Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вирахування площ за координатами



Загальну площу землекористування вираховують аналітичним способом за координатами точок поворотів меж території сільради або землекористування за формулами:

Р = Yn(Xn-1 – Xn+1) (1)

 

Р = Xn(Yn+1 – Yn-1) (2)

де Р - площа сільської ради або землекористування,

X,Y - координати вершин полігону землекористування.

Для вирахування площ складають відомість вирахування площ за координатами, де записують номери точок по порядку, номери пунктів га координати X,Y(табл. 2).

Вирахування здійснюється на комп'ютері або мікрокалькуляторі. При наявності замагістральних та домагістральних територій щодо теодолітного ходу за окремими вимірами і геометричними формулами вираховують їх площу і до вирахуваної загальної площі за координатами додають замагістральну або віднімають Домагістральну площу ділянки і отримують загальну площу сільської ради або землекористування.

Таблиця 2

ВІДОМІСТЬ

Вирахування площі за координатами

.............................................села.....................................

..................................сільради...................................району

№№ п/п № пунктів координати Р №№ п/ п № пунктів координати Р
± X ± Y ± X ± Y
                           

 

Вирахувана площа за координатами в порівнянні із існуючою або обліковою може розходитись в межах, визначених за формулою:

 

ƒРдоп = ± 0,03√Р (3)

де - ƒдоп – допустима нев’язка площі, га;

Р – площа землекористування, в га на плані.

 

1.5.2. Вирахування площі за контурами угідь

Для визначення площі кожного контуру угідь, особливо коли землекористування розташоване на одному або кількох листах формату А-1, а також коли контури угідь мають неправильну конфігурацію, використовують механічний спосіб визначення площі за допомогою планіметра, який дає можливість швидко, з достатньою точністю визначити площу земельної ділянки (контуру) будь-якої конфігурації. Вирахування площ за секціями і контурами проводиться на плані землекористування, побудованому за координатами з точністю до 0,1 га.

Записи вирахуваних площ контурів занотовуються у відомості (табл.3 ).

 

Таблиця 3

Відомість вирахування площ

№№ контурів Угіддя Площа контурів
     
     

ВСЬОГО:

 

1. 6. Складання експлікації земель за угіддями та землеко­ристувачами



в межах плану

Після вирахування площі по контурах складають поконтурну відомість, в якій контури групуються за видами угідь і підсумовується детальна площа кожною виду угідь і загалом за землекористуванням (див.табл. 4).

Таблиця 4

Поконтурна відомість

рілля пасовища сади Лісові землі дороги Під водою
№ контуру площа № контуру площа № контуру площа № контуру площа № контуру площа № контуру площа
                       

Всього:

 

За підсумками поконтурної відомості складається експлікація земель за угіддями і землекористувачами в межах плану, окремо складається експлікація земель на осушені і зрошені землі в розрізі земельних угідь на час складання проекту, згідно з формою 6-ЗЕМ.

Таблиця 5

Експлікація земельних угідь

 

На кальці контурів позначаються:

• нумерацію контурів виписують в чисельнику червоним кольором висотою 3 мм, в знаменнику чорним кольором висотою З мм виписують їх площі;

• показують межі контурів осушених земель;

• експлікація земель, що зазначені на плані;

• калька контурів використовується при складанні проектів упорядкування території, для проведення трансформації угідь і технічного проектування полів сівозмін, робочих ділянок, культурних пасовищ, сінокосозмін, багаторічних насаджень, шляхової сітки, лісосмуг, суцільних лісонасаджень, виробничих центрів, житлової зони, об'єктів водогосподарського і меліоративного будівництва та інших елементів організації території.

За результатами землевпорядних вишукувань виконуються графічні матеріали, які є основою для складання проекту впоряд­кування території.

Всі планові матеріали оформляються відповідно до вимог стандарту інституту "Укрземпроект" СТП 41.31. 20-80.

 

1.7. Складання і призначення картограми крутості схилів

Картограма крутості схилів складається для визначення якісної характеристики земельних угідь, для правильного розміщення сівозмін, їх полів і робочих ділянок щодо крутості і експозиції схилів, слугує основою для проектування протиерозійних гідротехнічних споруд, водорегулюючих і полезахисних лісосмуг і ділянок суцільного залуження або заліснення, намічаються протиерозійні агротехнічні заходи (напрямок основного обробітку ґрунту, посівів сільсько­господарських культур, напрямок щілювання природних кормових угідь, зябу, посівів озимих зернових культур тощо).

На картограмі позначається:

• рельєф в горизонталях;

• межі контурів за крутизною схилів;

• лінії водорозділів;

• лінії тальвегів гідрографічної сітки;

• напрямок схилів:

• масштаб закладення;

• висота перерізу;

• ілюмінування контурів за крутизною схилів;

• умовні позначення шкали крутості схилів; схили 0 - 1 ° - не фарбуються;

 

На картограмі за зовнішніми межами території сільської ради відбивається шкала масштабу закладень з умовними позначеннями ілюмінування контурів схилів від 0 до 1°, 1-2°, 2-3°, 3-5°, 5-7°, 7-10°, 10-12° і більше 12°, а також вказується через скільки метрів проведені горизонталі.

Крім рельєфу території на картограмі позначається:

- рубежі контурів за стрімкістю схилів (суцільною лінією червоного кольору);

- лінії водорозділів (пунктирною лінією червоного кольору);

- лінії тальвегів гідрографічної сітки (пунктирною лінією синього кольору);

- напрямок схилів (стрілкою червоного кольору);

- масштаб закладень;

- висота перерізу.

 

3.3.Побудова масштабу закладень, визначення контурів за стрімкістю схилів та їх ілюмінування

 

Для визначення кута нахилу (tgа) на плані прямої лінії використовують формулу (3.1) (див. рис. 1):

 

tgа = h / d (1)

де h- перевищення між кратними точками прямої лінії, м;

d - горизонтальне закладення або проекція схилу на горизонтальну площину (береться з плану ).

