Главная Обратная связь

Дисциплины:






Якість продукції. Оцінювання та управління якістю



 

Якість продукції–сукупність її взаємопов’язаних характеристик і здатностей (можливостей) задовольняти визначені запити певних груп споживачів. Різні товари забезпечують різний ступінь задоволення потреб споживачів. У першу чергу споживачами будуть сприйматися товари, що забезпечують їм більший ступінь задоволення за весь період споживання (використання). Поняття якості охоплює цілий комплекс характеристик товару: доступність, постачання, техніко-економічні характеристики, дизайн, надійність, ефективність споживання й експлуатації, ремонтопридатність, ступінь екологічності і т.п. Цих характеристик товар набуває (і проявляє) протягом його виробництва, реалізації і споживання чи експлуатації. Вихідною точкою забезпечення і контролю якості є потреби і запити цільових груп споживачів. Звичайно, якість товару забезпечує товаровиробник (а також його торгові чи збутові посередники), але саме споживачі визнають або не визнають (прямо чи опосередковано) рівень якості товару і його відповідність ціні. Виходячи з цього, об’єктивна оцінка якості товару, її окремих показників, а також загального рівня якості за усім комплексом показників є вкрай необхідною. Вона є основою розробки комплексу заходів, що групуються в межах товарної політики як головної складової комплексу маркетингу.

З точки зору маркетингу, необхідно вміти визначати й оцінювати запити споживачів, а також здатність власної організації задовольняти їх.

У практиці маркетингу використовують різні показники якості товарів, що характеризують ступінь задоволення потреб споживачів (на відміну від власне техніко-еко­но­мічних параметрів продукції). Їх класифікують за різними ознаками:

1. За кількістю характеристик якості, які ураховуються:

· одиничні, що вимірюють одну характеристику, наприклад термін зберігання продукту, потужність двигуна автомобіля;

· комплексні, які враховують одразу весь комплекс характеристик за прийнятою системою, наприклад методом відстаней (див. п. 1.10, формули 1.1–1.3). Так, комплексний показник може одночасно враховувати всю сукупність характеристик товару, що мають значення для споживача (див. табл. 1.9 п. 1.10), звичайно, з урахуванням їх вагомості.

2. За видом оцінки:

· абсолютні – оцінюють абсолютну величину певної характеристики, наприклад витрати палива на 100 км відстані для автомобіля;

· відносні – оцінюють певну характеристику відносно до іншої, наприклад міцність матеріалів на розрив відносно сталі певної марки (сталі 45).

3. За видами характеристик якості:

· призначення, які визначають можливу сферу застосування товару, наприклад, для легкового автомобіля: потужність двигуна, максимальна швидкість, час розгону до 100 км/год, місткість салону та багажника тощо;



· технологічності, яка характеризує ступінь економічності процесу виготовлення виробу, наприклад, трудомісткість виготовлення, коефіцієнт уніфікації або коефіцієнт стандартизації, які характеризують, відповідно, частку уніфікованих та стандартизованих деталей у виробі, технологічна собівартість виробу, транспортабельність (пристосованість до транспортування певними видами транспорту, а також операцій завантаження-розвантаження);

· надійності, що характеризує здатність виробу виконувати певні функції чи зберігати певні властивості протягом певного терміну, наприклад, напрацювання на відмову – час роботи чи кількість циклів використання до першої відмови (пробіг автомобіля без капітального ремонту), кількість збоїв комп’ютера протягом певного часу роботи, гарантійний термін експлуатації, термін збереження;

· ергономічності, яка характеризує ступінь урахування у виробі біологічних характеристик людини: гігієнічні (рівень вібрації верстату, рівень освітлення приладової панелі автомобіля), антропометричні (відповідність крісла та панелі керування особливостям анатомії людини-пілота), фізіологічні (зручність користування, без напруження автомобілем, сила підйому ручного домкрата, що відповідає можливості пересічної людини), психологічні показники (колір виробу, що спокійно сприймається людиною, відповідність інструментальних панелей комп’ютерних програм можливостям сприйняття інформації, що виводиться);

· естетичності, що характеризує зовнішній вигляд (дизайн товару): відповідність певному стилю, раціональність форми, цілісність форми та закріплених за виробом функцій, художність оформлення;

· економічних, які характеризують економічність використання чи споживання товару, наприклад: витрати палива автомобілем у літрах на 100 км шляху, кількість енергії, яку споживає електропобутовий прилад (кВт/год), витрати газу (м3/год) водогрійним котлом, витрати фарби на 1 м2 площі;

· патентно-правових, що характеризують рівень патентно-правової захищеності конструкцій і технологій на державному чи міждержавному рівнях;

· екологічності, що характеризує наявність і ступінь екодеструктивного впливу виробу на довкілля: концентрацію шкідливих домішок у виробі та викидах під час експлуатації виробу, здатність до повторного використання чи переробки, можливість утилізації;

· безпеки, яка характеризує безпечність використання товару, наприклад, електрозахищеність, наявність захисної автоматики, теплозахищеність, захищеність від електромагнітного та радіаційного випромінювання, наявність аварійної сигналізації.

