Главная Обратная связь

Дисциплины:






Елеісіропривід ручних електричних машин



Електрообладнання стригальних пунктів. Електростригальні агрегати ЕСА- ІД, ЕСА-12Г, ЕСА-12/200. Комплекти технологічного обладнання КТО-22ІКТО-48.

Будова і принцип дії перетворювачів частоти.

Електроиривід і технічні характеристики стригальних машинок.

ПрочитайтеДГ-3,с. 178-192.

2.7.1. Вимоги до електропривода

?учна електрична машина (РЕМ) - це така машина, в якій головний робочігй рух виконується від електричного двигуна або електромагніта, а допомжний рух та керування машиною — вручну.

У сільському господарстві РЕМ широко застосовуються для стрижки овець, атакож для механізації монтажних, ремонтних та інших слюсарних робіт у ремонтних та деревообробних майстернях. Застосування цих машин значнопілвингує продуктивність праці, скорочує частку робіт, які вимагають значних фізичних зусиль від працівника.

Промисловість випускає більше 100 типів РЕМ, серед яких є свердлильні машини, електричні дискові пилки, шліфувальні машини, елекфізножиді, електрорубанки, слектролобзики, гайковерти, універсальні машини зі змінними насадками та інші.

Оскільки РЕМ працюють у безпосередньому контакті з людиною, до них ставлять такі основні ергономічні вимоги: невелика маса, безпека в роботі, зручність в експлуатації, нормовані величини шуму та вібрації, економічність.

Іудь-яка РЕМ складається з електродвигуна або електромагніта, передавального пристрою, робочого інструменту та регулювальних пристроїв, які дають напрямок і глибину свердління, різання, заточування тощо. С також додаткові складові частини -корпус або рама, підшипники, вимикачі, штепсельні з'єднання, шнури або кабелі.

Маса РЕМ на 70-80% визначається масою елекгродвигунного прист­рою, тому для їх приводу застосовують високошвидкісні двигуни, якнай­менші за масою. З другого боку, підвищення частоти обертання двигуна для РЕМ з невеликою швидкістю руху робочого органу зумовлює необхідність редукторних передач, які ускладнюють машину і тим самим збільшують масу РЕМ. Тому при конструюванні РЕМ знаходять оптимальний варіант співвідношення маси двигуна (/ям) та маси редуктора ) для даної швидкості обертання робочош органа п (рис. 86). Наймен­шій загальній масі т + mdg відповідає оптимальна частота обертання

електродвигуна.

Заробочою напругою і ступенем безпеки згідно з ГОСТ 12.2.013-75

РЕМ виготовляють трьох класів:

• клас І - з номінальною напругою вище 42 В і основною ізоляцією
деталей, що перебувають під напругою, та штепсельного вилкою із

заземлюючим контактом;

• клас II -з номінальною напругою вище 42 В і в яких всі деталі, що
перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію без



пристрою для заземлення;

• клас БІ — з номінальною напругою до 42 В включно, що живляться
від автономних джерел струму або загальної мережі через ізолюючий
трансформатор чи перетворювач, напруга холостого ходу якого не
перевищує 50 В, а вторинне електричне коло не з'єднане з землею.

Рис. 86. Залежність маси електродвигуна та редуктора РЕМ від частоти обертання

 

Ручні електричні машини розраховані на номінальні напруги 36,42, 220,380 В змінного струму та частоти 50,200,400 Гц.

Для підвищення безпеки роботи з РЕМ класу І та запобігання ураженню електричним струмом у виробничих умовах останні приєднують до електричної мережі через захисно - вимикаючі пристрої. Схему одного з цих пристроїв ИЭ9814 наведено у рис. 87. Датчиком струму витікання є трансфрматор Т, первинна обмотка якого увімкнена послідовно в коло захисного нульового проводу. Пристрій підключається до електричної мережі і ручної машини через штепсельні з'єднання XI і Х2. Вмикають пристій натисканням на "кнопку SB2. При цьому через випрямляч UZ подасться напруга на обмотку К 1.2 герконового реле Ю, замикаючий контакт якого шунтує кнопку SB2. Для вмикання двигуна ручної машини М натискують на вмонтований у рукоятку машини вимикач SA2, через який подається напруга на обмотку герконового реле К2. Контакт реле К2 замикає коло котушки магнітного пускача KM. Головні контакти останнього вмикають двигун М у мережу.

