Главная Обратная связь

Дисциплины:






Загальні положення про купівлю-продаж 5 страница




У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань: кількість продукції, незданої виробником у встановлений договором строк, повинна бути здана в інші строки, які погоджуються сторона­ми і зараховуються у період їх фактичної здачі. Винятком є такі види продукції, виробництво яких має сезонний характер і поновлення не­зданої їх кількості неможливе. Штраф за нездачу виробником про­дукції обчислюється, виходячи лише з вартості продукції, незданої у попередньому періоді.

З виробника не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупівель або за домовленістю сторін у догово­рі встановлені санкції за таке порушення. Заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед одержувачем (споживачем), як сто­рона у договорі поставки, але він може бути звільнений від відпо­відальності у випадку, коли виробник, не пред'явивши продукцію за­готівельникові для приймання, відвантажив її одержувачеві.

Заготівельник відповідає за невиконання зобов'язання з прийман­ня продукції. Він сплачує виробникові неустойку в такому самому розмірі, в якому виробник відповідає за несвоєчасну здачу продукції.

Майнова відповідальність сторін за порушення умов договору контрактації будується на принципі вини, яка презюмується (стат­ті 614, 617 ЦК).

Сторона у договорі контрактації, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення ста­лося внаслідок випадку або непереборної сили, до котрої відносять стихійні лиха чи інші несприятливі умови виробництва сільгосппро­дукції. Питання стосовно того, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що застосовуються при страхуванні майна сільгоспвиробника. До інших несприятливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність ви­ни виробника, зокрема масове інфекційне захворювання тварин. До­казами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки Дер­жавної інспекції із заготівель та якості продукції, довідки ветеринар­ної служби, довідки метеослужби, акти страхової компанії тощо.

§ 5. Договір постачання енергетичними та інтими ресурсами через приєднану мережу

. Людина з самих «перших днів» свого існування й формування дея-.кої подоби суспільства мала потребу в споживанні природних ресур­сів («дарунків природи») у найрізноманітніших їх формах. Потреба у теплі й світлі задовольнялася за допомогою придбання і наступного використання різних речей, підданих горінню - пальних матеріалів. Інтенсивний розвиток промисловості, початий у Європі в XVIII-XIX ст., що одержав виразну назву «промислової революції», поси­лення процесу урбанізації європейських і північноамериканських




144


Розділ ЇХ


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ 145


 


держав зажадало від науки і техніки вирішення спектра проблем, по­в'язаних з дефіцитом і дорожнечею традиційних у ту епоху джерел енергії, необхідністю забезпечення безперебійного постачання про­мисловості і населення спочатку тепловою, а потім і електричною енергією, газом. Науково-технічний геній Людини блискуче справив­ся з поставленим завданням, у результаті чого практично неможливо представити нормальний розвиток світової економіки, і економіки України у тому числі, без галузі, що вже стала органічною її части­ною - енергетики. Життя сучасної, «мінімально цивілізованої» люди­ни, вже немислимо без електричних і електронних предметів та при­строїв, що забезпечують комфортні умови її проживання у найріз­номанітніших кліматичних зонах, задоволення побутових потреб, до­ступ до систем комунікації й інформації. Послідовний і ритмічний розвиток промисловості та сфери обслуговування у даний час також неуявний без ефективного і безупинного енерго- і газопостачання, значення яких надзвичайно велике вже не тільки для нормальної жит­тєдіяльності населення окремих держав, а й регіонів та континентів. Непрямим підтвердженням викладеної вище тези є укладення 17 грудня 1991 р. у Гаазі Європейської енергетичної хартії (далі -Хартія). Прийняття зазначеного міжнародно-правового договору об­умовлено усвідомленням того, що розширення енергетичного співро­бітництва між країнами-учасницями Хартії (однією з яких є і Украї­на) є необхідною умовою економічного прогресу та - в більш шир­шому плані - соціального розвитку і підвищення якості життя грома­дян та переконанням у першорядній важливості створення ефектив­них енергетичних систем у галузі виробництва, перетворення, транс­портування, розподілу і використання енергії в інтересах надійності енергопостачання й охорони навколишнього середовища, забезпечу­ючи тим самим енергетичну та екологічну безпеку держав, що приєд­нались до Хартії. З метою формування відповідного правового про­стору і сприяння довгостроковому співробітництву в галузі енергети­ки на основі взаємодоповнюваності і взаємної вигоди, відповідно до цілей і принципів Хартії у Лісабоні 17 грудня 1994 р. укладений До­говір до названої Хартії.

