Дисциплины:
Рух коректур у виданнях різних видів
Варіант 1
1. Неперіодичне друковане або рукописне видання з текстом та іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, що складається зі скріплених по корінцю аркушів, покритих оправою чи обкладинкою, – це:
а) книга;
б) брошура;
в) журнал.
2. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали, – це:
а) брошура;
б) газета;
в) журнал.
3. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:
а) брошура;
б) книга;
в) газета.
4. Видання підписують «До друку»:
а) після передачі фотоформ і оригінал-макета на поліграфічне підприємство;
б) коректорського звіряння;
в) виконання уніфікації написань відповідно до паспорту видання.
5. Наукове редагування виконують:
а) у науковому складанні;
б) під час вичитування першої верстки коректором;
в) під час коректорського звіряння;
6. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен умовних скорочень, символів, одиниць величини, тощо називають:
а) коректорською специфікацією;
б) паспортом видання;
в) супровідною запискою.
7. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, називають:
а) сигнальними примірниками;
б) оригінал-макетом;
в) коректурними примірниками.
8. Вперше у видавничий практиці було складено список помилок:
а) у XX ст.;
б) XVII ст.;
в) XV ст.
9. Класичною коректурою вважають:
а) книжково-газетну;
б) журнальну;
в) книжкову.
10. Риси книжкової та газетної поєднує коректура:
а) рекламних матеріалів;
б) журналів;
в) брошур.
11. Літературний редактор опрацьовує:
а) першу верстку;
б) коректорське звіряння;
в) другу верстку.
12. Дизайнер і технічний редактор опрацьовують:
а)першу верстку;
б) другу верстку;
в) коректорське звіряння.
13. Найпоширеніший тип читання в журнальній коректурі – це:
а) вичитування;
б) наскрізне читання;
в) звіряння.
14. Пруфи – це:
а) інформація у вигляді посилання або фотографії, яка підтверджує будь-який факт;
б) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;
в) приклеєний або вкладений аркушик з низькоякісного паперу, на якому зазначені помилки, допущені у книзі.
15. Сучасні щоденні газети зазвичай проводять:
а) одну коректуру;
б) дві коректури;
в) три коректури.
16. Здебільшого в газетах виконують:
а) часткову коректуру;
б) повну коректуру;
в) наскрізну коректуру.
17. Підчитування найчастіше не виконують:
а) у газетній коректурі;
б) журнальній коректурі;
в) книжковій коректурі.
18. Найчастіше газетну коректуру здійснюють:
а) на берегах;
б) рядку;
в) «віжках».
19. Помилки у газетах і журналах зазначають за допомогою:
а) списку виявлених помилок;
б) уточнень;
в) спеціальної рубрики.
20. Особливість у роботі журнального або газетного коректора з погляду навантаження полягає:
а) в аритмічності роботи;
б) великому обсязі роботи;
в) двомовності.
21. Книжкова коректура не замінює, але дотична:
а) до літературного редагування;
б) технічного редагування;
в) наскрізного читання.
22. Художньо-графічну модель номера у журналі визначає:
а) коректорат;
б) секретаріат;
в) технічний відділ.
23. Посади літературного редактора та коректора найчастіше об’єднують у таких виданнях:
а) книжкових;
б) рекламних;
в) газетних і журнальних.
24. З погляду технології в газетній видавничо-редакційній підготовці випадає етап:
а) редагування;
б) техскладання;
в) коригування.
25. Виправляти помилки під час підготовки газети до друку має право:
а) тільки коректор;
б) редактор і коректор;
в) той, хто помітив помилку.
26. Матеріали у щоденних газетах поділяють:
а) на «гарячі» та «загінні»;
б) «замовні» та «випадкові»;
в) аналітичні й тематичні.
27. Під час випуску тижневика пік коректорського навантаження припадає:
а) на два дні після його випуску;
б) увесь тиждень;
в) останні дні перед відправленням оригінал-макета на поліграфічне підприємство.
28. Роздруки техскладання найефективніше опрацьовувати:
а) одній людині;
б) кільком;
в) двом фахівцям.
29. Фотоформи переглядає:
а) коректор;
б) редактор галузевого відділу і технічний редактор;
в) технічний редактор.
30. Приблизна кількість сторінок у рекордно великому списку помилок за всю світову редакторську практику становила:
а) понад 10;
б) 58;
в) близько 100.
Варіант 2
1. Професор М. Тимошик розглядає такі типи видавництв:
а) радянський, західний, американський;
б) західний, європейський;
в) радянський, англійський, західний.
2. Опрацювання оригіналу пришвидшене завдяки:
а) удосконаленню техніки;
б) співпраці з коректоратом;
в) об’єднанню посади коректора та літературного редактора.
3. Неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою або іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, – це:
а) книжка;
б) газета;
в) журнал.
4. Періодичне видання з коротким інтервалом між випусками, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:
а) журнал;
б) газета;
в) бюлетень.
5. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією – це:
а) брошура;
б) газета;
в) журнал.
6. Перше верстання відбувається:
а) після опрацювання редактором авторського оригіналу;
б) зчитування роздруку техскладання на відповідність авторському оригіналу;
в) виготовлення фотоформ.
7. Останнім етапом випуску книги є:
а) тиражування;
б) підписання «До друку»;
в) верстання.
8. Так званий паспорт видання додають, якщо:
а) у виданні помічено помилки;
б) випускають видання на вузьку тематику;
в) випускають видання, що висвітлює кілька тем.
9. У техскладанні необхідно здійснювати:
а) уніфікацію написань;
б) звірку;
в) перевірку даних.
10. Одночасно над відбитками працюють:
а) автор, оператор комп’ютерного набору;
б) автор, редактор, коректор;
в) редактор, видавець, автор.
11. Точність виконання редакторських вказівок перевіряє:
а) другий редактор;
б) автор;
в) коректор.
12. Пробний примірник майбутньої книги, виготовлений на тиражному папері ручним способом, – це:
а) сигнальний примірник;
б) коректурний відбиток;
в) макет.
13. Уперше слово «помилки» вжив:
а) Іван Огієнко;
б) Габріель П’єррі;
в) Йоган Гутенберг.
14. Список помилок уперше було вміщено у виданні:
а) у 1478 р.;
б) 1456 р.;
в) 1486 р.
