Главная Обратная связь

Дисциплины:






Життєвий цикл товару



 

Концепція життєвого циклу товару була розроблена за аналогією з життєвим циклом біологічних об’єктів, які за своє життя проходять ряд етапів розвитку – від зародження до смерті. Подібним чином кожен товар проходить ряд послідовних етапів розвитку - від його розробки і появи на ринку, з якої власне розпочинається життєвий цикл, до виходу з ринку внаслідок його заміни іншими більш ефективними у використанні (споживанні) товарами, або внаслідок зміни потреб споживачів.

Кожен з етапів життєвого циклу має свої особливості (див. рис. 1.15 і табл. 1.10 п. 1.10), які слід ураховувати, щоб підвищити ефективність господарювання і збільшити обсяги прибутку. Раціональне господарювання передбачає, що життєвим циклом потрібно управляти.

 

Примітка

Тривалість життєвого циклу для різних товарів різна. Так, для електронних інтегральних мікросхем для комп’ютерів вона становить кілька місяців, а для автомобілів, літаків – може складати десятки років.

 

З цих позицій детальніше розглянемо особливості етапів життєвого циклу товару (рис. 5.18).

0. Розробка товару. Цей етап передує власне життєвому циклу товару і не входить до нього. Саме тому йому надано номер 0. Але цьому етапу відводиться дуже важлива роль, оскільки від якості його виконання вирішальною мірою залежить, матиме успіх чи зазнає невдачі товар на ринку.

Детальний аналіз цього етапу викладено далі в п. 5.10.

1. Впровадження на ринок. Цей етап, як і життєвий цикл товару, розпочинається з виведення товару на ринок. Обсяги збуту зростають повільно, що пояснюється складнощами формування системи збуту і товароруху, певним консерватиз-

 
 

Рис. 5.18. Етапи життєвого циклу товару

 

 

мом споживачів, сповільненою їх реакцією на заходи зі стимулювання збуту, повільним розгортанням нового виробництва тощо.

 

Примітка

Цей етап може бути досить тривалим у часі. Такі відомі в наш час товари, як розчинна кава чи сухі вершки, дуже довго не сприймалися споживачами. Для 25–50% нових товарів (за різними даними) життєвий цикл на цьому і закінчується, тобто вони не переходять на наступний етап і йдуть з ринку.

 

Прибутку на цьому етапі немає, оскільки обсяги продажу незначні, а питомі витрати на просування нового товару на ринок на цьому етапі досягають максимуму.

Ціни на цьому етапі залежать від виду товару і вибраної цінової стратегії. Так, якщо підприємство прагне відразу охопити значну частину ринку, то застосовується стратегія низьких цін. У випадку, коли конкуренції немає і в найближчому майбутньому вона не очікується, а продукція користується попитом у споживачів, застосовують стратегію "зняття вершків".



Головну увагу на цьому етапі слід приділяти формуванню системи збуту, інформативній рекламі та іншим складовим комплексу стимулювання, формуванню системи сервісу, пошуку шляхів більш повного й ефективнішого задоволення потреб і запитів споживачів.

На цьому етапі (наприкінці його) уже слід прогнозувати загальну тривалість життєвого циклу і планувати виведення нового товару на ринок, роботу над яким слід починати при переході до наступного етапу – етапу зростання. Тобто, виводячи товар на ринок, слід прогнозувати і планувати час його виведення з ринку і заміни новим. Це є особливо актуальним для сучасних умов, коли провідні товаровиробники перейшли на інноваційний шлях розвитку і постійно оновлюють свою продукцію.

Якщо товар сприймається споживачами, то починається наступний етап його життєвого циклу.

2. Зростання обсягів збуту. Характеризується швидким збільшенням обсягів реалізації і прибутку, що можуть сягати максимуму. Цим привертається увага конкурентів, їх кількість і рівень конкуренції починає швидко зростає. На ринку з’являються товари-аналоги. Витрати на маркетинг з метою протидії конкурентам зростають, але вони припадають на більший обсяг продажу і питомі витрати зменшуються.

