Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вимоги до оформлення завдання



Вступ

Методичні рекомендації з проведення практичних занять з даної дисципліни складені відповідно до діючої програми курсу «Безпека життєдіяльності» для вищих навчальних закладів. Вони містять основні теоретичні відомості та питання для перевірки знань, а також практичну частину, необхідну для забезпечення живучості судна та особистого виживання на судні та у морі. Також надані індивідуальні завдання для самостійного розв’язування курсантами (студентами).

План заняття

При проведенні практичних занять з курсу «Безпека життєдіяльності» слід дотримуватися наступної послідовності: на початку заняття курсантам (студентам) наводять теоретичні відомості, на яких базуються розв’язки запропонованих в подальшому завдань (1 академічна година).

На другому етапі курсантам (студентам) пропонуються індивідуальні завдання для самостійного розв’язування. За умови вдумливого та наполегливого опрацювання теоретичного матеріалу та прикладів дій, курсанти (студенти) із запропонованими питаннями можуть впоратись самостійно. Це сприятиме розвитку в них творчих здібностей, вмінь та навичок.

На третьому етапі показують практичні приклади розв’язування питань виживання в екстремальних умовах на судні (3 академічних години).

Порядок зарахування

Перевірка знань курсантів (студентів) відбувається під час контрольних заходів в формі співбесіди. Курсантам (студентам) пропонується кілька питань з тем, які були опрацьовані за минулий період. Отримана оцінка залежить від якості та повноти відповідей на запропоновані завдання.

Обладнання

Для забезпечення доступності та ефективності викладання навчального матеріалу, полегшення його сприймання слухачами, надання довідкової інформації для виконання необхідних розрахунків, розвитку практичних професійних навичок, проведення практичних занять, дисципліна «Безпека життєдіяльності» повинна бути забезпечена кабінетом з необхідним наочним приладдям для лекційної роботи та навчальною аудиторією з комплектом діючих установок з усіх розділів курсу.


 

Практичні заняття №1-2

Тема: Ризик, як характеристика небезпек

Мета заняття

Метою практичного заняття є засвоєння способів визначення розміру (ступеня) ризику можливого впливу наслідків небезпек в найбільш характерних життєвих ситуаціях, які розглядуються у курсі «Охоронні заходи і цивільна оборона».

Як свідчить статистика,сьогодні сотні моряків стають жертвами стихії та отримують травми в період роботи на суднах. Щоб зменшити кількість жертв від нещасних випадків , необхідно постійно мати знання по діях в аварійних ситуаціях , загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності екіпажу як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій .



Ризик постійно присутній в любому морському підприємстві,так як діяльність людини на морі супроводжується форс-можарними обставинами –це надзвичайні ситуації,які визначені стихійними явищами природи.Обєктивним показником ризику в мореплавстві є руйнування суден та їх загибель .

 

План виконання роботи:

1. Ознайомитися з загальними положеннями щодо наслідків небезпек в найбільш характерних життєвих ситуаціях.

2. Розглянути і в конспективній формі записати в зошит (конспект) положення:

- ризик, як характеристика небезпек;

- методика визначення розміру (ступеня) ризику;

- концепція прийнятого (допустимого) ризику.

3. В ході практичного заняття і під час самостійної роботи підготуватися і бути готовим до відповідей (в усній чи письмовій формі) на запитання, які зазначені на с. 19.

4. Зясувати методику рішення задач щодо визначення величини ризику, використовуючи приклади рішення задач с.10-11.

5. У власних зошитах записати умови рішення завдань, варіанти початкових даних для рішення завдань, які приведені у таблицях 2,3,4,5 на с 12-18, і послідовно провести розрахунки за умовами 4-х задач.

6. Результати розрахунків зазначених у варіанті показати у контрольній карточці за зразком, який приведений нижче.

Порядочок заповнення контрольної карточки

№ завдання граф Параметр Приклад
Завдання 1 Ризик виробничо травматизму, R 6.6×10-3
Категорія безпеки проф. діяльності ІІІ./ Н
Завдання 2 Середня втрата часу життя, діб (СВЧЖ)
Ризик радіоактивного опромінення, R 6×10-3
Категорія безпеки проф. діяльності ІІІ./ Н
Вибірка
Завдання 3 Ризик вібраційного захворювання,R 1,7×10-3
Час початку захворювання, годин 58,82
Категорія безпеки проф. діяльності ІІІ. / Н
Завдання 4 Ризик травмування на об’єкті,R 1,4×10-4
Категорія безпеки проф. діяльності ІІ./ ВБ

 

1. РИЗИК, ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК

1.1. Загальні положення

Практична діяльність людини дає підстави для затвердження про те, що в ній завждиИ ховається потенційна небезпека. Ані в одному вигляді праці неможливо досягнути абсолютної безпеки.

Небезпека– є основоположне поняття безпеки життєдіяльності людини. Під небезпекою розуміються явища, події, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах завдавати збитки людині аж до летального виходу, безпосередньо або побічно. Тобто викликати несприятливі наслідки.

