Главная Обратная связь

Дисциплины:






Інші злочини проти здоров’я населення



Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст.325 КК). З об’єк­тивної сторони цей злочин передбачає: порушення санітарних правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим інфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних, інших інфекційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або поширення названих захворювань; причинний зв’язок між допущеними порушеннями та будь-яким із названих наслідків.

Санітарні правила та норми щодо запобігання таборотьби з епідемічними, іншими інфекційними захворюваннями та масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями)встановлюються відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII[173], Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ[174] та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами від 13 березня 2007 року № 723-V[175]. Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу. Інші інфекційнізахворювання — це різні хвороби людей, що передаються один одному (наприклад, холера, чума, малярія тощо). Масові неінфекційні захворювання (отруєння) — це масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об›єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.

Санітарні правила та норми,про які йдеться в ст. 325 КК передбачають вчинення відповідними органами та службовими особами медико-санітарних заходів, спрямованих на запобіганняабо боротьбу з епідемічними та іншими інфекційними захворюваннями, а також масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями).

Порушення цих правил може полягати в їх невиконанні або неналежному виконанні (наприклад, в’їзд на територію України іноземцяз країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодавством України).

Порушення правил має бути причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційнихзахворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь)на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

Із суб ‘єктивної сторони порушення встановлених правил може бути вчинено умисно або через необережність, але щодо наслідків можлива тільки необережність.



Суб ‘єкт цього злочину — будь-яка особа, в тому числі і службова.

Частина 2 ст. 325 КК встановлює відповідальність за ті самі діяння, що передбачені у частині 1 ст. 325 КК якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї особи; інші тяжкі наслідки — це спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням кількох осіб, заподіяння значної матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі.

Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами(ст. 326 КК). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується:

1) діяннями у вигляді порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил поводження з біологічними агентами і токсинами;

2) наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей, або настання інших тяжких наслідків, або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого;

3) причинним зв’язком хоча б між одним із зазначених діянь і одним із названих наслідків.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ[176] підприємства, установи і організації зобов’язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і поховання мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин і предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і вживати заходів з попередження і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров’я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зобов’язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здоров’я населення і довкілля. Ці ж вимоги поширюються на транзитне транспортування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров’я видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафтопродуктів, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ)[177].

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення може виражатися в невиконанні зазначених правил або в їх неналежному виконанні.

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків передбачає виникнення реальної можливості настання смерті людини або захворювання хоча б однієї людини на хворобу, небезпечну для її здоров’я.

Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого означає фактичне захворювання внаслідок зазначених дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього злочину). Злочин визнається закінченим з моменту настання будь-якого названого наслідку.

Із суб’єктивної сторони порушення зазначених правил може бути умисним або необережним, а щодо наслідків — тільки необережним.

Суб ‘єкт цього злочину — спеціальний, тобто особа, на яку покладений обов’язок дотримуватися правил поводження із зазначеними предметами.

Частина 2 ст. 326 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Про наслідки у вигляді загибелі людей або спричинення інших тяжких наслідків зазначено при аналізі ст. 325 КК.

Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 327 КК). З об’єктивної сторони цей злочин передбачає дії (заготівлю, перероблення або збут радіоактивно забрудненої продукції) і наслідки у вигляді: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, а також причинний зв’язок хоча б між однією із зазначених дій і одним із названих наслідків.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, — це дії зі збору врожаю сільськогосподарських культур, ловлі риби, добутку дичини, збору грибів, плодів диких рослин тощо. Переробка цієї продукції — це вплив будь-яким способом на продукти харчування або іншу продукцію з метою надання їм придатності для вживання як в готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, витягнення, кип’ятіння, змішання тощо). Збут — це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивно забрудненої продукції. Такий випуск може бути відплатним (продаж, обмін) або безвідплатним (дарування, пригощання).

Про наслідки у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого зазначено при аналізі ст. 325 КК.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умислом щодо діяння і необережністю щодо зазначених наслідків. Обов’язковою ознакою заготівлі і перероблення продуктів харчування чи іншої радіоактивно забрудненої продукції є наявність мети збуту такої продукції. Заготівля і перероблення цієї продукції для власних потреб не утворює злочину.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

Контрольні запитання

 

1. Які виділяються види злочинів проти здоров’я населення?

2. Що є предметами або засобами вчинення злочинів проти здоров’я населення?

3. Як визначається родовий об’єкт злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів?

4. Які ознаки визначають об’єктивну сторону контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

5. Кто може бути суб’єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів? Які є особливості кваліфікації дій службових осіб, які вчинили ці злочини з використанням службових повноважень?

6. Що слід розуміти під великим та особливо великим розміром наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

7. Які умови та підстави передбачає КК для звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

 

 

Розділ ХV





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...