Главная Обратная связь

Дисциплины:






Див. напр.: im. 3.I.-3.4. Правил подачі та використання природного газу в народ­ ному господарстві України.



Див. напр.: пп. 34, 35, абз. 6 п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357; пп. 5.4, 8 Правил користування електричною енергією, затверджених постано­ вою НКРЕ від 31 липня 1996 р. № 28; п. 4 Правил надання населенню послуг з газо­ постачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246; п. 9 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України.


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.. У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ________ 155

Підзаконними нормативно-правовими актами передбачені й інші додаткові обоє 'язки постачальника (наприклад: надавати інформа­цію про послуги, пов'язані з постачанням ресурсів, та про терміни об­межень і відключень,- гарантувати безпечне користування послугами, пов'язаними з постачанням ресурсів; повідомляти споживача про зміни тарифів (цій); проводити планову повірку, ремонт і заміну при­ладів обліку тощо)1.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК споживач (абонент) зобов 'язаний оплачу­вати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбачено­го договором режиму їх використання, а також забезпечити безпеч ну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу не передбачається обов'язок абонента прийняти ресурси. Тому на останнього покладається обов'язок оплатити лише фактично прийнятий товар. Кількість спожитих ресурсів, за загаль­ним правилом, визначається на підставі показань приладів обліку І контролю. Актами цивільного законодавства, як виняток, передба­чається можливість одержання споживачем (в основному абонен­том - фізичною особою, що використовує ресурси для задоволення своїх побутових потреб) енергетичних й інших ресурсів без приладів обліку. В зазначеному випадку розмір плати за прийняті ресурси об­числюється у відповідності із середньомісячною нормою споживан­ня абонентом ресурсів за попередній період (якщо раніше у нього бу­ли прилади обліку) чи на підставі встановлених для всіх абонентів норм споживання ресурсів2.

Порядок і строки оплати отриманих енергетичних й Інших ресур­сів визначаються законодавством та угодою сторін і залежать від ви­ду абонента (споживача). Фізичні особи, що використовують ресурси для задоволення власних побутових потреб, зобов'язані їх оплачува­ти щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну3. При виконанні абонентом аналізова­ного обов'язку беруться до уваги надані йому законодавством пільги з оплати ресурсів і одержувані субсидії4.



Споживач зобов'язаний дотримуватись передбаченого договором режиму використання енергетичних та інших ресурсів. Подібний

1 Див.: п. 3.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання.; п. 38 Прааил ко­
ристування електричного енергією для населення.

2 Див. напр.: пп. 32, 33 Правил користування електричною енергією доля населен­
ня; пп. 9,13 Пра&вд надання населенню послуг з газопостачання.

3 Днв.: п. 20 Правил користування електричною енергією для населення; п. 15 Пра­
вил надання населенню послуг з газопостачання. -гг(

А Вказані публічно-прааові елементи притаманні договорам постачання енергетичні нимита іншими ресурсами через приєднану мережу, що укладаються з фІ особою, яка бажає використовувати ресурси для задоволення побутових потреб.


156


Розділ DC


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ


S7


 


обов'язок не характерний для інших видів договору купІвлі-продажу. Його нормативне закріплення пояснюється специфікою суб'єктного складу і предмета аналізованого договору. Природа товару, яким є ре­сурси, така, що його належна якість залежить не тільки від постачаль­ника, а й від дотримання абонентом режиму їх використання1. У свою чергу, ресурси поставляються споживачу через приєднану мережу, до якої можуть бути приєднані й інші абоненти. Таким чином, порушен­ня споживачем режиму використання ресурсів може стати причиною невиконання постачальником свого обов'язку надати товар (ресурси) встановленої якості й у визначеній кількості іншим абонентам.

Споживач зобов 'язаний забезпечити безпечну експлуатацію енер­гетичного та іншого обладнання, для чого необхідно: підтримувати їх у належному технічному стані; вживати протиаварійних, протипо­жежних заходів та заходів щодо безпечної експлуатації власної ме­режі; узгоджувати з постачальником нові підключення до мережі з метою збільшення споживання енергетичних та інших ресурсів; дот­римуватись правил техніки безпеки при користуванні енергетичним та іншим обладнанням.

Актами цивільного законодавства та договором можуть бути пере­дбачені і додаткові обов'язки абонента (наприклад: забезпечувати збереження приладів обліку та повідомляти постачальника про недо­ліки в їх роботі; раціонально використовувати енергетичні та інші ре­сурси, не допускати неефективного їх використання тощо)2.