Побудова шкали масштабу закладень для визначення ухилу на картах, картограмах або планах обчислюється за формулою:

 

d = h / tgа (2)

 

Закладення dвизначається для відомої з плану висоти січення h і різних значеннях кута нахилу tgа за прийнятою градацією 1°, 2°, 3°, 5°, 7°, 10°, 12° та більше 12°. Згодом на горизонтальній прямій відкладають рівні відрізки кутів нахилу і в отриманих точках ставлять перпендикуляри, на яких відкладають вирахувані закладення для відповідного ухилу. Кінці перпендикулярів сполучають плавною кривою лінією (рис. 2).

 

 

 
 
d

 


Рис 1. Визначення стрімкості схилів

Визначення контурів за стрімкістю схилів. Для визначення величини ухилу на плані користуються шкалою закладень. Для цього ніжки вимірника встановлюють на шкалі масштабу закладень плану так, щоб одна розміщувалась на горизонтальній прямій, а інша на кривій у місці, де ухил рівний заданому. Потім отриманим розхилом циркуля проводять між двома сусідніми горизонталями до тих пір поки ніжки циркуля їх не перетнуть, а в місцях перетину їх згоризонталями встановлюється межа контуру заданого ухилу. Порядок встановлення контурів здійснюється, починаючи з 1°, 2° тощо.

Для зручності визначення меж контурів певних ухилів на плані використовують різного роду палетки (лінійні або кругові), які виготовлені зпрозорих матеріалів.

 

Ілюмінування контурів за стрімкістю схилів здійснюється відповіднодо прийнятих позначень так:

 
 

 


Рис. 2. Шкала закладень

 

Умовні позначення контурів схилів:

- контури схилів 0-1° - не фарбуються;

- контури схилів 1-2° - фарбуються зеленим кольором;

- контури схилів 2-3° - фарбуються жовтим кольором;

- контури схилів 3-5° - фарбуються світло-оранжевим кольором;

- контури схилів 5-7° - фарбуються темно-оранжевим кольором;

- контури схилів 7-10°- фарбуються коричневим кольором;

- контури схилів 10-12° - фарбуються фіолетовим кольором;

- контури схилів більше 12° - фарбуються чорним кольором.

Для зручності визначення меж контурів певних ухилів на плані використовують різного роду палетки.

 

1.8. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів

Картограма агровиробничих груп ґрунтів використовується для визначення якісної характеристики кожної ділянки (контуру) угідь правильного розміщення проектних угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ, господарських дворів), сівозміни їх площ і робочих ділянок відповідно до придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур.

На картограмі позначаються:

• межі і шифри агровиробничих груп ґрунтів; коричневим кольором їх еродованість за шкалою: не змиті, слабо, середньо і сильно змиті;

• границі заплавних земель - синім кольором;

• вираховуються площа кожної агровиробничої групи ґрунтів у розрізі земельних угідь;

• умовні позначення;

• експлікація земель у розрізі агровиробничих груп фунтів і оціночні показники по угіддях.

Таблиця 6

Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

Назва агровиробничих ґрунтів Шифр агровиробничих груп ґрунтів Загальна площа в тому числі Інші угіддя
рілля пасовища сінокоси багаторічні насадження
площа, га бал бонітету площа, га бал бонітету площа, га бал бонітету площа, га бал бонітету
                       
                                 

 

ВСЬОГО:

 

1.9. Складання і призначення картограми екологічної придатності земель

 

За картограмами крутості схилів та агровиробничих груп ґрунтів складається картограма екологічної придатності земель, підґрунтям якої є існуюча класифікація земель України та поділ земель за еколого-технологічними групами.

Картограма використовується для визначення системи використання земель, проектування заходів щодо освоєння, поліпшення, меліорації земель, трансформації угідь та для впорядкування території землекористувань сільських, селищних рад.

На картограмі та в умовних позначеннях позначаються різними кольорами ділянки земель за еколого-технологічними групами придатності.

1) Землі, придатні під ріллю, для розміщення польових сівозмін із вирощуванням усіх культур районованих у даній природно-сільськогосподарській зоні, на схилах 0-3° - фарбуються помаранче­вим кольором (класи земель від 1-1 до 1-12).

2) Землі, придатні під ріллю, для розміщення ґрунтозахисних сівозмін, на схилах 3-7° - фарбуються гірчичним кольором (класи земель від 1-12 до 1-15).

3) Орні землі, які потребують постійного залуження, із схилами більше 7° та сильно змиті фунти фарбуються салатовим кольором (всі класи земель).

4) Землі, придатні для розміщення багаторічних насаджень (за експозицією схилів) позначаються умовним знаком відповідних багаторічних насаджень.

5) Землі, придатні переважно під сінокоси фарбуються світло-зеленим кольором (класи земель від 0-1 до ІІ-4).

6) Землі, придатні під пасовища фарбуються кольором мокрого асфальту (класи земель від III-1 до ІІІ-6).

7) Землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після проведення докорінної меліорації земель фарбуються блакитним кольором (класи земель від IV -1 до IV-3).

8) Землі, не придатні під сільськогосподарські угіддя фарбуються жовтим кольором (класи земель від IV -5 до ІV-6, а також фунти з піщаним механічним складом).

9) Порушені землі фарбуються червоним кольором (класи земель від VII-! до VІІ-2).

Класи земель, прийняті відповідно до тимчасових вказівок класифікації земель УРСР за 1985 р. і розроблені спеціалістами інституту "Укрземпроект", наведені у таблиці 8.

Межі масивів придатності земель позначаються суцільною лінією червоного кольору.

Крім того, на картограмі позначаються горизонталі суцільною лінією, водорозділи пунктиром червоного кольору, а тальвеги пунктиром синього кольору. Шифри і межі агровиробничих груп ґрунтів - пунктиром синього кольору

Склад категорій придатності і класів земель (згідно з номенклатурним списком агро-груп ґрунтів, затвердженим МСГ УРСР від 09.06.75 р.)

 

Таблиця 7

 

Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань

2.1. Організація раціональної системи використання угідь

Основна мета організації раціональної системи використання угідь полягає у тому, щоб оцінити, проаналізувати і порівняти існуючий стан впорядкування території з проектом створення нових землекористувань та з тими вимогами, що висуває чинне законодавство і наукові теорії, передовий досвід та нові умови виробництва.