Поняття та види договору постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу. Порівняння з іншими договорами. Зі створенням відповідних технічних пристроїв, що за­безпечують виробництво, безупинне транспортування і споживання енергії й енергоносіїв, з'явилася можливість залучити їх до економіч­ного обігу як товар. В свою чергу повсюдне використання електрич­ної і теплової енергії, газу, нафти викликало до життя необхідність здійснення регламентації відносин із забезпечення енергією й інши­ми ресурсами через приєднану мережу. Вказану функцію виконує до­говір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєд­нану мережу.


Необхідно зазначити, що у ЦК УРСР 1963 р. були відсутні норми, присвячені договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а дуже поширені і складні правовідносини, пов'язані з подачею і споживанням енергетичних й інших ресурсів, у яких беруть участь практично всі суб'єкти цивільного права, регулю­валися підзаконними нормативно-правовими актами. У новому ЦК відзначена вище прогалина усунута. Норми, присвячені договору по­стачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мере­жу, зосереджені в § 5 глави 54 книги 5 ЦК. У частині, що не супере­чить ЦК, діють спеціальні нормативно-правові акти1, а з огляду на те, що на ринку постачання окремих видів ресурсів функціонують при­родні монополії, то слід брати до уваги і деякі локальні правові акти, що прийняті зазначеними суб'єктами цивільного права2.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'я­зується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енерге­тичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (або-

1 Див. напр.: Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р.
№ 575/97-ВР (із змінами і доп., внесеними законами України від 8 червня 2000 р.
№ 1812-Ш, від 22 червня 2000 р. № 1821-Ш, від 10 січня 2002 р. № 2921-Ш; додатково
див. рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 р. № З-рп/2002); Закон
України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 р. № 74/94 ВР (із змінами і доп., вне­
сеними Законом України від 30 червня 1999 p. № 783-XTV); Правила користування
електричною енергією для населення, затв. постановою Кабінету Мшістрів України від
26 липня 1999 р. № 1357 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 1607 від
26 жовтня 2000 p., № 1275 від 26 вересня 2001 p.); Правила користування електричною
енергією, затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики Укра­
їни (далі - НКРЕ) від 31 липня 1996 р. № 28 (із змінами, внесеними згідно з постановами
Нацкомелектроенергетики № 1196 від 14 вересня 1999 p., № 998 від 22 вересня 2000 p.,
№ 1072 від 18 жовтня 2000 p., № 393 від 20 квітня 2001 p., № 983 від 27 вересня 2001 та
постановами НКРЕ № 280 від 25 березня 2002 p., № 928 від 22 серпня 2002 p., № 1305
від 11 грудня 2003 p.); Положення про порядок реалізації електричної і теплової енергії,
виробленої з давальницького палива, затв. постановою НКРЕ № 1212 від 16 вересня
1999 p.; Правила надання населенню послуг з газопостачання, затв. постановою Ка­
бінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246 (із змінами, внесеними згідно з
постановою КМУ УІ° 644 від 8 червня 2001 p.); Правила подачі та використання природ­
ного газу в народному, господарстві України, затв. наказом Державного комітету
нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держкомнафтогаз
України) від 1 листопада 1994 р. № 355 (із змінами, внесеними згідно з наказами № 19
від 28 лютого 1995 p., № 115 від 20 вересня 1995 р.,№ 103 від 19 червня 1997 (державну
реєстрацію останнього наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції
України №3/16 від 20 березня 2002 p.); Наказ Міністерства палива та енергетики Украї­
ни та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від
21 січня 2003 р. № 18/12 «Про скасування спільного наказу Міненерго та Держбуду
України «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» від 28 жовтня
1999 р. №307/262.

2 Див. напр: Порядок доступу до газотранспортної системи, затв. наказом націо­
нальної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України» від 26 березня 2001 р.
№ 79; Типовий договір про надання послуг з газопостачання підприємствам комуналь­
ної теплоенергетики, затв. наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18 березня
2002 р.