4. За методом визначення:

· органолептичні: смак, запах, зовнішній вигляд;

· експериментальні: вага, твердість, швидкість, енергоспоживання, напрацювання на відмову;

· експертні: ступінь відповідності запитам споживачів, конкурентоспроможність, можливі обсяги споживання;

· розрахункові: імовірність аварії агрегату, фокусна відстань об’єктива фотоапарата.

5. За рівнем нормування чи регламентації:

· нерегламентовані, наприклад колір чи зовнішній вигляд виробу;

· регламентовані, наприклад, стандартами підприємства (СТП);

· стандартизовані, тобто такі, що відповідають національним чи міжнародним стандартам (так міжнародний стандарт ІSО 14000 регламентує екологічні характеристики товарів) тощо.

При визначенні якості товару важливе значення має вибір бази для порівняння, хоча це й не обов’язково, оскільки якість товару може бути визначена за абсолютними показниками (див вище). Однак у будь-якому випадку якість товару слід порівнювати з якістю товарів-аналогів. За базу (еталон для порівняння) можна взяти реальний товар або гіпотетичний, як кращий за всіма показниками порівнюваних товарів на місцевому, регіональному чи міжнародному ринку. Інформацію про характеристики товарів аналогів можна отримати у результаті ринкових досліджень (див. розділ 4).

Оскільки якість не може проявлятися сама по собі, то нею необхідно управляти. І в цьому процесі повинні бути задіяні всі економічні контрагенти, що взаємодіють у процесі виробництва товару і його просуванні на ринку до споживача. Вони складають ланцюжок якості (рис. 5.4). Відносини між показаними на схемі економічними контрагентами, а також між внутрішніми підрозділами товаровиробника (як, до речі, і між підрозділами інших контрагентів) можна представити як відносини постачальника і споживача (елементарні ланки ланцюжка якості). Нездатність задовольнити потреби споживача в будь-якій ланці може спричинити мультиплікаційний ефект погіршення якості і призвести до втрати конкурентоспроможності товару (Окленд, 2002).

Управління якістю з цих позицій передбачає такі дії:

· визначення ланок, що утворюють ланцюжок якості;

· виявлення потреб (запитів) споживачів у кожній із ланок;

· представлення потреб споживачів у вигляді формалізованого комплексу вимог споживачів до показників якості товару;

· оцінка можливості сформувати ці системи відповідно до сформульованих вимог;

 
 

Рис. 5.4. Ланцюжок і ланки якості

 

 

· формулювання вимог до системи постачання, системи просування товару на ринок, системи обслуговування споживача з точки зору дотримання і контролю за якістю;

· формування системи управління якістю (аналіз, планування, організація, контроль) на всіх етапах виробництва і просування продукції на ринок, а також сервісного обслу­говування.

Система якості повинна охоплювати всі стадії розробки, виробництва, споживання і утилізації продукції (не плутати з етапами життєвого циклу продукції). Основні з них показано на рис. 5.5. Слід зазначити, що етапи управління якістю, подано на рис. 5.5, лише частково співпадають з етапами життєвого циклу товару. Так роботи 1-го етапу провадяться постійно й особливо активізуються після початку 8-го. Етап 11 може виконуватися після завершення життєвого циклу товару, якщо виріб ще знаходиться в експлуатації. Етап 12 може виконуватися в процесі життєвого циклу товару задовго до його завершення.

Функціонування системи якості регламентується міжнародними стандартами ІSО 9000. Стандарти ІSО 9000 ставлять вимоги до окремих елементів петлі якості (маркетингу, постачання, виробництва, збуту, сервісної системи тощо), а також і системи якості в цілому (табл. 5.3).

Зірочками в табл. 5.3 позначені етапи процесу, на яких знаходять застосування відповідні стандарти. Стандарти ІSО 9000 і ІSО 9004 містять вказівки щодо їх застосування у виробничому процесі, відповідно, інструкції для вибору і використання стандартів управління якістю і стандартів гарантії якості та стандартів, що регламентують елементи системи якості. Стандарти ІSО 9003 застосовують на стадії приймальних випробувань і перевірок продукції наприкінці виробничого процесу (Чейз, 2001).

 
 

Рис. 5.5. Петля якості

 

 

Таблиця 5.3. Система стандартів ІSО 9000

Етапи виробничого процесу
Розробка проекту * *     *
Постачання * * *   *
Виробництво * * * * *
Монтаж * * *   *
Обслуговування * *     *

 

 

Стандарти ІSО 9000 стали відправною точкою еволюції управління якістю:

· контроль якості: контроль відповідності продукції технічним вимогам, що записані в технічній документації;

· забезпечення якості: управління якістю і підвищення надійності продукції на основі вимог ІSО 9000;

· загальний контроль якості (TQC): задоволення потреб споживачів і залучення до цього постачальників;

· загальне управління якістю (TQM): культурний стрибок (коли працівник просто не може через внутрішню переконаність і становлення суспільства працювати неякісно), створення структур управління якістю, планування з урахуванням запитів споживачів, проектування виробництва, розгортання функції якості (деталізація функції забезпечення якості), спрощення процесів.