15. У 1578 р. вийшло видання Фоми Аквінського «Сума теології». Сторінок у поданому до праці переліку помилок було:
а) 108;
б) 78;
в) 118.
16. Видавці почали додавати списки друкарських помилок:
а) у ХVІІІ ст.;
б) ХVІ ст.;
в) ХVІІ ст.
17. Перше верстання відбувається:
а) після внесення оператором редакторських виправлень;
б) виправлення оператором комп’ютерного набору помилок;
в) зведення виправлень.
18. Обсяг коректурних відбитків і терміни їх опрацювання роблять можливе поєднання посад коректора і літературного редактора:
а) у журналі;
б) газеті;
в) книзі.
19. Більшість вітчизняних журналів має статус:
а) тижневика;
б) щорічника;
в) щомісячника.
20. Серед типів коректорського читання в методиці журнальної коректури домінує:
а) зчитування;
б) вичитування;
в) звіряння.
21. Газетну коректуру виконують:
а) над рядком;
б) на берегах;
в) за допомогою «віжок».
22. Список «Помічені друкарські помилки» складають під час читання:
а) сигнального примірника;
б) оригінал-макета;
в) авторського оригіналу.
23. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:
а) макетом;
б) авторським оригіналом;
в) пруфами.
24. Журналістські твори часто перекладають за допомогою комп’ютерної програми:
а) «Adobe InDesign»;
б) «Adobe Page Мaker»;
в) «Рута».
25. Переклад журналістських матеріалів (у двомовних газетах) роблять:
а) після верстання;
б) етапу схвалення та редагування матеріалів у галузевому відділі;
в) перегляду звірених аркушів у секретаріаті.
26. У газетах коректуру зазвичай читають:
а) один раз;
б) два рази;
в) три рази.
27. Зазвичай книжкову коректуру виконують за допомогою коректурних знаків, розміщених:
а) «на віжках»;
б) над словом;
в) на берегах.
28. Якість коректури значною мірою залежить:
а) від ритмічного надходження матеріалів до коректорату;
б) професіоналізму коректорів;
в) технічного обладнання.
29. У газетах здебільшого проводять:
а) повну коректуру;
б) часткову коректуру;
в) побіжну коректуру.
30. У газетах не застосовують усі типи і техніки коректорського читання:
а) через брак кадрів;
б) брак часу;
в) нестачу фінансування.
Варіант 3
1. Етапність руху коректур залежить:
а) від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі реакційно-видавничого процесу та виду друкованого продукту;
б) запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу;
в) усіх вищезазначених факторів.
2. З метою економії коштів, у низці видавництв об’єднали посади:
а) коректора та літературного редактора;
б) коректора і вичитувача;
в) коректора і верстальника.
3. В історичному нарисі, що готують до видання, коректорові доводиться акцентувати увагу на таких змістових нюансах, як:
а) термінологія;
б) уніфікація написання дат;
в) точність накреслень лінійок.
4. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:
а) журнал;
б) газета;
в) брошура.
5. Журнал – це:
а) періодичне зброшуроване видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали;
б) неперіодичне зброшуроване видання з постійною рубрикацією, обсягом меншим 40 сторінок, покритих обкладинкою;
в) видання, що посідає чільне місце між книжковим і газетним за технологією редакційно-видавничої підготовки.
6. Книжка – неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсяг якого:
а) менший 48 сторінок;
б) необмежений;
в) понад 48 сторінок.
7. Класичною видавничою коректурою вважають:
а) газетну;
б) журнальну;
в) книжкову.
8. Зчитування роздруків техскладання на відповідність авторському оригіналу, відредагованого редактором, – це робота:
а) коректора;
б) вичитувача;
в) технічного редактора.
9. Виготовлення фотоформ починають:
а) після коректорського звіряння;
б) підписання «До друку»;
в) вичитування другої верстки.
10. Наукове редагування виконують у техскладанні – це такий етап редакційно-видавничого опрацювання авторського оригіналу:
а) перший;
б) другий;
в) третій.
11. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць вимірювання – це так званий:
а) довідник;
б) паспорт;
в) список можливих помилок.
12. Під час перехресного читання:
а) оригінал вичитують редактор і коректор;
б) оригінал потрапляє до рук коректорів різних видавництв;
в) частини коректури, прочитаної одним коректором, потрапляють до рук іншого коректора.
13. У книжкових видавництвах коректори виконують:
а) повну коректуру;
б) часткову коректуру;
в) літературну коректуру.
14. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, називають:
а) пробними примірниками;
б) видавничими примірниками;
в) сигнальними примірниками.
15. Список «Помічені друкарські помилки» – це:
а) останні виправлення, що будуть внесені у видання перед тиражуванням;
б) спеціальна таблиця, яка вміщує помилки, допущені у друкарні;
в) приклеєний або вкладений аркушик, у якому зафіксовані помічені під час читання сигнальних примірників помилки.
16. Дозвіл на тиражування видання – це підпис:
а) «У світ»;
б) «До друку»;
в) «На тираж».
17. Службу випуску видання, що створює художньо-графічну модель номера журналу, називають:
а) ректоратом;
б) секретаріатом;
в) коректоратом.
18. Друге верстання починають:
а) після зведення виправлень першої верстки;
б) перегляду першої верстки в секретаріаті;
в) опрацювання першої верстки автором.
19. Для журнальної коректури характерна:
а) ритмічність;
б) аритмічність;
в) жодне з цих понять.
20. Під час випуску журналу версток буває:
а) не більше двох;
б) не менше двох;
в) чотири – шість.
21. Серед типів коректорського читання в журналі домінує:
а) зчитування;
б) звіряння;
в) вичитування.
22. Пруфи – це:
а) списки «Помічені друкарські помилки»;
б) етапи коректури у пришвидшеному темпі;
в) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції.
23. Найменше уваги приділяють коректурі:
а) у книжковій редакції;
б) газетній редакції;
в) журнальній редакції;
24. Через високий темп редакційного життя в газеті коректори читають не всі коректурні відбитки – з технологічного процесу випадає:
а) внесення виправлень в електронну версію;
б) техскладання;
в) перегляд звірних аркушів у секретаріаті.
