Главная Обратная связь

Дисциплины:






Томас Роберт Мальтус



(1766-1834)

Священик, професор сучасної історії і політекономії коледжу Ост-Індської компанії

“Дослід про закон народонаселення”

“Започаткування політичної економії”

Методологія.

Проводячи дослідження, зводить економічні закономірності до природньої основи. Першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами вдосконалення самої людини.

Теорія вартості і доходів.

Вартість розглядає як суму витрат виробництва і прибутку на авансований капітал.

Прибуток є надлишком над працею, витраченої на виробництво товару.

Теорія народонаселення.

За статистичними даними встановив, що населення збільшується вдвічі приблизно кожні 25 років. Робить припущення, що при умовах необмеженості ресурсів для забезпечення свого життя чисельність населення могла б збільшуватись в геометричній прогресії. Порівнює таку можливу тенденцію розвитку народонаселення з наявними ресурсами і приходить до висновку, що:

а) площа землі, придатної для сільського господарства, обмежена;

б) різні ділянки мають неоднакову родючість і по мірі розширення посівних площ в обіг залучуються все гірші землі;

в) урожайність сільськогосподарських культур залежить не лише від праці, але і від природньої родючості землі, тому збільшення витрат праці для обробки деякої ділянки землі не приведе до збільшення урожайності в тій же пропорції.

Отже, кількість продуктів, які людина може отримати з землі збільшується лише в арифметичній прогресії. Звідси – людство стоїть на порозі вимирання, проте існують фактори виходу з такої ситуації. Ці фактори об’єднує в дві групи:

Природні: війни, епідемії, жебрацтво як божа кара за гріховність;

Суспільні: статеве утримання, пізні шлюби і відмова від шлюбу, вдівство.

Теорія відтворення.

Сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат факторів виробництва. Доки інвестиції покривають різницю між доходами і витратами реалізація продукту повна. Якщо збереження не інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін, прибутків і як наслідок – тимчасовою зупинкою виробництва. Остання буде мати місце доти, доки у виробників не з’явиться стимул у вигляді зростання прибутку. Це можливо лише за рахунок зростання “ефективного попиту”, під яким Т.Мальтус розуміє такий рівень попиту, який викликає довготривале пропонування з достатнім прибутком.

Стверджує, що реальний попит у суспільстві формують робітники, підприємці та невиробничий клас, а його відставання від ефективного пов’язує з тим, що:

а) у робітників заробітна плата завжди менша від маси випущеного продукту;

б) підприємці повинні накопичувати частину доходу для подальшого інвестування.



Отже, потрібно нарощувати витрати невиробничого класу (землевласники, церковні служителі, чиновники), які створять необхідну величину “ефективного попиту”.

 

Нассау Вільям Сеніор

(1790-1864)

“Основні започаткування політичної економії”

Методологія.

Висуває один з варіантів суб’єктивістського тлумачення економічних явищ і процесів, що знаходить концентрований вираз у “теорії утримання”.

Теорія вартості.

Вартість – це витрати виробництва, які складають два елементи: праця та капітал. Останні представляють собою “жертви”, які несуть робітник, відмовляючись від вільного часу, та підприємець, що утримується від споживання, вкладаючи капітал у виробництво.

Теорія доходів

Заробітна плата – винагорода за “жертви” робітника.

Прибуток – винагорода за “жертви” підприємця.

Теорія капіталу.

Капіталом називає утримання від споживання. “…замінюю слово капітал, який розглядається як засіб виробництва, словом “утримання””.

Заробітна плата і прибуток відтворюються по-різному: на протязі робочого дня створюється вартість, що покриває витрати капіталу, а в останній час роботи працівника створюється прибуток.

 

Федерік Бастіа

(1801-1850)

Французький економіст та публіцист

“Економічні гармонії”

Методологія.

5. В області економічних явищ розрізняє видимі, які лежать на поверхні економічної дійсності, та приховані, невидимі. Завданням науки повинно стати поєднання обох типів явищ.

6. Політична економія повинна бути об’єктивною, надкласовою наукою.

Теорія вартості.

Вартість – це “відносини обміну між двома обмінюваними послугами”, які складаються вільно “під впливом однієї тільки конкуренції і по вільно встановленій ціні”.

Теорія доходів.

Заробітна плата – плата за послугу, яку надає підприємцю робітник.

