Главная Обратная связь

Дисциплины:






Методичні рекомендації щодо вивчення теми



Бердянський державний педагогічний університет

Факультет економіки та управління

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

«Затверджую»

Декан факультету

________________________________

Р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни

„ Система технологій промисловості”

(для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр денної і заочної

форми навчання)

 

 

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Напрям підготовки: 0305 Економіка та підприємництво

 

Курс - 1, 3

Семестр – 2, 6

 

 


 

Методичні вказівки складені на основі Галузевого стандарту вищої освіти, в якому окреслюються нормативний зміст навчання, установлюються вимогу до обсягу і рівня освітньої та професійної підготовки бакалавра з напряму 0305 Економіка та підприємництво , «Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу» та «Положення про порядок оцінювання навчальних досягнень студентів БДПУ».

Розробник: к.е.н., доцент Сидорченко Т.Ф.

Методичні вказівки обговорені та затверджені на засіданні кафедри економіки підприємства та економічної теорії протокол № ___ від «______» 2012 р.

 

Завідувач кафедри д.е.н., Саєнко В.Г.

 

Методичні вказівки схвалені методичною радою Факультету економіки та управління

Протокол № __від «____________» 2012 р.

Голова ради _____________________________

 

 

Методичні вказівки схвалені вченою радою Факультету економіки та управління

Протокол №_______від «__________» 2012 р.

Голова ради_____________________________


Заняття 1,2

Тема 1. Технологічні процеси і технологічні системи та їх характеристики

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Розгляд теми слід розпочати з визнання того факту, що в ниніш-ніх умовах ринкових відносин роль технологічного розвитку стрімко зростає. Сьогодні рівень технологій будь-якого виробництва здійснює вирішальний вплив на його економічні показники. Своєчасна зміна технологій забезпечує конкурентоспроможність фірми, а правильна технологічна політика є основою її процвітання. Прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства може бути здійснений лише шляхом революційного відновлення технологій.

Зверніть увагу на те, що сучасні заводи являють собою складні ком-бінати, об’єднані для комплексного використання сировини й випус-ку різних видів напівпродуктів і товарної продукції. Так, кар’ єри приз-начені для добування піску, глини, бурого вугілля; копальні - для добування кам’яного вугілля, солі, руди; фабрики - для шиття одягу, заводи - для виготовлення деталей, а потім з них машин тощо. Отри-мання кожного виду продукції є результатом певного виробничого про­цесу.



Виробничим процесом називають сукупність дій, пов’язаних з про-гнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготов-ленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуван-ням, пакуванням, обліком і зберіганням, ремонтом обладнання тощо.

Виробничий процес складається з матеріального та енергетичного забезпечення, транспортних і складських операцій, ремонтних робіт і техніко-економічного управління виробництвом.

При розгляді структури виробничого процесу зверніть увагу на те, що в центрі виробничого процесу розміщується технологічний процес, який є його складовою частиною.

Технологічним процесом називають послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову про-дукцію з певними властивостями. У результаті цих операцій змінюються

форма, розмір або властивості сировини. Внаслідок цих змін сирови-на перетворюється на напів- або готову продукцію.

Технологічний процес формується під впливом об’єктивних фак-торів: соціального устрою суспільства, рівня розвитку його економки, відповідних сировинних ресурсів, наукового рівня і практичного досві -ду керівників (менеджерів) і виконавців виробництва (рис. 1.1). Техно­логії здебільшого складні та багатостадійні.

Кожний технологічний процес складається з дрібніших техноло-гічних процесів або є частиною більш складного. Наприклад, техноло­гічний процес складання автомобільного двигуна, з одного боку, можна поділити на дрібніші, які відрізняються один від одного: технологічні процеси складання шатунно-поршневої групи, блока циліндрів або ко­робки зміни швидкостей; з іншого боку, технологічний процес складан­ня двигуна є частиною технологічного процесу складання автомобіля в цілому.Технологічні процеси постійно вдосконалюються. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліп-шують. Крім того, наука, техніка та технологія пропонують нові більш ефективні способи оброблення та перероблення сировини, нове більш продуктивне обладнання та інструменти.

Тому більш детально слід зупинитися на розгляд його складових, а саме - операцій, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес.

Технологічною операцією називають закінчену частину техноло-гічного процесу, яку виконують на одному місці праці один або кілька пращвників над одним або кількома об’ єктами, які одночасно обробля-ються.

Назви операцій походять від способу оброблення об’єкта. Напри-клад, під час механічної обробки заготівок різанням операції називають так: точіння, свердління, нарізання різі тощо. Якщо об’єктом оброб­лення є мінеральна сировина, наприклад руда, то подрібнення руди є операцією.

За операціями визначають трудомісткість технологічного проце­су, потреби у виконавцях, інструментах, обладнанні тощо.

