Главная Обратная связь

Дисциплины:






ІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ В ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ



ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: «Організація та технологія продажу:

- (яєць та яєчних продуктів);

- (ювелірних виробів)».

 

Виконала

Учениця гр. ППТПНТ № 2

 

Консультанти:

 

Викладач – Попова Ж.Є.

 

М. Маріуполь - 2013

 

Зміст роботи:

Вступ…………………………………………………………………………3-8

І. Організація та технологія продажу яєць та яєчних продуктів…..…....9-24

1. Сировина та особливості виробництва………………………….9-11. Характеристика асортименту……………………………………………..12-14

3. Вимоги щодо якості………………………………………………15-16

4. Упакування та маркування………………………………………17

5. Приймання та підготовка до продажу…………………………..18-19

6. Продаж…………………………………………………………….20-21

7. Зберігання товарів………………………………………………..22-24

ІІ. Організація та технологія продажу ювелірних виробів:…………….25-51

1. Характеристика асортименту………………………………..25-32

2. Приймання, організація, зберігання та підготовка до продажу………………………………………………………………33-35

3. Розміщення та викладка……………………………………...36-39

4. Продаж………………………………………………………...40-45

ІІІ. Охорона праці в торгівельних підприємствах……………………….46-51

Висновки……………………………………………………………………52-54

Використана література…………………………………………………….54-58

 

 

ВСТУП

Тема даної дипломної роботи організація та продаж продовольчих та непродовольчих товарів, а саме яйця та яєчні продукти та ювелірні вироби.

Актуальність даного дослідження не викликає сумнівів, тому що обидві групи товарів на сьогоднішній день є дуже популярними.

Отже, організація та технологія продажу яєць та яєчних продуктів і ювелірних виробів дуже складний та багатогранний процес, який потребує детального дослідження.

Розглянемо аспекти, які підкреслюють актуальність даної теми:

Що стосується яєць та яєчних продуктів: сьогодні яйця та яєчні продукти є одним з найбільш популярних і рентабельних продовольчих товарів, адже це саме той продукт, який додає неповторний смак багатьом блюдам, а також є складовою багатьох блюд.

У кулінарії та кондитерському мистецтві майже завжди використовуються курячі яйця, хоча яйця індиків, гусаків, качок, цесарок, перепелів і чайок теж їстівні. Перепелині яйця можна подавати як гарнір до багатьох гарячих і холодних страв, а також використовувати в ролі основної страви.

Крім того, яйця містять більшість відомих поживних речовин і є низкокалорийным продуктом. У яйцях міститься повноцінний і легкозасвоюваний набір білків, тому вони є ще дуже корисним продуктом харчування.

Слід зазначити, що яйця – це продукт, який потребує багато уваги. Адже вони є товаром, який швидко псується та потребує детального упакування, маркування, перевезення, тощо.



Саме з цих причин, на мою думку, аналіз організації та технології продажу яєць та яєчних продуктів є дуже актуальною темою сьогодення.

Що стосується ювелірних виробів:

Люди всіх народів споконвіку прагнули до краси, тому саме ювелірні вироби на сьогодняшній день є одним з найрентабельніших непродовольчих товарів.

Оскільки в Україну ювелірні вироби різних країн почали імпортувати нещодавно, а тим паче почали виробляти в межах нашої країни – ринок збиту розвивається дуже стрімко.

Ювелірні вироби – це вид товару, який користується популярністю в усіх країнах миру. Продаж ювелірних виробів в нашій країні дуже рентабельний, але продаж цих товарів неможливий без спеціального дозволу, тобто - ліцензії.

Тепер розглянемо той самий основний чинник продажу тих чи інших товарів – товарознавство.

Товарознавство - це комплексна наукова дисципліна, яка включає системи наукових знань, методів та практичних заходів, спрямованих на формування та розвиток асортименту таякості товарів з метою максимального задоволення потреб.

Предметом товарознавства - є споживні вартості товарів. Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, оскільки володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням в його сфері застосування.

Мета товарознавства - вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживну вартість, а також їх змін на всіх етапах рухи товару.

До завдань товарознавства як науки і учбової дисципліни відносяться:

- чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості;

- встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи;

- систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

- вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій;

- управління асортиментом організацій та інше.

Отже, торгівля належить до сфери обслуговування і здійснює зв'язок між виробництвом і споживачем, вона завершує процес руху товару, забезпечуючи перехід його у власність споживача.

Слід зазначити, ще такий об’єкт вивчення, як охорона праці в торгівлі. Цьому питанню писвячена низка нормативно правових актів України, що регулюють відносини в сфері охорони праці.

Зазначемо, що охорона праці в торгівлі – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, основ фізіології гігієни праці виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активною позицією щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників щодо результатів діяльності торговельних підприємств.

Закон України „ Про охорону праці ” вимагає: щоб усі працівники при прийомі на роботуьпроходами інструктаж і перевірку знань з охорони праці. Після навчання проводиться перевірки знань оформлюється протокол і видається посвідчення. Особам, які отримали незадовільні оцінки протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань. Якщо наступна перевірка також виявить незадовільний результат вирішується питання про працевлаштування працівника на інше робоче місце.

Працівники які не працювали за спеціальністю понад один рік проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи. Допуск до самостійної роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу. За характером і часом інструктажі охорони праці поділяють на вступні, первинні, повторні, позапланові і цільові.

 

Отже, ми розглянули основні ключові завдання дипломної роботи, які будемо освітлювати відповідно до плану роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми. Під час дослідження даної дипломної роботи використовувалась наступна література:

- А.А. Попов – 5-е видання Торгівельне право, м.Харків, 2007. – 288ст.

- Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами здорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння-Затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року N 460 - Яворський А.Ф. Ювелірні вироби України – К., ЮІ, 2004, с.568

- Інтернет статті під редакцією Базуліної -31 ст.

Незважаючи на окремі вагомі наукові праці, присвяченні питанням роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, ступінь вивченості проблематики даної дипломної роботи в Україні можна оцінити як недостатній, що актуалізує значення її аналізу.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та непродовольчих (ювелірні вироби) товарів на сьогодення.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання роботи:

- Проаналізувати розвиток організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та не продовольчих (ювелірні вироби) товарів

- Визначити структуру і порядок організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та не продовольчих (ювелірні вироби) товарів

- Проаналізувати низку нормативно-правових актів, що регулюють організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та непродовольчих (ювелірні вироби) товарів

- Розглянути таки особливості продажу товарів, як сировина, асортимент, упакування та маркування, приймання та зберігання товарів.

Методи дослідження. Методологія даного дослідження базується на творчому поєднанні структурно функціонального та системного підходів, які дали змогу комплексно та всебічно дослідити організацію та продаж продовольчих (яйця та яєчні продукти) та не продовольчих (ювелірні вироби) товарів.

