни-хдней…..»

« и ми-рны-йне-ги, у-го-ло-кно-чьсу-мра-ко-мо-де-ла».

В тексті є сполучення, які потребують особливої уваги: «тся» - при співі вимовляється «ца»; «мра», «сне», «чка» - треба співати швидко, пракнути до наступної голосної.

Голосні звуки потрібно округляти, «а» наближаючи до «о», «е», до «і».

« По ниебу крадиется луноа»

« нао холмие тьмоа сиедиеиет»

«молчит пиевица виешних днией».

Нелегке завдання для хору буде виконання віршованого тексту в тих уривках твору, де зустрічаються елементи підголосочної та їмітаційної поліфонії. Ось приклади імітаційної поліфонії: № 9, 10 такти. А в тактах № 5, 6, 18, 20, 22, 23 присутня підголосочна поліфонія.

 

Важливу роль грає манера виконання. Для відтворення музичного образу твору повинне бути густе, насичене забарвлення у альтів та прозоре, легке у сопрано.

 

Ансамбль

Ансамбль – слово французьке ( разом, одночасно, Врівноважено, одноманітно), воно виражає поняття про спільну, колективну працю. Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю, нюансів.

Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон - кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.
Первісним елементом хорового ансамблю є так званий ансамблевий звук. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний. Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному хорі або в звучанні окремих партій хору.
Гармонійний ансамбль - це співання акорду кількома співаками, або хоровими партіями.

У творі « По небу крадется луна» присутні всі види ансамблю, що потребує від диригента кропітливої праці з колективом. Слід приділити увагу динамічному, дикційному, гармонічному, ритмічному, інтонаційному ансамблю.

Роботу над ансамблем в хорі потрібно починати з приватних ансамблів, тобто з роботи над ансамблем кожної партії. Потрібно досягти:

- єдиної манери звукоутворення; світлого, але не відкритого звучання, високої співацької позиції;

- єдиного звуковедення legato;

- інтонаційної точності, дикційної чіткості;

- особливу уваги приділяти гармонічному ансамблю.

Динамічний ансамбль

- являє собою врівноваження звучання голосів у окремій хоровій партії за силою та узгодження гучності звучання хору в загальному ансамблі. Одночасне виконання динамічних відтінків прикрашає хоровий спів, робить його виразним і ефективним. Виконання коротких і довгих крещендо й димінуендо, раптових динамічних змін входить у поняття динамічного ансамблю.

Дикційно-орфоепічний ансамбль

– це в ансамблі поєдналися артикуляція голосних і вимова приголосних, логіка й культура мовлення , фразування й логічні наголоси.

Культура й логіка вокального мовлення хору залежить від загальної культури диригента й його музичної освіченості.

Ансамбль метру й ритму.

Метр –це послідовне чергування сильних і слабких долей у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти. Ритмічний ансамбль організує й дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути подальшого злагодженого співу. Робота над ансамблем ритму пов’язана з вихованням у співаків уміння співати разом; уміння одночасно і чітко вимовляти слова.

Гармонічний ансамбль.

- це виконання акордів окремими співаками або хоровими партіями.

Виходячи з теситурних умов, необхідно застосувати штучний ансамбль в 11 такті, де С I на динаміці р співають звук « g²» та в 26 такті, де АII співають звук е.

Одним з складних видів ансамблю в творі являється дикційний, тому що в кожній партії своя мелодія та текстова лінія.

У творі переважає поліфонічна фактура, тому загальний ансамбль переважно штучний, окрім тактів № 3, 4, 13, !4, 15, 16 та 24, 25, 26 – де присутня гармонічна фактура і тому ансамбль у цих тактах природній.

Поліфонічна фактура твору, та його виконання a cappella, створюють особливо складні умови для хору збоку ансамблю. Це в першу чергу динаміка, дуже чутлива, гнучка і напрочуд красива мелодійність – це різнобарвна ритміка, дуже м’яка атака звуку, це виразна, чутлива дикція, це проникливість хористів надзвичайною чутливістю та ніжністю художнього образу.

 

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...