У даному випадку визначення небезпеки поглинає існуючі стандартні поняття – небезпечні шкідливі виробничі чинники, являючись більш широким, що враховують всі життєві ситуації.

Можна вважати, що небезпека постійно погрожує людині своїми наслідками, що, певно, з'являться в довільний момент прийдешнього майбутнього. Враховуючи це, говорять: є ризик підлягти наслідкам небезпеки.

Наслідками прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи. Вони супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу або життєдіяльності окремих людей. Кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених кожного року зростає, . Найбільш універсальнийкількісний спосіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

1.2. Визначення розміру ризику

Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від образу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, уникаючи ризику або переборюючи небезпеки.

Значення слова «ризик» може бути висловлене наступним чином: це можливість (або імовірність) людських жертв і матеріальних втрат або травм і захворювань.

Безумовно, нас найбільш цікавить кількісна сторона цього поняття.

І звідси ризик - це відношення числа тих або інших несприятливих наслідків до їхнього можливого числа за певний період.

З цих позицій ще більш лаконічне є визначення, що ризик – це кількісна оцінка небезпеки.

Нарешті, також лаконічне, але більш предметне визначення: ризик- це частота реалізації небезпек.

Разом з тим необхіно памятати, що ризиком можна і потрібно управляти,прймаючи для цього необхідні дії .Мореплавство-це керований ризик.Наприклад ,при плаванні в умовах обмеженної видимості,такими діями являються-оповіщення капітана судна ,зменшення швидкості руху судна,визначення фактичної дальності,ведення постійного радіолокаційного спостереження, .включення бортових вогнів,подача звукових сигналів.

Оцінка ризику і його післядія здійснюється розрахунковим методом .

Величина ризику визначається по співвідношенню:


Де n-число несприятливих наслідків, наприклад смертельних випадків;

N – можливе, максимальне число несприятливих наслідків за певний відрізок часу (рік).

Далі, розглядаючи ризик, необхідно вказати клас наслідків, тобто відповісти на питання: ризик чого?

Відповідями можуть з'явитися наступні: ризик протягом року наразитися смертельної небезпеки, або бути травмованим (в звичайному житті або на виробництві), або підпадуть захворюванню, або скороченню тривалості життя, або підпасти впливу пожежі або вибуху і ін.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2009р. в Україні загинула у побутовій сфері 68271 людина. Зустрітись зі смертельною небезпекою в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:

R = 68 271/50 100 000 = 0,001362 = 1,362×10-3=1362×10-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні у 2009 році, в побутовій сфері загинули 1362 особи.

Аналізуючи наведені в цій таблиці дані, робимо висновок, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму.

Вважається, що для більшості працюючих в машинобудівних галузях характерними є умови професійної діяльності, обмежені діапазоном ризику від 1.10-4 до 1.10-3 на людину в рік. Такі умови прийнято вважати відносно безпечними, тобто відносити до 2-ї категорії професійної безпеки (табл. 1.).

Таблиця 1 Класифікація умов безпеки професійної діяльності

 

Категорія безпеки Умови професійної діяльності Діапазон ризику (на людину в рік)
Безпечні (Б) Менше 1×10-4
Відносно безпечні (ВБ) 1×10-4 - 1×10-3
Небезпечні (Н) 1×10-3 - 1×10-2
Особливо небезпечні (ОН) Більше 1×10-2


 

1.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного і економічного становища та розвитку науки і техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику.

З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік.

Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Існує чотири методичних підходу до визначення ризику:

Інженерний, що грунтується на статистику імовірносного аналізу безпеки, побудову «дерева» небезпеки;

Модельний, оснований на побудові моделей впливу небезпечних і шкідливих чинників на окрему людину; соціальні, професійні групи і т. п;

Експертний, коли імовірність різноманітних подій визначається на основі опитування досвідчених фахівців,тобто експертів;

Соціологічний, заснований на опитуванні населення.

Нижче при визначенні ризику буде застосовуватися перший засіб з перерахованих, що в нинішній час мє перевагу над іншими, так як накопичені статистичні дані носять безперечний характер, а імовірносний аналіз може охоплювати всіх явища, використовуючи і «дерево» небезпеки.

Основою для рішення поставлених тут задач є статистичні дані.

Приклад рішення задач

1. Визначити ризик загибелі людини на виробництві країни за рік, якщо відомо, що щорічно гибне біля n = 8 тис.чол.при чисельності працюючих N = 23 млн. чол.

R=n/N=8×103 / 2,3×107 =3, 4×10-4

Розмір ризику дорівнює 3,4×10-4 смертельних випадків на людину в рік.

Це відповідає вибірці (групі ризику) загибелі, рівної 2941 чол.,

W=1/R = 1/3,4×10-4 =2941

тобто одна людина з вибірки може загинути протягом року.

2. Визначити ризик загибелі жителя країни від різноманітних небезпек, включаючи транспортні пригоди, суіцид (самогубство) і інші, якщо їх гибне в рік біля 90 тис. чол., а всього жителів 52 млн. чол.