Прибуток – плата за послугу, яку отримує підприємець за те, що вкладає капітал у виробництво і утримується від споживання.

Процент – плата за послугу, яку надає кредитор.

Рента – плата за послугу земельного власника або його предків по обробітці землі або її покращенню.

Теорія капіталу.

“Капітал…складається з робочих інструментів, матеріалів та запасів”.

Теорія соціально-економічного устрою.

З економічної точки зору суспільство представляє собою “сукупність послуг, які люди добровільно або примусово надають один іншому”. Послуги, які предписуються людині і регламентуються законодавством, мають малорухомий характер. Ті ж послуги, які надають люди добровільно – більш гнучкі і розвиваються по законам прогресу. Для того, щоб суспільство отримувало прогресивний розвиток, необхідна повна економічна свобода. В умовах конкурентного середовища “…інтереси, предоставлені самим собі, прагнуть до гармонічних поєднань, до прогресивної переваги суспільного інтересу”.

 

Генрі Чарлз Кері

(1793-1879)

Крупний фабрикант, економіст та філософ

“Принципи політичної економії”

Методологія.

Критику зрілої класики намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала сучасному економічному становищу США.

Теорія вартості.

Вартість товару визначається витратами не виробництва, а відтворення. Якщо зростає продуктивність праці, то витрати на відтворення товару знижуються, що приводить до падіння тієї долі праці, яка виплачується власнику капіталу.

Теорія доходів.

Заробітна плата –доля праці робітника у витратах на відтворення товару.

Прибуток – доля капіталу у витратах на відтворення товару.

Рента – різновид процента на капітал, вкладеного в землеробство.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

В суспільстві домінує закон поєднання економічних інтересів, їх гармонії. Кожна людина прагне до асоціації з іншими людьми, що задає прогресивний розвиток.

Тема 5. Марксистський напрямок економічної думки.

План

1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела.

2. Економічні ідеї «Капіталу».

3. Розвиток ідей марксизму в кінці XIX на початку ХХ століття.

Сучасний марксизм.

 

Історичні умови:

· Функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства.

· Загострення соціально-економічних суперечностей - масове розорення дрібних товаровиробників, зростання експлуатації пролетаріату, періодичні кризи надвиробництва, масове безробіття.

· Остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе зростання революційних виступів пролетаріату:

1819 - мітинг в Манчестері;

1830 - революція у Франції;

1834 - повстання ткачів в Ліоні;

1836 - чартизм;

1839 - повстання в Уельсі;

1844 - повстання ткачів Сілезії.

Антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом переходу до нового устрою шляхом революції.

Розвиток філософії, політекономії, статистики.

Карл Маркс

(1818 - 1883)

Німецький юрист, активний учасник революційного руху.

Фрідріх Енгельс

(1820 - 1895)

Фабрикант, активний учасник революційного руху.

«Капітал»

І том (1867р.)-К.Маркс

ІІ том (1885р.),

ІІІ том (1894р.)-

оформлення і видання Ф. Енгельса.

 

Методологія.

К.Маркс використовує розроблену ним же методологію матеріалістичної діалектики і відкриває той факт, що в основі суспільного життя лежить матеріальне виробництво. Доводить, що суспільство розвивається внаслідок своїх внутрішніх суперечностей, основним з яких є конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Теорія вартості.

Вартість - це уречевлена суспільно-необхідна праця. Вимірюється витратами суспільно-необхідного робочого часу.

2. Відкриває подвійний характер праці та його двояку роль у створенні вартості.

3.Визначає ціну товару як грошовий вираз вартості.

Теорія доданої вартості.

Робітник продає на ринку не працю, а робочу силу - сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром, що має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).

Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу для створення вартості робочої сили становить додану вартість.

Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Доходи.

Заробітна плата - грошовий вираз вартості товару робоча сила.

Прибуток - форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних видах:

- промисловий прибуток;

- торговий прибуток;

- позичковий відсоток.

Рента - форма доданої вартості у землеробстві. Виступає у вигляді:

а) абсолютної ренти (пов’язаної з наявністю монополії приватної власності на землю);

б) диференційної ренти (пов’язаної з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).

Теорія капіталу.

Капітал - це вартість, що створює додану вартість. Самозростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:

а) промисловий,

б) торговий,

в) позичковий.