При пробої ізоляції ручної машини на корпус у нульовому проводі з'являється струм, який індукує е. р. с. у вторинній обмотці датчика трансформатора Т. Під дією цієї е. р. с відкривається транзистор VT і тиристор VS. Струм, що проходить через обмотку КІЛ герконового реле К1, розмагнічує його контакт К1 розмикається і зиеструмлює котушку магнітного пускача KM. Останній вимикає ручну машину з мережі. Одночасно гасне лампа HL, що сигналізує про вимкнення пристрою. Тривалість спрацювання захисту 0,05 с. Величина струму витоку, при якому спрацьовує захист, не повинна перевищувати 10 мА і регулюється резистором R7.

Для перевірки працездатності пристрою натискують на кнопку SB3, створюючи штучне замикання на корпус. Вимикають пристрій кнопкою SB 1. Залежно від величини напруги мережі перемикач SA1 встановлюють у положення "220 В" або "380 В". Згідно з діючою класифікацією умовне позначення РЕМ складається з таких позицій: ИЗ — електричний привід; перша цифра за буквами означає номер групи (1 — свердлильні; 2 — шліфувальні та полірувальні; 3 -різенарізні; 4- ударні та ударно-обертальні; 5 — фрезерні; пилки дискові; 9 — перетворювачі, захисні пристрої); друга цифра - номер підгрупи (0 - прямі; 1 - кутові; 2-3 - горцеві); додатковий індекс 3 означає особливості машини, в деяких випадках — електронне регулювання швидкості.

2.7.2. Характеристика електродвигунів, що використовують для приводу РЕМ

Для приводу РЕМ використовують спеціальні електродвигуни уніфікованої серії, які повинні відповідати таким вимогам: достатньо жорстка механічна характеристика, велика перевантажувальна здатність, механічна міцність, невелика вага.

Ці двигуни поділяють на три основні серії:

 

а) три- та однофазні асинхронні електродвигуни з короткозамкненим
ротором промислової частоти 50 Гц (АН); напругою 36,42,220 та 380 В;
потужністю 120,180,270,400,600,800 та 1000 Вт;

б) трифазні асинхронні з короткозамкненим ротором частотою
200 Гц (АП); напругою 36,42 та 220 В; потужністю 50,80,120,180,270,400,
600,800,1000,1200,1600, 2200 Вт;

в) універсальні колекторні промислової частоти (КН) напругою
220В; частотою 50Гц;потужністю 18,30,50,80,100,180,270,400,800,1000,
1200 Вт.

 

 

Рис. 87. Схема вмикання ручної електричної машини класу 1 через захисний пристрій ИЭ9814

ОТ гЛ ../

Однофазні асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором залежно від типу пускового пристрою поділяють на: АН - з пусковою обмоткою (рис. 87), АУ- з пусковим конденсатором Сп, AT-робочим конденсатором Ср, АУТ — пусковим і робочим конденсаторами, з електронним реіулю-ванням частоти обертання та реверсування (РР). Механічні характеристики цих двигунів наведені на рис. 87, б, перевагою їх г простота і надійність конструкції, невелика вартість.

 

працювати як на змінному, так і на постійному струмі, але із основному їх використовують з живленням від мережі змінного струму частотою 50 Гц. Двигуни мають механічну характеристику, яка забезпечує велику перевантажувальну здатність при низьких частотах обертання, тому їх застосовують у РЕМ, де вимагають великі моменти, а також пуск при повному навантаженні (наприклад, електросвердла, електроножиці тощо).