 


Розмір ризику дорівнює 1.7.×10-3 смертельних випадів на людину в рік. При цьому вибірка дорівнює W=1/R=1/1,7×10-3 =582 чол.

3. Визначити ризик загибелі жителя гірського селища від обрушувань, якщо за статистичними даним за 50 років загинуло 10 жителів з постійного числа жителів в 300 чол.

 

 


Розмір ризику дорівнює 6.6.×10-4 смертельних випадків на людину, проживаючого в горах, в рік. При цьому вибірка відповідає 1515 чол.

4. Визначити ризик виробничого травматизму в промисловості країни, якщо відомо, що щорічно підпадае травмуванню біля 118 тис. чол., при цьому число працюючих дорівнює 23 млн. чол.

R= 1,18×105 / 2,3×107=0,5×10-2.

Розмір ризику травмування на виробництві дорівнює 0.5×10-2 травм на людину в рік при вибірці всього в 200 чол.

5. Визначити ризик травмування на підприємствах республік СНД, використовуючи статистичні дані за 1992 р., наведені в табл.2. для варіанту №0 Росія.

Дано: nx = 416766

n10000 = 66

Визначити величину ризику R і категорію безпеки професійної діяльності.

Рішення

1. Визначення загальної кількості людей у державі (N), для цього складемо пропорцію:

 

 


Загальна кількість людей у державі складає N =63146363 чоловік

2. Визначаємо величину ризику R

R=n/N=416766/63146363=0, 0066 або 6,6×10-3

 

3. Визначаємо категорію безпеки професійної діяльності

Ктегорія безпеки –3. Умови проф.діяльності – «Небезпечні»

 

1.4. Виконання практичної роботи

Завдання 1.

Визначити ризик травмування на підприємствах республік СНД, використовуючи

 

Таблиця 2 Травмуваня населення країн СНД на виробництві за 2009 р.

 

№ варіанту Незалежна Держава Кількість нещасних випадків на виробництві
  Всього травмовано людей (nх) Травмовано на 10 тис. працюючих (n10000)
1,11 2,12 3,13 4,14 5,15 6,16 7,17 8,18 9,19 10, 20 Росія Україна Біларусь Казахстан Узбекістан Молдова Азербайджан Киргизстан Таджикістан Вірменія Туркменістан    

Задача 2

Визначення розміру ризику скорочення життя від впливу радіоактивного забруднення.

 

Радіоактивне забруднення місцевості негативно впливає на здоровя' проживаючих у неї людей.

Міжнародна комісія по радіологічному захисту (МКРЗ) на підставі вивчення просторих наукових даних припускає, що при отриманні людиною сверхнормативного рівня дози (Д) облучення в 1 бер - скорочення тривалості його життя може скласти 5 діб (з 25000діб, що в середньому живе людина). Доза зумовлена зовнішнім і внутрішнім опроміненням.

Скорочення тривалості життя при рівному ступені забруднення території радіонуклідами визначається в такий послідовності.

Насамперед розраховується доза облучення за все життя після утворення забруднення по формулі, що рекомендувалася науковою службою ООН:

Дбер=К×П (Ки/км2),

Де:

К – коефіціент типу грунтів, що складають більшість у регіоні проживання; змінюється в межах від 0.2 до 0.8:

- для піщаних грунтів рівний 0.8;

- для чорноземних – 0,2 тому, що в цих грунтах міграція радіонуклідів з грунту в рослинні і мясомолочні продукти живлення населення уповільнена;

П– плотність забруднення місцевості радіонуклідами, Ки/км2.

Після цього визначається середня втрата часу життя (СВЧЖ), яка пов'язана з дозою опромінення:

СВЧЖ=5Дбер.,(діб)

Приклад рішення.

Визначити СВЧЖ і розмір ризику скорочення життя при плотності забруднення 50 Ки/км2 і коефіціенті типу грунту 0.6.

Проводимо розрахунки в зумовленій послідовності:

1. Визначаємо дозу опромінення Д = 0,6×50=30 бер

2. Визначаємо СВЧЖ =5×30=150 діб;

3. Визначаємо величину ризику R= 150\25000=0,006=6×10-3.

Розмір ризику дорівнює 6. 10-3 втрат днів за життя.

4. Ктегорія безпеки – 3. Умови проф.діяльності – «Небезпечні»

5. Вибірка в даному випадку набуває значенню числа днів, протягом якого втрачається один день в своєму житті (25000 днів).

Вибірка дорівнює відношенню:

1\R=1\0,006=167 дн.

Отримане значення ризику порівняємо з ризиком від ряду таких чинників ризику життя, як транспорт або тютюнопаління.

Так, випалювання 20 цигарок у день відповідає збиткам від хронічного облучення в дозі 500 бер за життя.

 

Завдання 2.

Визначити СВЧЖ, R і вибірки для варіантів, наведених в табл.3.

