Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 7. Облік основних засобів



7.1. Визначення та класифікація основних засобів

Основні засоби – це матеріально-технічна база будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності. До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний срок корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). Свою вартість такі активи переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами:

1. земельні ділянки (рах. 101)

2. капітальні витрати на поліпшення земель (рах. 102)

3. будинки та споруди (рах. 103)

4. машини та обладнання (рах. 104)

5. транспортні засоби (рах. 105)

6. інструменти, прилади та інвентар (рах. 106)

7. робоча і продуктивна худоба (рах. 107)

8. багаторічні насадження (рах. 108)

9. інші основні засоби (рах. 109).

 

7.2. Оцінка основних засобів

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

1. суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)

2. реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів

3. суми ввізного мита

4. суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству)

5. витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

6. витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів

7. інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою мстою

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.



Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших п, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних и кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням уініних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкту.

Справедлива вартістьоб'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою шім може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова (балансова) вартістьосновного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

Сума очікуваного відшкодування — сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

7.3. Документування основних засобів

Рух основних засобів, пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформлюють за допомогою типових форм первинної облікової документації, затверджених Наказом Мінстату України від 29.12.95 р. № 352 (табл. 1).

Таблиця 1. Типові форми первинного обліку основних засобів

№ ф. Назва Примітки
ОЗ-1 Акт приймання-передачі (внутрішнього переміще-ння) основних засобів Складається на кожний об'єкт окремо: а на декілька тільки коли об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальність однією і тією ж особою
ОЗ-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, рекон-струйованих і модернізо-ваних об'єктів. Відмічається технічна характеристика і первинна вартість об'єкта. Актом такої форми оформляється прийом завершених робіт після добудування, реконструкції або модернізацій основних засобів
ОЗ-3 Акт на списання основних засобів Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається в бухгалтерію, де на його основі робиться запис в інвентарному списку ОС.
ОЗ-4 Акт на списання авто-транспортних засобів Складається в двох примірниках за підписом членів комісії і затвердження керівником підприємства або уповноваженої особи
ОЗ-5 Акт про установку, пуск і демонтаж будівельної машини Складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини взятої напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази і механіком будівельної дільниці
ОЗ-6 Інвентарна картка обліку основних засобів Робляться записи на основі актів приймання-передачі ОС і акту на списання ОС для обліку окремих об'єктів ОС, для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які поступили в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробниче-господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Заповнюється в одному примірнику і знаходиться в бухгалтерії
ОЗ-7 Опис інвентарних карток по обліку основних засобів Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Складається в одному примірнику і знаходиться в бухгалтерії
ОЗ-8 Картка обліку руху основних засобів Застосовується для обліку рушення основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
ОЗ-9 Інвентарний список основних засобів Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально-відповідальними особами. Дані, які знаходяться в цій формі, повинні бути однаковими а записами в інвентарних картках обліку ОЗ
ОЗ-14 Розрахунок амортизації ОЗ (для пром. підприємств) Використовується при нарахуванні зносу основних засобів
ОЗ-15 Розрахунок амортизації ОЗ (для будів. організацій) Використовується при нарахуванні зносу основних засобів
ОЗ-16 Розрахунок амортизації по автотранспорту Використовується при нарахуванні зносу основних засобів

 

 

7.4. Надходження основних засобів та формування їх первинної вартості

Надходження основних засобів відбувається в результаті наступних господарських операцій:

1. передача основних засобів засновниками в якості внеску до статутного капіталу підприємства

2. введення в експлуатацію (в дію) об'єктів завершених капітальних інвестицій (об'єктів, придбаних за плату у сторонніх організацій, побудованих господарським або підрядним способом)

3. отримання за договором дарування та інші випадки безоплатного отримання від сторонніх юридичних та фізичних осіб

4. укладання договору оренди (лізингу) основних засобів

5. виявлення неврахованих основних засобів в ході інвентаризації!

6. інші надходження

Собівартість основного засобу - це сума сплачених грошових коштів (їх еквівалентів) або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання або створення.

Собівартість об'єкту основних засобів складається з ціни придбання, включаючи мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням активу до стану придатного до використання. При визначенні ціни придбання будь-які знижки вираховуються.

Порядок формування первісної вартості основних засобів залежить від шляхів надходження на підприємство (таблиця 2.):

Таблиця 2. Формування первісної вартості основних засобів

Основні засоби Первісна вартість
Придбані підприємством за горошові кошти Витрати на придбання
Придбані підприємством за рахунок кредитів банку Витрати на придбання, але без урахування витрат на сплату відсоьків за кредит
Отримані підприємством безоплатно Справедлива вартість на дату отримарння
Внесені до статутного капіталу підприємства Погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Створені підприємством власними силами Сума прямих і накладних витрат, повязаних зі створенням активу
Зараховані підприємством з виготовленої продукції, товарів тощо Собівартість активу, яка визначається згідно з П(с)БО 9 “запаси” та 16 “Витрати”
Отримані підприємством в результаті обміну на подібний об'єкт Залишкова вартість переданого об'єкту. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Отримані підприємством в результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив Справедлива вартість переданого об'єкту збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Більшість основних засобів надходять на підприємство внаслідок здійснення капітальних інвестицій.

