Конструктнвно-технологічна характеристика підшипників.

Лабораторна робота № 8

Тема: Дефектація підшипників качення

Мета: Ознайомитися з дефектацією підшипників качення.

Основні відомості:

Підготовка вихідних даних дія дефектацій, визначення технічного стану підшипни­ків, сортування підшипників за результатами контролю, визначення умов монтажу й де­монтажу підшипників, оформлення звіту про результати роботи.

Устаткування й оснащення робочого місця

лабораторний стіл, прилад для перевірки радіального зазору, лупа 4-кратного збіль­шення, штангенциркуль ЦЩ-П-250-0,05 (ДСТ 166 — 80), мікрометри підоймові МР-25, -50, -75 (ДСТ 4381 — 80), нутромір НІ 18-50 (ДСТ 868—82).

Конструктнвно-технологічна характеристика підшипників.

Основними конструктивними елементами підшипників качения є зовнішнє кільце, внутрішнє кільце, тіла качення і сепаратор.

Основною характеристикою підшипника качення є його тип, що вказує на напрямок сприйманого навантаження й форму тіл качення. Існуюча класифікація містить десять типів підшипників качення, шо позначаються цифрами від 0 до 9.

Підшипники виготовляються п'яти класів точності 0, 6, 5, 4 і 2 (перелік, даний у по­рядку підвищення точності). На автомобілях застосовують в основному підшипники кла­су 0. Для відремонтованих підшипників установлені три класи точності - HP, OP і УР (клас HP відповідає класу 0 нового підшипника).

Точність розмірів підшипника визначається допуска відхиленнями по внутрішньому й зовнішньому діаметрах, а також по ширині кілець. Характеристика підшипників качен­ня класу точності 0 приведена втаблиці 8.1

Таблиця 8.1

Параметри підшипників позначаються в такий спосіб: d — діаметр отвору внутріш­нього кільця; D — діаметр зовнішньої поверхні зовнішнього кільця; Ви, Вв — ширина кілець підшипників, Sp — радіальний зазор;

dm, Dm—середні діаметри внутрішнього й зовнішнього кілець:

Dm= ;

dm= ;

де Dmax ,dmax — найбільші, Dmin,dmin - найменші значення діаметра, отримані при вимірі.

У наслідок того, що кільця підшипників мають малу товщину і порівняно легко дефо­рмуються після зборки з валами й корпусами, їхня придатність визначається середніми значеннями діаметрів Dm, dm.

На робочих поверхнях підшипників не допускаються темні чи плями раковини, забоїни, ум'ятини, глибокі чи ризики подряпини, чи викрашування луплен­ня.

На монтажних поверхнях підшипника допускаються: вироблення не більш

60 % ро­бочої поверхні на одному торці кільця (у межах допуску на його ширину); сліди зачи­щення дрібних забоїн і іржі, одиничні грубі шліфувальні ризики; одиничні дрібні токар­ські ризики, що охоплюють 2/3 окружності кільця, довжиною кожна не більш 1/2 окруж­ності, пучок дрібних токарських рисок загальною шириною не більш 1/4 ширини кільця й довжиною не більш 1/2 окружності, чорність розміром не більш 10 % площі шліфува­льної поверхні; опіки, видимі без травлення.

Підшипники при обертанні повинні мати рівний і м'який, без заїдання хід, що супро­воджується незначним шумом.

Зазор між кільцями й тілами качения в підшипнику до посадки його на робоче місце називається початковим радіальним зазором.

Розміри радіальних зазорів у радіальних однорядних кулькових підшипниках приведені в таблиці 8.2

Таблиця 8.2

Вид іхарактер дефектів.

Умови роботи підшипника залежать від типу й місця установки. У загальному випад­ку умови роботи визначаються впливом сил тертя, корозії, температури, вібрації і пере­мінної по величині багаторазового контактного навантаження.

У процесі роботи в підшипника виникають ізноси, механічні і корозійні ушкодження тіл качения, робочих і посадкових поверхонь, збільшуються зазори й нерівномірність обертання.

Більшість підшипників (75 %) вибраковується через збільшення зазорів вище гранич­них значень, через знос посадкових поверхонь — 21 %. Ушкодження робочих поверхонь доріжок і тіл качения зустрічаються в 11 % підшипників, а поломки деталей —у 9 %.