Для різних груп споживачів можна встановлювати різні ціни. Крім того, рівень цін залежить від рівня конкуренції, при його зростанні ціни зменшуються і навпаки. Ефективною також може бути стратегія плинної спадаючої ціни, тобто зниження ціни в міру насичення ринку.

Реклама на цьому етапі переходить від інформування споживачів до стимулювання їх переключення на новий товар. Для цього також широко застосовуються ме­тоди пропаганди та стимулювання збуту (див. розділ 7). Сам товар також може бути модифікованим.

Головну увагу на цьому етапі приділяють пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності товару, підвищення його споживацьких властивостей, розробці і впровадженню більш дієвих засобів стимулювання споживання і збуту товару, розширенню збутової мережі, пошуку нових ринків чи сегментів на існуючому ринку.

3. Зрілість. Це самий тривалий етап життєвого циклу товару. Більшість товарів на ринку знаходяться саме на цьому етапі. Він характеризується уповільненням росту обсягів збуту і їхньою стабілізацією внаслідок того, що товар уже сприймається більшістю потенційних покупців, тобто ринок є насиченим.

Прибуток стабілізується і поступово знижується. Це пов’язане з досить інтенсивною ціновою конкуренцією, зростанням витрат на стимулювання збуту, модифікацію товару і системи збуту. Наприкінці етапу залишаються тільки найсильніші конкуренти.

Звичайно, практично всі підприємства зацікавлені у тому, щоб продовжити етапи зростання і зрілості. Для цього можуть бути застосовані такі підходи (Котлер, 1995).

Модифікація ринку. З метою інтенсифікації споживання і збільшення обсягів збуту товаровиробник шукає нові ринки збуту, нові групи споживачів. Інтенсифікації споживання можна досягти шляхом застосування стимулюючих заходів: зниження ціни, скидки з продажної ціни при дотриманні певних умов продажу, сезонні розпродажі тощо.

Модифікація товару. Проводиться шляхом підвищення якості, поліпшення властивостей, поліпшення дизайну. За вдяки цьому товар стає більш конкурентоспроможним і привабливішим для споживачів.

Поліпшення якості має на меті вдосконалення функціональних характеристик товару (економічність, довговічність, надійність, швидкість, смак і т.д. залежно від виду товару). Наприклад, жувальна гумка, яка жується довше, льодяники, які мають кращий смак, пральний порошок, що більш інтенсивно очищує від забруднення, тощо. Заходи з поліпшення якості є ефективними, якщо вони відповідають запитам споживачів і вони сприймаються споживачами.

Поліпшення властивостей провадиться шляхом розширення властивостей товару, забезпечення його більшої універсальності, безпечності, зручності. Ці заходи часто проводять виробники електронної і мікропроцесорної техніки, або виробів, що застосовують їх, наприклад: мікрохвильових печей, комп’ютерів та периферійних пристроїв до них і т.д.

Поліпшення зовнішнього оформлення (дизайну) проводиться для підвищення зовнішньої привабливості товару. Цей прийом часто застосовують виробники легкових автомобілів, які на основі базової моделі шляхом зміни форми кузова, внутрішнього обладнання салону і т.д. виготовляють різні модифікації, що користуються попитом у різних груп споживачів.

Модифікація маркетингових заходів. Для залучення нових покупців, переключення на себе клієнтури конкурентів застосовують заходи комплексу маркетингу: комплектацію виробів на вимоги замовника, більш повне урахування запитів споживачів до товару і методів його реалізації; різні аспекти цінової політики, яка стимулює споживання; розширення рівня сервісу; застосування цінових і нецінових методів стимулювання збуту.

Основна увага товаровиробників повинна бути зосереджена на проведенні захисної політики, яка передбачає утримання досягнутих ринкових позицій, підтримання інтересу споживачів до товару і протидію конкурентам.

Однак, не зважаючи на ці заходи, прийде час, коли товар перестане користуватися попитом споживачів і його необхідно буде виводити з ринку.