Розміщення угідь є невід'ємним аспектом усього пронесу проектування використання земель і в певній мірі вирішується при визначенні складу угідь, трансформації і визначенні системи вико­ристання угідь. Ці питання вирішуються за принципом від загального до окремого. Спочатку вирішують питання розміщення угідь за придатністю ґрунтів для певного виду угідь по масивах, а згодом конкретизують і намічають на плані межі проектних масивів угідь.

На організацію раціональної системи використання угідь впливають природні, соціально-економічні, організаційно-правові умови і просторове розміщення угідь.

Природні умови. Організація раціонального використання угідь здійснюється залежно від якості ґрунтів, рельєфу території і кліматичних особливостей об'єкта проектування.

Ґрунтовий покрив впливає на вибір способу продуктивного ви­користання земель. Так, придатні ґрунти для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур використовуються у складі орних земель і багаторічних насаджень, для розміщення зерно-просапних сівозмін, садів або виноградників. Еродовані ґрунти, які розміщенні на схилах від 3° до 7° використовуються у складі ріллі, на схилах більше 7° - у складі сінокосів, на них проектують ґрунто­захисну систему землеробства, на ґрунтах з супіщаним та піщаним механічним складом розміщують сидеральні сівозміни або ділянки заліснюють. На торфово-болотних та глейових ґрунтах доцільно розміщувати лукопасовищні сівозміни або кормові угіддя.

Під час проектування слід ураховувати і особливості природної рослинності окремих масивів земель.

Бідні на поживні речовини ґрунти, які непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, використовуються для розміщення господарських дворів та шляхів і інших несільськогосподарських об'єктів. На територіях із складним рельєфом проектується контурно-меліоративна система організації території угідь.

Водний режим впливає на формування проектної структури земельних угідь та посівної площі сільськогосподарських культур. Так, перезволожені і заболочені ділянки земель, які за ґрунтами придатні для вирощування сільськогосподарських культур, після осушення плануються для інтенсивного використання угідь у кожній із прийнятих систем.

Соціально-економічні умови. Організація раціонального викорис­тання угідь залежить від їх оптимальної структури, від спеціалізації господарства в рослинництві та тваринництві, від трудових ресурсів, від матеріально-технічного забезпечення всіх галузей сільсько­господарського виробництва, від забезпечення громадського тваринництва кормами та можливого виробництва органічних добрив та отримання мінеральних добрив. Найвагомішою ознакою економіч­ного розвитку сільськогосподарського виробництва є якісний стан земельних ресурсів та вибір прогресивних форм господарювання і управління виробництвом.

Раціональне розміщення і використання угідь повинно забезпечити оптимальні умови життя, праці та відпочинку мешканців сільської (селищної) ради.

Організаційно-правові умови. За сучасних умов способи організації використання угідь визначаються власне суб'єктами господарювання з урахуванням якісного стану земель, природних умов, якісного матеріально-технічного забезпечення та вибраної спеціалізації розвитку господарства. Зміни у формах власності на землю, на нерухоме майно, реєстрацію прав на них, методи господарювання та управління земельними ресурсами, здійснюєть­ся в рамках правового поля чинного законодавства. Переведення одного виду угідь в інше відбувається відповідно до проектів організації території землекористувань, а вилучення та надання земель для інших не сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до проектів відведення земель за вимогами Земельного кодексу України.

Загалом раціональна система використання угідь вирішується в проектах організації території кожного землекористування, розташованого на території однієї сільської або селищної ради, який розглядається і затверджується кожним землекористувачем і погоджується цією радою.

Просторове розміщення угідь. При розміщенні угідь на території новостворених агроформувань передусім намічають ділянки для житлового, господарського будівництва, магістральних та внутрігосподарських шляхів. Згодом розміщують ділянки садів, ягідників, хмільників, виноградників та інших видів багаторічних насаджень. Залежно від дії процесів водної та вітрової ерозії планують систему протиерозійних гідротехнічних споруд і лісомеліоративних насаджень (водорегулюючих, полезахисних лісосмуг та суцільних лісонасаджень). Перезволожені ділянки проектуються для розміщення природних кормових угідь, і після осушення можуть використовуватися, залежно від якості ґрунтів, у складі орних земель. За наявності на території водних джерел (річок, ставків та водоймищ) створюють прибережні смуги по їх берегах. Розміри прибережних смуг і режим їх використання регулюються Земельним та Водним кодексами України. Під ріллю виділяють решту території з найліпшими ґрунтами, які придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Вивчається можливість укрупнення контурів орних земель для поліпшення їх конфігурації. Встановлюються сівозмінні масиви, їх розміри та структура посівів сільськогосподарських культур. Загалом забезпечується створення збалансованих, з урахуванням природних умов, соціально-економічних чинників та правових норм, екологічно-стійких агроландшафтів.

2.2.Організація вгідь і системи сівозмін.

 

Приступаючи до організації вгідь і системи сівозмін, необхідно уточнити склад угідь по проекту, тобто намітити попередню трансформацію вгідь. Для цього намічається, за рахунок яких вгідь можна розширити площу сільськогосподарських вгідь.

Разом з тим уточнюється площа деяких вгідь. Так, на основі попередньої трансформації складається таблиця "структура сільськогосподарських угідь".

Наприклад:

Таблиця 8

структура сільськогосподарських угідь

№   п/п Назва угідь Площа, га % В сотнях, га
Рілля 1200.0 82.2 12.0
Багаторічні плодові насадження 25.0 1.7 -
Перелоги 15.0 1.0 -
Пасовища 135.0 9.2 -
Сіножаті 85.0 5.9 -
  Разом 1460.0 14.6

 

Враховуючи , що навантаження на одного працездатного складає 10 – 12 га. с/г угідь, визначається необхідна кількість працездатного населення:

А = 1460.0 : 10.0 = 146 чол. Загальна кількість населення складе :

де : N - загальна кількість населення

А - кількість працездатного населення

В - % непрацездатного населення (пенсіонери, діти) 45-50%

С - % населення, зайнятого в сфері обслуговування (лікарі, вчителі, соціальна сфера).8-12%

Визначається кількість сімей :

- середній склад сім'ї.