Зверніть увагу на те, що обов’язковою складовою будь-якої тех-нологічної операції є прохід, який спричиняє зміну форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об’єкта. Так, у процесі гартування (технологічна операція) вироби набувають твердо-сті; нагрівання чавуну (технологічна операція) призводить до виго-рання вуглецю, що спричиняє зміну його властивостей тощо.

У розрахунку норм часу на виконання технологічної операції но­рмується також час на виконання всіх її складових. Чим менший час виконання складових операцій, тим кращий результат виробництва, тобто кращими будуть техніко-економічні показники: більша продук-тивність обладнання і менша собівартість продукції.

Зважте, що складові технологічної операції можна об’єднати у дві групи.

До першої групи належить прохід, а до другої ті складові, які не спричиняють зміни форми, розмірів, шорсткості поверхні або властиво-стей оброблюваного об’єкта. Це, наприклад, встановлення, технологіч-ний перехід, допоміжний перехід тощо.

Встановленням називають частину технологічної операції, яку виконують під час одного закріплення заготівки.

Операцію можна виконати за одне або кілька встановлень. Напри­клад, вал має два торці. Відцентрувати обидва торці вала можна на од­но- та двосторонньому центрувальному верстаті : на першому верстаті центрування виконують за два встановлення, а на другому - за одне. Встановлення поділяють на позиції.

Позицією називають певне положення заготівки на верстаті щодо різального інструмента.

Наприклад, заготівку обробляють на багатошпиндельному токар­ному верстаті-автоматі. При кожному повороті шпиндельного барабана заготівка займає нову позицію.

Технологічним переходом називають частину технологічної опе­рації, в процесі виконання якої обробляють одну поверхню заготівки одним інструментом при незмінному режимі роботи верстата. При виконанні технологічного переходу на верстатах з програмним керу-ванням режим роботи іноді змінюється без втручання робітника, тобто автоматично.

Технологічний перехід складається з робочого ходу та марноходу.

Робочий хід - закінчена частина операції, безпосередньо пов ’язана із зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи поло­ження в просторі предмета праці. Робочий хід - це головна частина технологічного процесу. Всі інші його частини стосовно робочого ходу є допоміжними.

Наприклад, у процесі точіння інструментом є різець, який пере-мщується щодо заготівки справа наліво і зрізує з неї шар металу, тим самим надає їй нової форми, розмірів і шорсткості поверхні. Один перехід може складатися з кількох проходів.

Марноходом називають закінчену частину технологічного перехо­ду, в процесі виконання якого інструмент перемщується щодо заготів-ки, але не спричиняє зміну її форми, розмірів, шорсткості поверхні, проте є необхідним для виконання проходу

Так, при точінні різець після зрізання шару металу знов повертаєть-ся до початкового положення з метою виконання наступного проходу.

Допоміжним переходом називають закінчену частину технологі-чної операції, яка складається з дій робітника і (або) обладнання, які не змінюють форму, розміри і шорсткість поверхні заготівки, але необхідні для виконання технологічного переходу

Допоміжні переходи дуже різні. Вони пов’язані з установленням заготівки, зміною інструмента, налагодженням верстата на необхідний режим роботи, зняттям обробленої заготівки тощо. Наприклад, сверд-ління отвору у валу складається з таких допоміжних переходів: взяти вал і встановити у пристрій; закріпити вал; увімкнути верстат; підвес-ти свердло до вала; увімкнути подачу; вимкнути подачу; відвести шпиндель у вихідне положення; зупинити верстат; звільнити вал від пристрою; взяти вал і покласти його на полицю.

Наступним питанням, яке доцільно розглянути при вивченні да­ної теми, є класифікація технологічних процесів. Зверніть увагу, що в основу класифкації технологічних процесів покладеш поi3Hi ознаки, такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, coci6 організації, кратність обробки сировини та ін.

За характером якісних змін сировини технологічні процеси поді -ляються на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

Під час фізичних і механічних процесів переробки сировини про-ходять зміни розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутршня будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих деталей такими методами обробки, як рі-зання, подрібнення, приготування розчинів і т.д. Хімічні процеси харак­теризуются зміною не тільки фізичних властивостей, але й агрегатного стану, хімічного складу тощо.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні та хімічні є умов-ним, тому що важко провести чітку межу між ними, оскільки механічні процеси часто супроводжуються зміною і фізичних, і хімічних власти­востей. Хімічні процеси, як правило, супроводжуються механічними на всіх виробництвах.

За способом організації технологічні процеси розподіляються на дискретні (переривисті або періодичні) та безперервні

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реа-лізації. Наприклад, при металообробці проходить установлення деталі в патрон верстата (допоміжний хід), підведення ріжучого інструмента (допоміжний хід), обробка заготівки ріжучим інструментом (робочий

хід), контроль (допоміжний хід), зняття деталі з верстата (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі та ін.

Такі технологічні процеси частше всього розповсюджені в маши-нобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості. Недолком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в процесі виконання робочих ходів.