У дипломній роботі використано низку загально – наукових та спеціальних правових методів. В основу покладено ключові засади структурно функціонального аналізу. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, використано метод системного дослідження при вивченні основних етапів. Проблемно – історичний метод був використаний при дослідженні розвитку відносин у правовій сфері відносно організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та не продовольчих (ювелірні вироби) товарів. При дослідженні окремих аспектів були застосовані спеціально наукові методи, такі як: порівняльний, метод контент-аналізу, статистичний, прогностичний, метод аналізу та синтезу, та комплексний підхід до рішення проблем.

Практичне значення отриманих результатів. На сьогоднішній день, тема мого дослідження є досить актуальною проблематикою не тільки в українській науці, а й в світовій. Саме тому, це дослідження має теоретичне значення. Матеріал даної роботи можна використовувати для навчального процесу з деяких дисциплін, подальшого наукового доопрацювання при написанні наукової роботи та інше. Що стосується ступеня готовності, то на мій погляд в даній роботі в повній мірі освітлені ключові аспекти організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та не продовольчих (ювелірні вироби) товарів.

Наукова новизна даної дипломної роботи зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв’язання. В дипломному дослідженні в вітчизняній науковій літературі та нормативно правових актах, що регулюють відносини в сфері організації та продажу продовольчих (яйця та яєчні продукти) та непродовольчих (ювелірні вироби) товарів проведено глибокий системний аналіз. Саме тому, тема дипломної роботи є не досить розвиненою, що обумовлює її наукову новизну.

Дана дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів висновків та списку використаної літератури.

 

 

І. Організація та технологія продажу яєць та яєчних продуктів:

1. Сировина та особливості виробництва

Яйця здавна були традиційною слов'янською їжею. Вони є символом відродження природи і весни, тому жоден Великдень не обходиться без крашанок та писанок, а Великодні частування завжди починалися із свяченого яйця.

Залежно від виду птиці розрізняють яйця курячі, качині, гусячі, індичі. Яйця водоплавної птиці для приготування страв не використовують, оскільки вони можуть бути джерелом інфекційних захворювань.

Яйце – в основному білковий продукт, дуже високої харчової і біологічної цінності, оскільки у ньому містяться всі поживні речовини, які потрібні для життєдіяльності людини. До складу курячого яйця входять білки (12, 7 %), жири (11,5 %), вуглеводи (0,6-0,7 %), мінеральні речовини (1,0 %), вода (74 %), вітаміни D, Е, каротин, В1, В2 В6, РР, холін. Енергетична цінність 100 г курячих яєць – 157 ккал., або 657 кДж. За поживністю яйце можна прирівняти до 40 г м'яса або 200 г молока.

Яйце куряче складається із шкаралупи (12 %), білка ( 56 %) і жовтка (32 %).

Шкаралупа має пористу структуру, захищає яйце від мікроорганізмів. Вона містить вуглекислий і фосфорно-кислий кальцій, магній та органічні речовини. Поверхня яйця покрита надшкаралупною плівкою.

Під шкаралупою знаходиться щільна підшкаралупна оболонка і білкова оболонка, які захищають яйце від попадання мікрофлори, проте пропускають гази і водяну пару.

На тупому кінці яйця між шкаралупкою і білковою оболонками розміщена повітряна камера. При зберіганні яєць вона збільшується, оскільки всихає вміст яйця.

Білок складається з кількох шарів прозорої тягучої, майже безбарвної маси, яка при збиванні утворює піну. Найщільніший білок розміщений в середині яйця, а найміцніший (градинки) утримує жовток у центрі яйця.

Хімічний склад білка і жовтка неоднаковий. До білкової частини входять білки (10, 8 %), найціннішими з яких є овоальбумін і кональбумін, що містять усі незамінні амінокислоти у співвідношеннях, які наближаються до оптимальних, тому ці білки легко (на 98 %) засвоюються організмом людини. Овоальбумін забезпечує добру розчинність яєчного білка у воді, овоглобулін здатний при збиванні утворювати піну, овомуцин стабілізує піну, лізоцим має бактерицидні властивості, які зникають при старінні яєць. Із вуглеводів (0, 9 %) у білку яйця міститься глюкоза, із мінеральних речовин – натрій, калій, фосфор, магній, кальцій, залізо та ін. Білок бідний на жири (0, 03 %), має вітаміни В1, В2 В6. Енергетична цінність 100 г білка 47 ккал, або 176,8 кДж.

Жовток – найцінніша частина яйця, він багатий на білки (16, 2 %) й жири (32, 6 %), у ньому є вуглеводи (галактоза і глюкоза), мінеральні речовини ті самі, що і в білку яйця, вітаміни D, Е, РР і групи В. Жовтого кольору жовтку надає наявність у ньому каротину, з якого в організмі утворюється вітамін А. Жовток – це густа маса світлих і темних шарів, що чергуються між собою, зверху він вкритий тонкою оболонкою. На поверхні жовтка розміщений зародок.

Яйця містять білок авідин, який зв'язує вітамін Н (біотин), регулює нервоворерлекторну діяльність, утворюючи авідинобіотиновий комплекс. При цьому біотин свою активність. При тепловій обробці цей комплекс розпадається на складові частини. Отож споживання сирих яєць небажане, оскільки може виникнути Н-авітаміноз.

Другий яєчний білок овомукоїд пригнічує дію трипсину (ферменту підшлункової залози), тому сирі яйця не тільки погано засвоюються, а й утруднюють засвоєння інших продуктів. Крім того білки їх частково всмоктуються неперетравленими, а це призводить до алергічних захворювань, особливо у дітей. При тепловій обробці цю антиферментну дію овомукоїд втрачає, а при збиванні яєчних білків вона значно послаблюється.

Білок лізоцим, якому властива антимікробна дія, при недотриманні режиму зберігання може посилити ріст мікроорганізмів, і яйця можуть стати джерелом важких токсикоінфекцій.

Яйця містять багато жиру, який сконцентрований переважно в жовтку у вигляді емульсії. Жир має низьку температуру топлення (34-39 °С) і добре засвоюється організмом людини, оскільки в ньому містяться ненасичені жирні кислоти (олеїнова, архідонова, лінолева та ін.). Крім того у жовтку є велика кількість холестерину (1,6 %), який прискорює атеросклеротичні процеси. Тому кількість страв, які містять яйця у раціоні харчування людей похилого віку, слід обмежувати. Жовток засвоюється на 96 %. Енергетична цінність 100 г жовтка 370 ккал, або 1570 кДж.

 

 

2. Характеристика асортименту

У підприємствах масового харчування для приготування страв використовують курячі яйця і продукти їх переробки: меланж і яєчний порошок.

Яйця курячі харчові залежно від строку зберігання, якості і маси поділяються на дієтичні, які надходять і реалізуються до 7 діб після знесення (масою не менш як 44 г), і столові, що надходять через 7 діб після знесення (масою 44 г і більше).

