Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вторинне засолення ґрунтів



В результаті виробничої діяльності людини порушується природна рівновага між факторами ґрунтотворення і генезис ґрунтів набуває домінуючого антропогенного характеру. Ґрунти зазнають кількісних і якісних змін. Це стосується і вторинно-засолених ґрунтів.

Процес вторинного засолення може розвиватися такими шляхами:

– під впливом мінералізованих підґрунтових вод;

– при зрошенні мінералізованими водами;

– під впливом солей глибинних горизонтів ґрунту.

Вторинне засолення, викликане мінералізованими підґрунтовими водами, може відбуватися при їх піднятті, за відсутності промивного водного режиму (що має певну періодичність), на алювіальних затоплюваних ґрунтах і внаслідок збільшення висоти капілярного підняття води в ґрунті.

При піднятті рівня мінералізованих підґрунтових вод вторинне засолення може виникнути за таких умов:

– під впливом нераціонального зрошення, на незрошуваних ґрунтах, які залягають навколо зрошувальної системи;

– на східчасто розміщених рисових чеках;

– внаслідок антропогенного накопичення води навколо водосховищ та по периметру ставків для розведення риби;

– на зрошуваних землях, де висхідні потоки мінералізованих підґрунтових вод переважають низхідні потоки поливної води;

– за рахунок відсутності низхідного потоку поливної води на зрошуваних землях, завдяки чому вторинне засолення відбувається інтенсивно і швидко;

– на ґрунтах, розташованих по периферії зрошуваної системи, де підняття рівня підґрунтових вод викликано гідростатичним тиском зрошувальної води на підґрунтові води територій, прилеглих до іригаційної системи.

При відсутності промивного водного режиму, але при його певній періодичності та нечисленності прояву процесів засолення-розсолення під впливом затоплення з незворотним гідросолевим режимом, вторинне засолення може мати місце за таких умов:

– під впливом обвалування (вторинне засолення ґрунтів заплав обвалованих річок і вздовж валів).

– в результаті осушення боліт і озер, на яких побудовані вали, коли вторинне засолення викликає накопичення розчинних солей на дні боліт і озер, осушених після створення валів.

Вторинне засолення внаслідок підвищення капілярного підняття води в ґрунті відбувається внаслідок:

– нераціонального використання пасовищ (вторинне засолення солонцевих, засолених, а також лучних ґрунтів, які використовуються під пасовища)

– порушення агротехніки, що призводить до вторинного перезасолення меліорованих засолених і солонцевих ґрунтів.

При використанні мінералізованих поливних вод у зонах з посушливим кліматом коли створюються умови, що викликають накопичення солей, також виникає вторинне засолення. Засолення глибинних шарів ґрунту під впливом солей є результатом утворення тимчасового водоносного шару або капілярного підняття солей, накопичення їх у глибині ґрунту або внаслідок ерозії. Наявність соленосних горизонтів або шарів у нижній частині ґрунтового профілю може викликати розвиток процесу засолення без участі підґрунтових вод. При непроникності соленосного горизонту поливні води, що інфільтруються утворюють тимчасовий водоносний шар. Одночасно з припиненням зрошення у міжполивні періоди води з тимчасового водоносного шару переносять солі з глибини по профілю ґрунту.



Вторинне засолення може відбуватися в посушливі періоди в результаті інтенсифікації капілярного притоку при збільшенні висоти капілярного підняття мінералізованих підґрунтових вод. При вторинному засоленні, яке викликане водною ерозією, оголюються соленосні глибинні шари.

На нижніх терасах з поганим природним дренажем або на периферії сухих дельт вторинне засолення накладається на природне (первинне). В даному випадку процес вторинного засолення відбувається прискореними темпами, він супроводжується накопиченням великої кількості солей. Такий процес поширений в зонах з посушливим і напівпосушливим кліматом, де впровадження іригаційних систем проводилось без урахування природних умов і процесів еволюції ґрунтів при зрошенні.

На алювіальних рівнинах, високих терасах і старих дельтах, на залишково засолених ґрунтах вторинне засолення визначається зміною гідросолевого режиму під впливом зрошення або обвалування. Солі з ґрунтотворних порід і підґрунтових вод зазнають перерозподілу під впливом висхідного капілярного потоку і підняття рівня підґрунтових вод, вони концентруються на поверхні ґрунту або у верхній частині профілю.

На ґрунтах високих терас, що містять легкорозчинні солі, вторинне засолення може накладатися на зональний процес ґрунтотворення. В цьому випадку воно може бути викликане використанням для зрошення мінералізованих вод з високим вмістом розчинних солей або нераціональною експлуатацією іригаційної системи.

Вторинне засолення відбувається на зрошуваних землях при використанні мінералізованих підземних вод. Процес засолення набуває швидкого розвитку при контакті вод низхідного фронту зволоження з мінералізованими водами висхідної зони капілярної кайми, при відсутності на поверхині ґрунту рослинності. Для попередження і ліквідації джерел засолення, підтоплення і заболочування в зрошуваних умовах необхідне зниження рівня підґрунтових вод і запобігання процесу їх підняття. Слід також забезпечити в ґрунтовому профілі запаси води (проведенням меншої кількості поливів) для розвитку однорідного і сухого рослинного покриву, а поливи, по можливості, проводити в періоди найнижчого випаровування води.

На рівнинних землях з уповільненим поверхневим стоком, низькою водопроникністю і поганим дренажем частина води у зрошувальних каналах, залежно від ефективності системи, втрачається на випаровування або інфільтрується у підґрунтові води. На територіях з поганою природною дренованістю ця частина бере участь у піднятті рівня підґрунтових вод, інтенсифікує випаровування і накопичення солей за рахунок висхідного капілярного потоку.

Отже, вторинне засолення ґрунту є результатом помилок у проведенні гідротехнічних робіт і агротехнічних заходів. Серйозні прорахунки, допущені у подібних випадках, можна віднести тільки до незнання гідрологічних, гідрогеологічних, гідрохімічних і геохімічних змін, що відбуваються на зрошувальних територіях, і до порушення природної рівноваги при формуванні і еволюції ґрунтів.

Землі з солончаками, які не підпадають під меліорацію, відводять під пасовища. Солянкові пасовища використовують в осінньо-зимовий період. Весною солянки ростуть повільно, максимальний приріст їх маси відбувається у липні-серпні-вересні. Однак в цей час вони містять багато солей. Лише у жовтні, коли солянки починають в'янути, кількість солей в них зменшується внаслідок вилуговування дощовими водами. В цей час вони добре поїдаються вівцями. Тваринники вважають, що солянкові пасовища для овець є не лише засобом відгодівлі, а й оздоровчими природними угіддями.

 

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...