Відповідальність за порушення умов договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. В § 5 глави 54 ЦК відсутні правила, що визначають відповідальність сторін за порушення зобов'язання, породженого договором поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Спеціальним законом (Законом України «Про електроенерге­тику») регулюються відносини з постачання лише електроенергії. У інших випадках при порушенні зобов'язань з постачання інших видів ресурсів (крім електроенергії) підлягають застосуванню загальні по-

1 Наприклад, при споживанні абонентом газу понад установлені норми у газопрово­
ді може знизитися тиск; при підключенні до електромережі потужних установок, що
споживають електричну енергію, остання може бути пошкоджена (а при масових подіб­
них порушеннях - можливе зниження частоти електроструму в мережі).

2 Див.: п. 28 Правил надання населенню послуг з газопостачання; п. 42 Правил ко­
ристування електричною енергією для населення; п. б Правил подачі та використання
природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держком-
нафгогазу України від І ішстопада 1994 р. № 355; п. 11.2 Правил користування
електричною енергією.


ложення про підстави й умови відповідальності за порушення ци­вільно-правового зобов'язання1.

Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерву в її подачі, за її не відпуск і за зниження якості ресурсу. Відповідно до чч. 6,7 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»: а) енергопо-стачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у випадку переривання електропостачання з вини енергопо-стачальника (згідно з умовами договору на користування електрич­ною енергією)2; б) у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у дого­ворі на користування електричною енергією, енергопостачальник не­се відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Таким чином, стягненням вказаних вище штрафів, що є виключ­ною неустойкою, відповідальність постачальника електроенергії об­межується, а збитки, які виникають у абонентів у зв'язку з порушен­ням постачальником своїх основних договірних обов'язків, не від­шкодовуються. Аналогічні правила про виключну неустойку закріп­лені й у підзаконних нормативно-правових актах3.

Згідно з чч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. (із змінами І доповненнями): а) споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договір­ну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальни-кам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної ве­личини; б) у разі перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам п'я­тикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною вели­чиною потужності.

Споживачі будь-яких видів ресурсів відповідають за несвоєчасну

1 Більш доклад, про загальні положення, присвячені підставам І умовам відпо­
відальності за порушення цивільно-правового зобов'язання див. главу 34 цього під­
ручника.

2 Згадування у Законі України «Про електроенергетику» про договір користування
електроенергією є результатом прикрого непорозуміння. Замість зазначеного договору
повинно йтися про договір постачання електроенергії. По-перше, як уже зазначалося
вище, договір постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу
є різновидом договору купівлі-продажу і підставою виникнення права власності на ре­
сурси (зокрема, на електроенергію). По-друге, електроенергія належить до споживаних
речей, визначених родовими ознаками, тому вона не може бути предметом зобов'язань
через передачу майна у користування. По-третє, у Законі України «Про електроенерге­
тику» енергопостачальники визначаються як учасники оптового ринку електричної
енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її
споживачам (ст. 1).

3 Диб.: пп. 43-47 Правил користування електричною енергією для населення;
ті. 9.3-9.6 Правил користування електричною енергією.


156


V. '.


РоздЯіІХ


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА УВЛАСНІСТЬ 159


 


оплату поставленого товару в формі пені, розмір якої визначається за згодою сторін1 чи встановлюється у підзаконних нормативно-право­вих актах2. Поряд зі стягненням пені постачальник вправі в однобіч­ному порядку припинити живлення споживача ресурсами до пога­шення заборгованості. Крім зазначеної підстави, припинення подачі енергетичних чи інших ресурсів абоненту, винятково після поперед­нього його повідомлення постачальником, допускається в наступних випадках: а) відсутності персоналу для обслуговування енергоуста­новок споживача; б) зниження показників якості енергетичних та ін­ших ресурсів з вини споживача до величин, які порушують нормаль­не функціонування енергоустановок постачальника та інших спожи­вачів; в) недопущення до засобів обліку та енергоустановок спожива­ча уповноважених посадових осіб державних органів та (або) поста­чальника; г) у разі незадовільного стану енергоустановок споживача, та у інших випадках, передбачених підзаконними нормативно-право­вими актами3.

В. Договір міни

Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК договір мінн (бартеру) - це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін иа інший товар.Частина 5 ст. 715 ЦК передбачає, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

До договору міни застосовуються загальні положення про купів-лю-продаж, поставку, контрактацію або інших договорів, елементи яких містяться у договорі міни (ст. 716 ЦК). Наприклад, ними можуть бути положення про якість товару (статті 673, 678 ЦК), норми гл. 61 ЦК тощо.

1 Див., напр.: п. 16 Типового договору про користування електричною енергією, за­
твердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил
користування електричною енергією для населення» від 26 липня 1999 р. № 1357;
п. 4.2.1 Типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого постано­
вою НКРЕ «Про затвердження Правил користування електричною енергією» від
31лнпня1996р.№28.