Недоліком колекторних двигунів є складність конструкції, підвищена витрата міді на їх виготовлення, підвищені вимоги до обслуговування, особливо під час роботи в приміщеннях з агресивним середовищем.

Маса електродвигуна при однаковій потужності на валу Р2 із збільшенням частоти обертання пдв, об/хв, та частоті струму живлення/ Гц, зменшується відповідно до рівняння

50/>2 А?

т - in

(2.7.2.1)

де тдекспериментальний коефіцієнт, для двополюсних трифазних двигунів промислової частоти т.—11, для двополюсних двигунів підвищеної частоти (200 Гц) т0~ 12-13.

З цієї точки зору оптимальна частота обертання привідного електродвигуна перебуває в межах 8-12 тис. Пракгично використовують двигуни з частотою обертання від 3000 об/хв (асинхронні з короткозамкненим ротором, частотою 50 Гц) до 12 тис. об/хв (асинхронні частотою 200 Гц та колекторні).

Питомі показники маси для універсальних колекторних двигунів дорівнюють 30-65 Вт/кг, трифазних асинхронних підвищеної частоти 200 Гц -50-80Вт/кг,асинхронних частоти 50 Гц-20-40 Вт/кг.

Рис. 88. Схеми вмикання електродвигунів РЕМ колекторного (а), однофазного (б) та їх механічні характеристики

За конструктивним виконанням та способом монтажу двигуни РЕМ відносяться до окремої групи (ІМ9000). Як правило, це вбудовані двигуни, що конструктивно з'єднані з редуктором чи робочим органом як одне ціле. Вихідний вал двшуна може бути виконаний із зубчастою нарізкою і є частиною редуктора (електросвердла тощо). В електрорубанку застосо­вують спеціальну конструкцію електродвигуна, в якому ротор знаходиться зовні статора і на ньому безпосередньо закріплені робочі ножі.

Потужність привідного двигуна для РЕМ вибирають за максимальним зусиллям на робочому органі та частотою обертання чи лінійного руху робочого органу. Оскільки зусилля подачі робочого органу створюються вручну робітником, то вони можуть коливатися в широких межах, тому, як правило, користуються експериментальними даними і потужність двшуна вибирають зі значним запасом. Так, потужність двигуна для свердлильних електричних машин визначають за потужністю на свердлі Рсв, кВт,

то) М,

k'srafr (2-7-2-2)

де п - частота обертання свердла, об/хв; М„- крутий момент па свердлі, Н • м. М визначають за формулою

cDxS''

 

де D—діаметр свердла, мм;

S — подача на один оберт свердла, мм;

с, х, у- коефіцієнти, які визначаються експериментально і залежать від фізико-механічішх властивостей оброблюваного матеріалу (для чавуїгу с = 11,6; х=2,0; у - 0,6; для вуглецевої сталі середньої міцності с = 44; х = 1,8;

У = 0,8).

І Іотужність на валу двшуна складається з Р та потужності холостого

ходу машини (20-30% відРет).

2.7.3. Джерела живлення РЕМ

Ручні електричні машини в польових умовах живляться від пересувних електростанцій невеликої потужності, а за наявності електричної мережі 380/220 В безпосередньо від неї або через знижувальні трансформатори чи

перетворювачі частоти.

Знижувальні трансформатори призначені для перетворення трифазної напруги змінного струму 660,380,220 В у трифазну напругу 12,24,36,42,

127,220та380В.

Для живлення РЕМ випускають сухі трансформатори типу ТСЗИ потужністю 0,63; 1,0; 1,6; 2,5 та 4 кВА з різними схемами з' єднання первинних і вторинних обмоток. Для перемикання обмоток трансформатора із "зірки" на "трикутник" і навпаки на клемній колодці є спеціальні перемички. Корпус трансформатора заземлюється приєднанням до нього нульового проводу мережі 220/380 В.

Машинний перетворювач частоти типу ИЭ-9401 призначений для перетворення змінного трифазного струму частотою 50 Гц при напрузі 220 або 3 80 В у змінний трифазний струм підвищеної частоти 2001 ц при напрузі 36В.