 

Таблиця 3.Варіанти завдань

 

№ варіанту Початкова плотість забрудненняП, Ки/км2 Коефіціент типу грунтів, К № варіанту Початкова плотість забруднення П, Ки/км2 Коефіціент типу грунтів, К
0.20 0.25 0.30 0.35 0.40 0.45 0.50 0.55 0.60 0.65 0.70 0.80 0.82 0.70 0.68 0.61 0.56 0.52 0.48 0.42 0.37 0.31 0.36 0.22

 

Задача 3. Визначення величини ризику захворювання професійною вібраційною хворобою.

В випадку систематичного контакту людини з поверхнями що вібрують у нього, як правило, за період 8-10 років появляється підвищена втомлюваність, зниження продуктивності і якості праці, симптоми до розвитку професійного захворювання, що називається вібраціонною хворобою.

Вібраційна хвороба в нинішній час займає провідне місце в структурі професійної патології у виробництві. Це передусім відноситься до людей, що працюють на вугільно-рудних і машинобудівних підприємств (шахтарі, формовщики, обрубщики лиття, слюсарі міханосборочних робіт, клепальщики, оператори кузнечно-пресового і віброактивного обладнання).

Виробнича вібрація – шкідливе явище також і по відношенню до самих машин – її джерел, бо прискорюється процес спрацьовування механізмів, знижується їхня надійність і довговічність, підвищується рівень шуму. Розповсюджуючись по конструкціям і ґрунту, вібрація впливає на інші об'єкти, викликає розрушення будівельних конструкцій.

Під час розгляду специфіки впливу вібрації на організм людини потрібно враховувати, що коливальні процеси притаманні живому організму взагалі і людині передусім. В основі сердечної діяльності і кровобігу, біотоку мозку лежать ритмічні процеси. Внутрішні органи людини можна розглядати як коливальні системи з пружними зв'язками.

Перший опис кліники професійного захворювання, викликаного вібрацією, зроблений в 1911 році при спостереженні синдрома «мертвих пальців» у каменотесів, які використовували пневматичний вибійний молоток.

Широкі дослідження виробничої вібрації дозволили встановити, що вона є дратівником періферичних нервових закінчень, розташованих на дільницях тіла людини, що сприймають зовнішні подразнення. Адекватним фізичним критерієм оцінки її впливу на організм людини є енергія коливань, що виникає на поверхні контакту, а також енергія, яка поглинена (засвоєна) тканинами тіла і передана опорно-руховому апарату та іншим органам і системам. Причому другий процес має кумулятивний (накопичувальний) характер, аналогічно накопичуванню дози радіаційного опромінення.

В результаті впливу вібрації виникають нервово-сосудисті розлади, поразка кістково-суглобної і інших систем людини. Окрім цього, вона є потужним стресс-чинником, що здійснює негативний вплив на психомоторну дієздатність, емоційну сферу і розумову діяльність людини. Крім того, вібрація знижує захисні функції організму й підвищуює імовірність виникнення різноманітних захворювань і нещасних випадків.

Наведений комплекс патологічних відхилень, що викликаються впливом вібрації на організм людини, і названий вібраціонним захворюванням.

Вібраційне захворювання має дві форми:

- періферічну (локальна) – що виникає від впливу на руки;

- церебральну (загальна). – від переважного впливу на весь організм людини;

Розрізняють 3 стадії вібраційної хвороби:

- І стадія- початкова

- ІІ стадія - помірно виявлена

- ІІІ стадія - виразна

Така класифікаційна симптоматика дозволяє вчасно зробити оцінку умов праці, визначити ризик захворювання вібраційною хворобою, забезпечити запобіжність її або надійний віброзахист на робочих місцях.

Індивідуальний ризик може бути зумовлений як окремими стохастичними подіями (істинні нещасні випадки, події), так і тривалою кумулятивною чинністю джерела небезпеки або шкідливості. Як вказувався, тривалий вплив підвищених рівнів вібрації на людину в процесі його трудової діяльності призводить до різноманітних захворювань (спондилез, остеохондроз та інші), що узагальнюються терміном – вібраційне захворювання.

При розробці засобів відвертання цієї хвороби була встановлена величинафонового (природного) віброприскорення (аф), що визначається в основному звичайною ходьбою людини.

Спеціальні дослідження показали, що величина фонового (природного) віброприскорення аф = 0,3 м/с2.

Можна вважати, що це віброприскорення, як і всі інші фонові (природні) проявлення навколишнього природного середовища, безпечні для людини, адже при його впливі неможливо виділити захворювання, яке зумовлене цією зовнішньою вібрацією.

Розглядаючи засоби попередження вібраційної хвороби, необхідно також враховувати кумулятивність дії вібрації на організм людини, аналогічну дії іонизуючих випромінювань.

Для визначення величини ризику захворювання вібраційною хворобою проводилися тривалі дослідження в умовах виробництва.