2 Наприклад, відповідно до п. 11.3 Правил подачі та використання природного газу
в народному господарстві України, у випадку заборгованості за використаний природ­
ний газ споживачі сплачують газопостачальній організації 0,5 відсотка вартості
використаного газу за кожну добу простроченого платежу. Згідно з п. 7.2. Типового до­
говору про надання послуг з газопостачання підприємствам комунальної теплоенер­
гетики, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18 березня 2002 p.,
за несвоєчасну оплату спожитого газу споживач сплачує на користь постачальника,
крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,2 відсотка від суми простроченого платежу
за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Націо­
нального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

3 Див.: гш. 4-7 Правил надання населенню послуг з газопостачання; пп. 35-36 Пра­
вил користування електричною енергією для населення; п. 9 Правил подачі та вико­
ристання природного газу в народному господарстві України; пп. 8,2-8.5 Правил ко­
ристування електричною енергією.


У законодавстві про підприємництво використовується термін «бартерні угоди». Поняття «бартер» за своїм змістом об'ємніше, ніж поняття «міна». Згідно із Законом України «Про регулювання товаро­обмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяль­ності» від 23 грудня 1998 р.1 бартерна операція у галузі зовнішньо­економічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних опера­цій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) по­ставок передбачені у натуральній формі між суб'єктом зовнішньо­економічної діяльності України та Іноземною юридичною особою. Такий договір передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, неолосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Відповідно «мі­на» означає обмін товару в натурі на інший товар, а бартер, крім речог вого обміну, містить ще й обмін на безгрошовій основі результатами виконаних робіт, послуг тощо.

Не є договором міни обмін: речами з передачею їх тільки у володін­ня; речами з передачею їх лише у користування; товару на послуги про його переробку; товару на відступлення майнового права; вексе­лями, при різній вексельній сумі; житлових приміщень, які особи зай­мають як наймачі; договір при якому здійснюється обмін неякісного товару, придбаного у роздрібній торговельній мережі.

Договір міни є двостороннім, оскільки кожна Із сторін міни має певні зобов'язання на користь іншої І вважається боржником та кре­дитором одночасно. Цей договір консенсуальний, оскільки вважа­ється укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов, та оллатним, бо при передачі товару кожна із сторін має отримати від другої зустрічне надання у вигляді товару. Сторони зобов'язуються передати одна одній відповідний товар, у принципі економічно екві­валентний.

Якщо згідно з договором міни обмінювані товари визнаються та­кими, що мають нерівноцінну вартість, то згідно з ч. З ст. 715 ЦК до­говором можуть встановлюватися доплати за товар більшої вартості, що обмінюється, на товар меншої вартості. Вартість різниці також може бути компенсована виконанням певних робіт, наданням за то­вар меншої вартості відповідних послуг (за згодою сторін).

Предметом договору може бути товар, який є у власності сторони на момент укладання договору. Товаром можуть бути різні рухомі та нерухомі речі, допущені до товарообігу, тобто об'єкти, не вилучені з цивільного обороту, а також інше майно з урахуванням його особли­востей, встановлених законодавством. Такі особливості, передбачені ч.2ст. 192,ст. 193,ч.2ст. 194 ЦК для купівлі-продажу валютних цін­ностей, цінних паперів тощо, поширюються й на міну. Умова догово­ру щодо предмета повинна містити найменування та кількість товару.

1 Відомості Верховної Ради України. - 1999. -- № 5-6. -? Ст. 44.


160


Розділ DC


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ


 


Предметом договору можуть бути робота, послуги, передані в обмін на майно, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності» у бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що ім­портуються, на загальну вартість товарів (робіт, послуг), які експор­туються за цим договором, з обов'язковим вираженням у іноземній валюті. При укладенні бартерних зовнішньоекономічних договорів не допускається доплата грошовими коштами.

Сторонами договору міни можуть бути фізичні та юридичні осо­би. Ці сторони не пойменовані, як, наприклад, продавець і покупець у договорі купівлі-продажу, але кожна з них є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, котрий вона одержує взамін. Кожна із сторін повинна мати право власності або мати інше речове право на майно з правомочністю щодо розпорядження цим майном.

Момент переходу прав власності на товари, що обмінюються, має специфіку. Частиною 4 ст. 715 ЦК визначається, що за договором міни право власності на обмінювані товари переходить до сторін од­ночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлене договором або законом. Це правило відрізняється від загального правила ст. 334 ЦК щодо мо­менту набуття права власності за договором, коли право власності виникає з моменту передачі речі.