Столові яйця залежно від способу і строку зберігання поділяють на свіжі, холодильникові і вапновані. До свіжих належать яйця, які зберігалися при температурі від 1 до 2 °С не більш як 30 діб після знесення; холодильникові — це яйця, які зберігалися при температурі від 1 до —2 °С понад 30 діб; вапновані — це ті, що зберігалися у розчині вапна, незалежно від строку зберігання.

Дієтичні яйця залежно від маси, а столові залежно від маси і якості поділяють на І і II категорії. Яйця всіх видів і категорій повинні мати чисту, цілу і міцну шкаралупу, у яєць II категорії (крім дієтичних) допускається незначне забруднення. Якість яєць визначається просвічуванням їх на овоскопі.

Дієтичні яйця мають міцний, ледь помітний жовток, який знаходиться в центрі не переміщається. Білок щільний, просвічується. Повітряна камера нерухома, висотою не більш як 4 мм, маса яйця І категорії — не менш як 54 г, II категорії — не менш як 44 г.

Свіжі, холодильникові і вапновані яйця І категорії мають міцний, малопомітний жовток, допускається незначне відхилення його від центрального положення. Білок щільний, просвічується, у холодильникових і вапнованих допускається недостатньо щільний. Висота повітряної камери у свіжих яєць не більш як 7 мм, у вапнованих і холодильникових — не більше 11 мм. Маса яєць не менше 48 г. У цих самих видів яєць II категорії жовток послаблений, ясновидимий, легко переміщається, білок слабкий, просвічується, допускається водянистий. Висота повітряної камери не більше 13 мм. Маса яйця не менш як 44 г.

На кожному дієтичному яйці має бути штамп, де вказуються число, місяць знесення, вид і категорія.

Яйця, які мають масу менше 43 г, випускають під назвою «дрібне»; доброякісні яйця з забрудненою шкаралупою — під назвою «забруднене». Їх використовують у підприємствах масового харчування.
Залежно від наявності дефектів яйця відносять до харчового неповноцінного (використовують при виробництві кондитерських і булочних виробів) і технічного браку.

До харчових неповноцінних належать яйця, які мають дефекти: тріщини, м'ятий бік, виливка (часткове змішування жовтка з білком), присихання жовтка до шкаралупи, посторонній запах, який легко вивітрюється.

До технічного браку належать: красюк (повне змішування жовтка і білка), кров'яне кільце (на поверхні жовтка при просвічуванні видно кровоносні судини), велика пляма (пляма під шкаралупою загальним розміром більше 1/8 поверхні яйця, яка утворюється колоніями плісняви і бактерій), тумак (при просвічуванні яйце непрозоре, має неприємний запах); міражні яйця (вилучені з інкубатора як незапліднені).

Найціннішими для харчування є дієтичні і свіжі яйця, з яких готують багато смачних і поживних страв. Їх вживають сирими, вареними, смаженими і запеченими, вони входять до складу різноманітних бабок, запіканок, соусів, салатів. Холодильникові і вапнові яйця використовують в основному при виробництві кондитерських і булочних виробів.
Упаковують яйця окремо за видами і категоріями в дерев'яні ящики по 360 або 720 шт., а також у картонну тару. Дієтичні яйця упаковують у коробки по 10 шт.
Зберігають яйця в холодильній камері при температурі 2 °С з 1 травня до 1 вересня протягом 9 днів, з 1 вересня до ЗО квітня — 6 днів.

Яєчний меланж —це суміш яєчних білків і жовтків (без шкаралупи), перемішаних, профільтрованих, пастеризованих, охолоджених і заморожених при температурі —18 °С у металевих банках по 5,8 і 10 кг. Меланж зберігають замороженим при температурі від —9 до —10 °С і відносній вологості повітря 80—85 % до 8 міс.

З меланжу готують страви, що не потребують відокремлення жовтка і білка (пряженю, запіканки, вироби з тіста). Щоб замінити одне яйце масою нетто 40 г, потрібно взяти 40 г меланжу
(1:1).

Яєчний порошок — це висушена суміш білків і жовтків. Зберігають його при кімнатній температурі і відносній вологості повітря 65—75 % протягом 6 міс, а при температурі 2 °С і відносній вологості повітря 60—70 % — 2 роки з дня виготовлення. Використовують яєчний порошок для тих самих страв, що й меланж. Для заміни одного яйця масою нетто 40 г беруть 11,2 г яєчного порошку (1 : 0,28).

 

3. Вимоги щодо якості

Перед використанням яйця обов'язково обробляють. Для цього виділяють окреме приміщення, де встановлюють стіл з овоскопом для перевірки якості і чотири промарковані ванни для санітарної обробки їх.

Яйця, звільнені від упаковки і перевірені на якість овоскопом, укладають у решітчасту корзину або відро з отворами і поміщають у першу ванну, де витримують у теплій воді 10 хвилин, у разі потреби яйця миють волосяними щітками, потім корзину (відро) з яйцями занурюють у другу ванну з 2%-м розчином хлорного вапна на 5 хвилин. У третій ванні яйця витримують в 2%-му розчині кальцинованої солі, у четвертій — ополіскують проточною холодною водою.

Після промивання яйця викладають на лотки або в інший чистий посуд.

Якщо окремого приміщення для обробки яєць у підприємстві немає, яйця обробляють у гарячому цеху. Їх миють у ванні або в посуді, а дуже забруднені протирають сіллю. Сіль використовують тільки столову дрібного помелку (0,25 г солі на 1 яйце).

Меланж розморожують безпосередньо перед використанням у такій кількості, яка потрібна для приготування певних страв, оскільки після розморожування він швидко псується.

Банки з меланжем обмивають і розморожують при кімнатній температурі або у воді з температурою не вище 50 °С, потім їх обтирають, відкривають, меланж ретельно переміщують дерев'яною кописткою, проціджують і негайно використовують.

Яєчний порошок перед використанням просіюють крізь сито і розводять теплою водою або молоком (на 1 кг порошку беруть 3,5 л води), розмішують дерев'яною кописткою і витримують 30 хв для набрякання, потім одразу використовують. Зберігати розведений яєчний порошок не рекомендується, оскільки він швидко псується.

Дуже важливим є той факт, що шкаралупа має бути чистою, правильної форми, міцної і трохи шорсткуватої. Коли яйця розбивають, білок може бути густим. Річ у тім, що при зберіганні білок поступово стає рідким, і вода просочується в жовток. Жовток може бути щільним, круглим і однорідної кольору. При зберіганні яєць жовток втрачає щільність і обезвоживається.

До якості яєчних морожених продуктів пред'являються такі вимоги. Колір в замороженому стані у меланжу темно-помаранчевий, у жовтка палево-жовтий, у білка від білувато-палевого до жовтовато-зеленого. Смак і запах, властиві даному продукту без сторонніх. Консистенція — в замороженому стані тверда. Після дефростації у меланжу — рідка, однорідна, у жовтка — густа, але текуча маса; у білка — рідка.