Капітальні інвестиції - це сукупність витрат на відтворення і поліпшення якісного стану основних засобів.

Для відображення витрат на придбання (створення) основних засобів призначено субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

7.5. Переоцінка основних засобів

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається за формулою:

Переоцінена вартість = Первісна вартість х Індекс переоцінки

Індекс переоцінки визначається наступним чином:

Індекс переоцінки = Справедлива вартість : Залишкова вартість.

Дані про переоцінку (зміна вартості і зносу) відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, Відомість обліку необоротних активів і зносу).

Переоцінка основних засобів включає операції зі збільшення вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінку, і операції зі зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку.

Сума дооцінки вартості і зносу основних засобів відображається збільшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу об'єкта основних засобів, а сума уцінки вартості і зносу - зменшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу. Різниця між сумою дооцінки вартості і сумою дооцінки зносу основних засобів зараховується на збільшення додаткового капіталу, а різниця між сумою уцінки вартості і сумою уцінки зносу включається до складу витрат.

 

7.6 . Вибуття основних засобів

Вибуття основних засобів відбувається в результаті наступних операцій:

1. продаж за плату в порядку реалізації майна;

2. передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

3. списання в наслідок морального або фізичного зносу;

4. ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстримальними умовами;

5. в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом;

6. передачі у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

7. з їнших причин.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Тут же наводяться детальні відомості про технічний стан основних частин, деталей, конструктивних елементів об’єкту та обгрунтовують необхідність його ліквідації (знос, передчасне вибуття в наслідок ненормальних умов експлуатації, аварії та ін.) Для списання з балансу підприємства вартості машин, обладнання, що стали непридатними при аварії, до акту списання повинна бути прикладена копія акту про аварію з зазначенням її причин та винуватців.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку.

7.7. Облік ремонту та поліпшення основних засобів

Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

В технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення.

 

7.8. Знос (амортизація) основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті чого зменшується реальна вартість основних засобів.

Амортизація основних засобів – поступове ситематичне списання вартості основних засобів в процесі їх корисного використання, пов’язане з їх фізичним і моральним зносом. До вартості основних засобів, що підлягають амортизації, включаються витрати на їх придбання, виготовлення і покращення (ремонт, реконструкція, модернізація тощо).

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Срок корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповіднпий об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Срок корисної експлуатації визначає саме підприємство з врахуванням таких показників:

- очікуваної потужності або фізчної продуктивності об’єкта;

- очікуваного фізичного зносу;

- морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

- правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Срок корисного використання активу може змінюватись.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Знос основних засобів – сума аморттизації об’єкта основних засобів, накопичена с початку строку корисного використання.

Амортизація основних засобів нараховується з застосуванням таких методів:

1) прямолінійного;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивного;

5) виробничого.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом сроку його служби. При цьому рїчна норма та річна сума амортизації залишається постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Річну суму амортизації визначають по формулі:

Первісна вартість –Ліквідаційна вартість

Срок корисної експлуатації

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

А= ЗВ х На

де А – сума амортизаційних відрахувань;

ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів;

На – річна норма амортизації.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за такою формулою:

На = 1 -Ö(ЛВ : ПВ),

де На – річна норма амортизації;

н – термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

ПВ – первісна вартість об’єкта основних засобів.

Цю формулу можна перетворити до такого вигляду:

На = 1 – (ЛВ : ПВ)

У першій рік експлуатації об’єкта основних засобів базаю для нарахування амортизації такого об’єкта буде його первісна вартість.

Метод прискореного заменшення залишкової вартості виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженою на коєфіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповіного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких визначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотньому порядку), а в значменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкту, що амортизується визначають суму амортизації.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Для визначення фінансових результатів і пов’язаного з ними податку на прибуток важливе значення має правильно обрана амортизаційна політика, в тому числі метод нарахування амортизації. Насамперед необхідно визначити, який для даного підприємства метод амортизації основних засобів є найкращим, тобто в якому звітному періоді доцільніше збільшити витрати або навпаки їх зменшити.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж фінкції.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця підприємством, на балансі якого відображено вартість об'єкта основних засобів та відносять на витрати підприємства як частину вартості основних засобів, що відповідає їх зносу.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Річна (місячна) сума амортизації після зміни залишкової вартості об'єкта основних засобів в результаті їх переоцінки, часткової ліквідації, модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо, зміни строку корисного використання (експлуатації) та методів нарахування амортизації визначається виходячи відповідно із нової залишкової вартості, нового строку корисного використання (експлуатації) та нового методу її нарахування з місяця, наступного за місяцем таких змін.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації.

 

 





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...