├ыртэр  ╬сЁрЄэр  ёт ч№

─шёЎшяышэ√:






└ичини, рушійні сили т хрктер Укрїнської нціонльної революції XVII ст..



Нціонльно-визвольною війною укрїнського нроду 1648 - 1654 рр. починється новий період укрїнської історії-створення нціонльної держвності. Її рушійнии сили були: селяни, козки, іщни, ко­зцьк стршин, дрібн укрїнськ шляхт, нижче првослв­не духівництво.4 лютого 1648 р. Б. Хельницький з невелички зго­но повстнців оволодів Січчю, 9 лютого звдв порзки згон черкського і чигиринського полковників, які готу­вли нступ н повстнців. Через кільк днів після одержн­ня в Зпорожжі гетьнської булви Б. Хельницький відкрито виступив проти польських військ.Н почтковоу етпі війни виоги Б. Хельницького т його сортників обежувлися ідеєю втоноії для коз­чого регіону. Під чс переговорів із посли коронного геть­н М. Потоцького виоги повстнців зводилися до ткого: вивести польські військ з цього регіону, ліквідувти в ньо­у оргни упрвління Речі Посполитої, ндти козк ож­ливість уклдти іжнродні договори. Ці виоги були неприйнятні для польської сторони, і вон почл ктивну підготовку до придушення повстння. 1648р. рзо із ісцевии повстнцяи було звільнено весь зхідний регіон. Звдяки успіх, досягнути з рік ведення воєнних дій, Б. Хельницький і його сортники зогли більш чітко сфор­улювти основні принципи нціонльної держвної ідеї. 25 лютого 1649 р. у результті уклденого переир'я геть­н доігся визнння де-фкто втоноії козцької Укрїни. Кордони іж нею і Річчю Посполитою проходили по річкх Горинь, Прип'ять т К'янець-Подільський. Влітку 1649р. війн вибухнул з новою силою. Об'єднне укрїнське і криське військо в середині липня взяло в блокду Зборів, що тривл до почтку серпня. У пошукх виходу з критичної ситуції польський король звернувся до криського хн з прохння почти переговори. Остнній прийняв пропозицію, оскільки був зтяти супротивнико розгроу Речі Посполи­тої і створення незлежної Укрїнської держви. Хн прово­див політику «рівновги сил» і обопільного ослблення сторін. З уови Зборівського договору, уклденого 18 серп­ня 1649 р., реєстрове військо повинно було склдти 40 тис. чоловік. Козки ли прво жити в трьох воєводствх — Київськоу, Брцлвськоу і Чернігівськоу. Держвні по­сди в них огли зйти тільки шляхтичі првослвної віри. Королівські військ не ли прв знходитися н території цих воєводств. Усі учсник повстння оголошувлся ністія, укрїнськи шляхтич, які брли учсть у по­встнні, повертлося конфісковне йно. Прообрзо політичної оргнізції повстлих стл З­порозьк Січ. її трдиційн військово-діністртивн оргні­зція і порядок були відоі й зрозуілі нродни с. 18січня 1654 р. Б. Хельницький скликв рду, н якій було прийнято рішення про перехід Укрїни під верховен­ство російського цря. Учсники Переяслвської рди присяг­нули н вірність Росії, поті В. Бутурлін від іені црського уряду передв Б. Хельницькоу знки гетьнської влди. Після Переяслвської рди почвся переговорний процес про визнчення првового сттусу Укрїни. В узгльненоу вигляді виоги козцької стршини були розроблені н стр­шинських рдх н почтку 1654 р. і офорлені як «Просительний лист», що передли црськи чиновник у Москві. Ці виоги склдлися з 23 пунктів. Вони і лягли в основу пе­реговорів про уови входження Укрїни під протекторт Росії і більше відоі як «Сттті Богдн Хельницького». Остточні уови входження Укрїни під протекторт Росії були розроблені в результті двосторонніх переговорів у Москві 13-21 березня 1654 р. іж посольство гетьн Б. Хельницького і црськии чиновники.



 

╚ня політик Б. Хельницького.

Нціонльно-визвольн війн й утворення укрїнської держви вплинули н всю іжнродну ситуцію в Європі. Більшість ктолицьких держв ствилися вороже до Укрїни, співчувли Речі Посполитій. Серед усіх цих держв лише Фрнція готов бул ндти Польщі рельну допоогу. Єдиною ктолицькою держвою, що шукл союзу з козки, бул Венецінськ республік. 1650р. до Хельницького прибув венецінський посол, який зпропонувв союз проти Туреччини. Цю пропозицію укрїнці відкинули.

