Примітки та коментарі

Приміткаминазивають коротку об’єктивну довідку, пояснення, переклад іноземного слова, пояснення терміна, що супроводжують яке-небудь місце у тексті.

Коментарем прийнято, на відміну від приміток, називати наукове тлумачення тексту, його частини, варіанту тексту, слова, що висловлюють думку спеціаліста-коментатора і його ставлення до цього тексту, тлумачення історії створення тексту, оцінку попередніх видань або їх джерел. Примітки і коментарі можуть бути складені автором, редактором або спеціалістом, який вивчає творчість автора.

За місцем розташування примітки поділяють на внутрішньотекстові, підрядкові (внизу шпальти) і позатекстові (у кінці видання).

Внутрішньотекстові примітки застосовують здебільшого в офіційних та офіційно-відомчих виданнях (статутах, інструкціях). Набирають їх шрифтом меншим за кеглем, ніж шрифт основного тексту, або на більш вузький за основний текст, формат. Крім того, перед текстом першої примітки ставлять виділене курсивом або розрядкою слово «Примітка». Кожну наступну примітку починають з нового абзацу.

Підрядкові примітки (виноски) – найпоширеніший варіант у книзі наукового та ділового характеру. З тим місцем, якого вони стосуються, їх пов’язують знаком «прив’язки» у вигляді зірочки або надрядкової цифри (нн*, ннн¹), які повторюють і перед самою виноскою. Найпоширеніший спосіб «прив’язки» – надрядкова цифра, але якщо виносок на окремій сторінці небагато (2–3), то перевагу надають зірочкам.

У межах однієї шпальти примітки, позначені зірочками, відрізняються одна від одної їх кількістю; у першої примітки – одна зірочка, у другої – дві і т. д.

Цифри використовуються як порядкові номери. Нумерують підрядкові примітки або посторінково (по колонках – за дво- і триколонкового набору), або наскрізь у всьому виданні (якщо обсяг книги значний, то за розділами).

У тих випадках, коли у виданні вміщено й авторські, й редакційні підрядкові примітки, прийнято зазначати, кому належать ті й інші, або ті, яких менше. Вказівку про належність вміщують після тексту примітки, відділяють від неї крапкою і тире або беруть у круглі дужки і набирають курсивом чи розрядкою, але однаково у всьому тексті. Наприклад: . – Прим. автора; . – П р и м. р е д.; . – Прим. перекладача; – П р и м. у к л а д а ч а; рідше ці слова беруть у круглі дужки.

Коли знак виноски поєднують з розділовим знаком, його ставлять перед комою, двокрапкою, крапкою, тире і після знаку оклику, питання, три крапки. У разі поєднання знака виноски з дужкою або лапками, що закривають після тексту, його ставлять перед ними (якщо відноситься до лише останнього слова тексту, взятого у лапки або дужки) або після них (якщо стосується всього тексту, взятого у дужки або лапки).

За текстом зазвичай уміщують коментарі і примітки у виданнях художньої літератури, набагато рідше – у зібраннях наукових праць.

Підрядкові й позатекстові примітки набирають зазвичай шрифтом меншого кегля, ніж основний текст. Знак виноски у тексті слід відбивати від попереднього слова на два пункти. Від основного тексту підрядкову примітку відділяють лінійкою і пробілом або лише пробілом.

Якщо на одній сторінці розташовано кілька приміток, помічених зірочками або номерами з різною кількістю знаків (однозначні та двозначні, двозначні і тризначні), то ці знаки набирають з нормальним абзацним відступом біля найдовшого знака зноски, збільшуючи відступ примітки з більш коротким знаком так, щоб знаки утворювали праворуч вертикальну лінію.

Позатекстові примітки «прив’язують» до пояснюваних місць основного тексту такими ж знаками, що й посилання (виноски) – зірочками і цифрами.

Коли знак виноски – цифра, нумерація приміток, як правило, наскрізна, коли зірочка – підрядкова (групі приміток до цієї сторінки передують у такому разі слова «До стор. …»). Часто у виданнях художньої літератури примітки в основному тексті знаками виноски не позначають, а щоб «прив’язати» їх до певного місця, перед самою приміткою повторюють пояснюване слово чи текст, який зазвичай виділяють курсивом (слово – розрядкою) та оформлюють як цитату. Групують такі примітки також за сторінками, перед кожною групою вставляють рубрику «До стор. …». Заверстують цю рубрику або в червоний рядок, або з абзацу перед першою приміткою до цієї сторінки.

Приклад

У тексті: А после него опять тоненькие наследники спускают, по русскому обычаю, на курьерских все отцовское добро.

У позатектових примітках. К стр. 19 – …Спускают… на курьерских все отцовское добро – очень быстро все проживают, растрачивают.

Примітки коректор перевіряє двічі: спочатку методом вертикального перегляду він уточнює одноманітність шрифтового й композиційного оформлення зносок, знаків прив’язки і характер відбивань; потім, читаючи текст наскрізь, перевіряє застосування текстуально і за місцем та характером «прив’язки» (смисловий контроль).

Особливість коректури позатекстових приміток – смисловий контроль і текстуальне порівняння уривків тексту, якщо їх повторюють (цитують) у виносці.