Главная Обратная связь

Дисциплины:






Гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти



 

 

Поширені на плоскогір'ях (яйлах), безлісих вершинах і частково на схилах головного пасма на висоті 600 м і вище над рівнем моря. Утворюються в умовах підвищеного зволоження з пониженою кількістю тепла, під лучностеповою трав'яною рослинністю, на продуктах вивітрювання вапняків конгломератів, пісковиків і на незначних площах на глинисто-кам'янистих відкладах карстових воронок.

На рівних і дещо піднятих територіях яйл глибина ґрунтового профілю гірсько-лучних чорноземоподібних ґрунтів становить 30-55; а гумусного горизонту 8-20 см. В карстових пониженнях, внаслідок намиву дрібнозему глибина профілю досягає 100 см і більше. За гранулометричним складом ці ґрунти переважно важкосуглинкові, карбонатні з поверхні або з глибини 10-15 см. На територіях з ухилом на північ і понижених ділянках вказані ґрунти є безкарбонатними (вилугованими). Вміст гумусу у них коливається від 2 до 8%, вони містять 35-40% від маси ґрунту уламків ґрунтоутворюючих порід. Здебільшого гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти насичені кальцієм, реакція ґрунтового розчину слабокисла або нейтральна (рН водний 6,5-7,1).

Ґрунти сформовані на елювії вапняків – карбонатні, на елювії конгломератів і пісковиків – безкарбонатні, а на глинистому делювії вапняків – вилуговані. З карбонатних різновидів, найбільш поширені короткопрофільні. Вони мають таку будову профілю: гумусовий горизонт (Нк) глибиною 8-20 cм, темно-сірий, щебнювато-кам'янистий, ущільнений, зернистий або грудкуватий, перехід помітний; верхній перехідний (Нрк) глибиною 15-20 см, сірий, кам'янистий, щільний, грудкуватий, перехід поступовий; нижній перехідний (Рhк) глибиною 18-25 см, світло-сірий, кам'янистий, щільний, перехід до суцільних грубих уламків вапняку (Рк) ясний. В ґрунтах з глибиною профілю 30-35 см виділяють один перехідний горизонт.

Гірсько-лучні чорноземоподібні вилуговані ґрунтизаймають незначні площі. Вони мають слабодиференційований ґрунтовий профіль глибиною 120-140 см і більше, містять 8-10% гумусу, не скипають, реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водний 6,5-6,9). Будова профілю: гумусовий горизонт (Н) глибиною 25-40 см, темно-сірий, пухкий, грудкувато-зернистий, перехід поступовий; верхній перехідний горизонт (Hp) глибиною 40-45 см, темно-сірий, ущільнений, грудкуватий, перехід поступовий; нижній перехідний (Ph) глибиною 45-55 см, світло-сірий, ущільнений, горіхуватий, перехід до глинистого делювію вапняків (Рк) поступовий.

За глибиною гумусованого профілю дані ґрунти поділяються на: слаборозвинуті – < 25 см, короткопрофільні – 25-45, неглибокі – 45-65, середньо- глибокі – 65-85, глибокі – 85-120, дуже глибокі >120 см. За вмістом гумусу ґрунти бувають: слабогумусовані <3%, малогумусні 3-6 і середньогумусні >6%.



3.8.5. Буроземи (бурі лісові ґрунти)

Поширені в гірській лісовій зоні головного і внутрішнього пасма на висотах понад 300 м на схилах північної експозиції і понад 400-600 м – південної, з верхньою межею на висоті 900-1200 м над рівнем моря. Кількість опадів на цих частинах гірських утворень коливається в межах 550-1150 мм на рік.

Утворюються буроземи переважно на елювії і делювії вапняків, глинистих сланців, пісковиків, конгломератів, і рідше на масивно-кристалічних породах.

Інтенсивність буроземного процесу ґрунтоутворення залежить від ґрунтоутворюючої породи і типу лісу Він краще проявляється в ґрунтах, сформованих на безкарбонатних породах під буковими, грабовими і грабово-буковими лісами, ніж під сосновими.