Смак меланжу, виготовленого з кухонної сіллю, злегка солонуватий, а й у меланжу, виготовленого із цукром, солодкавий, колір яскравіший, консистенція більш рідка, масова частка солі має перевищувати 0,8, а цукру 5%.

До якості яєчного порошку пред'являються такі вимоги. Смак і запах — властиві висушеному яйцю, без сторонніх присмаків і запаху. Колір — від світло-жовтого до яскраво-жовтого, однорідний у всій масі. Структура — порошкообразная, допускаються грудочки, які легко раздавливаються. У яєчному порошку нормується масова частка вологи, жиру, білкових речовин, кислотність і растворимість.

 

 

4. Упакування та маркування

Яйця, що допущені до реалізації, маркують у встановленому порядку:
- дієтичні яйця маркують червоною, а столові - синьою фарбою, яка дозволена Міністерством охорони здоров'я України; штампом круглої форми, діаметром 12 мм, або овальної форми, розміром 15 х 10 мм. На штампі для дієтичних яєць позначають категорію і дату сортування (число та місяць), а для столових - тільки категорію. Висота цифр на штампі дати сортування - 3 мм, а цифр категорії - 5 мм;

- категорії дієтичних та столових яєць позначають: добірна - "Д", перша - "1", друга - "2";

- дрібні яйця позначають етикеткою - "Дрібні".

Маркування яєць повинне бути чітким. Можна не маркувати столові яйця, що заготовляють організації і направляють на промислову переробку (яєчний порошок).

Яйця пакують у ящики з гофрованого картону або полімерні ящики, місткістю 360 штук, з використанням горбкуватих прокладок і в коробки з полімерних або картонних матеріалів по 6-12 штук. На транспортній тарі роблять напис "Обережно, крихке!", "Верх, не кантувати". На ящик приклеюють етикетку, на якій вказують назву підприємства-постачальника, категорію яєць, кількість штук, дату сортування, відповідність вимогам стандарту, прізвище та ініціали сортувальника.

 


 

5. Приймання та підготовка до продажу

Харчові курячі яйця приймають партіями. Партія - будь-яка кількість яєць одного суб'єкта господарювання, однієї категорії (але не більше за один вагон), упакованих в однорідну тару, що одночасно доставляють одним видом транспорту, і оформлених одним документом про якість і ветеринарним свідоцтвом (форма № 2). В одному вагоні допускається наявність яєць однієї категорії, але не більше 5 дат сортування.
При поставці яєць у межах району (області) допускається завіряти печаткою (штампом) служби ветеринарної медицини документ про якість. При прийманні яєць у кожній категорії можливо не більше 6% яєць, які за масою належать до нижчої категорії. . Відхилення від мінімальної маси одного яйця для даної категорії не повинні перевищувати 1 г.

Для перевірки відповідності якості курячих харчових яєць вимогам чинного стандарту від партії яєць роблять вибірку пакувальних одиниць із різних місць і шарів партії (зверху, середини, знизу).
Якщо кількість пакувальних одиниць у партії до 10 включно, то відбирають 1 пакувальну одиницю; від 11 до 50 - 3; від 51 до 100 - 5; від 101 до 1000 - 15.
Якщо яйця не відповідають вимогам чинного стандарту, то прийманню не підлягають.

Відбір яєць для досліджень із пакувальних одиниць

Кількість відібраних пакувальних одиниць, шт. Кількість яєць, які відбирають із кожної прокладки, шт. Загальна кількість відібраних яєць, шт.

При отриманні незадовільних результатів проводять повторно відбір проб і дослідження. Результати повторних досліджень поширюють на всю партію. Пошкоджені одиниці упаковки у вибірку не включають, вони підлягають 100%-му розсортуванню.

Чистоту шкаралупи відібраних яєць визначають візуально, запах вмісту яйця - органолептично. Після проведення досліджень яйця з непошкодженою шкаралупою приєднують до партії.

Не відповідають вимогам чинного стандарту яйця, які мають такі вади:

· мала пляма - яйце з однією або декількома нерухомими плямами під шкаралупою, загальним розміром не більше ніж 1/8 поверхні шкаралупи;
· велика пляма - яйце з наявністю плям під шкаралупою загальним розміром більше за 1/8 поверхні всього яйця;
· красюк - яйце з одноманітним рудуватим забарвленням вмісту;
· тік - яйце з пошкодженою шкаралупою і підшкаралупною оболонкою, що зберігається більше однієї доби, не рахуючи дня знесення;
· кров'яна пляма - яйце з наявністю на поверхні жовтка або білка кров'яних включень, які можна виявити під час овоскопії;
· тумак - яйце із зіпсованим вмістом внаслідок дії пліснявих грибків і гнильних бактерій. При овоскопії яйце не прозоре, вміст його має гнильний запах;
· зелена гниль - яйце з білком зеленого кольору і різким неприємним запахом;
· міражне яйце - яйце, взяте з інкубатора як незапліднене;
· запашисте - яйце зі стороннім запахом;
· виливок - яйце з частковим змішуванням жовтка з білком;
· присушка - яйце з присохлим до шкаралупи жовтком.

 

 

6. Продаж

Перед продажем лотки з яйцями викладають з коробів і відбирають пошкоджені та ті, що не підлягають продажу. Обсяги попереднього фасування яєчного порошку передбачають у межах потреби одного дня реалізації.

Підготовлені до продажу яйця та яєчні продукти викладають на
лотки та подають до торговельного залу на робочі
місця, де розміщують за видами і сортами в охолоджувальних прилавках та шафах з урахуванням товарного сусідства.

Яйця курячі нерозфасовані споживач відбирає самостійно
або за допомогою продавця, який не проводить розрахунки за
готівку.

Продаж яєць на ринках допускається за умов благополуччя місцевості щодо інфекційних захворювань.

При появі в господарствах, птахофабриках та інших підприємствах інфекційних захворювань птиці ветеринарно-санітарну оцінку, закупівлю, вивезення і використання яєць проводять, керуючись чинними інструкціями з боротьби із конкретними захворюваннями.

На ринках дозволено продаж тільки курячих, індичих, перепелиних і яєць цесарок, які визнані ветеринарно-санітарним контролем (ДЛВСЕ) придатними для харчових цілей і які виходять із місцевості, благополучної щодо інфекційних захворювань птиці.

Заборонено продаж на ринках качиних і гусячих яєць окремими громадянами та підприємствами державної і кооперативної торгівлі.

При реалізації яєць промислового виробництва кожна партія продукції супроводжується ветеринарним свідоцтвом або довідкою.

При надходженні на ринок такої продукції фахівці державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи вивчають супровідні документи, термін реалізації продукції, оглядають партію, проводять органолептичну оцінку та лабораторні дослідження.

У лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи на ринку з кожної партії яєць від птиці, яка утримується на присадибних господарствах, відбирають для органолептичних досліджень, у т.ч. овоскопії, не менше 10 штук.

До продажу допускаються яйця, що пройшли ветеринарно-санітарну експертизу.

 

 

7. Зберігання товарів

 

При зберіганні яєць необхідно створювати такі умови, які виключали б зараження яєць мікроорганізмами і їх розвиток, гальмували діяльність ферментів білка і жовтка, запобігали випаровуванню вологи з яйця і виділенню з нього вуглекислого газу.

Згідно з діючим стандартом, дієтичні яйця зберігають при температурі не вище 20° С і не нижче 0° С; столові — при температурі від 0 до 2° С і відносній вологості повітря — 85—88%. При температурі нижче -2,5° С яйця заморожуються і розтріскуються.

При зберіганні яєць слід підтримувати постійну температуру в приміщенні. Коливання температури зумовлює "термічне дихання яєць", зв'язане з поновленням повітря, зменшенням вмісту в них вуглекислого газу. Воно також збільшує усихання яєць і сприяє проникненню всередину мікроорганізмів.

Ефективним засобом проти мікробіологічного забруднення і висихання є обробка поверхні яєць олією, мінеральними маслами, парафіноканіфольним препаратом, 6%-ним розчином натрієвої солі карбоксиметилцелюлози.

Під час зберігання відбувається ряд процесів, що спричиняють погіршення якості яєць. Із фізичних змін найбільш виражене випаровування вмістимого яйця через пори шкаралупи, внаслідок чого зменшується маса яйця, збільшується висота повітряної камери.

До фізичних змін можна також віднести дифузію води з білка в жовток, який розріджується, збільшується в об'ємі і може розірвати жовткову оболонку.

Біохімічні процеси, що відбуваються під впливом власних ферментів яйця спричиняють руйнування структури волокон овомуцину і розрідження білка. Частина білків розкладається до більш простих сполук з виділенням вуглекислого газу. У зв'язку з виділенням вуглекислого газу частинки білка дегідратують, наступає синерезис. Розщеплюється також і жовток.

Мікробіологічні процеси, що розвиваються в яйцях, призводять до значних змін їх властивостей і є причиною псування яєць. Зараження яйця відбувається після знесення через пори шкаралупи і при заготівлі, перевезенні та зберіганні. В першу чергу псуванню піддаються яйця із забрудненою шкаралупою. Бактерії можуть проникати всередину яйця, всмоктуючись разом з повітрям при зниженні температури і зміні об'єму повітряної камери яйця після знесення. Бактерії виробляють ферменти, які розчиняють підшкаралупну оболонку, і проникають у вмістимо яйця. З їх розвитком утворюються різні вади, названі вище. При розкладанні білків виділяється вуглекислий газ, сірководень, аміди. Відбувається відщеплення аміаку, утворення масляної та інших жирних кислот, які надають продукту гіркуватого смаку. Внаслідок глибоких змін утворюється метан, триптофан розкладається на індол і скатол, які спричиняють різкий неприємний запах яєць.

Розкладанню піддаються також жири, лецитин, вуглеводи. В результаті накопичення газів шкаралупа окремих яєць часто тріскається, внаслідок чого забруднюються і заражаються багато інших.

До продуктів переробки яєць відносять морожені і сухі яєчні продукти, що являють собою вмістимо яйця в цілому або окремо білок і жовток. Ці продукти більш транспортабельні і стійкі при зберіганні, ніж яйця.
Зберігають морожені продукти переробки яєць при температурі — 18° С до 15 міс.

Важливими показниками їх якості є колір, запах, смак і консистенція меланжу, вміст вологи не більше 75%, жиру не менше 10% і білкових речовин не менше 10%, кислотність має бути не вищою 15°, температура всередині продукту -6—10°С. В меланжі не допускаються сліди свинцю, а також патогенні і гнилісні бактерії.
Яєчний порошок повинен мати світло-жовтий колір, порошкоподібну структуру, нормальні, властиві яйцю запах і смак. Розчинність його не може бути нижчою 85%, а вміст вологи не перевищувати 9%.
Яєчний порошок зберігають при температурі до 20° С, відносній вологості повітря не вище 75%. В цих умовах строк зберігання передбачений до 6 міс., а в холодильних умовах і з відносною вологістю повітря 60-70% він може бути продовженим до двох років. Під час зберігання ліпідна фракція яєчного порошку окислюється, погіршується смак і запах продукту, знижується вміст каротиноїдів, вітамінів А, групи В, проходять неферментативні реакції і порошок набуває коричневого відтінку, знижується також його розчинність.

 

ІІ. Організація та технологія продажу ювелірних товарів

1. Характеристика асортименту

 

Ювелірне мистецтво - один з найдавніших і широко розповсюджених видів декоративно - прикладного мистецтва. У ньому знаходить втілення властиве людині прагнення до краси.Ювелірні вироби - це особлива група товарів. Більшість з них мають винятково декоративне значення. По призначенню ювелірні вироби підрозділяються на вироби для прикраси, предмети туалету, предмети прикраси інтер'єра, приналежності для паління, сувеніри. У залежності від застосовуваного матеріалу розрізняють ювелірні вироби з дорогоцінних і недорогоцінних сплавів, каменю, кістки в сполученні з каменями-самоцвітами природного і штучного походження.По характеру виробництва ювелірні вироби поділяють на серійні й одиничні.Асортимент ювелірних виробів можна підрозділити також по видах, конструкції, обробці, комплектності й ін. Вироби для прикраси по характеру використання поділяють на групи: прикраси для голови, для шиї і плаття. Прикраси для голови це насамперед сережки. Виготовляють їх зі сплавів золота, срібла і кольорових металів, найрізноманітніших форм, із вставками з каменів і без них. У сережках застосовуються замки різних конструкцій (гачок з петелькою, гвинт із гайкою, швенза й ін.). Прикраси для шиї і плаття – це - намисто,- ланцюжки,- кольє,- кулони,- медальйони, - брошки й ін.Намисто може складатися з елементів будь-якої форми, нанизаних нанитку або з'єднаних дротовими ланками. Виготовляють їх з різних матеріалів, з різноманітною формою бусин, із замком і без замка. Вони можуть складатися з однієї або декількох ниток. Ланцюжки за формою ланок бувають:- якірні (ланки розташовані у взаємно перпендикулярних площинах),- панцирні (ланки мають форму злегка вигнутого овалу),- кручені, - фантазійні. Ланцюжки використовують як самостійні прикраси, а також для носіння медальйонів, кулонів і кишенькових годинників. Кольє це прикраса на шию, що звичайно має трохи підвісок з ювелірних каменів або дорогоцінних металів, прикріплених частіше в його центральній частині. Кулон звичайно складається з підвісок, ланцюжка, медальйона з підвісками, що відкривається, і ланцюжка. Брошки це найбільш розповсюджений вид прикрасиодягу. Їх виробляють різних форм, розмірів, конструкцій. Прикраси для рук включають кільця і браслети. Кільця виготовляють гладкі без вставок (заручні) і декоративні (фасонні). Браслети можуть бути твердій і м'які по конструкції, різних розмірів. Крім окремих виробів для прикраси виготовляють і гарнітури, що складаються з виробів з єдиним художнім рішенням (наприклад, сережки, кільце і брошка). Предмети туалету - це запонки, затиски для краваток, пряжки,пудрениці, скриньки й ін. Усі вони мають художню обробку. Приналежності для годинників включають приналежності для наручних і кишенькових годинників, а також годинник у корпусі з дорогоцінних металів з ювелірними каменями. У найбільш широкому асортименті з цих товарів в торгівлю надходять браслети для годинників. Виготовляють їх із золота, срібла й інших металів із золоченням і срібленням. Браслети бувають для чоловічих і жіночих годинників, розрізняються по ширині і довжині, мають різноманітну конструкцію. Предмети прикраси інтер'єра включають вази для квітів, панно з вироблених каменів, срібла, художньо обробленого металу з філігранню,емаллю, черню й ін. Приналежності для паління поєднують портсигари, попільниці,мундштуки, запальнички (газові і бензинові, кремнієві і п'єзоелектричні), йін. Роблять їх зі срібла, мельхіору, нейзильберу, виробних каменів і ін. Сувеніри — це вироби, що відбивають національні або регіональні особливості культури, події, пам'ятні дати й ін. До них відносять пам'ятні медалі, значки, підсклянники з тематичними малюнками, брелки й інше.

