Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вимоги до оформлення завдання. Розв’язування завдання повинно супроводжуватися поясненнями.



Розв’язування завдання повинно супроводжуватися поясненнями.

Курсант (студент) повинен вміти пояснити призначення, кількість постачання та правила використання кожного із існуючих індивідуальних рятувальних засобів.

Після оформлення практичного заняття курсант (студент) проводить її захист і виставляється підсумкова оцінка.

Варіанти індивідуальних завдань

Вивчити й представити устрій, особливості та правила використання індивідуальних рятувальних засобів за існуючими типами та можливими аварійними випадками на судні та у морі:

1. Рятувальний жилет.

2. Рятувальний нагрудник.

3. Гідротермокостюм.

4. Теплозахисний засіб.

5. Рятувальне коло.

6. Линеметальний устрій.


Теоретичні передумови до виконання роботи

 

Рятувальні засоби – це пристрої, здатні забезпечити збереження життя людей, які потерпають нещастя у морі, з моменту залишення ними судна. Всі рятувальні засоби діляться на два основних види: колективного використання й індивідуальні. Крім цього існує ще один вид рятувальних засобів, що не ставляться до вищевказаної класифікації, линеметальні установки.

Вимоги, пропоновані до рятувальних засобів, а також нормативи постачання ними судів регламентуються Конвенцією СОЛАС-74 і Правилами Регістра. Ці вимоги в загальному випадку зводяться до наступного:

· Рятувальні засоби не повинні робитися непридатним при зберіганні їх при температурі повітря від –30 до +65 °С;

· Повинні працювати при температурі морської води від –1 до +30 °С;

· Бути стійкими до гниття, корозії, морській воді, нафті й грибкам;

· Бути добре видимого кольору для кращого їхнього виявлення (звичайно жовтогарячого);

· Бути постачені матеріалом, що відбиває світло;

· Повинні працювати при хвилюванні на поверхні моря.

Індивідуальні рятувальні засоби. До них відносять рятувальні кола, рятувальні жилети, гідротермокостюми, теплозахисні засоби.

Практична частина

Рятувальні кола (рис. 3) призначені для надання допомоги людям, випадково потрапили у воді.

Рятувальні кола повинні відповідати певним вимогам. Так, їхній зовнішній діаметр повинен бути не більше 800 мм, а внутрішній – не менш 400 мм. Вони повинні підтримувати в прісній воді вантаж масою 14,5 кг протягом 24 год., саме коло повинен мати масу не менш 2,5 кг, витримувати скидання на воду з висоти 30 м, його плавучість повинна забезпечуватися очеретом, корковою крихтою або надувними повітряними камерами. Рятувальне коло повинен мати рятувальний леєр і рятувальний лин довжиною близько 30 м, а на кожній стороні – не менш чотирьох смуг, що відбивають світло. Мати маркування, товарний знак. Кількість рятувальних кіл залежить від довжини судна. Так, на пасажирських судах їх може бути від 8 до 30, а на вантажних від 8 до 14 шт.



Не менш половини загальної кількості рятувальних кіл забезпечуються самозапальними вогнями, причому два з них – автоматично діючими димовими шашками.

Рисунок 3 – Штатне положення рятувального кола [7]:

1 – буй; 2 – коло; 3 – лин (довжина не менш 30 м)

 

Самозапальні буї кріпляться до рятувальних кіл сполучним лином діаметром не менш 6 мм і мають тривалість горіння не менш 45 хвилин зі світловим потоком не менш 3,5 люменів. Для забезпечення спрацьовування самозапального буя після скиданні його у воду разом з рятувальним колом необхідно, щоб пусковий лин буя був постійно пінію закріплений до корпусних конструкцій судна. Якщо на судні є чотири й більше рятувальні кола із самозапальними буями, то не менш двох з них забезпечуються автоматично діючими димовими шашками, що дають дим жовтогарячого кольору протягом не менш 15 хвилин із видимістю не менш однієї морської милі.