25. Матеріали, які мають злободенну актуальність і повинні бути негайно надруковані, називають:
а) «гарячими»;
б) «пекучими»;
в) «болючими».
26. «Загінними» називають такі види матеріалів, як:
а) репортажі;
б) аналітичні статті;
в) замітки.
27. Звіряння обов’язково роздруковують, якщо:
а) у газетах читають «гарячі» матеріали;
б) читають коректуру в тижневиках;
в) у газеті коректуру читають один раз.
28. У газетах не використовують можливості:
а) зчитування і вичитування;
б) вичитування і підчитування;
в) підчитування та перехресного читання.
29. Газетну коректуру зазвичай здійснюють:
а) на полях;
б) «віжках»;
в) лінійках.
30. Повідомлення про помилки в періодичних виданнях мають вигляд:
а) уточнень, уміщених у невеликій колонці наступного номера видання;
б) списків друкарських помилок, уміщених у тому ж номері видання;
в) у періодичних виданнях повідомлення про помилки взагалі не вміщують.
Варіант 4
1. Читання, за якого частини коректури, прочитаної одним коректором, потрапляють до рук іншого коректора, називають:
а) суміжним;
б) паралельним;
в) перехресним.
2. Обов’язково для подальшого опрацювання примірник видання отримують:
а) автор, редактор, видавець;
б) видавець, редактор, коректор;
в) автор, редактор, коректор.
3. Пробний примірник майбутньої книги, виготовлений на тиражному папері ручним способом, називають:
а) сигнальним примірником;
б) оригінал-макетом;
в) коректурним відбитком.
4. Здебільшого розбіжності у рядках під час звіряння фотоформи зі зверстаними шпальтами чи звірними аркушами викликані:
а) збоями комп’ютерної техніки;
б) неуважністю редактора;
в) непорозуміннями між автором і редактором.
5. Назву аркуша «errata» перекладають з латини як:
а) «вступ»;
б) «помилки»;
в) «кінець».
6. У списку друкарських помилок у першу чергу зазначають:
а) сторінку, на якій знайдено помилку;
б) рядок, у якому є помилка;
в) тип помилки.
7. У формі списку друкарських помилок є необов’язкова графа:
а) «рядок»;
б) «колонка»;
в) «надруковано».
8. На змістову відповідність концепції журнального видання текстові матеріали оцінює:
а) коректорат;
б) директор видавництва;
в) редакторат.
9. Здебільшого посади літературних редакторів і коректорів об’єднують у редакціях:
а) газет;
б) журналів;
а) книжкових видавництв.
10. Пік навантаження журнального коректора настає:
а) за тиждень до здачі номера;
б) за день до здачі номера;
а) під час збору нових матеріалів.
11. Під час випуску журналу роблять:
а) одну верстку;
б) дві верстки;
в) необмежену кількість версток.
12. Скрипниківським правописом нині послуговується видання:
а) «Український тиждень»;
б) «Коментарі»;
в) «Критика».
13. Серед типів коректорського читання у журнальній коректурі домінує:
а) вичитування;
б) звіряння;
в) зчитування.
14. Книжкову коректуру виконують:
а) на «віжках»;
б) за допомогою коректурних знаків;
в) за допомогою розділових знаків.
15. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:
а) сигнальними;
б) «жовтими»;
в) пруфами.
16. У щоденних газетах виконують єдину коректуру:
а) в оригінал-макеті;
б) зверстаних шпальтах;
в) фотоформах.
17. Матеріали у щоденних газетах поділяють:
а) на «гарячі» та «загінні»;
б) «гарячі» та «холодні»;
в) цікаві та нецікаві.
18. Серед типів коректорського читання у газетній коректурі відсутнє:
а) вичитування;
б) підчитування;
в) звіряння.
19. Списки друкарських помилок не поміщають у періодичних виданнях через:
а) брак паперу;
б) відсутність такої необхідності;
в) брак часу.
20. Найменше уваги коректурі приділяють у таких видавництвах:
а) журнальних;
б) газетних;
в) книжкових.
21. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів одиниць вимірювання називають:
а) «Карткою обліку коректур»;
б) сигнальним примірником;
в) паспортом.
22. У практиці сучасних двомовних (українсько-російських) газет поширений етап:
а) перекладу журналістських творів штатними перекладачами без використання допоміжних засобів;
б) написання двох варіантів журналістського твору автором самостійно;
в) перекладу журналістських творів за допомогою однієї з програм комп’ютерного перекладу, наприклад «Рута».
23. Термін «книжково-журнальна коректура» вживати некоректно:
а) тому що коректура книжкова, журнальна та газетна принципово відрізняються одна від одної;
б) коректуру не поділяють на види залежно від виду видання.
в) він є авторський оказіоналізм.
24. У паспорт видання для «масової» літератури включають інформацію:
а) про алфавітні покажчики;
б) бібліографічні записи;
в) вказівки щодо принципів уніфікації написання дат, власних назв тощо.
25. Редагування оригіналу наукового стилю починають на етапі:
а) набору тексту;
б) техскладання;
в) вичитування другої верстки.
26. Під час проходження оригіналом у редакції першого редакційно-видавничого етапу складають:
а) характеристику видання;
б) свідоцтво про надходження рукопису до редакції;
в) картку обліку руху коректур.
27. Демонструючи свою повагу до читача, венеціанський видавець Габріель П'єррі у 1478 р. в «Сатирах» Ювенала вмістив:
а) список друкарських помилок;
б) рекламу;
в) ілюстративний матеріал.
28. Правильною є така послідовність дій:
а) перегляд другої верстки в секретаріаті, вичитування її коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію; друге верстання;
б) вичитування другої верстки коректором, перегляд її в секретаріаті, опрацювання її літературним редактором, друге верстання, внесення виправлень в електронну версію;
в) друге верстання, вичитування другої верстки коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, перегляд другої верстки в секретаріаті.
29. Під час швидкого опрацювання тексту коректор звертає увагу:
а) на орфографію;
б) смислові домінанти;
в) пунктуацію.
30. Від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі редакційно-видавничого процесу, виду друкованого продукту, запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу залежить:
а) етапність руху коректур;
б) макетування видання;
в) статутні особливості видавництва.
Варіант 5
1. Якщо читають техскладання, то звіряння не проводять:
а) після внесення коректорських виправлень;
б) читання верстки;
в) перевірки оригінал-макета.