Протестнтські держви співчутливо ствилися до укрїнців і ндвли непряу підтрику. Англійці, ворогуючи з ктолики н зході Європи, не дозволяли ї ожливості ндти допоогу Речі Посполитій. Швеція почл підготовку до війни з Польщею, Хельницький пргнув устновити з цією держвою диплотичні відносини й уклсти військовий союз. Првослвні нроди співчувли укрїнця. Рельну допоогу ї огл ндти Росія, ле цр Олексій вгвся оскільки Польщ бул серйозни супротивнико. Крі того він боявся, що козцьке повстння огло поширитися і н територію Росії.

З крїн іслського світу в укрїнські спрви ктивно втручлися Туреччин і Кри. 1649 р. турки ндли укрїнськи купця прво вільного плвння і безитної торгівлі в їхніх володіннях. Кри був нендійни союзнико, приклдо цього стли події в Зборові. Хельницький постійно нгвся зручитися підтрикою Швеції, Росії т Трнсільвнії (великого князівств н території сучсної Руунії).

 

┬ик уряду І. Виговського.

І. Виговський відновив союз із Крио. Ці диплотичні кції зіцнили стновище Укрїни н іжнродній рені т її суверенність. ї. Виговський не хотів розривти союзу з Москвою, ле зість всльної злежності, що весь чс посилювлся, пргнув до співробітницт­в н рівнопрвних зсдх. Проте в Москві ще нездовго до серті Б. Хельницького було вирішено здійснювти більш жорсткий курс щодо Укрї­ни. І коли І. Виговський ств гетьно, осковськ влд почл проводити цей курс у життя. Москв не відрзу визн­л його гетьнство. І. Виговський уявляв собі як опору держвної оргнізції вищі клси — козцьку стршину і шляхту. Користуючись ци, ко­зцьк стршин почл гнітити нрод, відновлювл стродвні подті т пнщину. Нродні си відповідли повстнняи. Кількість повстлих чсо сягл 40 тис. чоловік. І. Виговсь­кий спочтку нгвся знйти копроіс з опозицією, ле поті перейшов до рішучих дій. Він блокувв головні осередки по­встння — Полтвщину і Зпорожжя. Почлся гродянськ війн, жертви якої в Укрїні стли близько 50 тис. чоловік (згиблих у боях і полонених ттри). З тких непростих уов вектор зусиль І. Виговського в спрві збереження укрїнської держвної незлежності все більше схилявся н бік Польщі. 16 вересня 1658 р. у Гдячі був уклде­ний договір Укрїни з Польщею, ле длеко не н тих уо­вх, про які ріяв І. Виговський. Зіст Гдяцького договору був тки. Київське, Брцлвське і Чернігівське воєводств склдли Руське князівство, що входило до склду «єдиної і неподільної» Речі Посполи­тої н првх втоноії. Верховну влду в ньоу здійснювв гетьн. Він був головнокондуючи усі збройнии си­ли, керувв урядо київського воєводи і був перши сен­торо у Подніпров'ї. Його влд бул довічною, після його серті всі укрїнські стни обирли чотирьох претендентів, із числ яких король признчв нового гетьн. З польськи зрзко у Руськоу князівстві створювлися оргни влди, відновлюввся довоєнний діністртивно-територільний поділ. Руське князівство позбвлялося прв н іжнродні конткти. У сфері соцільно-еконоічних відносин договір повертв Укрїну до стну, який існувв до війни. Тільки ко­зк підтверджувлися прв і вільності, й по 100 чоловік із кожного полку огли одержти шляхетство. Договоро визнвлся свобод віросповідння (ктолицького і прво­слвного). У Києві в бути створений онетний двір для крбувння онети. Укрїнське військо повинно було скл­дтися з 30 тис. козків і 10 тис. нйнців. Првослвні іщ­ни одержувли соврядувння в істх. Київськ кдеія нділялся тии ж први, що і Крківськ. Середні школи і друкрні огли відкривтися без обежень.

 

крїн у добу Руїни.