Поділяє капітал на:

а)основний - та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт по частинам;

б)обіговий - та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;

в)постійний(с)- та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва;

г)змінний(v) - та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу.

3.Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (c/v).

Відтворення.

В суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи - виробництво засобів виробництва (І) і виробництво предметів споживання (ІІ). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні дотримуватись наступні умови:

а)для простого виробництва:

І(v+m)=IIc

I(v+m)+II(v+m)=II(c+v+m)

I(c+v+m)=Ic+IIc;

б)для розширеного виробництва:

I(v+m)>IIc

I(v+m)+II(v+m)>II(c+v+m)

I(c+v+m)>Ic+IIc

Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За рахунок введення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (c/v). Виробництво зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Анатомія суспільства складається з базису (виробничих відносин, які відображають той чи інший стан продуктивних сил) і надбудови (політики, права, культури, релігії). Розвиток суспільству надає суперечність між досягненим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розрішення якої змінюється і надбудова суспільства. Кожний спосіб виробництва змінюється в силу загострення його суперечностей, які неможливо розрішити, не змінивши в цілому сам економічний і суспільний устрій. Процеси зміни способів виробництва відбуваються еволюційно, коли століттями визріває конфлікт між продуктивними силами та виробничими відносинами.

 

Розвиток марксизму наприкінці ХІХ століття проходить по трьом напрямкам:

Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов.

Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.

Аналіз закономірностей еволюційного розвитку суспільства.

 

 

М.І.Зібер

(1844 - 1888)

доцент Київського університету,

«Давід Рікардо та Карл Маркс в їх суспільно-економічних поглядах (1885р.)».

 

Аналізує основні проблеми «Капіталу», доводить зв’язок між англійською класичною політекономією та марксизмом, критикує теорії граничної корисності.

Здійснює спробу приміщення ідей «Капіталу» до аналізу умов російської дійсності і виділяє наявність капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії.

Пропагандує основи теоретичної системи марксизму, не визнаючи її революційної сторони.

 

Г.В.Плеханов

(1856 - 1918)

революційний діяч, засновник групи «Визволення праці», яка була першою російською соціал-демократичною організацією.

«Наші розбіжності» (1885р.)

Досліджує проблеми взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, товарного виробництва, відтворення і намагається довести наявність капіталістичного розвитку в Росії.

Проводить критичний аналіз концепцій представників пізньої класичної політекономії.

Пропагує марксистську теорію наукового соціалізму, аналізує економічні передумови соціалістичної революції.

 

В.І.Ленін

(1870 - 1924)

політичний і революційний діяч, засновник комуністичної партії.

«Розвиток капіталізму в Росії» (1899р.)

Досліджує на основі марксистської методології розвиток капіталізму в Росії, проблеми капіталу, відтворення суспільного продукту і формує закон про переважне зростання виробництва, засобів виробництва що до виробництва предметів споживання.

Аналізує імперіалізм як особливу стадію економічного розвитку і виділяє його основні риси.

Розробляє теорію соціалістичного устрою економічного життя суспільства.

 

Е.Бернштейн

(1850 - 1932)

«Проблеми соціалізму».

Формує свою теорію в умовах становлення і розвитку монополістичних тенденцій, акціонерних товариств і зростання рівня добробуту робочого класу. Вважає, що економічна теорія Маркса повинна підлягти ревізії, що відповідатиме новим умовам економічного розвитку. Започатковує такий напрямок економічної теорії марксизму як ревізіонізм.

Вважає, що теорія вартості Маркса не завершена- потрібно її поєднання з теорією граничної корисності. На цій основі виводить категорії «економічної вартості», яка відображає корисність, і «вартості витрат», яка відображає витрати праці.

Зростання акціонерних товариств розглядає як тенденцію до децентралізації і демократизації капіталу.

Намагається довести, що трести і картелі при широкому використанні кредитної системи здатні забезпечити регулювання стихійного економічного розвитку.

 

К.Каутський

(1854 - 1938)

«Соціальна революція».

Зосереджує увагу на дослідженні імперіалізму, під яким розуміє колоніальну політику, що виникає внаслідок нерівномірності розвитку промисловості і сільського господарства і викликає необхідність захвату нових джерел сировини та продуктів.

Формує теорію ультраімперіалізму як об’єднану політику картелей, що розповсюджується на світове господарство і знищує національні суперечності.

