Главная Обратная связь

Дисциплины:






Феномен толерантності та виховання культури толерантності засобами тренінгової роботи.



Варіант №14

 

Розглянуті питання:

1. Феномен толерантності та виховання культури толерантності засобами тренінгової роботи.

2. Основні психологічні критерії й показники толерантності.

 

Феномен толерантності та виховання культури толерантності засобами тренінгової роботи.

У психології поняття «толерантність» трактується як властивість особистості неупереджено оцінювати людей, події, явища, що володіють різними, у тому числі, суперечливими рисами; характеризується здатністю відзначати одночасно й позитивні, і негативні риси, співвідносячи власні погляди з усією наявною інформацією, не віддаючи переваги в кінцевій оцінці власному відношенню.

Толерантність - ознака культури розуму людини, виражається у повазі до чужих думок і переконанням. Як складна здатність особистості, толерантність формується і розвивається протягом багатьох років під впливом найближчого оточення людини, соціальних умов, сформованої соціальної ситуації, традицій. Всі люди повинні бути терпимі один до одного, незалежно від статі, раси, віку, політичних переконань і сексуальної орієнтації.

У тлумачному словнику російської мови В. Даля поняття «терпіти», хоча й багатозначне (виносити, переносити, страждати; кріпитися, мужатися, триматися, не поспішати, і т.д.), воно, все-таки, має однобічну спрямованість. Занадто розширене дане тлумачення поняття «толерантність» у Радянському енциклопедичному словнику («терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки») і в Оксфордському словнику («готовність і здатність приймати без протесту або втручання особистість або річ»). Вузькими рамками обмежене тлумачення цієї категорії в 1998 році «Російської соціологічної енциклопедії» - терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаям, почуттям, думкам, ідеям, вірувань; витривалість до несприятливих емоційних факторів; відсутність або ослаблення реагування на який-небудь несприятливий фактор у результаті зниження чутливості до його впливу.

Категорія «терпимість» («толерантність») подолала довгий шлях становлення й значно розширила свою змістовність. Сьогодні подання про толерантність можна розглядати в сфері миролюбства й миротворчості. Воно містить у собі різні аспекти: гносеологічний, політичний, соціологічний, морально-ціннісний, психологічний.

«Терпимість», поряд з категоріями «ненасильство», «неагресивне мислення», «неагресивна поведінка», «справедливість», «воля», «повага культурного різноманіття», «рівність», «солідарність», є одним із ключових елементів понятійного апарата концепції «культура миру».

Поняття «терпимість» відрізняється, з одного боку, від понять «терпіння» й «терплячість» більш чітко вираженою активною соціальною позицією особистості - не покірне терпіння й терплячість як морально-психологічний стан, а терпимість заради досягнення соціальної згоди, взаєморозуміння між націями, етносами, різними соціальними групами. Феномен толерантності характеризується не тільки моральним, але й глибинним соціально-психологічним змістом.



Терпимість проявляється в різних сферах суспільної свідомості: індивідуальному й колективних, наукових і повсякденних, політичних і моральних, етнічних і конфесіональному в різних вікових, соціальних груп населення. Толерантність не заперечує існування розходжень і протиріч, можливості конфліктних ситуацій, але вона, поряд з іншими факторами, не дозволяє домінувати й виявитися в насильницьких формах.

Морально-етичний підхід до толерантності формує поведінкову парадигму особистості: миролюбство й вища її форма прояву - миротворчість в широкому змісті слова, відмова від насильства, визнання рівності інших. Згода, милосердя, любов, взаєморозуміння, доброзичливість - найважливіші критерії толерантного поводження.

Психологічний підхід припускає вироблення внутрішньої особистісної установки на добровільний вибір індивіда в конфліктній ситуації й колективній добровільній позиції на самообмеження й готовність взаємодіяти на принципах взаємної терпимості з конфронтуючими сторонами. Установка особистості - ключ до з'ясування позиції між різними видами толерантної інтолерантності, глобальних або приватних, суспільних або індивідуальних форм. Складовою частиною психологічного підходу є мотиваційна сфера діяльності особистості, у якій відбувається формування аргументу на користь того або іншого рішення й забезпечується інтелектуально-емоційна мобілізація людської діяльності. Мотиви - це ще й моральний критерій в обґрунтуванні й аргументації толерантної або інтолерантної поведінкової парадигми. Суспільна толерантність заохочує внутрішню установку особистості, так само як індивідуальна толерантність, що є складовою частиною суспільної толерантності, підвищує миротворчий потенціал соціуму.