Безперервні процеси вдрізняються тим, що вони не мають різко ви-раженого чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. У них завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійсню-ються одночасно з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодич-но повторюються в часі залежно від результатв робочого ходу. Такі процеси характерні для хімічної промисловості .

За кратністю обробки сировини технологічні процеси розподі -ляються на процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною (замкнутою) схемою. У процесах з розімкнутою схе­мою сировина проходить однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина кілька разів поверта-ється на початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може служити конверторний спосіб виплавки сталі . Процеси із замкнутою схемою є більш досконалими, більш економічними і еко-логічно чистими, хоча і вдрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переведенні технологій на безвідходні.

У загальному вигляді будь-який технологічний процес можна ро-зглядати як систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її кі лькість, температура та ін., виходами - готова продукція, її кількість, якість і т.д.

Зверніть увагу на те, що технологію, як правило, пов’язують з конкретною галуззю виробництва (гірничодобувною, машинобуду-ванням, будівництвом, транспортними роботами тощо) або з метода­ми одержання чи обробки певних матеріалів (металів, волокнистих речовин, тканин тощо).

Будь-яка технологія передбачає опис процесів обробки (чи пере-робки) об’єктів виробництва (сировини, матеріалів, напівфабрикатів), внаслідок здійснення яких відбувається їх якісна зміна. Так, напри-клад, технологія одержання різних металів ґрунтується на зміні хімі-чного складу, хімічних і фізичних властивостей вихідної сировини; технологія механічної обробки пов’язана зі зміною форми і деяких фі -зичних властивостей матеріалу, що використовується для виробницт­ва виробів; основою хімічної технології є процеси, що здійснюються внаслідок хімічних реакцій, які призводять до зміни складу, будови і властивостей вихідної сировини.

У кожній конкретній галузі виробництва розрізняють загальну і спеціальну технології. Перша вивчає виробничий процес у цілому: від виробництва матеріалів до одержання готової продукції. Спеціальна технологія, як частина загальної технології, розглядає окремі види ро-біт і технологічні операції. Наприклад, до загальної технології нале-жить технологія машинобудування, яка вивчає основи і методи виро­бництва машин, що є спільними для різних галузей машинобудування. Питання, характерні для технології виробництва спеціалізованих га­лузей, розглядаються у спеціальних технологіях, таких як: технологія виробництва двигунів, технологія верстатобудування, технологія ін-струментального виробництва тощо.

Принципи організації технологічних процесів.Основними прин­ципами раціональної організації технологічних процесів у сучасному виробництві є пропорційність, безперервність, потоковість, паралель-ність, прямоточність і ритмічність.

Принцип пропорційності передбачає встановлення таких співвід-ношень продуктивності між окремими ланками технологічного процесу, які б забезпечували планомірність виконання виробничого завдання і попереджували виникнення диспропорцій у виробництві . Технологічний процес не можна вважати сумою окремих робіт, які не залежать одна від одної, він є цілісним процесом.

Принцип безперервності означає максимальне запобігання будь-яким затримкам і розривам у процесі виробництва, що забезпечує ви-готовлення продукції протягом оптимального часу. Чим безперервніше і швидше здійснюється технологічний процес, тим більша його ефектив-ність. Безперервність процесу забезпечує потрібну однорідність якості продукції, значно полегшує облік, створює всі потрібні передумови для автоматизації виробництва.

Під принципом потоковості слід мати на увазі узгодженість ви­конання за часом усіх робіт технологічного процесу.

Принцип паралельності означає сумщення (одночасність) вико­нання окремих частин процесу. Цей принцип ґрунтується на спеціаліза-ції окремих робочих місць, дільниць або потоків. Виготовлені одночасно в різних місцях, частини виробу з’єднуються між собою, утворюючи цілісний виріб.

Принцип прямоточності вимагає, щоб шлях проходження предме­тв праці на всіх стадіях процесу був найменшим. Завдяки цьому за-побігають невиправданим витратам часу і ресурсів на перемщення продуктів технологічного процесу, на прискорення передання їх від одного робочого місця до іншого.

Ритмічність передбачає рівномірність роботи, яка сприяє виго-товленню однакової кількості продукції за різні (планові) вдрізки часу. Особливого значення набуває ритмічність в умовах кооперування виробництва, коли вона визначає узгодженість надходження продукції від одного підприємства до іншого. Це дає можливість створити спри-ятливі умови для узгодженої дії структурних підрозділів усередині пі -дприємства.

Наведені принципи не вичерпують усіх вимог до раціональної ор-ганізації технологічного процесу. Так, згідно з принципом прямоточнос-ті, шлях між робочими місцями має бути найменшим. Але під час ви-бухонебезпечних робіт, згідно з правилами техніки безпеки, цю відстань встановлюють якнайбільшою. Те ж саме можна сказати про гетеро-генні хімічні процеси, де значний вплив на швидкість реакції та вихід продуктів має поверхня дотику реагентів (довжина потоків).





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...