Так, протягом 25 років спостерігалася група робітничих в 40 чол. Кожний з них щодня в течію 4-х ч працював з одним і тим же типом інструменту, що передають локальну вібрацію на руки. При цьому інструменти мали віброускорення в діапазоні від 1 до 100 м/с2. Була поставлена задача – визначити, через який час проявляються симптоми васкуляційних порушень в організмі людини, що вказують на почало розвитку вібраційної хвороби в залежності від величини віброускорення, що генерується інструментом.

Ці порушення в часу фіксувалися при прояві їхн у 10% чисельності робітничих, далі в послідовності – 20, 30, 40 і 50%. Це дозволяє інтерпретувати імовірність захворювання (Q) груп робітничих (при певному віброускоренні) як дорівнену 0.1; 0.2; 0.3; 0.4; 0.5

Отримані дані дозволяють визначити величину ризику захворювання вібраційною хворобою через співвідношенняR=Q/t, (1/час),

 

Де:

- Q – імовірність захворювання;

- t - час впливу вібрації, по закінченні якого з'являються признаки вібраційної хвороби, тобто час появи захворювання.

На підставі отриманих даних ризик захворювання також можна аппроксимірувати формулою:

R=0,01 алок. Q 1\2, (1/час), (2)

Де алок – значення віброускорення локальної вібрації, м/с2.

Встановлене співвідношення впливів на організм людини між локальною і загальної вібраціями, рівне алок=8×азаг, що дозволяє оцінювати ризик і в умовах загальної вібрації.

Таким чином, є кількісний зв'язок між а(алок і азаг);t; Q; R, який висловлений двома рівняннями.

Отже, значення кожної з цих величин може бути аналітично визначене, якщо відомі значення двох з них. Це дозволяє отримати відповідь на питання: який ризик захворювання в даних умовах на робочому місці (віброускорення зовнішнього джерела вібрації, час його чинності).

Приклад задачі 3.

Визначити ризик і час захворювання при локальній вібрації з гранично допустимим рівнем (ГДР) віброприскорення, яке дорівнює 0,54 м/с2 і Q = 0,1; чисельність групи робітників 10 людей.

Дано:

алок=0,54 м/с2;

Q = 0,1

Визначити: R=?; t=?,

Рішення

1. Визначаємо рівень ризику вібраційного захворювання

R=0,01×алок×Q1/2=0,01×0,54×0,11/2= 0,0017=1,7×10-3;

2. Визначаємо час появи вібраційного захворювання

t=Q/R=0,1/0,0017=58,82 годин

Такий термін появи захворювання вібраційною хворобою практично перевищує тривалість професійної діяльності з використанням вібраційного інструменту або обладнання, що вібрує.

Завдання 3.

Визначити величину ризику і час, через який може настати захворювання вібраційною хворобою.

Вхідні величини для варіантів приведені в табл. 4.

Таблиця 4

Значеннях віброприскорення і імовірності захворювання для варіантів

 

 

Таблиця 4. Варіанти завдань

 

Номер варіанту Віброприско-рення алок,м/с2 Імовірність захворювання,Q Номер варіанту Віброприско-реня алок,м/с2 Імовірність захворювання,Q Номер варіанту Віброприско-рення алок,м/с2 Імовірність захворювання Q
0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.1 0.2 0.3 0.4

Завдання 4.

Визначити умови професійної діяльності на промислових об'єктах, якщо відповідні вибірки числа травмованих на промисловому об'єкті рівні величинам, які зазначені у таблиці 5.

Таблиця 5

Значення вибірки числа травмованих на обєкті для варіантів

 

Номер варіанту Вибірка числа травмованих на обєкті Номер варіанту Вибірка числа травмованих на обєкті

 

 

Питання для перевірки рівня знань

1. Наслідки прояву небезпек

2. Способи визначення кількісної характеристики небезпек

3. Ризик, як кількісна характеристика небезпек

4. Класифікація умов безпеки професійної діяльності

5. Сутність і необхідність концепції прийнятного (допустимого) ризику. Рівень допустимого ризику.

6. Методичні підходи до визначення ризику:

7. Вибірка (група ризику) її сутність та прядок визначення.

8. Вібрація, її сутність, види вібрації.

9. Вплив вібрації на організм людини.

10. Форми і стадії вібраційної хвороби:

Список літератури

1. Хенли Е. Дис., Кумасото Х. Надійність технічних систем і оцінка ризику. – М: Машинобудування, 1984.

2. Маршалл В. Основні небезпеки хімічних виробництв. – М.: Мир, 1989.

3. Рекомендації населенню по поведінці на території забрудненої радіонуклідами; за. ред. Рамзаєва Т. В. – М.: Атоміздат, 1992.

4. Матвєєв Ю. І. Вибродозиметрія – контроль умов праці. – М.: Машинобудування, 1989.

5. Закон України № 1809-ІІІ від 8 червня 2000 року "Про захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру".

Практичні заняття № 3-5

Тема: Гасіння пожежі на судні за допомогою вуглекислотних засобів

 

Мета заняття

Надати основні організаційно-технічні навички боротьби з пожежамі на судні :

1. Ознайомити з першочерговими діями при загрозі пожежі на судні.