Визначається бажана площа багаторічних плодових насаджень за формулою:

де :

Р - площа саду по проекту ;

К - середня норма споживання плодів і ягід на 1 чол. в рік ; 90-110 кг

Y - урожайність плодів і ягід з 1 га. (100-120 ц.);

Т - % товарності плодів і ягід (40-90 %).

Якщо визначена площа саду менша наявної площі ( з експлікації), то слід передбачити збільшення її до визначеної. Якщо ж визначена площа перевищує визначену, для розрахунків залишається існуюча площа.

Площа під проектні польові шляхи і лісосмуги визначається в процентному відношенні до площі ріллі. Вона приблизно може бути 2,5 % - 3%.

1200,0 га * 0,03= 36,0 га.

Враховуючи, що існуючі польові шляхи і лісосмуги в контурній експлікації складають певну площу, необхідно відвести по проекту додатково за рахунок ріллі площу. Площа за проектом під польові шляхи і лісосмуги за рахунок ріллі визначається як різниця між площею за розрахунками ( 2,5-3% від ріллі) і площею під наявними площами цих угідь.

Необхідно уточнити показники бізнес-плану в галузі тваринництва. . цього на основі таблиці "Структура сільськогосподарських угідь", та нормативів кількості продуктивної худоби на 100 га площі визначається (корови - с/г угіддя 18 голів, свиноматки - рілля 4-5 голів, вівці с/г вгіддя 50-60 голів, кури - зернові 140-160 голів) їх кількість, а потім поголів'я по видах і вікових групах. Структуру стада для дальших розрахунків можна прийняти слідуючу: ВРХ: бугаї-плідники -1%. корови і нетелі - 40-45%, молодняк до одного року - 30-35%, старше одного року - 25-30%: свині: хряки-плідники - 1%. свиноматки з приплодом - 4%. відгодівельне поголів'я та ремонтний молодняк - 95%: вівці - вівцематки 50%. валухи 50%; кури - несушки 50%, півні 50%. Визначена структура стада являється основою для проведення розрахунків щодо розвитку тваринництва.

Площі під тваринницькі ферми визначаються як річниці добутку нормативної площі на одну голову продуктивної худоби на кількість голів цієї худоби і наявної площі під ферми. Під інші господарські двори можна приблизно відвести: під бригадний двір 0,8-1,0 га, під загальногосподарський двір 2,5-3 га..

На основі проведених розрахунків визначається площа землі в обробітку. Вона дорівнює площі ріллі плюс площа перелогів, яких по проекту землеустрою не повинно бути , плюс площа трансформованих в ріллю вгідь, мінус площа для розширення саду, для збільшення площі під господарський двір . для збільшення площі під проектні польові шляхи і захисні лісосмуги.

Продовжуючи уточнення бізнес-плану , розробляється баланс кормів.

Для цього спочатку визначається потреба в кормах для громадської худоби і птиці та для худоби, яка знаходиться в користуванні працівників господарства. При цьому використовуються нормативи річної потреби в кормах стада (див. таблицю).

На випадок неврожаю стихійного лиха, слід по деяких видах кормів передбачити страховий фонд (10 % по сіну, сінажу, силосу, соломі). Розрахунок потреби в кормах для худоби працівників можна проводити так: при розрахунках можна вважати, що кожна сім'я повинна мати в себе корову, на яку слід передбачити виробництво сіна, сінажу, силосу, зелених кормів ), а інші види кормів працівники повинні виробляти на своїх земельних ділянках, або ж одержувати в господарстві як плату за оренду своїх паїв.

Визначену потребу в кормах необхідно виробити на 100 % за рахунок природних кормових вгідь, відходів рослинництва та за рахунок сіяних культур. При чому, урожайність культур слід планувати з врахуванням на перспективу досягнутого досвіду передовиків виробництва зони.

Що стосується зелених кормів, то для забезпечення їх виробництва розробляється зелений конвеєр.

На основі проведених розрахунків складається таблиця "Посівні площі кормових культур".

Таблиця 9

Посівні площі кормових культур

 

№п/н Кормові культури На сіно На сінаж На силос На корм. корен. На корм. башт. Зелен. конв. Всього
Багаторічні трави              
Однорічні трави              
Кукурудза на силос              
Кормові коренеплоди              
Кормові баштанні              
  Разом:              

Підсумкові дані графи таблиці "Всього" заносяться в таблицю "Структура посівних площ". Кормові культури повинні складати не більше 25 - 30 %. Продовжуючи заповнення цієї таблиці, визначається площа під чорний чи зайнятий пар. Вона повинна бути в межах 8 - 10 % від землі в обробітку.

В господарстві повинні вирощуватись овочі , як для власного споживання, так і для реалізації.

Їх площа визначається так:

, де

Р - площа посіву овочевих культур в га.

N - кількість населення в господарстві, чол.

К - норма споживання овочів на 1 жителя в рік (190-210 кг)

У - урожайність овочів з 1 га. в ц.

Г- % товарності (50-90 %)

Для лісостепової зони розміщення господарства можна прийняти таку структуру посівних площ інших культур.

Технічні культури - 22 - 30 %.

Зернові культури - 45 - 55 %,

Структура посівних площ являється основою для розробки системи сівозмін.

Як відомо, існують три типи сівозмін : польові, кормові і спеціальні. їх може вводитись в господарстві по декілька штук. В зв'язку з тим, що господарство, як правило, невелике, а також тим, що при розробці проекту переслідується і навчальна мета, тому в господарстві бажано ввести по одній сівозміні кожного типу: овочеву, кормову і польову, або польову і кормо-овочеву. Окремо повинна бути введена сівозміна на орендованих землях.

1. Горох 2. Озимі 3. Цукрові буряки 4. Ярі зернові 5. Кукурудза на силос

Розробку слід починати із овочевої сівозміни. Для цього спочатку намічається схема чергування культур в цій сівозміні. В ній може бути 2 - 4 поля овочів. 2 поля багаторічних трав і 1 поле зернових для посіву багаторічних трав ; наприклад :

1. Багаторічні трави

2. Багаторічні трави.

3. Овочі.

4. Овочі.

5. Овочі.

6. Ячмінь + підсів багаторічних трав.