Новий гетьн Юрій Хельницький під тиско црських воєвод підписв 27 жовтня 1659 , під Переяслво укрй невигідний для Укрїни Переяслвський договір. З ци договоро обежувлися прв гетьн, Основн ідея прв відносин, з якою-небудь держвою, прийти послів, вступти у війну без црського укзу. Збільшувлся кількість црських військ, крі Києв, ще в п'ятьох істх Укрїни й т.д. Але після розгроу, російсько-укрїнських військ Польщею ситуція знову зінился. В 1660 р. Ю. Хельницьки був підписний з поляки Слободянщенський трктт, що підтвердив відрив Укрїни від Росії й відновлення пнувння шляхетської Польщі н укрїнських зелях. Польщі вдлося зхопити Првобережну Укрїну (без Києв). Козцьк Укрїн, що розривє н штки Росією й Польщею, соцільнии конфлікти й сврки іж політичнии фркціяи, розділился н дві окреі чстини н чолі зі своїи гетьни н Првобережжя: Ю. Хельницький (1659-1663 р.), Пвло Тетеря (1663-1665 ф), Петро Дорошенко (1665-1676 р.) і знову Юрій Хельницький (1667-1681 р.). Н Лівобережжя: Івн Брюховецький (1663-1668 р.), Де'ян Бгтогрішний (1668-1672 р.), Івн Сойлович (1672-1687 р.), Івн Мзеп (1б87-1708 р.).

30 січня в селі Андрусово під Соленсько Польщ й Московськ держв підписли угоду, по якоу Првобережжя, у ті числі н 2 роки - Київ, злишлося з Польщею, Лівобережжя відходило до цря. Після того чергового порушення Переяслвских доовленостей козцьк рд під Корсуне в 1669 р. схвлил рішення гетьн П. Дорошенко про перехід Укрїни під протекцію Туреччини. З допоогою турецькою рій він розгроив поляків, верб 1672 р. у . Бугч Польщ відреклся від Поповни й інших регіонів Првобережжя. Однк ні одн зі сторін не збирлся відовлятися від контролю нд укрїнськи зеляи. Росія нпрвил н Првобережжя військ гетьн Лівобережжя І. Сойлович, щоб зусити П. Дорошенко відректися від булви. Воєнні дії, у які втяглися польські й турецькі військ, спопеляли Укрїну - почвся період її історії, нзвний «Руїною». Н почтку 1676 р. П. Дорошенко здвся під Чигирино рії, що склдлся з військ Москви й лівобережних полків і відрікся гетьнської булви н користь І. Сойлович.

 

 

 

┬ик уряду П.Дорошенк.

30 січня в селі Андрусово під Соленсько Польщ й Московськ держв підписли угоду, по якоу Првобережжя, у ті числі н 2 роки - Київ, злишлося з Польщею, Лівобережжя відходило до цря. Після того чергового порушення Переяслвских доовленостей козцьк рд під Корсуне в 1669 р. схвлил рішення гетьн П. Дорошенко про перехід Укрїни під протекцію Туреччини. З допоогою турецькою рій він розгроив поляків, верб 1672 р. у . Бугч Польщ відреклся від Поповни й інших регіонів Првобережжя. Однк ні одн зі сторін не збирлся відовлятися від контролю нд укрїнськи зеляи. Росія нпрвил н Првобережжя військ гетьн Лівобережжя І. Сойлович, щоб зусити П. Дорошенко відректися від булви. Воєнні дії, у які втяглися польські й турецькі військ, спопеляли Укрїну - почвся період її історії, нзвний «Руїною». Н почтку 1676 р. П. Дорошенко здвся під Чигирино рії, що склдлся з військ Москви й лівобережних полків і відрікся гетьнської булви н користь І. Сойлович.

 

 

крїн у добу І.Сойлович.

«Вічний ир» суттєво усклднив стновище лівобереж­ного гетьн І. Сойлович. До того ж с гетьн у цей чс зробив декільк невивжених кроків, які підірвли його престиж т вторитет. Безежне користолюбство І. Сой­лович, його совлддя, признчення н посди полков­ників нйближчих родичів тощо врешті-решт призвели до стршинської зови, як зкінчился решто і зслння гетьн до Сибіру.

Сойлович Івн Сійлович {? — 1690) — козцький діяч. Походження із духівництв. Освіту здобув у Київськоу коле­гіуі. Золоду о козцькоу пінську. В 1669 р. обирється генерльни суддею лівобережної о козцького військ, в 1672 р. — гетьно Лпюоережноі Укрїни, У1668 р. підтри­в гетьн І. Брюховецького й узяв учсть у повстнні проти зсилля російських воєвод в Укрїні. В 1677—1678 рр. керу­вв полки у війні проти Туреччини. В 1674 р. обрний геть­но Лівобережної т Првобережної Укрїни. Відстоювв держвні інтереси Укрїни у відносинх з Московщиною. В 1687 р. очолювв козцькі полки в першоу Криськоу по­ході црських військ і був звинувчений у його невдчі. Зсл­ний до Тобольськ, де й скінчив життя.

Щорз більший вплив Росії н Укрїну познчвся і поступови підпорядкувння Москві Укрїнської прво­слвної церкви. У 1680 р. Київську првослвну итропо­лію було підпорядковно Московській птрірхії. Укрїн­ськ првослвн церкв втртил свою состійність і про­тяго століть ззнвл русифікції.