 

Р.Гільфердінг

(1877 - 1941)

«Фінансовий капітал».

Аналізує процес формування фіктивного капіталу, фондових бірж та роль останніх як ринку фінансового капіталу.

Вводить категорію «фінансовий капітал», яка відображає процес мобілізації і концентрації банківського капіталу та його зрощення з промисловим.

Формує основні риси імперіалізму:

а)фінансовий капітал; б)колоніалізм.

У 20-30 роки XX століття в СРСР ідеї марксизму розвивали такі видатні економісти, як О.В.Чаянов, М.Д.Кондратьєв, М.В.Туган-Барановський, О.А.Богданов, М.І.Бухарін, С.Т.Струмілін, В.А.Базаров, Г.М.Крижановський. Їх ідеї охоплювали широке коло питань щодо сутності перехідного періоду, шляхів розвитку селянських господарств, плану та ринку, методів планування і регулювання ринкової кон’юнктури, ціноутворення і кредиту ,тощо.

В період застою в радянській марксистській економічній думці формується догматичний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко -математичних досліджень:

Розроблюються методи системного аналізу соціально-економічних процесів.

Обгрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальності.

 

Леонід Віталійович Канторович

(1912 – 1986)

радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р.

“Економічний розрахунок найкращого використання

ресурсів” (1942).

Вводить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального підходу в процесі використання ресурсів.

Вперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування використання економічних ресурсів на основі нових математичних підходів в області системної побудови економічних показників, які застосовуються при аналізі ціноутворення, ефективності капіталовкладень .

 

 

Наприкінці ХХ століття, в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність в більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства. Сучасний марксизм формує два напрямки економічної теорії:

1.Радикальна політекономія

2.Соціал-демократичні теорії.

Радикальна політекономія.

Розвиває теорію економічної експлуатації робітників і економічної стагнації суспільства. Зосереджує увагу на соціально-економічних проблемах, таких як взаємовідносини між споживачами і виробниками, наростання суперечностей між ними. (Поль Баран, Поль Суізі, Шарль Беттель-Хейм, Ернст Мандел).

Аналізує соціально-економічні проблеми впливу людини на зовнішнє середовище, відчудження від процесу праці, дегуманізацію (Чарльз Райт Міллс, Герберт Макрузе, Еріх Фромм).

 

 

Соціал-демократична теорія.

Націлюється на вирішення соціально-економічних суперечностей сучасного суспільства шляхом розробки теоретичних концепцій державного регулювання економіки та соціальної сфери. Розроблюються механізми подолання суперечностей між працею та капіталом (К.Шумахер, Е.Олленхауер), вирішення екологічних проблем (Ф.Фартманн) та підвищення рівня соціального забезпечення широких мас населення (Н.Вичорек, В.Майснер, К.Цинн).

 

Література

  1. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей - экономистов до Маркса.-М.:Политиздат,1985.-С.322-354.
  2. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли. -М.: RISC,1993.-С.36-41.
  3. Всемирная история экономической мысли./Под ред.Фаминского И.П. -Т.2-М.: Мысль,1987.-С.153-173;324-539;-Т3.-С.419-486; -Т4.-С.11-24;384-404; -Т5.-С.245-319.
  4. Выгодский В.С. История создания «Капитала». -М.: Мысль, 1965.-С.131-347.
  5. Дворкин И.Н. Современная буржуазная политэкономия и марксизм.-М.: Изд-во политической литературы, 1979.
  6. История экономических учений./Под ред. Выгодского В.С.- М.: Мысль, 1965.-С.131-347.
  7. История экономических учений. Ч.1: Учебное пособие./Под ред. Жамина В.А., Василевского Е.Г.-М.: Издательство МГУ, 1989.-С.183-258.
  8. Ленин В.И. Карл Маркс//Полн.собр.соч.-Т26.-С.43-93.
  9. Ленин В.И. Три источника и три составных части марксиз-ма.//Полн.собр.соч.-Т23.-С.43-48.
  10. Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика: пер. с англ.-М.: Политиздат, 1990.-С.99-112.
  11. Маркс К. К критике политической экономии.//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т13.-С.38-49.
  12. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 гг.// Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т.46.Ч.1.-С.461-572.
  13. Энгельс Ф. Анти-Дюринг.//Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.-Т20.-С.267-277.

 





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...