Розділ EC


ЗОЕОЁ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ


І47


 


нент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дот­римуватись встановленого договором режиму їх використання, а та- кож забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого об­ладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК). Даний договір є консєнсуадьним, двостороннім і оплатним.

У § 5 глави 54 ЦК відсутні норми, що визначають договір поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу як публічний. Проте згідно з ч. З ст. 714 ЦК законом можуть бути пе- редбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, а відповідно до ч. 2 ст. 24 Зако­ну України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. енерго постачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на за-? кріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на ній, в укладенні договору на постачання електрич­ної енергії. Звідси аналіз вказаних вище норм дозволяє стверджувати, що такий різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, як договір постачання електричної енергії, слід відносити до публічних договорів.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами че­рез приєднану мережу потрібно відносити до групи (типу) договорів про передачу речей у власність і розглядати як різновид договору ку-півлі-продажу. Подібний висновок можна зробити в силу наступних аргументів. По-перше, зобов'язання, що породжується аналізованим договором, містить всі ознаки зобов'язання про передачу речей у власність: одна сторона (постачальник) передає за плату іншій сторо­ні (абоненту) товар (енергетичні та інші ресурси). По-друге, норми, нрисвячені досліджуваному договору, містяться у § 5 глави 54 ЦК, що називається «Купівля-продаж». По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресур-(їами через приєднану мережу застосовуються загальні положення вро купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Отже, правило про субсидіарне застосування до відносин з постачання енергетичними та Іншими ресурсами через приєднану мережу загаль­них положень про купівлю-продаж свідчить про однозначну позицію законодавця з даного питання.

Разом з тим договору постачання енергетичними та іншими ресур­сами через приєднану мережу притаманна значна кількість специфік них ознак, наявність яких довгий час служила підставою для дискусії про його правову природу.

Деякі дослідники пропонували відкосити договір постачання електричної енергії (як різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу) до договорів підряд­ного типу, стверджуючи наступне. Оскільки електричну енергію не­можливо кваліфікувати як річ, то при її передачі споживачу поста-


чальник (електростанція) виконує роботу1. Але змісту договору підряду притаманна низка прав і обов'язків, не властивих договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме­режу, і які дозволяють віднести перший до самостійного типу дого­ворів про виконання робіт. До них належать обов'язки підрядника ви­конувати роботи за завданням замовника, іноді зі своїх матеріалів, у встановлений строк, яким кореспондує право замовника у будь-який час перевіряти хід, якість і строки виконання робіт, не втручаючись в діяльність підрядника. Споживач (абонент) укладає договір поста­чання енергетичними та Іншими ресурсами через приєднану мережу з метою одержання від постачальника певного товару - енергетичних чи інших ресурсів. Участь постачальника в їх виробництві (створен­ні, видобутку) споживача не цікавить. Крім того, варто погодитися з С. М. Корнєєвим, який стверджував, що енергія, як продукція відпо­відної галузі промисловості - енергетики, має економічні ознаки то­вару (собівартість, ціна); і саме у цій якості може бути об'єктом ци­вільних правовідносин, у тому числі й права власності2.

В часи, коли у науці, а слідом за нею й у законодавстві договір пос­тачання розглядався як самостійний, відмінний від купівлі-продажу, деякі автори відносили договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу до різновидів договору постачан­ня. Б. М. Сейнароєв стверджував, що договір постачання електро­енергії за характером відносин, які ним опосередковуються, за основ­ними правами і обов'язками сторін не має принципових відмінностей від договору постачання, у зв'язку з чим договір постачання енергії варто відносити до договірного типу постачання'. Однак як у минулу епоху, так і на сучасному етапі розвитку цивілістики, коли адміні­стративно-командна система і планова економіка витиснуті ринкови­ми відносинами, «самостійність» договору постачання викликала сумнів і зазнала критики у науковій літературі. Позиція законодавця, що розмістив норми, присвячені поставці, у § 3 глави 54 «Купівля-продаж» ЦК, з даного питання недвозначна. Необхідно підкреслити також, що для договору постачання енергетичними та іншими ресур­сами через приєднану мережу специфічний об'єкт відносин (енерге­тичні й Інші ресурси) і спосіб подачі та споживання енергетичних та інших ресурсів є одними з найважливіших особливостей, що вплива­ють також на зміст договірних відносин. Подібний об'єкт і спосіб ви­конання договірних обов'язків не властивий зобов'язанням, пород­женим договором постачання. І, нарешті, у спеціальній літературі

' Агарков М. М. Подряд: текст и комментарии к статьям 220-235 Гражданского ко­декса. - М., 1924. - С. 13-14.