4. Вихід з ринку. Товар йде з ринку, як правило, унаслідок появи нових більш ефективних у споживанні товарів, що повніше враховують споживацькі запити. Крім того, потреби і запити споживачів з часом змінюються, що вимагає нових товарів.

 

Приклад

Можна навести багато прикладів товарів, у тому числі за останні роки, які виходили з ринку, а їх замінювали інші. Так бобінні магнітофони замінили касетні, а їх, у свою чергу, замінюють програвачі на компакт-дисках (CD). Рахівниці і механічні арифмометри замінили мікрокалькулятори. Друкарські машини, як механічні, так і електричні, майже повсюди замінено комп’ютерами з принтерами.

Падіння обсягів збуту може бути поступовим і розтягнутим у часі, а може бути досить швидким, наприклад, для модних товарів. На цьому етапі може бути навіть тимчасове зростання обсягів збуту. Це відбувається за рахунок того, що підприємство припиняє роботи з модифікації товару, перестає проводити заходи зі стимулювання збуту і т.д. При цьому зменшуються його витрати і, відповідно, собівартість товару, що дозволяє зменшити ціну і підвищити споживацьку привабливість товару.

Загалом же, товари, які переходять на цей етап, слід своєчасно виводити з ринку, оскільки саме їх існування викликає у споживачів підозру, що товаровиробник вичерпався і не може оновлювати продукцію. Крім того, намагання утримати товари, які практично перестають користуватися попитом споживачів, пов’язане зі значними і непродуктивними витратами коштів і часу, які можна було б використати для виведення на ринок і просування на ньому нових товарів, і є, як свідчить вітчизняна і закордонна практика, безперспективним.

 

 
 

Рис. 5.19. Крива життєвого циклу товару з повторним циклом

 

 
 

Рис. 5.20. Різновиди ліній життєвого циклу товару: а) лінія життєвого циклу модного товару;

б) ступінчата лінія, характерна для товару, сфера застосування якого зростає

Таблиця 5.9. Цілі і стратегії маркетингу на етапах життєвого циклу товару

(Джоббер, 2000, адаптовано)

Цілі, завдання, стратегії Виведення на ринок Зростання збуту Зрілість Вихід з ринку
Стратегічне завдання Нарощування обсягів збуту Нарощування обсягів збуту Утримання прибутку і обсягів збуту Вичерпання потенціалу товару
Стратегічний напрямок Розширення ринку Глибоке проникнення на ринок Збереження частки ринку Підвищення продуктивності
Мета управління товаром Інформування, стимулювання пробних закупок Забезпечення привабливості і престижу товару Підтримання інтересу до товару Експлуатація іміджу товару
Товари Базові Диференційовані Диференційовані Раціоналізовані
Просування Формування інтересу до товару, стимулювання закупок Формування споживацьких переваг Підтримання інтересу до товару Скорочення (припинення) стимулювання збуту
Ціна Висока Зниження Стабільна або зниження Зниження
Збут Фрагментарний Широкомасштабний Інтенсивний Вибірковий

Наведена на рис. 5.18 крива життєвого циклу товару є типовою і характерною для більшості товарів, однак існують і інші її варіанти (рис. 5.19, 5.20).

Повторне зростання обсягів збуту (рис. 5.19) після переходу до етапу зрілості пояснюється модифікацією товару, методів його збуту і стимулювання збуту.

Крива б) на рис. 5.20 характерна для такого товару, як нейлон, який спочатку застосовували як матеріал для виготовлення парашутів (замінник натурального шовку), потім для виготовлення жіночих колготок і панчіх, далі сорочок, килимових покрить тощо. Існують і інші різновиди ліній життєвого циклу товару.

Концепція життєвого циклу широко застосовується для розробки адекватних конкретним етапам заходів комплексу маркетингу, прогнозування коливань обсягів збуту, а також часу виходу існуючого товару з ринку та появи нових товарів, і, загалом, для управління товарною політикою підприємства (табл. 5.7).