2. Етапність руху коректур не залежить:
а) від прийнятої у видавництві моделі редакційно-видавничого процесу;
б) виду друкованого продукту;
в) наказу головного редактора чи власника видавництва.
3. Існує три види коректури:
а) коректура преси, телебачення, радіо;
б) книжкова, журнальна, газетна;
в) коректура на етапі отримання авторського оригіналу, створення оригінал-макета, верстки.
4. Правильним визначенням терміна «газета» є:
а) періодичне, з коротким інтервалом між випусками, аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію;
б) періодичне аркушеве видання з постійною рубрикацією, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію;
в) неперіодичне, з коротким інтервалом між випусками, аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію.
5. Класичною коректурою вважають:
а) книжкову;
б) газетну;
в) журнальну.
6. Коректор не бере участь у підготовці видання на такому етапі редакційно-видавничого процесу, як:
а) зчитування роздруківок техскладання на відповідність відредагованому авторському оригіналу;
б) опрацювання авторського оригіналу, уточнення структури книги, редагування її за змістом;
в) перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами, підписання «До друку».
7. Паспорт – це:
а) документ, у якому вказані основні відомості про видання (коротка інформація про автора, анотація, а також вихідні дані видання), який готує галузева редакція для коректорату;
б) документ, у якому подані вихідні дані видання, який готує галузева редакція для коректорату;
в) перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць величин тощо, який готує галузева редакція для коректорату.
8. Літературний редактор опрацьовує авторський оригінал під час:
а) першої верстки;
б) другої верстки;
в) звіряння і читання звірок.
9. Посади літературного редактора і коректора найчастіше об’єднують під час редагування:
а) журналу;
б) газети;
в) книги.
10. Розробляє макет номера відповідно до затвердженого плану:
а) секретаріат;
б) головний редактор;
в) випусковий редактор.
11. Зараз найпоширенішим видом друку є:
а) ризографія;
б) офсетний друк;
в) глибокий друк.
12. Матеріали у щоденних газетах поділяють:
а) на «гарячі» та «загінні»;
б) «гарячі» й аналітичні;
в) «гарячі» та звичайні.
13. До «гарячих» матеріалів належать:
а) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;
б) скандальні матеріали про відомих людей;
в) репортажі, кореспонденції, інформації, повідомлення про актуальні події;
14. До «загінних» матеріалів належать:
а) репортажі, кореспонденції, інформації, повідомлення про актуальні події;
б) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;
в) скандальні матеріали про відомих людей.
15. «Аритмія» у видавничій практиці означає:
а) нерівномірне надходження матеріалів до редакції;
б) активізацію роботи редакції перед здачею номера;
в) нерівномірну залученість працівників редакції до різних етапів редакційно-видавничого процесу.
16. Головна техніка коректорського читання у газетах – це:
а) звіряння;
б) зчитування;
в) вичитування.
17. У газетній коректурі використовують:
а) усі береги;
б) правий і лівий береги;
в) верхній і нижній береги.
18. Списки друкарських помилок не подають:
а) у книгах;
б) періодичній літературі;
в) усіх видах літератури.
19. Оператор комп’ютерного набору виправляє знайдені коректором помилки на етапі:
а) першої верстки;
б) другої верстки;
в) перед виготовленням фотоформ.
20. Для коректора читання коректур наукового змісту є вкрай відповідальне, особливо під час випуску:
а) науково-популярної літератури;
б) наукової літератури для школярів.
в) перекладного видання;
21. Зазвичай зверстані шпальти читають:
а) один раз;
б) два рази;
в) залежно від періодичності видання.
22. Під час перехресного читання:
а) два коректори читають коректури, а потім обмінюються ними для перевірки одне одного;
б) два коректори одночасно читають одну коректуру;
в) частини коректури, прочитаної одним редактором, потрапляють до іншого.
23. Сигнальні примірники – це:
а) пробні примірники майбутньої книги, те саме, що і коректорський відбиток;
б) пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом;
в) пробні примірники майбутньої книги, надруковані офсетним друком на тиражному папері.
24. Для виявлення розбіжностей у рядках коректор накладає фотоформи:
а) на звірні аркуші;
б) зверстані шпальти;
в) звірні аркуші та зверстані шпальти.
25. Уперше до книжкового блоку додали перелік помилок:
а) у XI ст.;
б) XVІІ ст.;
в) XIX ст.
26. Секретаріат – це:
а) служба випуску видання;
б) творчий дует редактора та коректора;
в) служба верстки видання.
27. Більшість вітчизняних журналів виходить:
а) щотижня;
б) щомісяця;
в) щодекади.
28. Пруфи – це:
а) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;
б) пробні аркуші газети, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;
в) пробні аркуші книги, виготовлені друкарнею на замовлення редакції.
29. Пруфи містять такі елементи:
а) текстові й рисункові;
б) графічні й табличні;
в) ілюстративні й текстові.
30. Коректорат газет інколи поділяють за таким принципом:
а) віковим;
б) мовним;
в) гендерним.
Варіант 6
1. Якщо під час підготовки газети до друку читають техскладання, то звіряння проводять:
а) після внесення коректорських виправлень і читання верстки;
б) після внесення коректорських виправлень;
в) після читання верстки.
2. Етапність руху коректур не залежить:
а) від виділених на видання коштів;
б) структури видавництва;
в) професійності коректора.
3. Класичною вважають коректуру:
а) книжкову;
б) журнальну;
в) газетну.
4. У редакційно-видавничому процесі книжкового видання виконання уніфікації написань відповідно до паспорту видання роблять на етапі:
а) зчитування роздруківок техскладання;
б) вичитування першої верстки;
в) коректорського звіряння.
5. Востаннє коректор працює з відбитками на етапі:
а) вичитування другої верстки;
б) коректорського звіряння;
в) виготовлення фотоформ.
6. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів одиниць вимірювання називають:
а) сигнальним примірником;
б) «Карткою обліку коректур»;
в) паспортом.
7. Якщо для редакційно-видавничої обробки оригіналу обмаль часу, завідувач коректорату приймає рішення:
а) про застосування методу перехресного читання;
б) поділ коректури на частини;
в) опрацювання коректури найдосвідченішим співробітником.
