Главная Обратная связь

Дисциплины:






Робота над морфологічними нормами



Морфологічні (граматичні) норми– передбачають нормативне вживання у мовленні повнозначних змінних слів. Мова професійного спілкування, як було вже зазначено, це мова, яка застосовується у виробничій сфері. Вона передбачає не тільки добре знання свого фаху, але і багате, різноманітне, логічне і грамотне вираження своєї думки. У процесі спілкування, в оформленні документів виникають великі труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й в доборі відповідної граматичної форми.

1) Іменник

- Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією. На означення статусу, професії, посади, звання прийнято вживати форму чоловічого роду, наприклад: бухгалтер фірми виявив, інженер записав. Форми жіночого роду набувають лише займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою тощо. Наприклад: доцент Г.У. Гаєвська відповіла на наші запитання. У професійному мовленні не вживають узгодження типу: наша голова наказала, головна інженер.

- Не прийнято називати осіб за місцем проживання, професією: сельчани, заводчани. Вживається: мешканці села, мешканці міста.

- Надавати перевагу не дієсловам, а дієслівним іменникам, наприклад: здійснити огляд, а не оглянути; дати доручення, а не доручити. Хоча в наказах, розпорядженнях допускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути).

- Однією з особливостей української мови, що різнить її від росій­ської, є те, що вона зберегла для звертання спеціальний кличний відмінок іменника, наприклад: Шановний Іване Петровичу! Дорогий ювіляре! Норма української мови вимагає, щоб обидва слова — ім’я та по батькові — мали однаковий вигляд (або Павло Павлович — або Павле Павловичу).

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: колего Степане; пані Катерино; товаришу Віталію. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набуває загальна назва: друже Максименко, колего Іваничук, товаришу Гончар.

2) Прикметник

- У використанні ступенів порівняння прикметниківперевага надається формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш, наприклад: надто великий, а не завеликіший, менш вдалий, а не невдаліший.

- У формах місцевого відмінника однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому, наприклад: на старому обладнанні, а не на старім обладнанні.

3)Числівник

- Більш всього допускають помилок у використанні числівників. Треба вживати книжні числівники, наприклад: в одне місце, а не в одно місце; два, дві; двоє, а не пара.



- Слово «половина» не може вживатися з означеним більше, менше, значна, (половина не може бути більшою, меншою). Наприклад: правильно - більше половини працівників, а не більша (значна) половина працівників.

- Порядковий числівник «другий» треба вживати лише на означення послідовності, порядку. В інших випадках слід уживати займенник «інший».

4)Займенник

- У мові професійного спілкування слід уникати використання займенників, краще в їх значенні вживати інші частини мови. Наприклад: У зв’язку із скрутним матеріальним становищем прошу надати матеріальну допомогу, а не Прошу Вас надати мені грошову допомогу у зв’язку з моїм скрутним матеріальним становищем.

- Дійова особа повинна стояти в Називному, а не в Орудному відмінку, наприклад: я запровадив, а не мною запроваджено; ви довели, а не вами доведено.

5) Дієприкметник дієприслівник

- Слід уникати ненормативних форм дієприкметника чи дієприслівника, заміняти їх іменниками, іменниками з прийменниками, наприклад: довкілля, навколишнє середовище, а не оточуюче середовище; обізнаний працівник, а не знаючий працівник.

Отже, у професійному мовленні сфера вживання різних частин мови необмежена, але варто враховувати вищезазначені застереження.





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...