Перетворювач частоти типу ИЭ-9401 (рис. 89) складається з двополюс­ного асинхронного двигуна М з короткозамкненим ротором і шести-нолюеного асинхронного ■генератора G з фазним ротором. Ротори двигуна і генератора знаходяться на одному валу і обертаються з однаковою частотою. Па валу закрішіені три ізольованих одне від одного кільця, до яких приєднані виводи обмоток ротора генератора. Па кільця генератора через щітки і на обмотки статора електродвигуна подається напруга мережі 220 або 380 В. Напруга 36 В частотою 200 Гц знімається з обмотки статора генератора.

Принцип роботи перетворювача такий: у шеститюлюсному роторі магнітне поле обертається з частотою 1000 об/хв навколо ротора. У свою чергу ротор гене-ратора обертається в напрямку обертання магнітного поля з настоюю близько 3000 об/хв. Тому магнітні силові лінії перетинають витки нерухомої обмотки статора генератора з частотою обертання близько 4000 об/хв. У цьому випадку в шестииолюсних обмотках статора виникає напруга змінного струму з частотою близько 200 Гц.

Синхронно-рсактивний перетворювач частотиИЭ-9403 призначений для перетворення трифазного змінного струму частотою 50 Гц і напругою 220/380 В у змінний трифазний струм частотою 200 Гц і напругою 36 В.

Принцип дії перетворювача грунтується на виділенні і використанні вищих гармонік магнітного поля.

Перетворювач складається із статора, вертикально розміщеного рото­ра та підшипникових щитів. У пазах статора розміщені дві трифазні обмотки: одна двополюсна (первинна) иід'єднується до мережі і призначена для створення обертового магнітного поля в машині, друга восьмиполюсна (вторинна) призначена для одержання струму високої частоти.

ЗМ~Шь,№В.тВ і і і

 

 

Магнітна система ротора має. особливу форму (рис. 90 б) і спеціально розраховану величину повітряного зазору, завдяки чому в кривій розподілу магнітної індукції в повітряному зазорі виділяється необхідна четверта гармоніка. Досвід проектування і виготовлення синхронно-реактивних перетворювачів частоти свідчить, що для виділення четвертої гармоніки поля обриси поверхні магнітних частин ротора можуть бути частинами кола, ексцентричного відносно кола розточки статора. Так, у машині ИЭ-9403 ексцентриситет кола для обрису магнітної частоти ротора становить

2,14 мм.

Для розгону ротора під час пуску в його магнітну частину закладена пускова обмотка у випіяді білячої клітки, виготовленої з алюмінієвих стержнів з короткозамкненими алюмінієвими кільцями. При досягненні ротором підсинхронної частоти обертання він завдяки реактивному моменту втягу­ється в синхронізм. У робочому режимі ротор обертається синхронно з обертовим магнітним полем, тому підвищена частота змінного струму залишається незмінною.

А

Рис. 90. Перетворювач частоти ИЭ-9403:

а •- схема; б - поперечний переріз ротора, магнітна частина

заштрихована: в - форма кривих магнітного потоку: Ф( — первинної

обмотки, Фз - у повітряному зазорі, Ф4 - вторинної обмотки

2.7.4. Особливості електроприводів РЕМ, що застосовують у різних галузях сільського господарства

У тваринництві основною ручною електричною машиною є машинка для стрижки овець. Елекгроиривід цієї машинки має два варіанти: від окремого електродвигуна через гнучкий вал та від вмонтованого в рукоятку електродвигуна. Основна механічна частина машинок, відповідно до типів МСО-77Б та МСУ-200, залишається однаковою за виключенням змін у кінематичній схемі в місці приєднання двигуна.

Стригальна машинка включає такі елементи; різальний апарат, до складу якого входить чотиризубий рухомий ніж та дванадцятюуба гребінка, ексцентриковий, натискаючий та шарнірний механізми. Рухаючись по тілу тварини, гребінка захоплює та притримує вовну, а ніж, виконуючи 2100 подвійних ходів за хвилшгу уздовж гребінки, зрізає вовну. Захват машинки -76,8 мм. Ексцентриковий механізм перетворює обертальний рух двигуна в коливальний рух ножа.