Якість продукції закладається ще на етапі проведення маркетингових досліджень, у результаті яких, серед іншого, формулюються на основі аналізу запитів споживачів, конкурентів, системи просування продукції і т.д., основні вимоги до параметрів якості товару, які повинні бути зазначені у звіті з маркетингових досліджень, а також у програмі маркетингу.

Параметри якості продукції відображаються у вигляді технічного завдання (ТЗ) на розробку продукції, а також у розроблених на його основі технічній пропозиції, ескізному і робочому проектах. Останній передбачає такі комплекти документів:

· конструкторська документація: креслення окремих деталей, вузлів і виробу в цілому, специфікації до виробу і вузлів;

· технологічна документація: маршрутні й операційні технологічні карти, карти наладок, операційні ескізи;

· експлуатаційна документація, що регламентує порядок монтажу, експлуатації та технічного обслуговування виробу;

· ремонтна документація, що регламентує його порядок.

Параметри якості у цих документах відображаються у вигляді розроблюваних технічних умов (ТУ) до виробів чи їх складових частин. Вони містять:

· технічні вимоги: до параметрів деталі, вузла чи виробу, наприклад, до паралельності чи перпендикулярності певних їх поверхонь; маркування, наприклад, як і де маркувати позначення деталі; термічної обробки (загартувати до НRС 50…53) чи фарбування (фарбувати фарбою …); упаковки тощо;

· правила випробування та приймання виробу, наприклад, під яким тиском здійснювати гідровипробування;

· методи вимірювання та контролю, наприклад, якими приладами чи інструментами слід здійснювати контроль певних розмірів, хто, з якою періодичністю і яким чином здійснює контроль певного виду (вхідний, операційний, приймальний тощо);

· основні вимоги до зберігання та транспортування (так, зображення парасольки на упаковці показує, що виріб слід захищати від дощу);

· експлуатаційні вимоги, зокрема вимоги до монтажу та експлуатації;

· вимоги до сервісного обслуговування споживача, порядок якого може зазначатись у паспорті на виріб.

Контроль якості здійснюється як відділом технічного контролю виробника, так і замовниками. До нього можуть залучатися сторонні організації, які можуть провести незалежну експертизу якості. Така експертиза є обов’язковою для окремих видів виробів, зокрема для газового і електрообладнання, обладнання теплоелектроцентралей, для літаків, суден тощо. Існують національні і міжнародні організації, що здійснюють експертизу, а також сертифікацію продукції. Експертиза і сертифікація продукції проводяться відповідно до міжнародних стандартів ІSО 9000 і ІSО 14000 (вимоги до систем управляння якістю в галузі захисту довкілля), а також розробленими на їх основі вітчизняними стандартами.

В Україні існують нормативні документи, які регламентують параметри та рівень якості продукції:

· державні стандарти України (ДСТУ) – розробляють на основі міжнародних стандартів, коли необхідно уточнити їх дію, а також у разі відсутності міжнародних стандартів;

· галузеві стандарти України (ГСТУ) – розробляють за відсутності державних стандартів, або за потреби уточнити їх вимоги;

· стандарти науково-технічних і інженерних товариств і спілок України (СТТУ) – розробляють, коли виникає потреба поширити та впровадити в практику результати фундаментальних і прикладних досліджень, що отримані в певних галузях знань чи сферах діяльності;

· стандарти підприємств (СТП) – розробляють самі підприємства на свою продукцію. СТП не повинні суперечити обов’язковим вимогам ДСТУ і ГСТУ.

· технічні умови України (ТУУ) – регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції і встановлюють певні вимоги до якості продукції, порядку її здавання й приймання.

В Україні також застосовуються міждержавні стандарти і республіканські стандарти колишньої УРСР.

Усі стандарти (державні, галузеві, науково-технічних і інженерних товариств і спілок України), а також зміни до них підлягають державній реєстрації в Держстандарті України. Технічні умови реєструються в обласних центрах стандартизації і метрології.

Слід зазначити, що забезпечення належного рівня якості на етапах петлі якості (див. рис. 5.5) потребує постійного навчання і перепідготовки персоналу: вивчення вимог стандартів; прийомів роботи, що забезпечують якість виконання; освоєння сучасних вимірювальних приладів і методів їх застосування; передового досвіду щодо формування і вдосконалення системи якості.

Примітка

З цією метою у ВНЗ України (у тому числі і в Сумському державному університеті) провадиться підготовка магістрів за спеціальністю "Якість, стандартизація, сертифікація" на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра будь-яких спеціальностей.





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...