2. Дати навички тушіння пожежі різноманітними засобами.

3. Розглянути різноманітні устрої вогнегасників .

4. Навчити курсантів (студентів) обирати найбільш доцільний засіб усунення пожежі.

Вимоги до оформлення завдання

Розв’язування завдання повинно супроводжуватися поясненнями.

Курсант (студент) повинен вміти пояснити пристрій та призначення пожежного майна судна, методи його використання.

Після оформлення практичного заняття курсант (студент) проводить її захист і виставляється підсумкова оцінка.

 

Варіанти індивідуальних завдань

№ вар Пасажирські й специального призначення Вантажні й нафтоналивні Плаща горіння (м 2) материал
L<15     хлопок
15≤L<31     шовк
31≤L<61     пластмас
61≤L<122     деревина
122≤L<183     Паперові вироби
183≤L<244     Лаки,фарби
244≤L   Мастильні матеріали
  L<15   Нафто продукти
  15≤L<31   Нафто продукти
  31≤L Нафто продукти

 

.

На суднах вуглекислота зберігається звичайно в сталевих балонах місткістю 30?40 л, у яких вона знаходиться в рідкому стані. Для суднових систем вуглекислотного пожежогасіння, що працюють при тиску порядку 12,5?20,0 МПа (?125?200 кгс/см2), прийнято використовувати стандартні 40-літрові балони, що містять по 25 кг вуглекислоти. Балони розміщують групами по 8?16 штук у вертикальному положенні голівками нагору. Вони повинні бути надійно закріплені в місцях, що розташовані на віддалені від житлових і службових приміщень, тому що вуглекислота відноситься до задушливих газів і при високій концентрації в повітрі (22 % і вище) небезпечна для життя.

По виходу з балонів при раптовому розширенні вуглекислота випаровується, перетворюючись на газ. При цьому об'єм її збільшується більше ніж у 500 разів. Частина вуглекислоти в результаті переохолодження переходить у твердий стан -- сніжні пластівці, які, потрапляючи в осередок горіння, миттєво перетворюються на газ. Вуглекислий газ, опускаючись до осередку пожежі й обволікаючи палаючі речовини і предмети, витісняє повітря і знижує вміст кисню в зоні горіння. У зв'язку з цим горіння припиняється. Ефективність пожежогасіння досягається при досить високій концентрації вуглекислоти в атмосфері приміщення (22?23 %).

Відповідно до вимог Регістра, кількість вуглекислоти для гасіння пожежі на судні визначається, виходячи з необхідності захисту найбільшого за об'ємом приміщення

QCO2 =1,79цV, (5.1)

де QCO2 -- кількість вуглекислоти, кг;

ц -- коефіцієнт, що дорівнює 0,3?0,45;

V--повний об'єм найбільшого на судні приміщення, м3.

Більше значення ц вибирається для приміщень, що становлять найбільшу пожежну небезпеку. Вуглекислота застосовується для гасіння пожеж у машинних, котельних і насосних відділеннях, вантажних трюмах і танках, паливних цистернах, картерах головних двигунів, глушниках, димоходах котлів.

Застосування вуглекислого газу є особливо ефективним при гасінні палаючих електричного й електронного устаткування, засобів навігаціїі зв'язку, а також цінних вантажів (точні механізми, харчові продукти, твори мистецтва та ін.). Він не залишає осаду, який потрібно зчищати з устаткування і палуби після його застосування. Неефективний він і при гасінні палаючих волокнистих, пірофорних речовин (бавовни, джуту, вугілля, сажі та ін.), а також горючих металів (калій, натрій, магній, цирконій).

Необхідно пам'ятати, що цю систему для гасіння пожежі в машинно-котельному відділенні можна застосовувати тільки як останній захід, після того, як усі способи гасіння пожежі були випробувані і не принесли бажаного результату.

Забороняється використовувати вуглекислий газ у житлових, громадських і службових приміщеннях, розміщених у надбудовах.

Для ліквідації місцевих осередків пожеж застосовуються вуглекислотні вогнегасники. Для гасіння пожеж у картерах двигунів внутрішнього згоряння та в окремих пожеженебезпечних приміщеннях застосовуються автономні вуглекислотні установки, що складаються з невеликого числа балонів із вуглекислотою і відповідного устаткування. Звичайно вони розташовуються на судні в місцях поблизу від імовірних осередків пожеж.

Вуглекислотна система високого тиску, призначена для гасіння пожежі у великих суднових приміщеннях (рисунку 5.1), складається з балонів для збереження вуглекислоти 3, збірного 7 і розподільного 11 колекторів із необоротними клапанами 9, трубопроводів, що зв'язують систему з охоронюваними приміщеннями, попереджувальною сигналізацією.