В умовах достатнього зволоження при довготривалому теплому періоді, в буроземах відбувається відносно швидкий розклад первинних і синтез вторинних мінералів, з оглеєнням ґрунтового профілю. Одночасно з акумуляцією вторинних глинистих мінералів, за рахунок низхідних токів вологи, бокового і частково поверхневого стоку відбувається винос з ґрунтової товщі легкорухомих продуктів ґрунтоутворення, в тому числі карбонатів і мулистих частинок. Швидка мінералізація органічних решток і гумусових речовин не сприяє накопиченню в буроземах значних запасів гумусу. Підвищений вміст (4-6%) спостерігається лише в самому верхньому гумусово-акумулятивному горизонті, безпосередньо під лісовою підстилкою. З глибиною кількість гумусу різко падає. Гумус в усьому профілі фульватного типу.

За гранулометричним складом переважають важкосуглинкові різновидності, з підвищеним вмістом щебеню і каміння в нижній частині профілю. Ємність катіонного обміну становить 25-40 мг-екв на 100 г ґрунту. В складі обмінних катіонів переважає кальцій і магній. Реакція ґрунтового розчину слабокисла в ґрунтах на безкарбонатних породах (рН водний 5,2-6,3) і нейтральна або слаболужна (рН 6,8-8) – на карбонатних.

На рівних територіях і пологих схилах на елювії вапняків формуються буроземи з глибиною профілю 70-80 см, скипаючи з глибини 40-95 см. Вони мають будову профілю: H15-25cм+Hp20-30cм+Phk20-30cм+Pk (уламки вапняків).

На висотах 500-1200 метрів над рівнем моря з кількістю опадів 650-1150мм сформувалисябуроземи опідзолені з більш різко диференційованим профілем глибиною 60-80см: Ho3.4cм+Hd6.10cм+He15.20cм+Hpi18.24cм+Phi25.35cм+Pk (уламки вапняків). У понижених елементах рельєфу і нижній частинах пологих схилів на делювії вапняків формуються буроземи карбонатні намиті глибоко профільні (до 1,5 м): Hk20.35cм+Hpk25.30cм+Phk30.35cм+P(h)k20.25см +Pk (уламки вапняків).

На основі безкарбонатних порід (глинисті сланці, конгломерати, пісковики, масивно-кристалічні породи) формуються буроземи з глибиною 65-80см. Вони не скипають та мають таку будову профілю:

Н17-25 см+Нр20-30см +Рh25.35см+Р.

Переважно на північних схилах першого пасма, на висотах понад 500–600м над рівнем моря формуютьсябуроземи опідзолені з глибиною профілю 60-110см: Но2.3см+Hd8.12см+Не16.25см+Hpi(gl)15.25см+Phi(gl)20.50см+Р(елювіальні відкладення сланців). У буроземів опідзолених, що сформувалися на елювії пісковиків, конгломератів та масивно-кристалічних порід, ознаки оглеєння не виявляються.

На від'ємних елементах рельєфу формуютьсябуроземи намиті з глибиною профілю 80-110 см: Н25- 35см+Нр30-35см+Рh35_40см+Р (делювіальні відкладення).

За ступенем змитості серед буроземів виділяють: слабозмиті – змито до половини гумусового горизонту; середньозмиті – гумусовий горизонтзмитий повністю, на поверхню виходить перехідний глибиною 30-40 см, в карбонатних різновидностях скипають з поверхні; сильнозмиті – характеризуються наявністю слабо гумусованого перехідного горизонту глибиною 15-25 см, світло-сірого забарвлення, дуже кам'янистого, що скипає з поверхні в карбонатних різновидностях.

Буроземи опідзолені виділяють за морфологічними ознаками. У цих ґрунтах присутній гумусово-елювіальний горизонт Не, бурувато-сірого забарвлення, пухкий, з грудкуватою структурою, нижче розташований перехідний горизонт Нрі – інтенсивно бурий, ущільнений, горіхуватий. Намиті різновиди цих ґрунтів формуються на понижених елементах рельєфу за рахунок дрібнозему принесеного з підвищених елементів рельєфу. Для цих ґрунтів характерний глибоко вимитий профіль.

За глибиною гумусового профілю буроземи розрізняють:

– слаборозвинуті <25 см;

– короткопрофільні - 25-45 см;

– модальні (звичайні) >45 см.