Момснг опору машинки залежить від двох складових: моменту різання вовни залежно від подачі та моменту тертя ножа по гребінці залежно від зусилля натискання. Перший момент при зміні швидкості подачі від 0,4 до 1 м/с змінюється від 0,8 до 1,5 Н *м, тобто майже прямо пропорційно, а другий при зміні натискання ножа на гребінку від 100 до 200II змінюється в чотири рази (від 0,1 до 0,4 Н • м), тобто від цього моменту опору в основі юму залежить навантаження двигуна.

Експериментально встановлено, що в машинці з гнучким валом приблизно 10-12% потужності двигуна витрачається на тертя гнучкого вала по кожуху, 30% - на зрізання вовни і близько 60% - на холостий хід машинки, включаючи тертя ножа по іребінці. Тому зусилля натискання не повиїпю перевиигувати 200 Н.

Для приводу стригальних машинок МСО-77Б застосовують трифазні асинхронні електродвигуни з короткозамкненим ротором типу АД-120 потужністю 120 Вт, синхронною частотою обертання 3000 об/хв, напругою 220/380 В при частоті мережі 50 Гц. Двигун підвішується на кронштейні над робочим столом і через гнучкий вал довжиною 1,6 м передає обертальний рух стригальній машинці. Особливістю конструкції двигуна є те, що він виготовлений без лап зі спеціальним фланцем па одному підшипниковому щиті для кріплення кожуха гнучкого вала. Керують двигуном вручну за допомогою ручного пускача ПЇЇВ-30.

Привід стригальних машинок МСУ-200 здійснюється від спеціальних асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором, які під'єднуюгься до електричної мережі через перетворювач частоти з вихідними параметрами 36 В, 200 Гц.

Синхронна частота обертання цих двигунів -12 000 об/хв, номінальна потужність - 90 Вт. Застосування високочастотного двигуна зменшує його масу в три рази, а габарити по діаметру та довжині - в два рази. З урахуванням ліквідації гнучкого вала маса приводу машинки зменшується в чотири рази, а двигун вмонтований у ручку стригальної машинки, що збільшує її маневреність і знімає дію реактивного моменту гнучкого вала на руку стригаля. Зниження напруги на двигуні до 36 В підвищує безпеку праці.

За рахунок зменшення втрат потужності в гнучкому валу потужність двигуна також зменшується.

Для стрижки овець в умовах підприємства застосовують стригальні апарати ЕСА-1Д з машинкою МСО-77Б продуктивністю вісім голів на годину. Один такий стригальний апарат розрахований на підприємство з поголів'ям

до 500 овець.

При поголів'ї 10—12 тис. овець застосовують агрегат ЕСА-12Г, який складається з 12 апаратів ЕСА-1 Д, силової та освітлювальної кабельних мереж, переносного заземлюючого пристрою, розподільного щитка та апарата для заточування ножів машинок.

Агрегат одержує живлення від електромережі або пересувної електростанції потужністю 4-12 кВт з бензиновим дизельним двигуном.

Високочастотні стригальні агрегата ЕСА-6/200 та ЕСА-300 складаються з 6 або 12 стригальних апаратів з машинками МСУ-200 і двигунами МС-200Н, перетворювача частоти ИЭ-9401, заточувального апарата ТАЇ,

переносної електромережі.

Для спеціалізованих підприємств з вирощування овець засто'госовують стаціонарні стригальні "пункти, обладнані, крім того, пресом для вовни, тельфером, транспортерами, спеціальними поворотними

столами.