Строки у договорі міни. Одномоментності виконання зобов'язань з обміну товарами закон не вимагає — строки їх передачі можуть не збігатися. У такому випадку повинні бути особливо забезпечені інте­реси сторони, яка в силу договору зобов'язана передати товар перша, до того, як отримає товар від другої сторони. Коли строки передачі об­мінюваних товарів не збігаються, до сторони, яка повинна передати товар після передачі товару другою стороною, застосовуються загаль­ні правила про зустрічне виконання зобов'язань згідно ст. 538 ЦК.

У разі ненадання зобов'язаною стороною обумовленого догово­ром виконання зобов'язання або наявності обставин, які з очевидніс­тю свідчать про те, що таке виконання не буде здійснене в установле­ний термін, сторона, на котрій лежить зустрічне виконання, має право призупинити виконання свого зобов'язання або відмовитись від виконання його і вимагати відшкодування збитків. Якщо обумов­лене договором зобов'язання виконано не у повному обсязі, сторона, на якій лежить зустрічне виконання, має право призупинити виконан­ня свого зобов'язання або відмовитися від виконання у частині, що відповідає ненаданому виконанню. Якщо зустрічне зобов'язання ви­конано, незважаючи на ненаданння другою стороною обумовленого договором виконання свого зобов'язання, ця сторона зобов'язана на­дати таке виконання.

У зовнішньоекономічних відносинах строки проведення бартер-


них операцій відіграють значну роль, внаслідок чого вони більш де­тально регулюються відповідним законодавством. Так, товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на мит­ну територію України у строки, зазначені у договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, які фактич­но експортовані за бартерним договором. Суб'єкти зовнішньоеконо­мічної діяльності України, які здійснили експорт або Імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує вико­нання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним до­говором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються чи експортуються за даним договором роботи або послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). У разі перевищення встановлених ст. 2 Закону України «Про регулю­вання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоеко­номічної діяльності» строків ввезення на митну територію України товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бар­терними договорами суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які є стороною відповідного бартерного договору, Міністерством еконо­міки та з питань європейської Інтеграції видається разовий Індивіду­альний дозвіл1. У разі порушення строків проведення товарообмін­них (бартерних) операцій ст. 4 зазначеного вище Закону передбачена відповідальність.

Форма договору. В § 6 глави 54 ЦК не міститься вимог до форми договору міни. Згідно зі ст. 716 та ст. 657 ЦК при міні речами, хоча б одна з яких є нерухомістю, договір укладається у письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідченим та підлягає державній реє­страції. Інші договори мають укладатись у простій письмовій формі. В усній формі можуть бути укладені договори відповідно до чч. 1,2 СТ.206ЦК.

Змістом договору міни, як й інших зобов'язань, є права та обо­в'язки його учасників. Обов'язкам однієї сторони договору міни від­повідають права другої сторони. Частіше за все вони тотожні. Якщо з договору не випливає інше, то товари, які належать обміну, вважа­ються рівноцінними.

До основних прав та обов'язків сторін належить обов'язок щодо передачі товару, котра, як вже вказувалося, відбувається одночасно, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. При передачі товару лише однією стороною або якщо право власності переходить до по­купця раніше від передання товару, та сторона, яка отримала товар, повинна його зберігати. Правові наслідки невиконання обов'язку пе-

1 Постанова КМУ від 13 серпня 1999 р. № 1489 «Про Порядок видачі разового інди­відуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (вико­нання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами» (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 16 листопада 2001 р.№ 1493).

О «Цивільне право України, т. 2


Розділ IX


ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ 163


 


редати товар та інші документи, що належать до нього, передбачаю­ться статтями 666, 620 ЦК, а передання товару належної якості -ст. 678 ЦК. Разом з цим спірним є питання щодо сумірності зменшен­ня ціни на товар неналежної якості та передачі додаткового товару в обсязі, відповідному сумі, на яку зменшена його вартість. Можна вва­жати, що це суперечить суті договору міни. У такій ситуації сторони договору міни вправі на свій розсуд вимагати від контрагента безоп­латного усунення недоліків або заміни товару за наявності суттєвих порушень якості чи перерахування збитків при відмові контрагента від виконання договору міни та передачі товару.

Якщо обмінювані товари визнані нерівноцінними, виникає необхід­ність оплати різниці у вартості. Цей обов'язок лежить на стороні, яка от­римує товар меншої вартості. Однак і у цьому випадку контрагенти вправі домовитись про інший порядок, ніж встановлений законом.

Обов'язками контрагентів за договором міни є передача товарів, не-обтяжених правами третіх осіб на них. При вилученні за рішенням суду товару в сторони, яка отримала його за договором міни, на користь третьої особи на підставах, що виникли до укладення договору, друга сторона має відшкодувати заподіяні цим збитки попередній стороні (ст. 661 ЦК), яка також має право повернення свого майна, отриманого контрагентом за договором міни.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...