У повній назві ґрунту визначення за глибиною гумусового профілю не вживається. За вмістом гумусу виділяють такі види ґрунтів:

– слабогумусовані <3%;

– малогумусні - 3-6%;

– середньо гумусні >6%.

Усі ґрунти відносять до типу буроземів, підтипу слабо ненасичених, у якому виділяють роди буроземів вилугованих, опідзолених і карбонатних.

 

 

Коричневі ґрунти

 

 

Поширені у прибережній зоні південних схилів головного пасма, смугою шириною 6-8 км, інколи більше і піднімаються до висоти 400-600 м над рівнем моря. Зустрічаються у західній і східній частинах передгір'я. Формуються в умовах середземноморського типу клімату з сухим спекотним літом і сирою зимою. Загальна кількість опадів у цій місцевості становить 300-565 мм на рік.

Коричневі ґрунти розвиваються під наметом сухих зріджених лісів з деревоподібного ялівця, грабняка, дуба пухнастого з чагарниковим підліском і густим трав'янистим покривом переважно степових злаків. Ґрунтотвірними породами служать вапняки, глинисті сланці, рідше конгломерати і масивно кристалічні породи. При загальному коричневому забарвленні ґрунти, сформовані на вапняках, мають червоно-бурий відтінок, а на сланцях – сіруватий.

Коричневі ґрунти мають характерні ознаки профілю: на вапняках вони карбонатні з поверхні, реакція ґрунтового розчину слабо лужна (Ph водний 7,5-7,7), містять 7-9 % гумусу, карбонати у профілі зустрічаються у вигляді міцелію. На без карбонатних породах (глинистих сланцях, конгломератах) формуються слабокислі ґрунти (Ph водний 5,9-6,7), вони не скипають, вміст гумусу не перевищує 6,5%. За гранулометричним складом це переважно важкосуглинкові і глинисті ґрунти, щебенюваті у нижній частині профілю.

Ґрунти, що формуються на вапняках, мають профіль глибиною 70-110 см, з доброю диференціацією на генетичні горизонти: гумусовий (Нк) глибиною 15-35 см, коричневий або темно-коричневий, глинистий, слабощебнюватий, грудкувато-зернистий, перехід поступовий; верхній перехідний (Нрк) глибиною 25-30 см, бурувато-коричневий, глинистий, щебенюватий, ущільнений, грудкувато-дрібногоріхуватий, перехід поступовий; нижній перехідний (Phk) глибиною 30-35см, світло-бурий, глинистий, щебенюватий, щільний, горіхуватий, поступово переходить на дуже кам'янистий третій перехідний горизонт (P(h)k), слабозвітрений елювій або делювій вапняків (Рк). На без карбонатних породах будова профілю наступна: Н15-35см+Нр20-30см+Рh30-40см+Р (глинисті сланці або конгломерати).

За ступенем еродованості ґрунти поділяють на:

слабо змиті – приурочені до пологих схилів (крутизною 3-5°), змито до половини гумусового горизонту, вміст гумусу становить до 3-3,5%, дуже щебнюваті;

середньо змиті – приурочені до спадистих схилів (7-12°), гумусовий горизонт змитий повністю, на поверхню виходить верхній перехідний горизонт глибиною 30-35 см, кам'янистий, вміст гумусу 1,5-2,1%;

сильно змиті – зустрічаються на стрімких (>12°) схилах у комплексі з виходами порід глибиною профілю 10-20 см, дуже щебнювато-кам'янисті, вміст гумусу перевищує 1%, підстилається уламками ґрунтоутворюючих порід.

Коричневі намиті ґрунти формуються на понижених елементах рельєфу з делювіальними відкладеннями. Мають більш глибокий ґрунтовий профіль, за рахунок нанесення дрібнозему з навколишніх підвищених територій, і вміст гумусу, ніж еродовані різновиди.

За ступенем щебнюватості розрізняють: нещебнюваті (щебеню до 10% повної площі); слабощебнюваті – 10-30 %, середньощебнюваті – 30-50%, дуже щебнюваті >50%.

 

Контрольні питання

 

1. Охарактеризуйте фактори та умови ґрунтоутворення Кримської гірської області.

2. Класифікація та властивості грунтів Кримської гірської області.

3. Сільськогосподарське використання та заходи підвищення родючості грунтів Кримської гірської області.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...