Планування нової продукції і розроблення товару

 

Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю і нестабільністю процесів, що відбуваються на ринку (постійними на ринку є тільки зміни). Економіка України, як і більшості інших країн бувших республік СРСР, відрізняється підвищеним рівнем нестабільності, який можна охарактеризувати частотою змін вектора розвитку (за величиною і напрямком). Підприємства, для того щоб вижити і розвиватися змушені адаптуватися до цих змін. Природним засобом динамічного приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем, є інновації.

Аналіз тенденцій економічного розвитку у світі показує, що інноваційний шлях є найбільш перспективним як для окремих підприємств, так і для економіки країни в цілому.

Інноваційнимє розвиток, що спирається на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства в змінних умовах зовнішнього середовища у межах обраної місії і прийнятої мотивації діяльності, пов’язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту.

Це передбачає необхідність створення системи оперативного пошуку, аналізу і добору варіантів інноваційного розвитку, прийнятних з погляду зовнішніх і внутрішніх умов господарювання.

Класичні підходи інноваційного менеджменту визначають першим етапом функціональної послідовності інноваційного процесу фундаментальні дослідження, що генерують нові наукові знання. Визнаючи справедливість цього твердження, слід зазначити, що з погляду маркетингу воно є досить абстрактним. Ринок диктує свої умови, і інновації можуть з'явитися тільки там і тоді, де для цього є об'єктивні умови (інновації слід розглядати як упроваджені на ринку нові чи вдосконалені товари, технології їх виготовлення, нові методи організації виробництва і просування продукції на ринку).

Першою з таких умов є наявність споживацьких запитів, фактичних чи потенційних, або ж можливості формування їх (для принципово нових товарів), тобто наявність певного ринкового потенціалу, який визначає можливості ринку сприйняти інновації.

Другою умовою є можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів – інноваційний потенціал розробника інновацій.

Третьою є можливість і економічна доцільність підприємства-інноватора розробити (хоча це і не обов’язково, оскільки нові ідеї, технології і т.п. можна придбати), виробити і просувати інновації на ринку – виробничо-збутовий потенціал.

Отже, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності як мінімум трьох зазначених умов (рис. 5.21), оскільки відсутність хоча б одного з них унеможливлює розвиток підприємства інноваційним шляхом (Ілляшенко. Управління, 2005).

З огляду на викладене, функціональну схему процесу розробки і виведення нової продукції на ринок можна подати таким чином (рис. 5.22).

На рис. 5.22 прийнято такі умовні позначення етапів:

- ГІ – генерація ідей інновації;

- ВІ – вибір ідей, прийнятних для даного підприємства;

 
 

Рис. 5.21. Основні складові успіху інноваційної діяльності

 
 

 

Рис. 5.22. Функціональна схема інноваційного циклу

 

 

- РЗТ – розробка задуму товару і його перевірка;

- РСМ – розробка стратегії маркетингу з просування інновації на ринок;

- ОМ – оцінка можливості досягнення підприємством показників, визначених у стратегії маркетингу;

- РІ – розробка конструкторської і технологічної документації інновації, виготовлення дослідних зразків і їх випробування;

- ВРУ – випробування інновації в ринкових умовах;

- РКВ – розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, що визначені в маркетинговій програмі.

Наведена схема, на відміну від традиційних схем інноваційного менеджменту, побудована відповідно до концептуальних положень маркетингу: орієнтація виробництва і збуту на задоволення запитів споживачів ("...виготовляти те, що купується..." за Ф. Котлером (Котлер, 1995). Дотримання наведеної на рис. 5.22 послідовності дій інноваційного процесу дозволяє зменшити ризик невідповідності інновації вимогам ринку.

