Главная Обратная связь

Дисциплины:






Геополітичні фактори епохи Київської Русі.



 

 

  1. Київ був близьким до країн розташованих на узбережжі Чорного і Азовського морів ( Болгарія, Хозарське царство, Крим ). Київ був зручним центром , звідки можна було тримати у своїх руках і далекий Новгород. Через Київ пролягали важливі торгові шляхи на Захід, в Європу, що забезпечувало торговельні і політичні зв’язки з державами Священної Римської імперії. Київ був розташований на відгалужені знаменитого «шовкового шляху» - між Азією та Європою. На заході новостворена держава була відмежована від експансіоністських держав Європи словянськими перед державами .
  2. Історична потреба існування на розломі цивілізацій - осілої й кочової , християнської й мусульманської – великої і могутньої держави в якості форпосту для захисту тилів Європи. Водночас « Великий степ « як водорозділ між Європою і кочовою Азією забрав великі людські і матеріальні сили населення Подніпровя. І тим спинило слов»янську колонізацію «Великого Степу», але не змогло відвернути її.
  3. Проживання чисельного й переважно однорідного населення на берегах однієї з найбільших рік Європи – Дніпра та в безпосередній близькості до інших басейнів –Волги й Дунаю , які вели до морів , що омивали Європу , забезпечувало Русі найзручніші на той час засоби торгівлі й виходу у близький і далекий світи, створювало умови для швидкого й органічного входження у міжнародне життя.
  4. Завершення формування її геополітики відбулося у «героїчний» або «дружинний» період Київської Русі. За князювання Святослава Ігоревича ліквідовано Хозарський каганат на Сході , а на Півдні ( на Балканах і в Причорномор’ї ) вона виступила партнером –суперником Візантії . Наступники Святослава освоювали південний напрямок зовнішньої політики. Саме звідси до Русі прийшло християнство – тим Русь зробила вибір на користь Сходу. Пізніше Дунайське Пониззя стає активним колонізаційним районом Галицької Русі, засвідчуючи значимість південного напрямку геополітики для всієї Русі.
  5. Походи Святослава визначили разом з тим органічну вразливість позицій Києва на Сході. Небезпека ,що загрожувала звідти всій Європі не була у повній мірі передбачена не лише дипломатією Русі , а й Європи . Ставши перешкодою на шляху ординської навали, ціною величезних людських втрат і матеріальних жертв Руська земля врятувала середню і західноєвропейську цивілізацію.
  6. Західний (європейський) вектор геополітики Русі органічно виріс з її політичних і економічних інтересів . Перші ведуть початок з контактів з варягами і розширюються в зв»язку з русько- польськими й русько – угорськими , далі русько –чеським й русько – німецькими контактами. Розвиток торгівлі поглиблює ці зв’язки , лідером яких є Галицько- Волинська Русь.

 



Геополітичні аспекти бездержавного періоду України ( Х1У –перша половина ХУ11ст.) \\ Укр. Іст. Журн .- 2002-№ 6-С. 5-31.

Х1У ст.- століття вітчизняного парадоксу – втративши самостійне державне існування , українські землі стають Україною. І це є переконливий доказ , що основним фактором вітчизняної історії (серед інших важливих факторів) є історична творчість самого народу. До створення козацької держави у ХУ11 ст. шляхи забезпечення геополітичних інтересів українських земель ускладнюються, стають опосередкованими. Оскільки вони будуть включені у сферу впливу геополітичних інтересів інших держав – Орди , ВКЛ , Польщі .

Роль геополітичного фактора в бездержавний період історії України заслуговує на ретельне вивчення й осмислення для усвідомлення геополітичних інтересів України, шляхів утвердження в різні епохи. А це потрібно для вироблення адекватної реакції України на зміни в європейській та світовій геостратегії.

Розміщені у контактній зоні цивілізацій українські землі протягом усієї історії приваблювали не лише сусідів. До них виявляли увагу й великі тоді країни , що прагнули тоді панувати на обширах зіткнення цивілізаційних потоків, у стратегічно важливих регіонах , від яких залежить доля континентів.

Від ХШ ст. й до половини Х1У ст. політична карта континенту зазнавала суттєвих деформацій.

Відбиваючись за вирішальної участі народів Східної Центральної Європи від навали турок –осман , Західна Європа у 1618 -1648 рр накреслила нові контури геополітичної системи. Саме Вестфальский мирний договір 1648 року підсумував народження нової карти європейської політики – європейської системи рівноваги сил. Поза схемою сучасного геополітика практично опиняється Схід Європи.

Тепер у Центральній Східній Європі , яка окреслювалася поміж Швецією, Німеччиною та Італією , з одного боку, Туреччиною і Росією , - з іншого, міжнародні відносини були більш динамічними, ніж на Заході. Останній отримав можливість відносно стабільного розвитку .

Карта Східноєвропейської рівнини виглядала ніби- то розмитою. Хоча історичні процеси в усій Європі мали спільне спрямування – зіткнення тенденцій до створення мононаціональних держав , з одного боку, і багатонаціональних імперій ,- з другого. Неможливість вистояти наодинці у нерівній боротьбі з Ордою та османами обумовили переважання на Сході другої тенденції, що з особливою силою позначилося на долі українських земель. Постійні фактори її розвитку зазнали значних модифікацій. Сталася кардинальна зміна у розстановці сил на просторах Євразії , Причорномор’я , Близького Сходу та Балкан. Тепер Орда задає тон у цих відносинах. Геополітичні моменти історичного розвитку українських земель ускладнюються не тільки через втрату державності , а через втрату ролі південного- подніпровського центру з його економічною та політичною роллю через цивілізаційну роль Візантії. Позбавлені власної державності , роздроблені, економічно виснажені, українські землі виявилися неспроможними до веденя власної політики і стали об’єктом зазіхань західних сусідів.

Однак залишаючись на периферії континенту , народи Східної Європи , хоча й конфесійно поділені , долаючи внутрішні і зовнішньополітичні перешкоди , не тільки відстояли власне існування , вони продовжували виконувати роль форпосту, що захищав Захід – важливе середовище християнської цивілізації.

Зростало значення західного вектора української геополітики. І хоча після падіння Галицько –Волинської держави участь Південно- Західної Русі у розв’язанні міжнародних проблем старого континенту зменшилося , однак інтереси українські були представлені хоча й опосередковано у складі держав : ВКЛ та Польщі, Угорщини. (6-7).





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...