Якщо наприклад в структурі посівних площ овочі займають 24 га і вони складають 3 поля, визначається середній розмір поля шляхом ділення площі овочів на кількість полів з овочами і визначається площа всієї сівозміни. Може бути введеною і кормо-овочева сівозміна (5-7 полів), в якій овочі займають 1-2 поля, інші поля - кормові культури.

Може бути введена і окрема кормова сівозміна, в якій можуть розміщуватись крім кормових культур також окремо зернові і технічні. Ця сівозміна може бути 5-7 пільна. При розробці схеми чергування культур в ній слід керуватись знаннями . здобутими при вивченні теми "Сівозміни" по курсу "'Основи с/г виробництва".

Польових сівозмін, як правило, повинно бути 1-2 (одна при відсутності орендованих земель, дві при їх наявності). Сівозміни слід проектувати з короткою ротацією культур в них (4,5,6 полів), при чому, для кожної культури необхідно забезпечити найкращий попередник. В цих сівозмінах можуть бути пари, зернові, технічні і кормові культури. В них можна рекомендувати наступні схеми чергування культур:

 

1. Багаторічні трави

2.Озимі

3.Кукурудза на зерно

4.Соняшник

5.Ярі зернові

 

1.Однорічні трави

2.Озимі

3.Картопля

4.Льон

5. Ярі зернові

1. Горох

2. Озимі

3. Льон

4. Кукурудза

5. Ярі зернові

6. Соняшник

Після розробки системи сівозмін проводиться їх розміщення. При цьому, слід керуватись вимогами кожної сівозміни : спеціальну - поблизу населеного пункту . кормову - біля господарського двору та місць літнього утримання худоби. Польові сівозміни, як правило, розміщується на всій території господарства.

Після розміщення вгідь і сівозмін на території господарства необхідно скласти третій розділ пояснювальної записки. "Організація вгідь і системи сівозмін " ( 5 - 6 сторінок). В ній слід відобразити уточнення бізнес-плану в тваринництві і рослинництві описово і у вигляді відповідних таблиць та розрахунків. Це один із основних розділів проекту. Необхідно обов'язково навести схеми чергування культур в сівозмінах, обгрунтувати розмір і їх розміщення, обгрунтувати розміщення вгідь, навести розрахунки щодо доцільності трансформації вгідь. В пояснювальній записці бажано навести розрахунки щодо доцільності трансформації інших вгідь в ріллю. її можна визначити користуючись формулою:

 

,де

N - строк окупності витрат на трансформацію вгідь, років

К - капітальні витрати на трансформацію вгіддя

О1 - прибуток з угіддя до трансформації - грн.

О2 - прибуток з угіддя після трансформації – грн.

п - кількість років, протягом яких буде проводитись трансформація.

 

 

2.3.Влаштування території сівозмін

Після розміщення вгідь і сівозмін приступають до влаштування території сівозмін. При цьому слід керуватись вимогами до розміщення окремих елементів : полів і робочих ділянок, захисних лісосмуг, польових шляхів, споруд для польового водопостачання. Розміщують їх з дотриманням принципу " від загального до часткового", тобто спочатку проектують групу полів (2 -3 і т.д.), а потім окремі поля. Цим самим розробляють ескізний проект в декількох варіантах. Точність вирахування площ - 1 га.

По межах запроектованих полів розміщують польові шляхи шириною 5 м. і захисні лісосмуги шириною 11-13 метрів.

При наявності можливості, поля слід проектувати рівновеликими за площею , правильної геометричної форми (прямокутник, квадрат, трапеція), із співвідношенням сторін 1:1 - 1:5 , компактними з врахуванням розміщення грунтів та з врахуванням рельєфу місцевості.

При сильній розчленованості орних земель балками, лісосмугами, польовими шляхами можна допускати відхилення від середнього розміру полів і сівозмін. Це відхилення не повинно перевищувати в польових сівозмінах 10 - 12 %. в кормових 10 - 15 %, в спеціальних - до 5 %. Відхилення навіть 1.0 га. не слід допускати , якщо є можливість запроектувати поля рівновеликими.

Кожне поле всіх сівозмін повинно мати добрий зв'язок з усією територією господарства. Обов'язково слід запроектувати захисні лісосмуги вздовж південної і східної сторони землекористування. Що стосується захисних лісосмуг по межах полів, то тут слід мати на увазі , що захисна лісосмуга захищає від шкідливих вітрів смугу, яка дорівнює 25 -30 кратній висоті дерев в ній. В рівнинній місцевості це буде 500 - 600 м. Звичайно , при розміщенні цих елементів може виникнути і виникає декілька варіантів. Ці варіанти повинні бути проаналізовані і з усіх них для опрацювання береться той , який найбільше відповідає вимогам до них. Аналіз варіантів повинен проводитись по таких показниках: рівновеликість полів за площею , розмір втрат на холості заїзди і повороти тракторних агрегатів. , строку окупності лісосмуг, віддаль від полів сівозмін (всіх) до господарського двору і ін. Окремо вводиться сівозміна на орендованих землях. Окремо на закріпленій площі, по ній як і по всіх інших, проводиться економічний аналіз по таких показниках:

Аналіз варіантів по рівновеликості полів доцільно проводити в таблиці наступної форми:

 

 

Таблиця 10

Аналіз варіантів по рівновеликості полів

    Кормова сівозміна    
№ полів Чиста площа поля Відхилення від середнього розміру Допустимість
в га в %
I 26,2 -4,3 -14,1    
II 30,3 -0,2 -0,7 допустимі
III 38,6 +8,1 +26,6 допустимі
IV 34,5 +4,0 +13,1 не допустимі
V 22,9 -7,6 -24,9 допустимі
всього 159,5 не допустимі
Серед. р 30,5      
               

 

Аналіз витрат на холості заїзди і повороти тракторних агрегатів доцільно показати в таблиці наступної форми.