Характерні психологічні ознаки нетерпимості - підвищена чутливість, роздратування, різкі емоційні вибухи у вигляді ненависті і обурення, різні форми прояву інтолерантної і дискримінучої поведінки, підвищення рівня порога емоційного реагування на оточення, зростаюча ступінь вираженості агресивних і ворожих почуттів до «іншого».

Знаходження грані, з одного боку, між крайніми формами прояву нетерпимості, а з іншого, частками й «м'якими» способами її прояву, залежить від внутрішньої установки особистості й колективу як реакції на зовнішні подразники. Компенсаторне поводження в конфліктних ситуаціях проясняється двома основними способами: перший, коли особистість переносить відповідальність за те, що відбувається на собі, і друге, в основі якого установка індивіда на пояснення причин конфліктности, головним чином, зовнішніми обставинами, що в таких випадках є «виправданням» агресивності. Перший спосіб такого поводження є живильним ґрунтом для толерантності, другий веде до росту інтолерантності, агресивних реакцій до оточуючих, підвищенню рівня егозахисних імпульсів.

Толерантність як свідомо формована модель взаємовідносин на особистісних, загальнонаціональному рівнях немислима без опори на механізми самообмеження, самодисципліни, самовиховання й рівноправного компромісу.

Передумовою формування цивільної установки й прихильності згоді й терпимості є глибоке й всебічне знання про сучасне суспільство, про саму толерантність. Інтеграція психологічної культури, етики й високого рівня правосвідомості істотно сприяють розвитку гуманістичних, цивілізованих початків толерантності.

Великим потенціалом для толерантності володіють вербальні засоби людського спілкування і вирішення конфліктів. Слово може бути засобом як конструктивного діалогу, так й агресивної риторики. Воно володіє могутньої як творчій, так і руйнівною силою.

Основні психологічні критерії й показники толерантності:

- соціальна активність - готовність до взаємодії в різних соціальних і міжетнічних ситуаціях з метою досягнення поставлених цілей і вибудовування конструктивних відносин у суспільстві;

- дивергентність поведінки - здатність нестандартно вирішувати звичайні проблеми, завдання;

- мобільність - здатність до швидкої зміни стратегії й тактики;

- емпатія - спосіб розуміння іншої людини, заснована не на осмисленні проблем іншої людини, а на прагненні емоційно відгукнутися на його проблему;

- стійкість особистості - сформованість соціально-моральних мотивів поводження особистості в процесі взаємодії з людьми інших етнічних і соціальних спільнот.

Все більшого значення набуває «педагогіка толерантності», що включає як загальні процедури формування не конфронтаційної особистості, так і конкретні заходи міжнародної взаємодії, усунення й нейтралізації негативних поведінкових стереотипів. Одним з головних соціальних інститутів, що сприяють формуванню толерантної особистості в сучасному суспільстві, є освіта. Толерантність як особистісна риса не притаманна людині спочатку і може ніколи не проявитися , не будучи спеціально вихованою, сформованою. Соціально-педагогічна мета формування толерантності спрямована на розвиток здатності визнавати існування іншої точки зору, різноманіття культурних відмінностей, в рамках універсальних прав і свобод особистості, і при цьому забезпечити розвиток незалежного мислення, критичного осмислення й вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях.

В якості основних функцій толерантного внутрішньогрупового і міжгрупового взаємодії можна виділити наступне:

- запобігання міжгрупових і внутрішньогрупових конфліктів і формування, підтримання стабільності групи;

- створення іміджу стабільної й згуртованої групи, що є важливим для взаємодії із соціальними групами й організаціями.

Другий рік з групою студентів-психологів університету автор проводить соціально-психологічний тренінг толерантності, розроблений Щеколдін Світланою Дмитрівною доцентом, кандидатом соціологічних наук, магістром психології.

Враховуючи, що періодом етносоціалізаціі особистості, при якому ще не сформовані негативні ставлення до представників інших етносів, є підлітковий вік, актуальним стає прищеплення культури толерантності як необхідна умова спілкування.