Таким чином, початок процесу формування конкурентного успіху підприємства при його орієнтації на інноваційний шлях розвитку лежить на перетині множини маркетингових, науково-технічних, виробничих рішень. Тільки наявність споживацьких запитів конкретних ринкових сегментів чи ніш, інтелектуальних і технологічних можливостей використати досягнення науки і техніки для задоволення цих запитів, шляхом пропозиції нових товарів (виробів чи послуг), технічних і економічних можливостей організувати виробництво і збут з витратами, що дозволяють використовувати ціни, сумісні з купівельною спроможністю споживачів, можливості просувати на ринку і доводити до споживачів нову продукцію більш ефективним, ніж конкуренти, способом, створює фундамент технологічно й економічно обґрунтованої маркетингової стратегії інноваційного розвитку.

Розглянемо детальніше основні етапи розробки і виведення нового товару на ринок.

Генерування ідей. Генерації ідей інновацій повинен передувати аналіз напрямків, а у їхніх рамках – варіантів інноваційного розвитку існуючих ринкових можливостей, у результаті якого виявляють перспективні для конкретного підприємства в конкретних умовах (з урахуванням перспектив їхньої зміни) напрямки діяльності. Попередній вибір цих напрямків виконується на основі аналізу відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, що генеруються ринковим середовищем (див. рис. 5.14), як правило, методом SWOT-аналізу. Результати аналізу використовують для обґрунтування необхідності розробки інновацій конкретної спрямованості відповідно до відібраних для подальшого аналізу варіантів інноваційного розвитку (див. рис. 1.6). Даний етап робіт є першим етапом інноваційного циклу (рис. 5.22).

Основні джерела ідей наведено у п. 1.10.

Існує багато методів генерації ідей нововведень (інтуїтивних і упорядкованих), серед останніх найбільшу популярність одержали: мозкова атака, синектика, ліквідація тупикових ситуацій, морфологічні карти. Результати їх порівняльного аналізу наведено в табл. 5.10. Детальний виклад цих методів, у тому числі прикладів використання, див. в (Джонс, 1986; Ілляшенко, Шипуліна, 2007).

На цьому етапі забороняється будь-яка критика ідей, оскільки мета етапу згенерувати максимально можливу їх кількість.

Відбір ідей. На даному етапі з усього розмаїття згенерованих ідей відбирають прийнятні для конкретного підприємства. У такий спосіб здійснюється перевірка можливості реалізації ідей інновацій, спрямованих на розвиток існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку. Перевірка може бути виконана на основі:

- перевірки відповідності ідей інновацій вимогам, що були визнані адекватними в аналогічних ситуаціях;

- перевірки відповідності ідей інновацій заздалегідь обговореним вимогам;

Таблиця 5.10. Порівняльна характеристика методів генерації ідей інновацій

Назва і сутність методу Галузь застосування Переваги Недоліки
Мозкова атака: гене­рування групою осіб ідей вирішення поставленої проблеми (при забороні на критику ідей) з подальшою їх оцінкою Швидке генерування якнайбільшої кількості ідей вирішення сформульованої проблеми Швидкість; збільшення шансів знайти прийнятне рішення; багатоаспектний аналіз проблеми   Якість ідеї практично не залежить від часу її пошуку; отримані результати вимагають подальших досліджень
Синектика: орієнтація спонтанної діяльності інтелекту групи фахівців (за допомогою різних видів аналогій) на дослідження і вирішен­ня поставленої пробле­ми Знаходження загального (принципового) вирішення поставленої проблеми Дозволяє перебороти відсталість думки розроблювачів і вирішувати проблеми, які не мають традиційних рішень Вимагає досвідченого і сильного керівника, ретельного підбору фахівців і їх попереднього навчання
Ліквідація тупикових ситуацій: пошук нових напрямків рішень, якщо традиційні не дали результатів Рішення складних великомасштабних проблем, які не розв'язуються традиційними методами, у традиційних сферах пошуку Дозволяє вирішувати проблеми в ситуації, коли відсутнє прийнятне рішення Складності з виходом напрямків пошуку за межі знань, досвіду, традицій розроблювачів
Морфологічні карти: розширення сфери пошуку рішення поставленої проблеми Знаходження рішень нових проблем Дозволяє швидко згенерувати низку можливих рішень і знайти найбільш прийнятне Вимагає досвіду розроблювачів і знання ними структури проблеми

 

 

- порівняння ідей інновацій за встановленим переліком критеріїв і їх показників та вибору оптимальних.