Сукупність батарей балонів, відповідного устаткування і трубопроводів називають станцією вуглекислотного пожежогасіння. Залежно від розмірів і призначення судна його вуглекислотна система може складатися з однієї чи декількох станцій. Для безпеки людей станції розміщують у надбудовах, що мають безпосередній вихід на відкриту палубу, на віддалені від житлових і службових приміщень. Станції пожежогасіння обмежують окремими газонепроникними переборками і палубами з тепловою ізоляцією, а також обладнують опалювальними приладами і вентиляцією. Температура в приміщенні станції повинна бути помірною і не перевищувати +40 °С, тому що при подальшому її збільшенні можливе посилене випарювання вуглекислоти і небезпечне підвищення тиску в балонах.

Для запобігання витоку вуглекислоти передбачається установка на кожному балоні швидкодіючого запірного клапана 4 із запобіжною мембраною, що при певному тиску руйнується, а вуглекислота через запобіжний трубопровід 2 стравлюється в атмосферу. Для контролю за щільністю закриття балонних клапанів на збірних колекторах установлені манометри, що реагують на витік газу з кожного балона. В охоронюваних приміщеннях випускні трубопроводи системи закінчуються соплами або перфорованими трубами (у глушниках, котлах, димарях), що спрямовують вихідний струмінь вуглекислого газу до можливих осередків пожежі. У невисоких приміщеннях сопла розташовують біля підволоку в один ряд. У приміщеннях, що мають висоту більше 5 м, сопла встановлюють, як правило, у два яруси. Система включається вручну за допомогою важільного механізму 20 і дистанційно за допомогою пристрою 1 як з приміщення самої станції, так і з постів управління, розташованих на містку, у центральному посту управління енергетичною установкою та в інших місцях. Дистанційне управління здійснюється за допомогою гідро-, пневмо- чи електропередач. Ручне управління є резервним.

Відповідно до Правил Регістра, суднові приміщення і ємності у випадку виникнення в них пожежі повинні бути заповнені вуглекислотою на 30 % їхнього обсягу протягом 10 хв. У машинне відділення і приміщення, в якому знаходиться рідке паливо чи подібні займисті рідини 85 % розрахункової кількості вуглекислоти має бути подано протягом не більше 2 хвилин. На випускних трубопроводах прохідні крани зблоковано з датчиками попереджувальної звукової і світлової сигналізації 12, що подає сигнали небезпеки при відкриванні крана і надходженні вуглекислоти в охоронюване приміщення. Тривалість сигналу повинна бути не менше 20 с перед впуском вуглекислого газу в аварійне приміщення.

За сигналом небезпеки люди повинні залишити приміщення, вентиляція приміщення повинна бути припинена і вжито заходів для його герметизації. Витримка часу після подачі CO2 повинна бути не менш 2-х годин, якщо відсутня можливість переконатися у припиненні горіння. Вантажні приміщення (трюми) рекомендується тримати закритими до приходу судна в порт вивантаження або притулку. На переході морем, особливо при сильному вітрі, може виникнути необхідність подачі додаткової кількості CO2 для компенсації можливих витоків.

На час витримки рекомендується по зовнішньому периметру організувати температурний контроль за прогрівом палуб і переборок. У місцях значного підвищення температури необхідно забезпечити охолодження (зрошення).

Після ліквідації пожежі трубопроводи вуглекислотної системи продуваються стисненим повітрям через клапани 10 , потім закриваються швидкодіючі клапани на балонах і прохідні крани на розподільному колекторі. У швидкодіючих клапанах заміняють деформовані мембрани і відзначають використані балони спеціальним ярликом чи написом "порожній".

Як недоліки систем вуглекислотного пожежогасіння слід зазначити: небезпеку великої концентрації вуглекислого газу для життя людей; неефективність застосування систем для гасіння пожеж на відкритих палубах, а також при горінні речовин, що містять кисень (окислювачів); значні витоки газу з балонів (особливо влітку) і неможливість поповнювати його запаси в рейсі; великі габарити, масу і вартість вуглекислотних систем, можливість повторного займання, тому що вуглекислий газ не має охолодного ефекту.

CO2 не справляє бажаного впливу при гасінні пальних металів, таких як натрій, калій, магній, цирконій та ін. Наприклад, при використанні вуглекислого газу для гасіння палаючого магнію, він вступає з магнієм у хімічну реакцію, утворюючи вуглець, кисень і окис магнію, в результаті чого пожежа підсилюється внаслідок надходження додаткової кількості кисню і горючого вуглецю.

З появою спеціалізованих суден підвищеної водотоннажності з великими обсягами машинних відділень і вантажних приміщень (супертанкери, судна типу "ро-ро") вуглекислотні системи із звичайними, стандартними балонами стали дуже громіздкими і дорогими. У зв'язку з цим на таких суднах із кінця 60-х років минулого століття стали застосовувати вуглекислотні системи низького тиску близько 2,0 МПа (? 20 кгс/см2) у резервуарах з охолодженням до мінус 18 °С. При такому тиску охолоджену вуглекислоту в кількості до 50 т і більше стало можливим зберігати в одному чи двох великих сталевих балонах, покритих шаром теплоізоляції і металевою оболонкою. У верхній частині резервуара звичайно розміщаються змійовики системи охолодження. Від'ємна температура в резервуарі підтримується за допомогою автоматизованих рефрижераторних установок, кожна з яких тривалий час підтримувати тиск вуглекислоти в резервуарі при температурі навколишнього повітря. Якщо ж її холодопродуктивність виявиться недостатньою і тиск всередині резервуара підвищиться, то автоматично включається друга, резервна, установка, що буде працювати доти, доки тиск у резервуарі не знизиться до нормальної величини. При включенні другої рефрижераторної установки спрацьовує сигналізація, що свідчить про несправність першої.