 

Таблиця 11

Аналіз витрат на холості заїзди і повороти тракторних агрегатів

№ п/п полів Чиста площа поля Розмір витрат
При повздовж. обробітку При попер. обробітку
довжини Витрати на 1 га Разом на поле ширина Витрати на 1 га Разом на поле
I 28,8 720,0 1,5 43,2 400,0 0,8 23,0
II              
III              
I т.д.              
разом         4

 

Строки окупності витрат на створення захисних лісосмуг можна визначити наступним чином:

1. Визначається захищена площа лісосмугою:

Р = Д х Ш х К, де:

Д — довжина лісосмуги в м.

Ш — ширина захищеної смуги = 25-30 висота дерев в лісосмузі м;

К — коефіцієнт захисної дії лісосмуги:

2. Прибутки від захисної дії лісосмуги:

d = Р х 3.0 ц/га х закупівельна ціна 1 ц зерна.

3. Капітальні витрати на створення лісосмуг К = Д х 11,0 х вартість створення 1 га лісосмуг

3. Витрати в зв'язку з посадкою лісосмуги
q = D х 11,0 м х 30 ц/га х закупівельна ціна

4. Строки окупності витрат

Віддаль від центра тяги поля найближчим шляхом до господарського центра визначається з точністю до 0,1 км.

На основі проектування складається експлікація по полях та відомість трансформації угідь.

Завершується цей розділ курсового проекту складанням пояснювальної записки (4-5 сторінок). В ній по кожній сівозміні необхідно описати, як вирішено питання розміщення всіх елементів влаштування території сівозмін. Крім того, слід обов'язково обгрунтувати відхилення від загальних вимог до розміщення цих елементів. В пояснювальній записці необхідно також навести матеріали аналізу варіантів.

2.4.Влаштування території природних кормових угідь.

 

З самого початку слід провести на пасовищах розміщення гуртових і отарних ділянок.

Для рішення цього завдання проводиться формування випасних груп або гуртів. З цією метою складається таблиця :

 

Таблиця 12

формування випасних груп або гуртів

Види тварин Кількість голів Кількість випасних груп Необхід. площа пасовищ Площа пасовищ Примітка
             

 

Худоба працівників господарства складає окремий гурт. Необхідна площа пасовищ для гурту чи випасної групи визначається, виходячи з потреби в зелених кормах, урожайності пасовищ в місяць найбільшого виходу зеленої маси та влаштування пасовищезміни. Наприклад :

1. Річна потреба в зелених кормах для гурту корів - 6000ц.

2. Місячна потреба-1000ц.

3. Урожайність пасовищ в місяць найбільшого виходу зеленої маси - 25ц./га.

4. Необхідна площа пасовищ- 40га.

5. Площа пасовищезміни 40 : 5-6 х 8 - 53га.

При недостатній площі пасовищ для кожної випасної групи площа пасовищ зменшується.

З дотриманням вимог необхідно запроектувати літні табори, скотопрогони та джерела пасовищного водопостачання.

З метою поліпшення використання трави на сіножатях необхідно запроектувати 4 -5 - ділянкову сінокосозміну.

В пояснювальній записці до 5 розділу "Влаштування території природних кормових угідь" (2 сторінки) ,слід вказати завдання влаштування території природних кормових угідь, розміщення гуртових і отарних ділянок з таблицями і розрахунками, дотримання інших вимог.

 

 

2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь

Освоєння земель. На основі результатів аналізу, оцінки земельних угідь і економічних можливостей господарства приймається рішення про доцільність включення до продуктивних земель додаткових ділянок, які мають використовуватися під сільськогосподарські угіддя. Насамперед, це чагарники, які не мають природоохоронного значення, болота, порушені землі (кар'єри, ями тощо), ділянки, які зайняті хуторами, інші площі, які займають шляхи та господарчі двори. Обсяги освоєння нових земель визначаються такими основними чинниками:

• наявність земель, які придатні для сільськогосподарського використання;

• наявність коштів та матеріально-технічних ресурсів для освоєння земель;

• економічної доцільності освоєння.

Землі, що потребують меліорації, можуть включатися для освоєння, якщо меліоративні роботи будуть закінчені в межах розрахункового періоду проекту. Плануються заходи щодо суцільного заліснення сильно змитих земельних ділянок, пісків та інших порушених земель, які непридатні для включення в сільсько­господарський обіг земель.

Трансформація земель. Для забезпечення повного і раціонального використання кожної ділянки земель, створення великих, компактних і зручно розташованих масивів виникає необхідність проведення трансформації угідь, тобто заміна одного виду використання іншим. Обсяги трансформації угідь залежать від природнокліматичних умов, рельєфу, ґрунтів, наявності вкраплених контурів, що потенційно можуть бути включеними в сільськогосподарський обіг.

Трансформація угідь проводиться з метою:

• збільшення площі більш цінних угідь;

• зміни розміщення угідь з урахуванням ґрунтів, рельєфу, попередження ерозійних процесів;

• створення великих масивів однорідного використання, поліпшення або спрямлення границь угідь;

• компактного розміщення проектного масиву необхідної величини.

Критерієм економічної доцільності планової трансформації угідь є збільшення валового виходу продукції та отримання чистого прибутку.

На проектному плані визначають площі ділянок, які трансформуються і обсяги трансформації кожного новоствореного землекористування. Так, наприклад, на плані частину контуру сінокосів або пасовищ запроектовано трансформувати в ріллю для включення цієї ділянки в поле сівозмін. На частині, то трансформується, існуючі умовні знаки сінокосів або пасовищ та межі контурів перекреслюються хрестиком червоного кольору і таким же кольором вказується умовний знак проектного угіддя-рілля (на плані позначають „Р" - проект). Аналогічно позначають трансформацію решти видів угідь. За результатами трансформації окремих видів угідь складається таблиця обсягів трансформації угідь у розрізі кожного новоствореного землекористування (табл. 13)

 

 

2.6.Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок

 

Дається характеристика запроектованих полів і робочих ділянок за ґрунтами, еродованістю, крутістю схилів, механічним складом, конфігурацією, шириною та довжиною полів, вмістом гумусу в ґрунті, кислотністю, і оцінкою земель. Вказуються методи визначення умовної довжини і ширині/ полів. Додасться відповідна таблиця (табл.14)

2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.