У майстернях з ремонту сільськогосподарської техніки та дерево­обробних майстерігях набір РЕМ дуже широкий. Це електричні свердлильні машини (електродрелі), які поділяються на одно-, двошвидкісні та з електронним регулюванням швидкості. Електропривід цих машин здійснюють від двигунів серії АП частотою струму 200 Гц, потужністю 400, 800,1230 Вт та колекторних серії КН-11 з частотою змінного струму 50 Гц, потужністю від 200 до 600 Вт. Найбільший діаметр свердла залежно від потужності —від 6 мм (машина ИЭ-1025Б) до 23 мм (ИЭ-1305).

Двошвидкісна свердлильна машина (ИЭ-1202, ИЭ-1205) складається з двигуна КН та двошвидкісного редуктора з механізмом перемикання швидкостей. Перемикання швидкостей-механічне, за допомогою двох пар зубчастих коліс, які можуть переміщуватись в осьовому напрямку при дії на них рукоятки перемикача.

Особливістю електропривода одношвидкісного електросвердла з колекторним двигуном є кінематична схема (рис. 92 б), в якій вал електро­двигуна є однією з шестерень редуктора.

Корпус машини та передавальні пристрої повинні мати достатню міцність, оскільки при свердлінні до них прикладаються значні механічні зусилля в осьовому та радіальних напрямах.

Так, при свердлінні отворів діаметром Є~9 мм обертовий момент становить 1-2 Н • м, а осьовий (натискання свердла)- 500-650 Н; при діаметр' 12-14 мм - відповідно 6-8 Н • м та 1500-2000 Н; при діаметрі 23 мм -25-50 Н - м та 3000-4000 Н.

 

 

—ліва натискна лапка; 2—упорний стержень; З — натискнагайка;

4 - чохол; 5 - зубчате колесо; 6 - щит підшипника; 7 - шарико-

підшипник; 8 -статор елекгродвигуна; 9-корпус електродвигуна;

10—кабель живлення; 11 -фіксатор; 12-вентилятор; 13-задня кришка

елекгродвигуна; 14-вал шестерні ротора електродвигуна;

15-гвинт; 16-підшипник; 17-ексцентрик; 18-ролик;

19 - корпус стригальної машинки; 20 -центр обертання; 21 - важіль;

22-ніж; 23 -іребІнка; 24-вал

Схема вмикання машини включає штепсельне з'єднання X, курковий двополюсний вимикач QS, фільтр-кондєнсатор С, обмотку якоря Я та обмотку збудження 03 (рис. 92 а).

Електричні свердлильні машини з електродвигунами серіїКРРН1 і-180/220 (рис. 93) мають електронне регулювання швидкості та реверсування. Максимальний діаметр свердла від 6 до 13 мм, частота обертання шпинделя регулюється в межах 0-600; 0-840; 0-2300 об/хв, споживана тюіужність 300— 400 Вт. Живлення від мережі напругою 220 В, частотою струму 50 Гц.

Електричні ножиці ИЭ-5405; ИЭ-5407 призначені для різання листового металу від 1,25 до 3,5 мм завтовшки, приводяться в дію від колекторного твигуна напругою 220 В частотою струму 50 Гц. Потужність електродвигуна 270-550 Вт, частота подвійних ходів 1400-1500 на хвилину.

Кінематична схема складається з зубчастого редуктора, кривошипа га повзуна, які перетворюють обертальний рух двигуна в коливальний рух юбочих органів. Па повзуні закріплюється насадка з твердосплавного матеріалу, що виконує роль рухомого ножа, протирізальна пластина має аку саму насадку.

 

 


викориговують як асинхронні двигуни ИЭ-5601 потужністю 1070 Вт, що працюігь від мережі змінного струму частотою 50 Гц, напругою 220 В, так і колеьорні двигуни КН потужністю 1150 Вт. Робочим органом є безкінений ланцюг, на якому закріплені різальні зуби.

Рослинництві в основному застосовують пересувні машини, які можна іднести як до ручних електричних машин, так і до мобільних е.іекірі^ікованих.

IX- електромотика ЕМ-2А та електрофреза

2.7.5. Правіша безпеки під нас експлуатації РЕМ

Навила безпеки під час експлуатації РЕМ в умовах виробництва встановлені стандартами "Машины ручные электрические. Общие требоваия безопасности".