Попередня оцінка сформульованих ідей інновацій передбачає одержання відповідей на такі питання:

- чи буде ринок для інновації;

- чи існує технічна й економічна можливість розробки, виробництва і просування інновації на ринок;

- чи буде інновація приносити прибуток і як це позначиться на діяльності підприємства?

Такого роду оцінки виконуються найчастіше експертним методом, оскільки на даному етапі дуже великий вплив елементів невизначеності внаслідок наявності неточної, неповної і суперечливої інформації, що характеризує можливу інновацію, процеси її розробки і просування на ринку. З огляду на суб'єктивізм експертної оцінки результати оцінки прямо залежать від кваліфікації і досвіду експертів. У групу експертів доцільно включати: фахівців з відповідної наукової галузі і суміжних науково-технічних галузей, маркетингу, інноваційного менеджменту, економіки, виробничників і т.д., які раніше брали участь у проведенні такого роду оцінок, і, по можливості, потенційних споживачів.

Для об’єктивізації оцінку можна виконувати в такій послідовності: виділити оціночні показники, визначити найкращі значення показників із усіх порівнюваних ідей інновацій, визначити вагові характеристики показників, розрахувати підсумкову (інтегральну) оцінку одним з відомих методів, наприклад, методом відстаней. У такому випадку елементи суб'єктивізму збережуться в основному тільки при виборі оціночних показників і визначенні їх вагових характеристик.

У випадку поєднання в одній особі розроблювача і виробника інновацій необхідно здійснювати перевірку можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень, що вимагає оцінки інноваційного, а також виробничо-збутового потенціалу інноватора.

Розробка задуму інновації(розглядається як виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації) і його перевірка. Як правило, перевірка задуму інновації (нового товару – виробу або послуги) виконується шляхом проведення опитувань (анкетування) споживачів і аналізу отриманих результатів.

При цьому задум товару доцільно розглядати на трьох рівнях, де кожний наступний характеризує більш високий рівень узагальнення описів конкретних нововведень (див. рис. 1.16):

1. Товар згідно із задумом (основна вигода для споживачів і виробників нового товару).

2. Товар у реальному виконанні (назва, очікувані техніко-економічні характеристики, дизайн, упакування і т.п.).

3. Товар з підкріпленням (передпродажний і післяпродажний сервіс, стимулю­ван­ня споживачів, гарантії, запчастини, додаткові приналежності, що розширюють галузь використання товару і т.п.).

Це дозволить сформувати в очах споживачів (а саме вони дають остаточну оцінку новинці), образ не просто товару, а комплексу, що містить основний товар, додаткові і допоміжні товари, а також послуги, спрямовані на задоволення їхніх потреб. Таким чином, можна істотно підвищити корисність інновації для споживачів.

Розробка маркетингової стратегії просування інновації на ринок.Передбачає проведення серйозних ринкових досліджень і завершується розробкою стратегії маркетингу з просування інновації на ринок. Основним інструментом такого аналізу є сегментація ринку.

Оцінка з метою відбору найбільш прийнятних з ряду альтернативних інновацій виконується за такими групами критеріїв:

· місткість ринку (хто буде споживачем нової продукції, для яких цілей її будуть купувати, за якими цінами, яким може бути обсяг споживання, його коливання, цінова еластичність попиту);

· потенційна тривалість життєвого циклу нової продукції;

· конкуренція фактична і потенційна: хто є чи може бути конкурентом, тобто виробником (продавцем) товарів-аналогів, замінників (чи ж зможе задовольняти ті самі потреби іншим способом); коротко- і довгострокові показники положення на ринку конкурентів і інноватора, імовірні стратегії конкурентів у відповідь на нову продукцію. Шанси інновації і інноватора на успіх у конкурентній боротьбі.