В цьому розділі пояснювальної записки слід описати передбачені проектом заходи по збереженню і покращенню навколишнього середовища: захист ґрунтів від водної і вітрової ерозії, створення природоохоронних зон, створення системи захисних лісонасаджень, озеленення населених пунктів, ліквідації наслідків водної та вітрової ерозії, створення умов для культурного відпочинку трудящих.

Заходи по відродженні родючості земель

Висока ефективність внесення добрив забезпечується тільки при умові застосування їх в обґрунтованій системі з урахуванням конкретних ґрунтових і кліматичних умов, особливостей живлення окремих культур і чергування їх в сівозмінах, агротехніці, властивостей і інших факторів.

Система внесення добрив розробляється і здійснюється в тісному взаємозв'язку з усім комплексом агротехнічних прийомів по вирощуванню сільськогосподарської продукції

Для правильного диференційованого застосування добрив важливе значення має грунтово-агрохімічне обстеження з метою визначення реакції ґрунту і вмісту в ньому рухливих форм поживних речовин, у тому числі мікроелементів.

Річна норма добрив може вноситися в різні терміни і різними способами. Терміни і прийоми внесення добрив повинні забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом усієї вегетації і одержання високих врожаїв. Розрізняють три способи внесення добрив: допосівне (або основне), припосівне (у рядки, гнізда, лунки) і післяпосівне (або підживлення в період вегетації).

При виборі добрив, норм їх внесення, проводиться детальний аналіз агрохімічних показників, ґрунтового покриву.

Керуючись опосередкованими показниками вмісту гумусу, доступних поживних речовин, параметри яких визначено за результатами аналізу, вважаємо, що як основне добриво до посіву необхідно вносити гній (і інші органічні добрива) і велику частину загальної норми застосовуваних під дану культуру мінеральних добрив. Ціль основного добрива - забезпечити живлення рослин протягом усього періоду вегетації. До посіву добрива вносять розкидним способом за допомогою тукових сівалок (мінеральні добрива, вапно), гноєрозкидачів (органічні добрива) і інших машин.

Перспективним способом застосування добрив до посіву, особливо суперфосфату, є рядкове, локальне внесення. При локальному розміщенні фосфор суперфосфату менше закріплюється в ґрунті і його засвоєння рослинами підвищується.

Гній - найважливіше органічне добриво. У його складі знаходяться всі основні поживні речовини, необхідні рослинам, тому його називають повним добривом.

Напівперепрілий підстилковий гній завдяки великому зміст) органічної речовини впливає на фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту При систематичному його внесенні збільшується вміст гумусу і загального азоту в ґрунті, знижується обмінна і гідролітична кислотність, зменшується вміст у ґрунті рухливих форм алюмінію і марганцю. Піщані і супіщані ґрунти стають більш зв'язаними, підвищується їхня поглинальна здатність і буферність, що сприяє збереженню в них вологи і поживних речовин. Глинисті ґрунти під дією гною стають більш пухкими, легше піддаються обробці, робляться більш проникними для води і повітря.

При систематичному внесенні гною не тільки знижується кислотність ґрунту, але і поліпшується живлення рослин кальцієм, магнієм, сіркою і мікроелементами Важливе значення має також вуглекислота, яка виділяється при розкладанні гною.

З гноєм у ґрунт вноситься величезна кількість мікроорганізмів. Органічна речовина гною - доступне джерело живлення і енергетичний матеріал для життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Тому при внесенні гною підсилюються мікробіологічна діяльність ґрунту і мобілізація запасів поживних речовин, що містяться в ній.

У гної містяться всі елементи живлення, необхідні рослинам. Наявність окремих поживних речовин гною різна і залежить від його якості, а також від грунтово-кліматичних умові. Віт напівперепрілого гною міститься 4-5 кг азоту. 2-2,5 кг фосфору і 5-7 кг калію.

Найкраще вносити гній з осені під зяблеву оранку, до того ж разом з мінеральними добривами. При цьому дія гною і мінеральних добрив помітно зростає.

Пояснюється це тим, що при спільному внесенні створюються більш сприятливі умови живлення рослин, чим при роздільному внесенні. За рахунок мінеральних добрив забезпечується живлення рослин у перший період вегетації, а гній, поступово розкладаючись в ґрунті, забезпечує рослини поживними речовинами в найбільших потребах.

Основне фосфорно-калійне добриво необхідно вносити восени і заробляти під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива попадають у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса діяльних коренів.

Для кращого забезпечення живлення рослин у початковий період росту поряд з основним внесенням необхідно вносити невеликі дози добрив одночасно 5 посівом у рядки.

Велике значення має внесення в рядки гранульованого суперфосфату, тому що в початковий період росту рослини особливо чуттєві до недостатнього вмісту фосфору. Суперфосфат вноситься звичайними зерновими сівалками в суміші з насіннями.

Підживлення в період вегетації застосовують на додаток до основного внесення добрив з метою посилення живлення рослин у періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Високоефективне ранньовесняне підживлення азотними добривами, що є обов'язковим прийомом меліорації. У підживлення добрива вносять поверхнево.

 

2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.

 

Описується метод порівняння варіантів розрахунку економічної ефективності на час складання проекту і за прийнятими проектними рішеннями з урахуванням затрат на реалізацію запроектованих рішень і отримання додаткового чистого прибутку внаслідок господарської діяльності за проектом Наводяться розрахунки щорічних витрат виробництва, величини капіталовкладень, вартості додаткової валової продукції, додаткові витрати виробництво і таблицях.

 

Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.

Заключним етапом розробки проекту внутрішньогосподарського землеустрою являється перенесення проекту в натуру. Воно повинно проводитись з тією ж точністю , з якою проводилась зйомка і проектування, тобто 0,1 га.

Для перенесення розробленого проекту проводяться підготовчі роботи, які включають в себе визначення способів перенесення та геодезичних даних для перенесення.

При розробці матеріалів перенесення слід мати на увазі, що обирати слід такі способи, які забезпечать необхідну точність перенесення і при яких забезпечується мінімальна витрата часу і засобів. Як відомо , існують такі способи : промірів (мірною стрічкою),кутомірний (теодолітом і мірною стрічкою) і графічний (мензулою).

Так як спосіб промірів являється найпростішим, то слід старатись готувати геодезичні дані для перенесення якраз цим способом. Дані для застосування цього способу беруть графічно з плану (проміри від твердих точок).