8. Примірники коректури обов’язково отримують:
а) коректор, автор і редактор;
б) коректор, редактор і відповідальний секретар;
в) коректор, головний і технічний редактори.
9. Усі виправлення вносять у примірник:
а) автора;
б) редактора;
в) коректора.
10. Дотримання технічних правил складання та верстання під час випуску книги уважно перевіряє:
а) технічний редактор;
б) оператор комп’ютерного набору;
в) заступник головного редактора.
11. Під час опрацювання книг формату 60×84/16 або 84×108/32 на комп’ютерний роздрук А4 виводять:
а) по одній сторінці;
б) дві суміжні сторінки;
в) чотири сторінки.
12. Результатом опрацювання сигнальних примірників стає:
а) підготовка списку «Помічені друкарські помилки»;
б) заведення «Картки обліку коректур»;
в) підготовка паспорту видання.
13. Здебільшого помилки у фотоформах викликані:
а) непрофесійністю верстальників;
б) недостатньою кількістю часу, відведеного на коректуру;
в) збоями комп’ютерної техніки.
14. Уперше у книгу було вміщено список друкарських помилок:
а) у 1478 р.;
б) 1587 р.;
в) 1758 р.
15. Найбільший в історії список «Помічені друкарські помилки» було додано:
а) до «Євангелія учительного» Кирила Транквіліона-Ставровецького;
б) «Сатир» Ювенала;
в) «Суми теології» Фоми Аквінського.
16. Із наведених граф необов’язковою у списку «Помічені друкарські помилки» є:
а) «Сторінка»;
б) «Рядок»;
в) «Колонка».
17. Художньо-технічну модель номера журналу створює:
а) технічний редактор;
б) секретаріат;
в) дизайнер.
18. Головний редактор підписує номер журналу «У світ» після переглядання:
а) сигнальних примірників;
б) пруфів;
в) фотоформ.
19. Посаду фахівця, що займається коректурою в журналі, найчастіше називають:
а) літературний редактор;
б) редактор;
в) коректор.
20. Читання літературним редактором коректури проходить:
а) в один етап;
б) два етапи;
в) три етапи.
21. Журнальній коректурі не властива:
а) рівномірність виробничого навантаження;
б) аритмічність;
в) визначеність графіка роботи.
22. Серед типів коректорського читання у журнальній коректурі домінує:
а) повторюване кілька разів звіряння;
б) зчитування способом підчитування;
в) вичитування.
23. Журнальну коректуру виконують:
а) за допомогою традиційних коректурних знаків;
б) на «віжках»;
в) обидві техніки застосовують однаково активно.
24. Фактичну помилку, що потрапила у номер журналу, зазначають:
а) у списку «Помічені друкарські помилки»;
б) наступному номері видання;
в) паспорті видання.
25. Коректор щоденної газети виконує переважно тільки коректуру:
а) зверстаних шпальт;
б) техскладання;
в) фотоформ.
26. Коректор газети слідкує за технічним оформленням:
а) повною мірою;
б) мінімально;
в) не слідкує за ним взагалі.
27. У газетній коректурі зовсім не застосовують техніку:
а) вичитування;
б) підчитування;
в) зчитування виправленого журналістського твору.
28. Для зазначення помилок у газетному виданні використовують:
а) один берег;
б) два береги;
в) чотири береги.
29. Повідомлення про фактичні помилки розміщають найчастіше на такій шпальті:
а) першій;
б) останній;
в) тій, на якій було допущено помилку.
30. Роль коректури як другорядного процесу властива:
а) газетам;
б) журналам;
в) книгам.
Варіант 7
1. Різницю видавничих технологій визначають залежно:
а) від тиражу;
б)читання техскладання або читання не на роздруках, а на екрані монітора;
в) прийнятої схеми руху коректур.
2. У газетній практиці спостерігають таку тенденцію: якщо техскладання читають, то після внесення коректорських виправлень:
а)проводять звіряння, а після читання верстки — ні;
б) не проводять жодних операцій;
в) звіряння не проводять, але після читання верстки його здійснюють.
3. Якщо техскладання читають не на роздруках, а на екрані монітора, то економлять:
а) кошти на папір;
б) час виходу видання;
в)час і папір.
4. Зверстану шпальту у книжкових видавництвах читають щонайменше:
а)два рази;
б) три-чотири рази;
в) один раз.
5. Книгою вважають друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсягом понад:
а) 57 сторінок;
б) 12 сторінок;
в)48 сторінок.
6. Постійною у журналах є:
а) аудиторія;
б)рубрикація;
в) тираж.
7. Автор підручника «Коректура» Т. Крайнікова стверджує, що терміни «книжкова коректура», «журнальна коректура», «газетна коректура»
а) різняться за своїми особливостями;
б) однакові та їх можна розглядати разом;
в) мають особливості, які їх розрізняють, і їх треба розглядати окремо, у жодному разі не об'єднуючи.
8. Коректорське звіряння у книжковому виданні – це:
а) доопрацювання;
б) порівняння з фотоформою оригінал-макета;
в)перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами.
9. Останній етап у редакційно-видавничому процесі видання, – це:
а) передача фотоформ та оригінал-макета на поліграфічне підприємство;
б)тиражування;
в) продаж.
10. Паспорт видання – це:
а) реєстраційне посвідчення;
б) документ, що посвідчує особу власника, його громадянство;
в)перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць виміру тощо, який готує галузева редакція для коректорату.
11. Книжкову коректуру здійснюють за допомогою:
а) підкреслення помилок червоною лінією;
б) написання правильного варіанта над неправильним;
в)коректурних знаків.
12. Коректурні виправлення зазначають:
а)на бічних берегах сторінки;
б) у самому тексті;
в) у кінці сторінки.
13. Під сигнальним примірником розуміють:
а) набір помилок в одному із примірників;
б)пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом;
в) пробні примірники майбутньої книги, у які вміщений сигнал, що вказує на помилку.
14. Першим започаткував у 1478 р. традицію додавати до готового книжкового блоку перелік помилок:
а) Габріель П'єррі;
б) Ювенал;
в) Фома Аквінський.
15. Видавничим рекордом переліку помилок, встановленим у праці Фоми Аквінського «Сума теології» в 1578 р., вважають список:
а) з 50 сторінок;
б) 508 сторінок;
в)108 сторінок.