Діроботи з ручними машинами допускаються особи, які пройшли виробите навчання і мають кваліфікаційну групу з техніки безпеки. Дозволяться експлуатація тільки тих машин, які задовольняють вимогам стандар/.

ГІЦ кожній видачі машини в роботу виконують перевірку КОМПЛСКЦОСТІ, надійності закріплення деталей, зовнішній огляд ізоляційних деталейкорпусу і кабелю, перевірку роботи вимикача та машини на холостоу ходу.

У 'ашин класу І перевіряють також справність кола заземлення.

Пі час роботи з машиною класу І слід застосовувати індивідуальні захисні ісоби (діелектричні рукавиці, калоші, килими) за винятком таких випадківмашина, і тільки одна, живиться від розподільного трансформатора, автоном.ої установки двигун-генератор або перетворювача частоти з окремим обмотками через захисно-вимикаючий пристрій.

Міцинами класів 11 і III дозволяється виконання робіт без застосування іидивідульних захисних засобів.

У Ъбу і ових умовах дозволяться експлуатувати тільки машини класів 11 і III відовідно до призначення, вказаною у паспорті машини,

Дл. машин класів І та II різниця потенціалів між землею та будь-яким проводок електричної мережі, до якої приєднується РЕМ, не повинна бути більшою^ 250 В. Різниця потенціалів між землею і будь-якою фазою мережі живленн машини III класу не повинна перевищувати 24 В.

Інструкція штепсельного з'єднання машини III класу fie повинна допуска^ суміщення із з'єднаннями, призначеними для машин І та II класів. Конструдія з'єднання на 200 та 400 Гц не повинна допускати суміщення із штепселцими з'єднаннями на 50 Гц.

Оіь ізоляції нових машин (після випуску з заводу) відносно корпусу та між охотками не повинен бути меншим за 100 мегаом у холодному стані та 2 мегаом при робочій температурі двигуна.

 

Питання для самоперевірки

1. Які ви знаєте ручні електричні машини?

2. Назвіть основні ергономічні вимоги, що ставляться до ручних

електричних машин.

3. Як класифікуються РЕМ за робочою напругою і ступенем безпеки?

4. Основні вимоги, що ставляться до електродвигунів РЕМ.

5. Які електродвигуни застосовуються для приводу РЕМ?

6. Які джерела живлення застосовуються для РЕМ?

7. Будова і принцип дії перетворювача частоти ИЭ-9401.

8. Назвіть типи агрегатів для стрижки овець і обладнання яким вони

комплектуються.

9. Основні переваги стригальних машинок МС-200 В в порівнянні з

машинками МСО-77Б.

10.Правила безпеки при експлуатації РЕМ.

 

2.8. Електронривщ машин і агрегатів зерноочисно-сушильних пунктів і комплексів

Особливості електропривода зерноочисних машин, агрегатів і комплексів. Методика визначення потужності електродвигунів зерноочисних машин. Технологічні і електричні схеми зерноочисно-сушильних комплексів.

 

Прочитайте Л-3, с 191-203

 

Теоретичні відомості та методичні вказівки

Після обмолоту зерна комбайнами весь урожай піддають очищенню та сушінню на стаціонарних пунктах. Свіжозібране зерно має засміченість 15-18%, а вологість змінюється у широкому діапазоні залежно від зони та погоднихумов.

Вміст домішок у продовольчому зерні пшениці не повинен перевищу­вати 5 %, для інших культур - 8%, домішки зерен інших культур - не більше 12-15%. Для насіннєвого зерна вимоги до чистоти ще вищі.

Тепер машини для післяжнивної обробки зерна та підготовки насіння випускають комплектами у вигляді зерноочисних агрегатів для сухих зон або зерноочисно-сушильиих комплексів для вологих зон.

Основну характеристику агрегатів і комплексів для обробки зерна та насіння зернових, зернобобових та круп'яних культур наведено у табл. 45.