Тільки позитивні результати аналізу за цими критеріями є основою для розробки конструкції новинки і технології її виробництва, виготовлення і випробування дослідних зразків нового продукту, розробки маркетингової стратегії просування інновації на ринок.

Стратегія маркетингу містить перспективні і поточні цілі підприємства (у тому числі умови перегляду цілей), опис завдань, який необхідно вирішити для досягнення цих цілей, виклад заходів, спрямованих на розв’язання поставлених завдань, контрольні показники і критерії досягнення цілей. У загальному випадку містить: стратегію формування і розвитку цільового ринку; товарну стратегію; цінову стратегію; стратегію просування продукції на ринку (у тому числі збут і товарорух); стратегію створення і стимулювання попиту тощо.

Оцінка можливості й економічної доцільності досягнення підприємством цілей, окреслена у маркетинговій програмі. На даному етапі виконується оцінка достатності виробничо-збутового потенціалу підприємства для реалізації цілей інноваційного розвитку, визначених у маркетинговій стратегії, а також визначається економічна ефективність її реалізації.

Оцінка виконується за такими критеріями:

· інтелектуальна і науково-технічна можливість втілення інновації в новому продукті, що відповідає потребам і запитам споживачів;

· виробнича можливість доведення ідеї інновації до комерційного продукту;

· маркетингові можливості просування інновації на ринку і доведення її до споживачів;

· ресурсна забезпеченість інноваційного проекту: інформаційна, сировинна, фінансова і т.п. (існуюча і необхідна);

· джерела інвестицій (у НДДКР, випробування, підготовку виробництва, просування, розподіл і збут),

· ступінь ризику і можливість його запобігання, зниження чи компенсації;

· обсяг витрат для розробки, виготовлення і просування інновації на ринку (загальні і відносні витрати, співвідношення початкових і поточних витрат, оцінки витрат на сировину й інші витрати, економія на масштабі виробництва, витрати на збут);

· прибутковість (період покриття первинних витрат, коротко- і довгостроковий загальний і відносний прибуток, чутливість інноваційного проекту до цін і обсягів збуту, швидкість повернення інвестицій і дохід від них, ризик).

Розробка конструкторської і технологічної документації інновації, виготовлення дослідних зразків і їх випробування. При проектуванні новацій для оцінки можливостей утілення задуму інновації в новий продукт можна скористатися рекомендаціями Дж. Джонса (Джонс, 1986), який наводить достатньо повний опис методів проектування і рекомендації з їх застосування. Методи розробки конструкторської і технологічної документації, а також проведення випробувань і обробки їх результатів загальновідомі і викладені в чисельних літературних джерелах.

Вихідною інформацією для розробки є технічне завдання (ТЗ) або офіційна угода, заявка, протокол тощо. Відповідно до стандартів ISO 9000 обов’язковим є наявність звіту з маркетингових досліджень.

Проектна документація, що розробляється на їх основі, містить:

· технічну пропозицію (розширені вимоги до майбутнього виробу, вони розробляються на основі ТЗ);

· ескізний проект (схеми майбутнього виробу, що дають загальні уявлення про конструкцію і принципи її дії);

· технічний проект (розробки остаточних технічних і технологічних рішень, які дають повне уявлення про виріб і його дію, може містити кілька альтернативних варіантів виробу);

· робочий проект (конструкторська, технологічна, експлуатаційна та робоча документація, див. п. 5.3).

На цьому етапі виготовляється дослідний зразок виробу, який за необхідності проходить лабораторні випробування. За їх результатами уточнюється робоча документація (див. вище).