2 Корнеее С. Юридическая природа договора энергоснабжения // Закон. - 1995. -
№7.-С. 118.

3 Сейнароєв Б. М. Правовое регулирование снабжения электроэнергией социалис­
тических предприятий и организаций. -М., 1971.-С. 18-19.



Розділ XX


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.. У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ


149


 


наводились істотні і достатні доводи на користь розмежування дого­вору поставки і договору поставки енергетичними та іншими ресур-. сами через приєднану мережу1.

Варто згадати ще про одну точку зору, прихильники котрої зверта­ли увагу на особливості договору постачання енергетичними та Ін­шими ресурсами через приєднану мережу, які, на їх погляд, роблять його якісно відмінним від всіх Інших договорів і дозволяють визнати його самостійним, особливим видом договору в системі договорів цивільного права2. Але і викладений вище погляд на правову природу договору постачання енергетичними та Іншими ресурсами через при­єднану мережу не знайшов широкої підтримки серед вчених, а з ура­хуванням змін, що відбулися в економіці, і розвитку науки цивільно­го права, був підданий аргументованій критиці3.

Найбільше поширення одержала позиція, відповідно до якої дого­вір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, «будучи окремим видом договору купівлі-продажу, нале­жить до нього як вид до роду»4. Зазначеного погляду на аналізований договір дотримується І вітчизняний законодавець, про що було згада­но вище. Подібний висновок також грунтується на значних відмін­ностях договору постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу від інших різновидів договору купівлі-продажу.

По-перше, для укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу необхідна наявність у абонента відповідних технічних засобів, що є технічними передумо­ви укладення договору: а) власна мережа (газопроводи, нафтопрово­ди, теплопроводи, електропроводи тощо), приєднана до мережі по­стачальника; б) прилади обліку споживаних ресурсів, регулююча апаратура, перетворюючі пристрої (трансформаторні підстанції то­що); в) споживаючі установки й агрегати. Постачальник, крім того, вправі давати дозвіл на підключення технічних пристроїв абонента до своєї мережі І регулярно контролювати їх роботу протягом дого­вірних відносин. Постачальник також зобов 'язаний мати технічне устаткування і засоби (приєднану мережу), необхідні для транспор­тування і подачі енергетичних й інших ресурсів абоненту.

! Див. напр.: Корнеев С. М. Договор о снабжении элеистроэнергней между социалис­тическими организациями - М.; Госюриздат, 1956. - С. 96—102; Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга 2: договоры о передаче имущества. - Ы.\ Статут, 2000.-С. 142-144.

2 Див. напр.: Корнеев С. М. Вказ. праця.-С. 105;ШафирА. М. Энерпюснабжение
предприятий: правовые вопросы. - М, 1990. - С. 7.

3 Корнеев С. Юридическая природа договора энергоснабжения. - С. 119; Брагин­
ский М. И., Витрянский В. В.
Договорное право. Книга 2: договоры о передаче иму­
щества.-С. 142-144.

4 Брагинский М. К, Витрянский В. В. Вказ. праця. - С. 144. Див. також: Демидова 3.
Договор энергоснабжения // Закон. - 2001. - № 13. - С. 24-28; Сейнароев Б. М. Договор
энергоснабжения // Вестник ВАС РФ. - 2000. -№ 6-7. - С. 128-141, 116-124; Корне­
ев С.
Юридическая природа договора энергоснабжения. - С. 118-121.


По-друге, аналізований договір, на відміну від інших видів догово­ру купівлі-продажу, не породжує обов'язку абонента прийняти ре­сурси, тобто обумовлену кількість товару. А постачальник, у свою чергу, зобов 'язується постійно подавати товар (ресурси) у мережу таким чином, щоб у абонента була можливість одержувати їх у будь-який час.

По-третє, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу породжує обов'язки абонента, не характерні для інших видів зобов'язань купівлі-продажу, а саме: дотримуватись пе­редбаченого договором режиму використання ресурсів, а також забез­печити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір постачання енергетичними та Іншими ресурсами через приєднану мережу за таким критерієм, як предмет, може бути дифе­ренційований на наступні види: договір постачання електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти, нафтопродуктів, води та ін.