 

Рятувальні жилети (надувний нагрудник) застосовуються двох основних типів: із твердими наповнювачами для створення додаткової плавучості (пробка, пінопласт) і надувні. Надувні рятувальні жилети допускаються на судах, за винятком пасажирських і нафтових танкерів, і мають дві окремі повітряні камери, які можна надувати як механічно, так і ротом; їх можна піддувати також під час використання.

Рятувальний жилет (рис. 4) чи нагрудник при відсутності хвилювання повинен підтримувати рот людини, що втратила свідомість, на відстані 120 мм від поверхні води, вона повинен дозволяти повертати тіло людини, що втратила свідомість, у воді з будь-якого положення в таке, і котрому його рот перебуває над водою протягом 5 с.

Крім того, конструкція рятувальних жилетів повинна виключати ймовірність неправильного їхнього надягання.

Рятувальні жилети повинні бути передбачені для кожної людини, що перебуває на борті. На пасажирському судні повинне бути 10% дитячих жилетів від загальної кількості пасажирів.

Рисунок 4 – Рятувальний жилет [7]:

1 – смуги, що відбивають світло; 2кріплення; 3 – свисток сигнальний;

4батарейки; 5 – ліхтарик (вогонь пошуку)

 

Якщо вогонь є проблисковим, то він повинен бути постачений ручним вимикачем і спалахувати із частотою не менш 50 проблисків у хвилину й що забезпечує й видимість на відстані не менш двох миль. Деякі типи закордонних рятувальних жилетів мають пакети зі спеціальним порошком, що, розчиняючись у воді, утворить жовтогаряча пляма на поверхні води навколо людини.

Якщо рятувальний жилет надувний, то він повинен мати не менш двох камер, надуватися або автоматично при зануренні у воду, або мати пристрій для надування від спеціального балончика зі стисненим повітрям, а також може надуватися ротом. У випадку втрати плавучості однієї з камер жилет не втрачає своїх якостей.

Рятувальний жилет повинен забезпечувати можливість зручно одягти його не довше, ніж за 1 хв. Для швидкого виявлення людини у воді рятувальні жилети мають жовтогаряче фарбування, що створює найбільший контраст із тлом морської поверхні.

 

Гідротермокостюм (рис. 5) – захисний костюм з водонепроникного матеріалу, призначений для захисту організму людини від переохолодження в холодній воді. Він повинен закривати все тіло людини, крім обличчя. Руки також повинні бути закриті.

Гідротермокостюм повинен забезпечувати захист від холоду так, щоб внутрішня температура тіла людини не знизилася більш ніж на 2 °С після перебування в циркулюючій воді з температурою 0-2 °С протягом 6 годин. Гідротермокостюм не повинен ушкоджуватися при стрибках з висоти 4,5 м, забезпечувати можливість дій по спуску рятувальної шлюпки, можливість лізти по вертикальним сходам до 5 метрів висотою.

Забезпечується вогнем пошуку, сигнальним свистком, рятувальним поясом з карабіном і смугами, що відбивають світло. Гідротермокостюми підлягають повторному огляду через 12-24 місяця.

Рисунок 5 – Гідрокостюми [7]:

а – у надягнутому виді; б – конструкція;

1 – смуги, що відбивають світло; 2 – повітряний відсмоктувач зі шлангом підкачування; 3 – вогонь пошуку; 4 – рятувальний лин; 5 – герметична блискавка;

6 – рукавички; 7 – свисток сигнальний; 8 – рятувальний пояс із карабіном;

9 – застібки ущільнювальні

 

Для кожного члена команди чергової шлюпки повинен бути передбачений гідротермокостюм. У відкритих рятувальних шлюпках повинне бути три гідротермокостюма.

 

Теплозахисний засіб – це мішок або костюм з водонепроникного матеріалу з низькою теплопровідністю. Воно повинне закривати все тіло людини з надягнутим рятувальним жилетом, за винятком обличчя, працювати в межах температури повітря від +20 до –30 °С. Теплозахисний засіб повинен дозволяти надягти його на повітрі й зняти у воді не більш ніж за 2 хв. Призначений для обігріву людей у рятувальному засобі, а також після підняття людини з води для транспортування до місця надання медичної допомоги.