Для розробки конструкторської і технологічної документації широко застосовуються засоби систем автоматизованого проектування (САПР), які являють собою програмно-комп’ютерні комплекси. Результатами їх роботи є креслення, технологічні карти, а також безпосередньо програми управління для верстатів і іншого обладнання з числовим програмним управління, зокрема гнучких виробничих систем. Застосування САПР дозволяє в десятки разів скоротити час на розробку робочої документації і технічну підготовку виробництва взагалі, "програти" кілька альтернативних варіантів і вибрати оптимальний серед них (Ильяшенко, 2001), швидко розробити нові модифікації товару, налагодити й освоїти виробництво новинок. Це значно розширює адаптаційні можливості підприємства до змін ринкових умов.

Випробування інновації в ринкових умовах. Виконують методом пробного маркетингу (див. п. 4.6). Його мета – змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення і просування товару на ринок, отримані результати потім будуть використані в масштабах усього цільового ринку. На основі його результатів виконується уточнення складових маркетингової програми з виведення і просування продукції на ринок і, рідше, конструкції виробу.

Оскільки пробний маркетинг потребує значних коштів і часу, то його проводять в основному для нових (принципово нових) товарів, при роботі на нових ринках тощо. Якщо ж йдеться про розширення асортиментної групи, копіювання товарів конкурентів чи незначні модифікації, то пробного маркетингу не проводять. Крім того, його застосування дає можливість конкурентам вчасно провести контрзаходи, тобто пов’язане з ризиком утратити час, однак у багатьох випадках пробний маркетинг дозволяє економити кошти і сприяє запобіганню "провалу" нового товару на ринку.

Останнім часом для випробування товарних інновацій застосовують комп’ютерне моделювання, наприклад, віртуальні магазини, де "продають" модифікації товару, застосовуючи різні варіанти його дизайну й упаковки, оформлення вітрин магазинів тощо. Ці комп’ютерні моделі надають можливість змоделювати способи застосування (використання) товару в різних ситуаціях. У випробуваннях беруть участь добровольці-споживачі (Армстронг, 2000).

Розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, визначених у маркетинговій програмі. У ході виконання робіт даного етапу слід постійно контролювати наявні ринкові можливості і загрози, появу нових і трансформацію одних в інші (перехід можливостей у загрози і навпаки). Необхідно контролювати сильні і слабкі сторони діяльності підприємства-інноватора, а також ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім (у тому числі, з позицій достатності мотивації ефективної діяльності суб'єктів інноваційного процесу) і при виявленні невідповідності проводити коригувальні впливи, аж до змін номенклатурної політики і навіть видів діяльності. Для цього використовують розглянуті у розділах 1, 4, 5, 6, 7 інструменти маркетингу і види ринкових маркетингових досліджень (Ілляшенко. Управаління, 2005).

Інновації завжди пов’язані з ризиком. У табл. 5.11 показано розподіл ризику негативного завершення робіт на етапах розробки і виведення нового товару на ринок (етапи показано укрупнено) за даними (Роберт, 2002).

Як випливає з табл. 5.11, ризик невдалого завершення робіт етапів інноваційного процесу зменшується при переході до кожного наступного. Найбільшим є ризик на першому етапі. І це цілком природно, оскільки саме на ньому відчувається найбільший вплив елементів невизначеності. Понад 75% комерційних нев-

Таблиця 5.11. Характеристика етапів інноваційного процесу

Показники Етапи
генерування і відбір ідей бізнес-аналіз розробка і виготовлення виробу вип­робуван­ня виробу комерційне виробництво
Частка витрат на етапах типового завершеного ін­­но­ваційного про­екту, % 7,3 3,7 22,7 18,6 42,7
Частка витрат підприємства на товарні інновації – як успішні, так і ні, % 14,7 6,1 36,9 16,7 25,6
Успішні проекти, % 34,7 45,2 52,1 58,8 66,3
Невдалі проекти, % 65,3 54,8 47,9 41,2 33,7

 

 

дач нових товарів викликані суто ринковими факторами, тобто їх недостатнім урахуванням.

Обґрунтування доцільності розробки і виведення нового товару на ринок вимагає обов’язкової оцінки факторів ризику і розробки на цій основі заходів, спрямованих на його запобігання, зменшення чи компенсацію.

 

 





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...