16. Про дозвіл на тиражування видання свідчить напис:
а) «До друку»;
б) «Не заперечую видати у світ»;
в) «Дозволяю тиражування».
17. Не більше двох разів читають зверстані шпальти у процесі випуску:
а) журналу;
б) газети;
в) книжкового видання.
18. У журнальній коректурі серед типів коректорського читання домінує:
а) звіряння;
б)вичитування;
в) аритмічність.
19. Газетну коректуру виконують за допомогою:
а) особливих символів, позначень;
б) діакритичних знаків;
в)«віжок».
20. На дві та більше колонок верстають сторінки:
а) книжок;
б) листівок;
в)журналів.
21. Пруфи – це:
а)пробні журнальні аркуші;
б) документи на підпис редакторові;
в) вичитані газетні аркуші.
22. За допомогою програми «Рута» здійснюють:
а) роздрук;
б)переклад;
в) верстку.
23. Матеріали у щоденних газетах поділяють:
а)на«гарячі» та «загінні»;
б) «жовті» та «брудні»;
в) «неправлені» та «виправлені».
24. Коректуру тижневиків доповнюють таким елементом:
а) додатковим часом на виправлення;
б)етапом коректорського читання техскладання;
в) опрацюванням роздрукованого техскладання.
25. Якість коректури переважно залежить:
а)відритмічності надходження матеріалів до коректорату;
б) кількості знайдених коректором помилок у тексті;
в) уважності коректора.
26. «Гарячі» матеріали – це такі, що:
а) надруковані червоним кольором;
б) розповідають про запальну людину;
в)треба опублікувати негайно.
27. У газетах через брак часу не застосовують усі типи і техніки коректорського читання, наприклад:
а) вичитування;
б) марашки;
в)перехресне читання та підчитування.
28. Газетну коректуру зазвичай здійснюють:
а) на «віжках»;
б)берегах сторінки.
в) «гарячих» матеріалах;
29. Для виправлення помилок у газетному виданні використовують:
а) два береги коректурного відбитка;
б)чотири береги коректурного відбитка;
в) усю сторінку.
30. У періодичних виданнях читацьке сприймання тексту спотворює такий фактор:
а)фактичні помилки;
б) «шуми»;
в) нелогічно подана інформація.
Варіант 8
1. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали, – це:
а) книга;
б) журнал;
в) газета.
2. У процесі випуску книги для етапу коректорського звіряння характерним є:
а) виготовлення фотоформ та їх перегляд редактором галузевої редакції та технічним редактором;
б) виправлення оператором комп’ютерного набору знайдених коректором помилок і початок першого верстання;
в) перегляд звірок редактором, художнім і технічними редакторами, підписання видання «До друку».
3. Процес випуску книги завершує:
а) верстання;
б) підпис «До друку»;
в) тиражування.
4. Паспорт у контексті підготовки до коректури вузькоспеціалізованого видання являє собою:
а) перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць величин;
б) бібліографічний та алфавітний покажчики;
в) нетекстову частину видання.
5. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, – це:
а) макет видання;
б) сигнальні примірники;
в) тираж видання.
6. Пробними друкарськими аркушами журнального видання, виготовленими друкарнею на замовлення редакції, називають:
а) пруфи;
б) сигнальні примірники;
в) оригінал видання.
7. Коректор традиційно має найменше часу на читання, найбільший ступінь самостійності у внесенні виправлень і ширші повноваження під час роботи:
а) над книгою;
б) журналом;
в) газетою.
8. Під час роботи зі щоденною газетою передбачене ретельніше виконання і читання техскладання коректурою:
а) «гарячих» матеріалів;
б) «загінних» матеріалів;
в) «гарячих» і «загінних» матеріалів.
9. Якщо у попередньому номері газети було допущено помилку в даті, місці, цифрі, імені, редакція має:
а) у наступному номері подати окремою колонкою повідомлення про допущену помилку;
б) винести догани всій редколегії за неуважність;
в) подати інформацію про помилку в останньому номері року.
10. Зазвичай у газетах виконують таку коректуру:
а) неповну;
б) повну;
в) часткову.
11. У практиці сучасних двомовних (українсько-російських) газет поширений такий етап обробки тексту, як:
а) переклад журналістських творів за допомогою програми «Рута»;
б) переклад журналістських творів штатними перекладачами без використання допоміжних засобів;
в) самостійне написання двох варіантів журналістського твору автором.
12. Термін «книжково-журнальна коректура» вживати некоректно через те, що:
а) коректуру не поділяють на види залежно від типу видання;
б) він є авторський оказіоналізм;
в) коректура книжкова, журнальна та газетна принципово відрізняються одна від одної.
13. Паспорт видання, якщо мова йде про «масову» літературу, міститиме таку інформацію:
а) текст службової частини видання;
б) бібліографічні покажчики;
в) вказівки щодо принципів уніфікації – зразки написання дат, власних назв тощо.
14. Аритмічність і потреба закінчити роботу згідно з графіком – це характерні риси діяльності:
а) коректора;
б) журналіста.
в) технічного редактора.
15. Як правило, не виконують повну коректуру:
а) журналу;
б) книги;
в) газети.
16. Під час роботи з журналом чи газетою коректор змушений використовувати «віжки»:
а) через характерний поділ тексту на колонки;
б) наявність ілюстрацій;
в) складність тексту і численну кількість коректорських виправлень.
17. Багатоетапне коректорське читання характерне під час:
а) офсетного друку;
б) високого друку;
в) низького друку.
18. Основна техніка коректорського читання під час роботи з газетою – це:
а) перехресне читання;
б) зчитування;
в) вичитування.
19. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію, – це:
а) книга;
б) газета;
в) журнал.
20. Неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, що складається зі скріплених по корінцю аркушів, покритих оправою чи обкладинкою, – це:
а) книга;
б) газета;
в) журнал.
21. «Коректура періодики (газет і журналів) має свої особливості, що значно відрізняють її від книжкової коректури» – цитата з книги М. Уарова:
а) «Газетная корректура»;
б) «Книжно-журнальная и газетная корректура»;
в) «Книжно-журнальная корректура».