Слід зазначити, що головними споживчими властивостями ювелірних товарів є їхньою естетичні властивості, й у їх особливість. Деякі з ювелірні вироби (столові прибори, запонки та інших.) мають певне утилітарне призначення. Проте він є головним критерієм для придбання, основним критерієм — це краса виробів. Певна особливість споживчих властивостей ювелірних товарів полягає й тому, що термін їхньої служби ювелірні вироби з дорогоцінних металів обчислюється десятками і навіть сотнями років.

Головними чинниками, формуючими споживчі властивості ювелірних товарів, є матеріали і знаходять способи виробництва.

Матеріалами для ювелірні вироби служать метали та його сплави, ювелірні каміння, декоративні і поделочные матеріали.

До основним дорогоцінним металам відносять золото, срібло і платину. Коштовні метали мають гарний зовнішній вигляд, високу опірність хімічним і атмосферним впливам, відрізняються м'якістю, тягучестью, пластичністю, здатністю сплавлятися коїться з іншими металами, що зумовлює широке застосування в ювелірному виробництві. Зазвичай, в чистому вигляді дорогоцінні метали виготовлення ювелірні вироби не застосовують через їх недостатньою твердості і зносостійкості. Застосовують сплави з різними змістом коштовного металу, яке висловлюють пробою. У нашій країні існує метрична система проб, яка вказує зміст коштовного металу в 1000 частин (щодо маси) сплаву.

Для виготовлення золотих ювелірні вироби зазвичай застосовують потрійні сплави золота, срібла і міді, мають ж жовтий колір. Золоті сплави, використовувані у вітчизняному ювелірному виробництві, бувають п'яти проб 958, 750, 583, 500, 375-й із вмістом золота відповідно 95,8 %, 75,0 % тощо. буд. Сплавы кожної проби можуть різнитися кольором і тоном залежно від відсоткового складу компонентів. Сплав 958-й проби називають «червовим золотом», за кольором він відрізняється від природного. Марки золотих сплавів включають позначення компонентів, які входять у до їхнього складу, та його відсоткового змісту.

Для виробництва срібних ювелірні вироби використовують серебряно-медные сплави 960, 925, 916 і 875-й проб. Маркируют срібні сплави аналогічно золотим.

З сплавів платини в ювелірному справі застосовують у основному сплав платини 950-й проби.

З кольорових металів та його сплавів в ювелірному виробництві частіше використовують сплави міді - латунь, мельхіор, нейзильбер.

З чорних металів та його сплавів для ювелірних товарів використовують стали.

Ювелірні каміння поділяють на природні і штучні. Природні каміння може бути мінерального і органічного походження. Їх ділять на (дорогоцінні, напівкоштовні і поделочные. Штучні каміння, зазвичай, мають мінеральну основу.

Коштовності (самоцвіти) характеризуемся високої прозорістю, твердістю, красивою грою світла. До них відносять алмаз, смарагд, рубін, сапфір і перли. Мерой ваги коштовного каміння являетя карат (0,2 р).

Алмаз - самий твердий камінь, що з кристалічного вуглецю. Відрізняється сильним блиском і високим показником заломлення світла. Граненый алмаз називається діамантом. Основними параметрами, котрі характеризують діаманти, є форма (існує 17 видів форм), маса (бувають дрібні, середні і великі), колір (7 груп), дефектність (8 груп) і геометричні розміри. Найбільш цінними є безколірні алмази, і навіть каміння з блакитний, синьої, червонястій чи зеленуватої забарвленням.

Смарагд — це різновид мінералу берилла. Камінь зеленкуватого кольору, який за твердістю поступається рубіну і сапфіру, крихкий.

Рубін і сапфір - найтвердіші після алмазу каміння. Основу яких становить кристалічний глинозем (корунд). Забарвлення визначається присутністю незначних домішок оксидів металів. Рубіни мають червоний колір, сапфіри частіше сині, іноді зустрічаються красновато-синие чи фіолетові.

Перлина - дорогоцінний камінь органічного походження, утворюючись під час раковинах річкових і морських молюсків. Його вирізняє своєрідний райдужне лейок перламутрового речовини. Колір перлів не завжди однаковий. Найбільш цінний блискучий перли круглої форми білого й рожевого квітів.

Полудрагоценные каміння відрізняються розмаїттям. Це каміння прозорі і напівпрозорі, безколірні і кольорові. Неоднакова і їхні властивості, зумовлені переважно хімічний склад, внутрішнім будовою. По хімічним складом виділяють кілька груп напівкоштовного каміння: група берилла (аквамарин, александрит), група кварцу (аметист, гірський кришталь, опал) та інших. До напівкоштовним камінню відносять і камінь органічного походження: бурштин, корал. Мерой ваги напівкоштовного каміння є грам. Найменування і кольору декого з тих наведено нижче.

Аквамарин — камінь синевато-голубых відтінків, нагадують морську воду; александрит - смарагдово-зеленого кольору при денному висвітленні і фиолетово-красного - при штучному; аметист - фіолетового чи голубовато-фиолетового кольору; гірський кришталь -прозорий, безбарвний; опал - напівпрозоре, ирризирующий, частіше молочно-білий; бірюза - непрозорий мінерал небесно-голубого кольору; гранат має за кольором понад 34 відтінків (найбільш цінуються каміння темно-червоного кольору); топаз - безбарвний, винно-желтый, рожевий та інших відтінків.