Після відвоювння Польщею в Туреччини Првобереж­ної Укрїни т утвердження зпорожцяи своєї втоноії під влдою гетьн злишился лише третин колишньої держви Б. Хельницького. Гетьнщин нприкінці XVII ст. л десять полків. Тоді як її втонон козцьк військово-політичн структур йже не ззнл істотних зін, н Лівобережній Укрїні відбулися знчні соцільно-еконоічні зрушення. Стршин фктично усунул ко­зцькі си від прийняття вжливих рішень. До послб­лення ролі козків призвели ткож еконоічні труднощі. Козки брли учсть у безперервних війнх кінця XVII — почтку XVIII ст., ле як вільні військові форувння, не як укрїнське військо. Це послблювло військ Геть­нщини, які н 1700 р. нлічувли лише 20 тисяч ко­зків. Крі того, озброєння, тктик т військове віння козків були зстрілии. Ослблен внутрішніи конф­лікти, розчровн ствлення до укрїнців Польщі т Туреччини, більшість козцького проводу уже не зпере­чувл проти союзу з Москвою, проте нглся ще збе­регти злишки прв, грнтовних Переяслвською уго­дою 1654 р.

 

 

28. Зпорізьк Січ з отнств І. Сірк.

Івн Сірко — учсник визвольної війни й утворення козцької республіки в Укрїні. Подільські козки обрли досвідченого й відвжного зеляк вінницьки (кльницьки) полковнико (1658 — 1660 рр.). Під чс обрння гетьно Укрїни Юрія Хельницького полковник Сірко брв учсть у Переяслвській Рді: з нього, неписьенного, розписвся у присяжноу списку с гетьн. Після дртичних воєнних подій, що зкінчилися уклдення з Польщею Слободищенського трктту (1660 р.), з яки в Укрїні відновлювлося шляхетське пнувння, Івн Сірко злишив полковництво і пішов н Зпорожжя, де перебувв до кінця життя. Серед зпорожців Сірко користуввся велики вторитето. Уперше його було обрно кошови отно у 1663 р., відтоді — ще вісі рзів. Не було року, щоб він не водив козків у бойові походи н Криське хнство, турецькі фортеці, в Молдову, Польщу. Тк, у вересні — жовтні 1663 р. він очолив спільний похід н Криське хнство зпорозьких козків і дргунів російського воєводи Григорія Косгов. Об'єднне військо вдерлося до Криу і звдло порзки хнськи орд. С Косгов кільк років послуговуввся довірою і дружбою кошового отн. Лівобережні гетьни Івн Брюховецький, Де'ян Многогрішний т Івн Сойлович побоювлися, що Івн Сірко як незперечний вторитет для козцтв зоже будь-коли відібрти в них гетьнську булву. Тоу чсто зводили нклепи н нього в листх до Москви, звинувчувли Сірк у нелояльності і нвіть зрді, нгючись нкликти н нього гнів т репресії. 1670 р. зпорожці знову обрли Івн Сірк кошови отно. А влітку він очолив похід козків н турецьке істо-фортецю Очків, сплив його і зхопив бгто полонених т чило худоби. Н почтку літ 1673 р. Івн Сірко прибув н Зпорожжя і негйно розпочв воєнні дії проти Криського хнств: водив козків н фортеці Аслн т Очків, під Чигирино не пропускв ттр до К'янця-Подільського н допоогу турк. А в листопді того сого року 10 тисяч козків і кільк сотень їхніх союзників-кликів під кондувння Івн Сірк здійснили похід н Кри, Білгородщину й Волощину, звдвши порзки турецьки і ттрськи орд, спливши фортецю Тягинь (Бендери) й зхопивши полонених і трофеї. З віролону спробу знищити Січ І. Сірко влітку 1675 р. пішов походо н Криське хнство: 20-тисячне козцьке військо зруйнувло іст Гезлев (Євпторію), Крсубзр і столицю Бхчисрй, чило ттрських селищ. Хн рзо зі свої почто втік у гори, його військо ззнло нищівної порзки. Козки звільнили тисячі невільників — укрїнців, росіян, поляків; зхопили в полон 4 тисячі ттр. Це був один з нйвизнчніших походів Івн Сірк н Криське хнство. Зпорозьке військо під проводо Сірк своїи дошкульнии удри звдило постчнню турецьких і ттрських орд під чс їхніх Чигиринських походів (1677 — 1678 рр.), перешкоджло вторгненню н Лівобережжя т Слобожнщину. Н почтку 1679 р. зпорожці під проводо свого услвленого кошового отн рушили походо проти турецьких і ттрських фортець н Дніпрі — Кизикерен і Твні, які перешкоджли виходу їхніх чйок у Чорне оре, і дощенту зруйнувли їх. З цю зухвлу кцію султн нкзв поститися: послв велике військо під нчло Кр-Мухед-пші для зруйнувння Січі і покрння козків. Однк при його нближенні до Чортолик Івн Сірко повів свої згони в урочище Лободиху й підготуввся до оборони. Дізнвшись про це, вороги не нвжилися вступити в бій і відступили. Січ бул врятовн. То бул остння переог строго воїн.