Для визначення необхідної продуктивності зерноочисних машин і сушарок визначають плановий перспективний збір зерна для кожної культури, т

М. =aS.,

і її

де а. - планова перспективна урожайність і-і культури, т/га; S. - посівна площа і-і культури, га.

У паспорті зерноочисних машин продуктивність вказується для пшениці вологістю 16% і засміченістю не більше 10%, а зерносушарок для пшениці, вологість якої повинна бути знижена з 20 до 14 %.

У зерноочисних машин загального призначення при збільшенні вологості зерна більше 16% продуктивність знижується в середньому на 5% на кожен відсоток збільшення вологості. При збільшенні засміченості більше 10% продуктивність машин знижується на 2% на кожен відсоток збільшення засміченості.

З урахуванням середніх за декілька років значень вологості і засміче­ності оброблюваного зерна відповідних культур необхідну паспортну продуктивність машин первинного очищення можна визначити за виразом

уі 1 V *~* 1г 1г >

де ^-коефіцієнт, який враховує нерівномірність поступання зерна протягом години і дня;

я -кількість днів роботи зерноочисного агрегату (20 днів); / -тривалість роботи агрегату (дві зміни по 10 год); kBкоефіцієнт використання робочого часу (0,8—0,9); kjWS- коефіцієнт, який враховує вологість і засміченість зерна ї-ї культури (табл. 42);

kjM — коефіцієнт, який враховує вид оброблюваного зерна ї-ї ю/льтупи (табл. 44)..

 

 

k — коефіцієнт, який враховує зміну продуктивності сушарок залежно

від виду зерна.

При кінцевій вологості зерна W2 = 14% значення коефіцієнта к-

залєжить від початкової вологості W, таким чином:

W,,% 16 18 20 22 24 26 28 30

к.цг 0,54 0,8 1,0 1,2 1,46 1,63 1,88 2,14

Таблиця 45

Технічна характеристика агрегатів і комплексів обробки зерна

 

 

Показник ЗАВ-20 ЗАВ-25 ЗАВ-40 о щ < го КЗС-20Ш КЗС-20Б КЗС-25Ш КЗС-25Б о и СО
Продуктивність, ,0
Встановлена 30,9 78,5 47,3 153,4 130,1 100,2 185,5 32.. 170,9 326,3
Кількість електро­двигунів, шт.  

У таблиці наведені широко розповсюджені агрегати і комплекси ЗАВ-20, ЗАВ^О, КЗС-20Ш, КЗС-20Б, ЗАВ-25, ЗАВ-50, КЗС-25Ш, КЗС-25В, КЗС-50.

Агрегати ЗАВ-25 і ЗАВ-50 відрізняються від агрегатів ЗАВ-20 і ЗАВ-40 тим, що вони додатково комгшектуїоться машинами попереднього очищення продуктивністю 50 т/іод і бункерами тимчасового зберігання по 100 т. Крім того, агрегати та комплекси оснащені новими і модернізованими зерно­очисними машинами більшої продуктивності.

Зерноочисні агрегати ЗАВ використовують у тих зонах України, де вологість зерна в період жнив не перевищує 16 % і немає необхідності у його штучному сушінні. Агрегат ЗАВ-25 є базовою моделлю і складається з відділень приймання, тимчасового зберігання й попереднього очищення зерна продуктивністю 50 т/год та основного відділення продуктивністю 26 т/год. До комплексів КЗС-25Ш і КЗС-25Б додатково входять сушильні відділення відповідно з шахтною сушаркою СЗШ-16А і двома барабанними

сушарками СЗСБ-8А.

Технологічний процес грунтується на принципі потокової обробки зерна. Устаткування агрегату створює єдину за продуктивністю потокову технологічну лінію з приймання та очищення зерна, яка забезпечує доведення його якості до базисних кондицій.

Усі операції з приймання вороху, обробки та транспортування зерна, відпуску готової продукції та відходів механізовані та електрифіковані.

 

 

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...