Янтар — це легкий лагідний камінь, являє собою скам'янілу смолу найдавніших хвойних дерев. Колір бурштину - від яскраво-жовтої до буро-коричневого. Найбільш цінний прозорий бурштин з включеннями комах чи частинок рослин.

Кораллы - це скам'янілі остови морських безхребетних організмів - поліпів. Вони непрозорі, мають різну забарвлення.

Поделочные каміння — це непрозорі чи слабко просвечивающиеся кольорові мінерали. Цінність їх залежить від яскравості забарвлення, вишуканості і багатства малюнка. З поделочных каменів у ювелірної промисловості застосовуються агат, нефрит, яшма, малахіт та інших.

Агат — напівпрозоре, просвечивающийся, багатобарвний (до 20 відтінків), рисунчатый (смугастий, шаруватий) камінь. Різновид агата, звичайно з полосчатостью чорного і білого кольору, називають оніксом. Нефрит - напівпрозоре камінь, переважно зелених відтінків, після полірування має маслянистий блиск. Яшма - непрозорий камінь, відзначається розмаїтістю колірної гами. Малахит - непрозорий яскраво-зелений камінь зі складною звивистим малюнком.

Штучні каміння отримують частіше - з оксидів різних металів шляхом вирощування кристалів за певних умов. До них належать синтетичний корунд, штучні гранат, изум руд, сапфір, штучні кристали - фіаніти, штучно який тут вирощували перли та інших. Часто штучні каміння майже від природних. Зазвичай вони одержали понад огрядна, чистіші і равноокрашенные.

З декоративних і поделочных матеріалів виробництві ювелірні вироби застосовують скло, кістку, ріг, пластмаси та інших.

Особливістю виробництва ювелірні вироби і те, що вони розцінюються як витвори мистецтва і створюють художниками-ювелирами. Виробництво ювелірні вироби починається із розробки ескізу, виготовлення моделі, затвердження в художньому раді. Основні технологічні процеси виробництва такі: заготівля, створення форм, оздоблення, огранювання і закрепка.

Заготівлю матеріалів з сировини й напівфабрикатів виробляють плавкою, прокаткою, волочінням, куванням й різкої.

Форму ювелірні вироби створюють штампуванням, литтям по выплавляемым моделям, монтуванням (складанням деталей з допомогою пайки, зварювання чи клепки).

Обличкування ювелірні вироби передбачає механічну обробку (шліфування, полірування, карбування, гравіювання) чи нанесення защитно-декоративных покриттів (чорніння, оксидування, золочення, сріблення, емалювання). Останнім часом для обробки ювелірні вироби дедалі ширше застосовуються фініфть - мініатюрна живопис по емалі, філігрань (скань) — ажурний візерунок з гладкою чи крученої дроту, инкрустирование різними матеріалами.

Огранку ювелірних каменів виробляють в різний спосіб. Основні їх - огранювання трояндою (бічні поверхні каменю складаються з трикутних граней, зведених вгорі в точку), брильянтова (з велику кількість граней, розміщених у кілька ярусів), ступінчаста (межі розташовані рядами як сходинок), огранювання кабошоном (верхня частина каменю має криволинейнуюформу).

У ювелірних виробах найпоширеніші такі види закрепок каменів: крапановая, гризантная, корнерная і глуха.

При крапановой закрепке камінь затискається в лапках (крапанах), при гризантной - обжимается ободком з насічкою (гризентом). Корнерная закрепка застосовується частіше для дрібних каменів, які в висвердлені в виробі отвори і закріплюють корнерами (частинками металу). При глухий закрепке камінь закріплюється стрічковим ободком у всій окружності.

 

2. Приймання, організація, зберігання та підготовка до продажу

Приймання ювелірних виробів проводиться суб'єктом
господарської діяльності тільки за наявності супровідних
документів, передбачених чинним законодавством: товарно-транспортних накладних (рахунків-фактур, прибутково видаткових накладних), документів, що підтверджують належну якість виробів.Приймання і зберігання ювелірних виробів проводиться
відповідно до вимог нормативно-правових актів з цих питань. Під час приймання товарів проводиться перевірка наявності
маркування, яке наноситься на ювелірний виріб, товарний ярлик або
індивідуальну упаковку, групову, транспортну тару і пакувальний
лист. Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої
інформації: - на лицьовому боці товарного ярлика до виробу зазначається
найменування або товарний знак підприємства-виробника,
найменування виробу або його шифр, найменування сплаву металу та
його проба, маса виробу, ціна за 1 г (для вагових виробів) або
ціна виробу; - на зворотному боці товарного ярлика - артикул, номер (розмір)
каблучки або браслета, найменування каменю, нормативно-правовий
акт, відповідно до якого виготовлено виріб, кількість та якісні
характеристики каменів (колір, дефектність, маса, форма огранки). Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва
повинні мати опломбовані товарні ярлики. Товарний ярлик до вагового ювелірного виробу повинен бути
прикріплений ниткою і опломбований. Якщо конструкція виробу
перешкоджає такому кріпленню товарного ярлика, його укладають в
індивідуальну упаковку разом з виробом або прикріплюють до неї. Приймання виробів з дорогоцінних металів вітчизняного
виробництва здійснюється за наявності на виробах іменних відбитків
(іменників) виробників та відбитків державних пробірних клейм
України, іноземного виробництва - відбитків державних пробірних
клейм України. Атестація дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння
органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у виробах
вітчизняного виробництва провадиться виробником, а у разі
неможливості - Державним гемологічним центром України, або
уповноваженими ними на виконання цієї операції організаціями чи
особами. Окремі види ювелірних виробів з дорогоцінних металів, які
відповідно до пункту 23 статті 1 Закону України "Про державне
регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"
не підлягають клеймуванню державним пробірним
клеймом, але призначаються для продажу, повинні мати документ
органів, які здійснюють державний пробірний контроль, що
підтверджує належну якість виробу, а для дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного утворення та
напівдорогоцінного каміння у зазначених виробах - відповідний
експертний висновок Державного гемологічного центру України.
( Абзац третій пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ N 250 від 16.03.2001 )Перед подачею ювелірних виробів у торговельний зал
працівники торговельного підприємства здійснюють їх підготовку до
продажу, що включає зовнішній огляд з метою підтвердження наявного
маркування і якості упаковки виробів, лінійних розмірів номерів
каблучок і браслетів, виявлення дефектів і встановлення їх
відповідності нормативно-правовим актам, перевірку наявності
встановлених пробірних клейм України, пломб і товарних ярликів. У разі коли з метою перевірки правильності маркування
ювелірних виробів (у тому числі ваги) необхідно зняти товарний
ярлик, складається акт з наступним позначенням номера акта на
товарному ярлику-дублікаті торговельного підприємства. Товарний
ярлик виробника зберігається і навішується на виріб разом з
дублікатом. Торгівля ювелірними виробами без відтисків державного
пробірного клейма України або документів, що підтверджують їх
якість, забороняється. Суб'єкти господарської діяльності несуть
відповідальність згідно із законодавством за торгівлю на території
України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів,
які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають
відбиток підробленого державного пробірного клейма. ( Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 2079 від 30.12.2003) У торговельному залі повинні бути всі зразки ювелірних
виробів, наявних у суб'єкта господарської діяльності на день
продажу.