22. Найбільш ретельно, із використанням усіх коректорських технік, із збереженням усієї технології редакційно-видавничого процесу опрацьовують:
а) журнал;
б) газету;
в) книгу.
23. Під час редакційно-видавничого опрацювання оригіналу наукового стилю редагування починають на етапі:
а) техскладання;
б) набору тексту;
в) вичитування другої верстки.
24. Під час проходження оригіналом першого редакційно-видавничого етапу складають:
а) характеристику видання;
б) свідоцтво про надходження рукопису до редакції;
в) «Картку обліку руху коректур».
25. На комп’ютерний роздрук А4 під час опрацювання книги, що має виходити форматом 60×84/16 або 84×108/32, виводять:
а) дві сторінки;
б) чотири сторінки;
в) шість сторінок.
26. Венеціанський видавець Габріель П'єррі в 1478 р. у «Сатирах» Ювенала вмістив:
а) рекламу;
б) список друкарських помилок;
в) додаткові ілюстрації.
27. Правильною послідовністю дій є:
а) перегляд другої верстки в секретаріаті, вичитування її коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, друге верстання;
б) вичитування другої верстки коректором, перегляд її у секретаріаті, опрацювання її літературним редактором, друге верстання, внесення виправлень в електронну версію.
в) друге верстання, вичитування другої верстки коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, перегляд другої верстки в секретаріаті.
28. На сьогодні найпоширеніший спосіб друку:
а) офсетний;
б) високий;
в) низький.
29. Від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі редакційно-видавничого процесу, виду друкованого продукту, запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу залежить:
а) етапність руху коректур;
б) макет видання;
в) статут видавництва.
30. У разі швидкого опрацювання тексту коректору слід звертати увагу:
а) на орфографію;
б) смислові домінанти;
в) пунктуацію.
Варіант 9
1. Коректура щоденної політичної газети, розважальної преси, художньої книги й іншої продукції:
а) хоча й має спільну логіку, але багато у чому різниться;
б) абсолютно однакова;
в) стандартна.
2. Верстальник передає до коректорату свіжу роздруківку:
а) після виправлення помилок;
б) внесення виправлень коректора;
в) тиражування сигнального примірника.
3. Етапність руху коректур залежить:
а) від редактора;
б) поданого матеріалу;
в) структури видавництва.
4. Кінцевим результатом діяльності будь-якої редакції та видавництва є:
а) видавничий продукт;
б) макет видання;
в) сигнальний примірник.
5. Неперіодичним друкованим виданням є:
а) журнал;
б) буклет;
в) книга.
6. Журнал – періодичне зброшуроване друковане видання, рубрикація якого:
а) постійна;
б) періодична;
в) неперіодична.
7. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію, – це:
а) журнал;
б) газета;
в) брошура.
8. У техскладанні першим етапом є редагування:
а) наукове;
б) літературне;
в) технічне.
9. У паспорті слід зазначити:
а) одиниці вимірювання, маловідомі назви, бібліографічні посилання;
б) терміни, поняття, алфавітні покажчики;
в) написання термінів, понять, маловідомих назв, імен, скорочень, символів, одиниць вимірювання.
10. Безпосередньо на екрані монітора практично ніколи не виконують:
а) редагування;
б) коректуру;
в) вичитування.
11. Верстку можна опрацьовувати:
а) до чотирьох і більше разів;
б) тільки два рази;
в) три рази.
12. Найкращі результати дає такий тип коректорського читання:
а) перехресне;
б) паралельне;
в) наскрізне.
13. Примірник тексту видання обов’язково отримує:
а) коректор і редактор;
б) читач і технічний редактор;
в) коректор, редактор і автор.
14. Дотримання технічних правил складання та верстання у процесі випуску книги на редакторському рівні уважно перевіряє:
а) головний редактор;
б) технічним редактор;
в) літературний редактор.
15. Під час опрацювання книги формату 60×84/16 або 84×108/32 на комп’ютерний роздрук А4 виводять:
а) по дві суміжні сторінки;
б) три суміжні сторінки;
в) чотири суміжні сторінки.
16. Коректурними відбитками не вважають:
а) макет видання;
б) сигнальний примірник;
в) оригінал-макет видання.
17. Список помилок у виданні відомої праці Фоми Аквінського «Сума теології» займав:
а) 106 сторінок;
б) 120 сторінок;
в) 108 сторінок.
18. Підпис «У світ» означає:
а) підписувати виправлений примірник;
б) підписувати оригінал-макет;
в) давати дозвіл на тиражування видання.
19. Нахзац – це:
а) прикінцевий форзац;
б) перша сторінка книги;
в) остання сторінка книги.
20. Проміжне місце за способом виконання коректури між книжковим і газетним посідає:
а) рекламне видання;
б) товстий журнал;
в) брошура.
21. Вичитування другої верстки коректором та опрацювання її літературним редактором відбувається на етапі:
а) другої верстки;
б) третьої верстки;
в) четвертої верстки.
22.Секретаріат, тобто служба випуску видання, створює:
а) оригінал-макет видання;
б) художньо-графічну модель номера;
в) фотоформи.
23. Літературний редактор найчастіше виконує функції:
а) художнього редактора і коректора;
б) технічного редактора та головного редактора;
в) літературного редактора та коректора.
24. «Універсалізовані працівники» намагаються читати коректуру поетапно: під час першого опрацювання вчитуються у зміст, а під час другого –
а) перевіряють правопис і технічні параметри складання;
б) перевіряють коректурні вказівки;
в) перевіряють правопис і вказівки літературного редактора.
25. Виконує повну коректуру, виправляючи і правописні помилки, і порушення технічних правил складання:
а) літературний редактор;
б) коректор;
в) технічний редактор.
26. Серед типів коректорського читання домінує:
а) перехресне читання;
б) читання у два голоси;
в) вичитування.
27. Пруф – це…
а) напівфабрикат майбутнього видання – нерозрізані аркушеві відбитки, що містять абсолютно всі текстові та ілюстративні компоненти;
б) неперіодичне рукописне або друковане видання;
в) коректорський знак видалення.
28. Журнальний коректор переглядає востаннє перед друком:
а) сигнальний примірник;
б) пруфи;
в) оригінал-макет.
29. У сучасних журналах більше не подають список:
а) використаної літератури;
б) місць, де можна придбати цей журнал;
в) друкарських помилок.