 

Линеметальний пристрій служить для подачі тонкого провідника із судна на судно або із судна на берег для подачі буксира при устрої канатної дороги та в інших аварійних випадках. Воно такої конструкції, що його може використовувати одна людина. У комплект входить пістолет, чотири ракети та чотири лини довжиною, що дозволяє забезпечити дальність метання 230 м. Линеметальним пристроєм забезпечуються всі судна морського району плавання.


Розташування індивідуальних рятувальних засобів

На кожному борті судна повинно бути, як мінімум, по одному рятувальному колу з лином довжиною 30 м. Не менш половини кіл повинні бути із самозапальними вогнями, не менш двох з них постачені димовими шашками й розташовані на містку з кожного борта. Кола повинні бути легкодоступні й нічим не закріплені на своїх місцях. Принаймні, одне коло повинно розташовуватися на кормі судна.

Норми постачання судів рятувальними колами наведені в табл. 3.

 

Таблиця 3 – Норми постачання судів рятувальними колами

Тип судна Довжина судна, м Кількість рятувальних кіл, шт.
Загальна кількість Кола із самозапальними вогнями Кола із рятувальним лином
Пасажирські й спеціального призначення L<15 15≤L<31 31≤L<61 61≤L<122 122≤L<183 183≤L<244 244≤L 50%, але ≤6 Те ж » » » Для всіх типів судів з кожного борта не менш одного з рятувальним лином діаметром не менш 8 мм і довжиною не менш 27,5 м
Вантажні й нафтоналивні L<15 15≤L<31 31≤L

Примітка. L – довжина судна. Якщо на судні згідно табл. 3 потрібно чотири й більше рятувальні кола із самозапальнимивогнями, то принаймні два з них повинні бути постачені із автоматично діючими димовими шашками.

 

Рятувальні жилети для кожного члена екіпажа зберігаються в каютах проживання. На місцях несення вахти повинні бути жилети на повний її состав.

Для кожної особи, що перебуває на борті, передбачається рятувальний жилет, розташовуваний у легко доступному місці зберігання і ясно позначеному: у каютах екіпажа й пасажирів.

На пасажирських судах у районі розташування рятувальних засобів розташовуються додаткові рятувальні жилети, що зберігаються в ящиках на палубі. Крім того, передбачаються рятувальні жилети, придатні для дітей у кількості не менш 10% від пасажирів, що перебувають на борті.


Для кожної людини, що перебуває на борті будь-якого судна, повинен бути передбачений рятувальний жилет і додатково:

· на кожному пасажирському судні необмеженого й обмеженого району плавання I – рятувальні жилети в кількості 5% від загального числа людей, що перебувають на судні;

· на кожному судні, за винятком пасажирських, – рятувальні жилети для вахтового персоналу в кількості, рівній одній ходовій вахті, зі зберіганням їх на мостику і в машинному відділенні;

· на кожному пасажирському судні – дитячі рятувальні жилети в кількості не менш 10% від загального числа пасажирів, що перебувають на судні;

· на вантажних судах, що перевозять пасажирів, – не менш двох дитячих рятувальних жилетів.

Деякі типи судів морського флоту постачені рятувальними нагрудниками іноземного виготовлення, які виконують ті ж функції, що й рятувальні жилети.

 

Гідротермокостюми також зберігаються, як правило, у каютах проживання членів екіпажа, у випадку наявності їх у кожного члена екіпажа.

На пасажирських судах передбачена наявність гідрокостюма для кожної члену екіпажа, розписаного в команду чергової шлюпки, а на вантажних судах – для кожній з осіб, розписаних по тривозі «Людина за бортом». Для кожної наявної на борті пасажирського судна рятувальної шлюпки передбачається щонайменше три гідрокостюми й, крім того, по одному теплозахисному засобу на кожну особу, що записана на рятувальну шлюпку.

Усередині кожного надувного плота й рятувальної шлюпки перебуває 10 % комплектів теплозахисних засобів від кількості людей, але не менше двох.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...