3. Розміщення та викладка

Розміщення і викладка товарів у торговельному залі є важливими засобами стимулювання збуту. Найбільш прогресивні роздрібні торговельні підприємства давно вже усвідомили необхідність приділяти належну увагу даним аспектам своєї діяльності.

Раціональне розміщення товарів у торговельному залі дозволяє правильно формувати потоки покупців і скорочувати час їх обслуговування. Постійні покупці знають, де розміщується той чи інший товар в торговому залі, і швидко його знаходять. При цьому також скорочуються трудові витрати працівників магазину в процесі поповнення товарних запасів за рахунок використання найкоротших шляхів руху товарів з підсобних приміщень до зони розміщення.

Під викладкою товарів, а в нашому випадку це ювелірні вироби, розуміються технологічні процеси, пов'язані з розташуванням, укладанням та показом товарів на торгово-технологічному обладнанні.Привабливе, вдало розроблене і підтримуване в порядку викладення товарів сприяє тому, що відвідувачі, які прийшли в магазин, купують товар і тим самим забезпечують магазину прибуток.

Викладення ювелірних товарів містить в собі наступні етапи:

· визначення місця розташування секції (комплексу) в торговому залі;

· визначення площі торгового залу під секцію (комплекс);

· визначення способу і місця викладки товару на обладнанні;

· оформлення полиць.

Викладення ювелірних товарів - це певні способи укладання і демонстрації ювелірних товарів у торговельному залі. Це послуга, призначена для демонстрації, полегшення пошуку і вибору необхідних товарів, а також створення споживчих переваг.

Між розміщенням і викладкою товарів є різниця. Під розміщенням розуміється розподіл товарів на площі торгового залу, в той час як викладення - це розташування, укладання та показ товарів на торговому обладнанні.

Розрізняють декілька видів викладки товарів:

Вертикальна викладка - однорідні товари викладаються на полицях по вертикалі, зверху вниз. Така викладка сприяє гарній видимості, кращої орієнтації покупців при виборі товару і прискорює процес продажу. Вертикальну викладку найчастіше застосовують у продовольчих крамницях.

Горизонтальна викладка - той чи інший товар розміщують уздовж по всій довжині обладнання, причому кожен товар займає повністю 1-2 полки. Цей спосіб ефективний при продажу великогабаритних товарів і товарів в касетах.

Викладення «навалом» - розміщення товарів з використанням різних типів ємностей або базових стендів.

Викладення фронтальним способом - один зразок товару виставляється на повну величину, решта (за ним) видно частково або не видно.

Викладення товарів підрозділяється на товарну і декоративну (демонстраційну, експозиційну).

Товарна викладка служить в магазинах самообслуговування одночасно для показу і для відпуску товарів.

Декоративна викладка (виконана із застосуванням засобів об'ємно-просторової композиції) застосовується для оформлення вітрин і стелажів в магазинах або відділах, де продаж здійснюється через прилавок. Саме цей спосіб використовують при продажі ювелірних виробів. Викладені таким способом товари виконують демонстраційну функцію, привертають увагу покупців.

Слід зазначити, що як правило, в ювелірних крамницях кожен вид виробу (кулони, обручки, сережки, кольє, ланцюжки, тощо) розташовують на окремих полицях-стендах.

Важливий тот факт, що розміщення ювелірних товарів залежить не тільки від асортименту товару, а ще й від матеріалу, з якого виготовлений той чи інший ювелірний вироб. Адже завжди в ювелірних мережах на окремих стендах розташовували золото, срібло, платину, вироби з дорогоцінними камнями тощо.

Правильне викладення ювелірних товарів може вирішувати такі основні завдання:

• сприяти розподілу пізнавальних ресурсів відвідувача;

• визначати рівень огляду і привабливість товару для відвідувача;

• сприяти формуванню більш тісних взаємин між товарами і відвідувачами;

• створювати умови для «перехресного мерчандайзингу», при якому «товари-продавці» найбільш повно використовують свій потенціал з продажу доповнюючих товарів, товарів імпульсивного і пасивного попиту;

• створювати кращі умови для окремих товарів і торгових марок;

• сприяти досягненню конкурентних переваг роздрібного торговця.

Немале значення в ювелірних мережах має:

- розміщення товарів за категоріями. Людина, купуючи основний товар, може раптово усвідомити необхідність придбання додаткового, супутнього товару.

- рекламна викладка або інформація про нові товари. У цьому випадку окреме розташування товарів поєднується із застосуванням рекламних та інформаційних матеріалів, розташовується в найбільш помітних для огляду місцях.

Отже, викладення товарів у торговельному залі грає дуже важливу роль у збільшенні обсягу продажів. У ювелірних магазинах, що використовують різні методи продажу, а також залежно від асортименту, використовуються різні способи викладення товарів: горизонтальна, вертикальна, декоративна.

Викладення товарів у торговельному залі вирішує такі завдання як: приречення рівня привабливості товару для покупця, створення умов для «перехресного мерчандайзингу», створення кращих умов для окремих товарів і торгових марок.

Головними ж ідеологічними принципами основної викладки є:

Огляд. Товар повинен бути звернений лицьовою частиною до покупця.Місце на стелажах розподіляється так, щоб привернути увагу відвідувачів ювелірних магазинів, забезпечити швидку розкупаємість товару і підвищити ефективність кожної полиці.

Правило «обличчям до покупця». Товар, виставлений фронтально, повинен бути розташований з урахуванням кута зору покупця. Порушення правила "обличчям до покупця" характерно для торгових точок, де місця мало, а товару багато.

Якщо товар розташований невдало, його все-таки знайдуть, але лише при дотриманні наступних умов: покупцеві дуже потрібний даний вид товару; він знає, як виглядає той чи інший вироб, і в нього достатньо часу на пошук, він може задати питання продавцю.

Охайність. Етикетки на товар, повинні бути добре закріплені, але не перекривати сам вироб.

Правило розподілу пріоритетних місць.Товари, що приносять найбільший прибуток і мають найкращі показники продажів, повинні перебувати на кращих місцях у торговому залі і торговому обладнанні.

При розміщенні товарів на полиці важливо пам'ятати, що око людини легше переходить зліва направо і зверху вниз, як при читанні.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...