Якщо ж місцевість закрита, чи точки ситуації не можуть служити надійною опорою, а також коли неможливо провести провішування ліній , застосовується кутомірний спосіб. При цьому геодезичні дані для перенесення визначають шляхом рішення оберненої геодезичної задачі по замкнутому чи розімкнутому теодолітному ходу. Вихідні дані для такого ходу беруть з каталогу координат чи графічно з плану. При цьому визначають румби, внутрішні кути і міри ліній.

Студент в своєму проекті повинен визначити способи перенесення в кожній частині проекту.

Після визначення геодезичних даних складається на копії плану робоче креслення для перенесення. На ньому показуються : існуюча ситуація чорною тушшю, червоної туші - проектні елементи, маршрути руху при перенесенні, геодезичні дані, місця постановки віх та місця постановки межових стовпів (колами).

В пояснювальній записці (2 сторінки) до цього розділу необхідно описати суть перенесення проекту в натуру, вимоги до перенесення проекту.

Слід також вказати способи перенесення та умови їх застосування в своєму проекті.

Після цього вказати , які способи будуть застосовані при перенесенні в натуру даного курсового проекту, як будуть визначені геодезичні дані.

Окремо слід описати порядок складання робочого креслення.

 

Техніка безпеки

При роботі на сільськогосподарських машинах . з препаратами захисту рослин та з мінеральними добривами повинні строго дотримуватися правила техніки безпеки й охорони праці.

До роботи на сільськогосподарських машинах допускаються тільки особи які мають посвідчення на право роботи на даних машинах. При роботі на сільськогосподарських машинах виконуються всі правила техніки безпеки і охорони праці які передбачені інструкціями по проведенню робіт з кожним механізмом. До роботи з добривами та препаратами захисту рослин допускаються особи віком не менше 18 років. Усі працівники (комірники, механізатори, вантажники й ін.) перед початком роботи з добривами та препаратами захисту рослин повинні пройти інструктаж з техніки безпеки й охороні праці. При роботі з добривами на складі і поза складом усі працюючі повинні надягти спецодяг, що рекомендується для даного виду роботи, і запобіжні пристосування: комбінезон, рукавиці, окуляри, респіратори. Не можна зберігати аміачну селітру навалом поза складом і разом з пальними речовинами (торфом, соломою, нафтопродуктами й ін.). У складі, де зберігають аміачну селітру, не можна курити, користуватися відкритим вогнем і обігрівальними приладами. При пожежі варто гасити вогонь тільки водою. При гасінні пожежі необхідно користуватися протигазом, щоб уникнути отруєння окислами азоту, що виділяються.

При важкому отруєнні аміаком потерпілогого виносять на свіже повітря і викликають лікаря. У випадку припинення подиху необхідно зробити йому штучне дихання. При внесенні добрив не можна знаходитися поблизу розкидають робочих органів машини, а при роботі дискових розкидачів — ближче 50—80 м від них. Завантаження машин насінням та добривами можна проводити тільки при повній їхній зупинці. Усі приводи машини повинні бути закриті щитами. Змащення і регулювання робочих органів варто проводити тільки при повній зупинці машини і виключеному двигуні трактора. Не можна знаходитися між

трактором і машиною при транспортуванні і внесенні добрив. Швидкість руху машин при внесенні добрив не повинна бути вище встановленої технічними умовами. У транспорті з мінеральними добривами забороняється перевезення людей, харчових продуктів, питної води і предметів домашнього побуту. При безперервній роботі з добривами рекомендується робити 5-хвилинні перерви через щопівгодини роботи в респіраторі.

По закінченні роботи варто прийняти душ або ретельно вимитися з милом. На місці роботи постійно належні бути запас чистої води й аптечка.

При влученні добрив в очі варто промити їхньою великою кількістю чистої води і потім звернутися в медпункт, а при опіку промити вражені місця сильним струменем води, обробити 5%- ним розчином спирту і накласти марлеву пов'язку.

Строге дотримання правил техніки безпеки і необхідних санітарних правил є неодмінною умовою правильної організації праці при роботі з мінеральними добривами.

Висновок

У висновку слід показати необхідність, яка виникла в розробці нового проекту внутрігосподарського землеустрою. Що дасть даний проект господарству, що зміниться в кращу сторону. Особливу увагу звернути на впровадження сівозмін, що вкрай важливо в нинішній час.

Курсовий проект розробляється студентом самостійно по індивідуальному завданню. Керівництво цією роботою здійснюється викладачем за рахунок часу, відведеного на курсове проектування. Крім цього, для консультацій, перевірки виконаної роботи та перевірки пояснювальної записки використовується по чотири академічні години на кожного студента.

Розроблений проект внутрішньогосподарського землеустрою повинен бути після перевірки пред'явлений комісії, створеній навчальною частиною.

 

ЗАВДАННЯ

на виконання курсового проекту

студента____курсу ___ групи спеціальність ____________

Дисципліна: землевпорядне проектування

ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПО­ДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

_____________________сільської ради, _______________ району,

________________________________________________ області

 

Зміст курсового проекту

Вступ.

Розділ 1. Землевпорядні вишукування для складання проекту організації території.

1.1. Загальні відомості про землекористування.

1.2. Природні умови землекористувань.

1.3. Аналіз існуючого використання земель.

1.4. Побудова плану меж території сільськогосподарського підприємства в масштабі 1:10000.

1.4.1. Складання каталогу координат.

1.5. Вирахування площ за координатами.

1.5.1. Вирахування площ за координатами.

1.5.2. Вирахування площ контурів угідь.

1.6. Складання експлікації земель за угіддями та землекористу­вачами в межах плану.

1.7. Складання і призначення картограми крутості схилів.

1.8. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів.

1.9. Складання і призначення картограми екологічної придатно­сті земель.

Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань.

2.1. Організація раціональної системи використання угідь.

2.2.Організація вгідь і системи сівозмін.

2.3.Влаштування території сівозмін.

2.4.Влаштування території природних кормових угідь.

2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь.

2.6. Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок.

2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.

2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.

Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.

Техніка безпеки

Висновки.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...