Залежно від суб'єктного складу договору може бути особливо виділений різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, в якому на стороні споживача (абонента) беруть участь фізичні особи, що уклали договір для за­доволення своїх побутових потреб. Специфіка даного договору поля­гає у особливому характері прав і обов'язків сторін і в особливостях формування ціни договору. Слід зазначити, що остання класифі­каційна ознака дозволяє виділити такі різновиди договору постачан­ня електричної енергії,як:

а) договір на перетік електроенергії, за яким один постачальник
(енергосистема) подає електроенергію не споживачу, а іншому пос­
тачальнику (енергосистемі), що зобов'язаний оплатити отримані ре­
сурси. Особливістю даного договору є допущення реверсивної пере­
дачі електроенергії (тобто перетік електроенергії в обох напрямках):
як у бік приймаючої (основний напрямок), так і у сторону переда­
вальної енергосистеми (в окремі періоди, передбачені договором)1;

б) договір на живлення енергосистем від блок-стащій (електро­
станцій, що належать споживачеві, працюють в об'єднаній енерге­
тичній системі України і підпорядковуються її диспетчерському
управлінню)2, відповідно до якого організація, що має блок-станцІю,
зобов'язана відпускати енергосистемі електроенергію у межах мак­
симальної потужності й у кількостях, обумовлених договором, а
енергосистема зобов'язується вибрати передбачену договором кіль­
кість енергії й оплатити ЇЇ3;

в) договір про взаємне резервування електропостачання, за яким
два абоненти (промислових споживача) зобов'язуються забезпечити

1 Сейнароев Б. М. Правовые вопросы договора на снабжение электроэнергией пред­
приятий и организаций.-Алма-Ата, 1975.-С. 8-23.

2 Див. напр.: абз. 7 п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затвердже­
них постановою НКРЕ від 31 липня 1996 р. № 28 {із змінами та доп.),

3 Сейнароев Б. М. Вказ. праця. - С. 24-25.


150


Розділ DC


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ 1S1


 


безперебійне живлення один одного електроенергією у випадку, як­що хто-небудь з них не зможе одержувати її через приєднану мережу від постачальника1.

Елементи договору постачання енергетичними та іншими ре­сурсами через приєднану мережу. Сторонами договору постачан­ня енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу вис­тупають постачальник та абонент (споживач).

Постачальником може бути суб'єкт підприємницької діяльності (як правило - юридична особа2), що здійснює постачання (продаж) енергетичних й інших ресурсів споживачам, який відповідно до пп. 18, 19, 21 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та ст. 13 Закону Украї­ни «Про електроенергетику» повинен мати ліцензію на здійснення даного виду діяльності.

Абонентом (споживачем) за договором можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що володіють відповідними технічними засо­бами для одержання, споживання, обліку і (чи) передачі енергетич­них й інших ресурсів3.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 31 липня 1996 р. № 28 (із змінами та допов­неннями) передбачається можливість участі у відносинах з постачан­ня електроенергії субспоживачів, до яких згідно з абз. 58 п. 1,2, вказа­них Правил відносять «суб'єктів господарської діяльності-спожи-вачів, яким електрична енергія постачається постачальником елек­тричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж яко­го приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності-споживача (субспоживача)». При цьому, відповідно до абз. 14 п. 1.2. і п. 1.5. вказаних вище Правил субспоживач може задовольнити свої потреби в електроенергії, лише уклавши два договори: а) договір по­стачання електроенергії з постачальником, і б) договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного спожи­вача, який визначений як «угода двох сторін (основного споживача і субспоживача), що є документом певної форми, який встановлює' зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача

1 Шафир А. М. Вказ. праця. - С. 10.

2 Слід зазначити, що у переважній частині нормативно-правових актів, які регулю­
ють відносини з постачання енергетичними й іншими ресурсами, при ййзначеы»
постачальника мова йде про організацію, тобто юридичну особу. Однак аналіз зазначе-
них правових актів не дозволяє знайти імперативні заборони укладати досліджувані
договори фізичним особам у статусі постачальника.

3 Більш доклад, про згадані технічні засоби, що с технічними передумовами укла
дення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану
мережу, див. вище.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...