 

╧льність уряду І. Мзепи.

Прихід до влди І. Мзепи збігся з черговою спробою об'єднння укрїнських зеель. В остнній чверті XVII ст польський уряд розпочв ктивну діяльність по відроджен­ню Првобережної Укрїни. У 1685 р. тут було відновлено козцтво. І. Мзеп хотів створити в Укрїні стнову держву, зробивши з козцької стршини привілейов­ний клс. У 1704 р. І. Мзеп ввійшов у Київщину. Згодо С. Плій т його оточення були зрештовні і зслні до Сибіру. Тк н Првобережжі було встновлено влду гетьн І. Мзепи. Зкріпившись н Првобережжі, І. Мзеп почв впро­вджувти т соцільно-еконоічний устрій Гетьнщини і протяго йже 20 років свого првління здійснювв тр­диційну для гетьнів Лівобережжя політику. Він послідов­но зіцнив стновище стршини, роздвши їй понд тисячу дрчих н зелю. С І. Мзеп в більше 20 тис. єтків і був одни із нйзожніших феодлів тодішньої Європи. І. Мзеп використовувв знчну чстину своїх особистих коштів н розвиток релігії і створення культових устнов, побудови церков. Однк відкрит підтрик І. Мзепою козцької стрши­ни викликл невдоволення нродних с і нстроєних про­ти стршини зпорожців. І. Мзеп послідовно відстоювв всеукрїнські інтереси у взєовідносинх із Москвою, які н почтку XVIII ст. з­гострюються. Причиною стл Північн війн, почт Пет­ро І 19 серпня 1700 р. Під чс війни перед укрїнцяи були поствлені нечувні рніше звдння: вони повинні були воювти винятково з інтереси російського цря. Зість того щоб зхищти свою зелю від безпосередніх ворогів — турок, ттр, поляків, укрїнці тепер були зобов'язні битися зі шведськии рія­и в длекій Лівонії, Литві, Центрльній Польщі. В цих бит­вх стло очевидни, що козки не огли зрівнятися з регулярнии європейськии ріяи і внслідок цього їх втрти склдли від 50 до 70 %. Усе це зусило І. Мзепу шукти іншого покровителя. Коли польський король С. Лещинський, союзник Крл XII, почв згрожувти нпдо н Укрїну, І. Мзеп звернувся з допоогою до Петр І. Однк цр, очікуючи нпду шведів, відповів відовою. Петро І порушив зобов'язння обороня­ти Укрїну від поляків, що було основою угоди 1654 р. , і укрїнський гетьн переств ввжти себе зобов'язни берегти вірність црю. Тки чино, 28 жовтня 1708 р., коли Крл XII, який ішов н Москву, повернув н Укрїну, І. Мзе­п з ндією уникнути руйнувння рідного крю перейшов н бік шведів. Його підтрило близько 3 тис. козків і голов­них членів стршини. Уови, н яких укрїнці приєднлися до Крл XII, були ткі: з ндння військової допооги і провінту Крл XII обіцяв зхищти Укрїну й утриувтися від підписння ирного договору з російськи цре до по­вного звільнення

Більш рішуче російськ влд почл діяти після звершен­ня Північної війни. У 1722 р. Петро І видв укз про створення Млоросійської колегії. Серть гетьн І. Скоропдського не стл перешкодою для Петр І у здійсненні ни великодержв­них плнів щодо Укрїни, нвпки, він узглі зборонив об­рння нового гетьн. Нкзни (у сучсноу розуінні — виконуючи обов'язки) гетьно признчили П. Полуботк, що вже незбро з свої незлежні погляди потрпив у Петро­пвловську фортецю, де і поер у 1724

 





sdamzavas.net - 2018 уюф. ┬ёх яЁртр яЁшэрфыхцрЄ шї ртЄюЁрь! ┬ ёыєўрх эрЁє°хэшх ртЄюЁёъюую яЁртр, юсЁр∙рщЄхё№ яю ЇюЁьх юсЁрЄэющ ёт чш...