30. Одна з комп’ютерних програм, за допомогою якої журналісти перекладають твори, має назву:
а) «Рута»;
б) «Adobe InDesign»;
в) «Adobe Photoshop».
Варіант 10
1. Перше верстання виконують:
а) після опрацювання редактором авторського оригіналу;
б) зчитування роздруків техскладання на відповідність авторському оригіналу;
в) виготовлення фотоформ.
2. Так званий паспорт додають, якщо:
а) у виданні помічені помилки;
б) випускають вузькоспеціалізоване видання;
в) випускають видання з матеріалами на різні теми.
3. Венеціанський видавець Габріель П’єррі перший умістив список помилок:
а) у 1478 р.;
б) 1456 р.;
в) 1486 р.
4. Більшість вітчизняних журналів має статус:
а) тижневика;
б) щорічника;
в) щомісячника.
5. Серед типів коректорського читання в методиці журнальної коректури домінує:
а) зчитування;
б) вичитування;
в) звіряння.
6. Газетну коректуру виконують:
а) коректурними знаками;
б) на «віжках»;
в) підчитуванням.
7. Список «Помічені друкарські помилки» складають під час читання:
а) сигнального примірника;
б) оригінал-макета;
в) авторського оригіналу.
8. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:
а) макетом;
б) авторським оригіналом;
в) пруфом.
9. У газетах здебільшого проводять коректуру:
а) повну;
б) часткову;
в) побіжну.
10. Коректор не бере участі у підготовці видання на такому етапі редакційно-видавничого процесу, як:
а) зчитування роздруків техскладання на відповідність відредагованому авторському оригіналу;
б) опрацювання авторського оригіналу, уточнення структури книги, редагування її за змістом;
в) перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами, підписання «До друку».
11. Розробляє макет номера відповідно до затвердженого плану:
а) головний редактор;
б) випусковий редактор;
в) секретаріат.
12. До «гарячих» матеріалів відносять:
а) репортажі, кореспонденції, інформації, повідомлення про актуальні події;
б) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;
в) скандальні матеріали про відомих людей.
13. Аритмія у видавничій практиці означає:
а) активізацію роботи редакції перед здачею номера;
б) нерівномірне надходження матеріалів до редакції;
в) нерівномірне залучення працівників редакції до роботи на різних етапах редакційно-видавничого процесу.
14. Головною технікою коректорського читання у газетах є:
а) звіряння;
б) зчитування;
в) вичитування.
15. Оператор комп’ютерного набору виправляє знайдені коректором помилки на етапі:
а) першої верстки;
б) другої верстки;
в) виготовлення фотоформ.
16. Для коректора читання коректур наукового змісту є вкрай відповідальне, особливо під час випуску:
а) науково-популярної літератури;
б) перекладного видання;
в) наукової літератури, адресованої школярам.
17. Під час перехресного читання:
а) два коректори читають коректури, а потім обмінюються ними для перевірки одне одного;
б) два коректори одночасно читають одну коректуру;
в) частини коректури, прочитаної одним редактором, потрапляють до іншого.
18. Для виявлення розбіжностей у рядках, коректор накладає фотоформи:
а) на звірні аркуші та зверстані шпальти;
б) звірні аркуші;
в) зверстані шпальти.
19. Уперше до книжкового блоку додали перелік помилок:
а) у XI ст.;
б) XV ст.;
в) XIX ст.
20. Коректорат газет інколи поділяють за принципом:
а) віковим;
б) гендерним;
в) мовним.
21. Проф. М. Тимошик розглядає такі три типи видавництв: радянський, американський і:
а) східний;
б) західний;
в) пострадянський.
22. Кінцевим результатом роботи редакції, видавництва і друкарні є:
а) видавничий продукт;
б) оригінал-макет видання;
в) прибуток.
23. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію – це:
а) рекламний проспект;
б) журнал;
в) газета.
24. Класичною вважають коректуру:
а) книжкового видання;
б) журналу;
в) газети.
25. На першому етапі випуску книги авторський оригінал опрацьовує:
а) видавець;
б) редактор;
в) коректор.
26. Здебільшого розбіжності у рядках під час звіряння фотоформи зі зверстаними шпальтами чи звірними аркушами викликані:
а) збоями комп’ютерної техніки;
б) неуважністю редактора;
в) непорозуміннями між автором і редактором.
27. Назву аркуша «errata» перекладають з латини як:
а) «вступ»;
б) «помилки»;
в) «кінець».
28. Обов’язки водночас літературного редактора і коректора часто виконує:
а) літературний редактор;
б) головний редактор;
в) відповідальний редактор.
29. Серед типів коректорського читання у газетній коректурі відсутнє:
а) вичитування;
б) звіряння;
в) підчитування;
30. Випуск журналу передбачає таку максимальну кількість версток:
а) одну;
б) дві;
в) необмежену.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Виконайте коректуру текстів, користуючись коректурними знаками різних груп
1. видавці порізному пітходять @@ до аформленя слубжовой чатсини стиретипних репиринтних виданнь. За%наявності росьгорнутого титулу у ліввіййого часьтині коннтртитулі) часато поподають титульну тсорінку першевиданя, праворучь тітульну сторінку Первиданя із зазаначеням видавництва часу і місьця друкац. Так, скажжімо, офоррмлено видавнитвом Либідь стериопипне видання ● eкраїнських народних казок", упорядковане і видане Бjh. Грінченком 1907 р-ку.
колишьнє Видавництво "Політвидав- украйни", зачопатковуючи 199090 року "Бібіліотеку репринтних видань", попдавало + лише одну тітульну сторіннку орегінального виданя. однак назвороті титула обовязково зазначаловид перевиданя — "Репринтне вітворення Видання 1930 року.
2.дурковане виданя відіграэ важливу роль у житі супсільства. Не має людини яка хочаб раз у день незвернулася до газети, жураналу, улюбьлєної книгги не переглянула рекламу2.
Прецьому на сприйнятя змісту значною мірою випливають візуальні чиники, що формуюцься під час перитвореня атворського твору у твір дру ку. До тогож існують осолбивості, притаманні певному виду видань. Ттак, більшу частину обсягу ди6чятого веданя займають зораження, а текст ду