Контроль кількості рідкої вуглекислоти в резервуарі здійснюється за допомогою ємнісного рівнеміра.

Така конструкція дозволяє набагато знизити металоємність івартість вуглекислотних систем.

Кількість вуглекислоти, необхідна длясистем низького тиску, розраховується за звичайною схемою, рекомендованою Регістром (див. формулу 5.1).

На рисунку 5.2 наведено принципову схему системи вуглекислотного гасіння низького тиску ліхтеровоза "Юліус Фучик".

Вуглекислота для пожежогасіння знаходиться у баку 19 ємністю 10 т під тиском 2,1 МПа і при температурі -18 °С.

Для підтримання CO2 у рідкому стані служить здвоєний компресор 22, що працює в автоматичному режимі. Команда на включення компресора надходить від реле тривожної сигналізації 8, що одержує сигнал від датчика рівня рідини 9. Поповнення запасу CO2 здійснюється по спеціальному трубопроводу з берега.

При підвищенні тиску в баку вуглекислота через запобіжний клапан стравлюється в атмосферу.

У випадку пожежі при надходженні сигналу від димового детектора 1, що знаходиться на ЦПП, спрацьовує реле тривожної сигналізації 8. За допомогою редуктора 7 і редукційного клапана 6 реле 8 впливає на реле 3,що відключає вентиляцію і закриває пожежну заслінку, а також на допоміжний клапан 10, що за допомогою пневмоциліндра відкриває розподільний клапан 16. Вуглекислий газ надходить у трубопроводи і система готова до роботи.

Якщо пожежа сталася в машинному відділенні, то за допомогою пневматичного сповільнювача 4 сигнал від реле тривожної сигналізації надходить на допоміжний клапан 14, що через дві хвилин відкриває розподільний клапан 15 і подає вуглекислоту у МВ.

Подача CO2 до інших охоронюваних приміщень здійснюється вручну при відкритті відповідних клапанів 24. Таку систему пожежогасіння легше оглянути і перезарядити, вона має меншу металоємність, займає значно менше місця на судні, ніж система CO2 високого тиску.6. Температура запалення та самозапалення.

.Питання для перевірки знань

1. Теорія горіння. Трикутник горіння «Пожежний трикутник».

2. Способи локалізації вогнища пожежі.

3. Попередження виникнення пожежі на судні.

4. Особливості та причини пожеж на суднах, заходи попередження.

5. Основні види горючих речовин та їх властивості.

6. Основні небезпечні фактори пожеж на суднах.

7. Конструктивні заходи протипожежного захисту на суднах.

8. Типи вогнестійких перекриттів.

9. Небезпека статичної електрики і засоби захисту від нього.

10. Системи контролю та пожежної сигналізації на суднах.

11. Індивідуальні засоби захисту від пожежі,.

12. Призначення дихального апарату АСВ-2.

13. Типи переносних вогнегасників і правила їх використання.

14. Водогасіння. Створення захисних водяних екранів.

15. Піногасіння.

16. Використання газогасіння пожеж на суднах.

17. Застосування вогнегасних порошків.

18. Гасіння пожеж за допомогою вогнегасних легкоиспаряющихся рідин.

19. Стаціонарні системи пожежогасіння на суднах.

20. Переносне пожежне обладнання, що використовується на суднах. Вогнегасні засоби, що використовуються для гасіння пожеж різних класів.

21. Гасіння пожеж класу А

22. Гасіння пожеж класу В.

23. Гасіння пожеж класу С.

24. Гасіння пожеж класу Д.

25. Гасіння пожеж класу Е.

26. Способи гасіння пожеж змішаних класів.

27. Застосування засобів об'ємного пожежогасіння на суднах.

28. Пожежна безпека на нафтоналивних судах

29. Дії екіпажу судна при виявленні пожежі. Тактика гасіння пожежі

30. Пожежна безпека при перевезенні небезпечнихвантажів

Практичні заняття № 9, 10

Тема: Боротьба екіпажа за живучість судна

 

Мета заняття

Надати основні організаційно-технічні навички боротьби за непотоплюваність судна та закладення пробоїн усіма наявними засобами аварійного майна:

5. Ознайомити з першочерговими діями при загрозі живучості судну.

6. Дати навички закладення пробоїн у корпусі судна різноманітними засобами.

7. Розглянути різноманітні устрої пластирів для закладення пробоїн у корпусі судна.

8. Навчити курсантів (студентів) обирати найбільш доцільний засіб усунення загрози живучості судна від води при ушкодженні його корпусу.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...