Головне завдання тренінгу: здійснити перехід до ненасильницьких відносин, заснованих на принципах кооперації, взаємної поваги, розуміння і терпимості.

Мета програми: формування толерантної культури особистості, спрямованої на розвиток уміння керувати своєю поведінкою, емоціями, спілкуванням і включає когнітивний, емоційно-вольовий та поведінковий компоненти..

Програма спрямована на вирішення наступних завдань:

- формування навичок ведення позитивного діалогу ;

- розвиток здібностей до самоаналізу, самопізнання ;

- розвиток емоційної стійкості і гнучкості ;

- розвиток соціальної сприйнятливості ;

- розвиток здатності до рефлексії ;

- усвідомлення різноманіття світу і проявів особистості в цьому світі ;

- навчання культурі толерантної поведінки в міжетнічних відносинах;

- розвиток почуття власної гідності і вміння поважати гідність інших людей, незалежно від національної, етнічної, релігійної та соціальної приналежності та індивідуальних особливостей;

- підвищення соціально- психологічної компетентності .

Студенти ознайомлені з поняттями толерантність - інтолерантність і толерантна особистість - інтолерантності особистості.

На тренінгах проводилися різні вправи з тим, щоб учасники освоїли різні способи толерантного спілкування; вправи на підвищення рівня згуртованості, взаєморозуміння і узгодженості дій у групі; вправи, які дали можливість учасникам групи з'ясувати, яких якостей їм не вистачає для того, щоб вважатися толерантними людьми; вчилися керувати емоціями і розуміти емоційний стан інших; формували навички безконфліктної взаємодії та позитивного ставлення до проблемної ситуації і т.п.

Спільно з учасниками тренінгу було проведено дослідження з виявлення рівня толерантності, ступеня вираженості емпатичних здібностей, формах прояву толерантності та інтолерантності в міжнаціональних відносинах студентів КАСУ.

Аналіз отриманих результатів дає підставу говорити про те, що в цілому студенти мають подання про феномен толерантності, але точну його семантику не знають. Більшість випробуваних вважають, що це «доброзичливість», так відповіли 24 чоловік з 25 опитаних , «терпіння» - 21, «здатність до співчуття» - 20.

Студентам був запропонований «Тест комунікативної толерантності» В. Бойко з метою перевірки здібностей приймати індивідуальність людей, що зустрічаються їм. Відповіді студентів - 35 чоловік - показали, що, в основному, студенти терпимі один до одного, до інших людей.

Тест по визначенню емфатичних здібностей В. Бойко виявив рівень виразності емпатії як «занижений» (з параметрів: «дуже високий»,» середній», «занижений», «дуже низький»). В опитуванні брало участь 26 студентів.

І, нарешті, студентам були запропоновані п'ять тверджень, пов'язаних з толерантністю та інтолерантністю в міжнаціональних відносинах:

- з першим твердженням - спілкуючись із людьми, потрібно орієнтуватися на їх особисті якості, а не на національну приналежність - згодні 87 %;

- із другим - у будь-яких міжнаціональних суперечках людина повинна захищати інтереси своїх націй - утруднялися відповісти 36 %;

з третім - національна приналежність - це те, що завжди буде роз'єднувати людей - 29% не згодні;

- з четвертим твердженням - представники корінного більшості населення не повинні мати жодних переваг перед іншими, що живуть на даній території - повністю згодні 55%;

- з п'ятим твердженням - надійний друг - тільки представник своїх націй - не згодні 65 % студентів.

В опитуванні брали участь 30 студентів.

Дослідження спрямоване на вдосконалювання процесу підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності в нових соціально-економічних умовах, тому в практику підготовки студентів, необхідно ввести заняття по вихованню міжособистісної толерантності. Вона виступає фундаментом будь-якої терпимості в суспільстві й найбільшою мірою піддається цілеспрямованому формуванню при навчанні й соціальному вихованні; крім того, має найважливіше значення в індивідуально-особистісному розвитку, у діловому й управлінському спілкуванні. Використання принципу толерантності в процесі соціального виховання створює сприятливі умови для подальшої експансії толерантності в інші сфери соціальних відносин.

Аналіз феномена толерантності дозволяє зробити висновок про зростаючу його роль як фактора гармонічного розвитку соціуму й вимагає подальшого дослідження з метою виявлення найбільш ефективних механізмів її формування.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...