Главная Обратная связь

Дисциплины:






Театрально-ігрова діяльність як засіб розвитку мовлення (А. Богуш. Н. Гавриш, Т. Котик та ін.)



Театрально-мовленнєва діяльність – це вид художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників, пов’язаний із відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, і складанням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів. Вчені підкреслюють природність поєднання літературної і театралізованої діяльностей, адже дійсність літературного тексту, казковість образів, виразність мовлення спонукає дітей до інсценування, імпровізації і виконання творчих завдань (Л Артемова., Н.Ветлугіна, Т. Доронова, Н. Михайленко, Л.Стрелкова).

Ми погоджуємося з думкою Л.С.Виготського, який відзначає одномоментність створення дитиною театрального образу, що є швидким розрядженням її почуттів. Водночас справедливе, на наш погляд, твердження Н.О.Ветлугіної щодо можливості формування свідомого ставлення до використання засобів образності лише під впливом цілеспрямованого навчання, в результаті чого діти починають усвідомлювати, що різні явища, ставлення, стан можна виразити лише, змінюючи характер рухів, пози, жестів, міміки, мелодійність інтонацій голосу. Ми вважаємо, що обидва автори говорять про різні умови перебігу художньої діяльності дітей: Л.С.Виготський – про ініціативну театралізовану гру, а Н.О.Ветлугіна – про можливість досягти свідомого рівня її опанування в ситуації організованого навчання.

Театралізована діяльність у дошкільному віці існує та усвідомлюється педагогами як один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини, що використовується з певною метою і спонукається мотивами. Педагог має за мету розвивати в дошкільників уміння "входити в образ" і "утримувати" його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлення мовленнєвих та виконавчих дій; уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу; переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність; виявляти зацікавленість до театру, як виду мистецтва; усвідомленість змісту, ідеї, художніх образів літературних творів.

Водночас театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості. Ще С.Ф.Русова довела природність "драматичного інстинкту малюків". Діти щиро включаються до театралізованої діяльності, рухомі літературними, ігровими, особистісними мотивами. В них з’являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору. А також потреба в самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердому ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.



Отже, організація театралізованої діяльності передбачає формування в дітей певних уявлень про театр, театральну термінологію, тобто пізнавальний напрямок спеціального навчання; створення сприятливих умов для ігрової діяльності, спонукання дітей до імпровізації, використання набутих знань у грі, тобто ігровий напрямок та сценічний, у процесі якого відбувається формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

Тетралізована діяльність є могутнім засобом мовленнєвого розвитку дітей. Під час перегляду вистави, знайомства з літературними творами за допомогою театру вони отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, прислів’ями, приказками, фразеологізмами. Під час сюжетно-рольової гри розвивається діалогічне і монологічне мовлення. У мовленнєвотворчій діяльності діти вживають різні типи зв’язних висловлювань задля вирішення конкретних ігрових, комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення казкових діалогів, складання власних сценаріїв тощо). Мовлення стає більш зрозумілим, виразним, граматично оформленим. Гра сприяє розвитку сюжетоскладання. У процесі підготовки і показу вистави в дітей розвивається зв’язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер, та передбачає широке вживання вербальних і невербальних засобів виразності (адже дошкільники або відтворюють художньо-мовленнєві сюжети і тим самим засвоюють норму в найвищому її прояві, або вправляються в самостійному складанні сюжету і далі сценарію театральної вистави).

Види театралізованої діяльності дошкільників можна виокремити за будь-якою однією з підстав:

- за способом організації (індивідуальні чи колективні ігри),

- за змістом театралізованої діяльності (ігри за сюжетами літературних творів, ігри-драматизації, інсценування),

- за видами ігрового матеріалу (театр ляльок, театр іграшок, пальчиковий театр тощо).

Звернемося до аналізу класифікацій театралізованої діяльності, що існують у дошкільній педагогіці.

Так, однією з перших, хто систематизував різні види театралізованої діяльності була вітчизняний педагог С.Ф.Русова, яка вбачала в ній ефективний засіб розвитку мови і творчих здібностей. Автор виділяла такі види драматизації, як руханка і гра, в якій діти часто використовують для своїх забав зміст та словесні вирази тих казок, оповідань, що їм добре знайомі. С.Ф.Русова визначила два шляхи розвитку мовлення у процесі театралізованих ігор. Якщо діти спеціально готують ролі заздалегідь, дослівно вивчають репліки літературних героїв, це, на її думку, сприяє збагаченню словника дошкільників образними літературними виразами. Цей шлях надає драматизації більш літературної форми та краси, але перетворює драматичну гру на вправу навчання мови. Якщо ж гра проводиться без попереднього заучування тексту, за власною інтерпретацією, тоді розвивається словесна творчість дітей, що знаходить прояв у сюжетоскладанні. Цей шлях формує в малюків уміння знаходити слова, характерні для того чи іншого моменту, героя, полегшує для дітей драматизацію більшості казок.

Основною підставою для виокремлення видів театралізованих ігор: драматизації, інсценування, ігри на теми художніх творів, В.М.Федяєвська вважає міру свободи по відношенню до літературного тексту. Так, інсценування вимагає більш точного відтворення літературного тексту; гра за змістом твору припускає певну долю творчих змін у тексті за бажанням дітей.

Л.В.Артемова розрізняє театралізовані ігри залежно від виду гри та специфічного сюжетно-рольового змісту. Вона пропонує розподілити театралізовані ігри на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. В першому випадку дитина як режисер, водночас "голос за кадром", організує театрально-ігрове поле, акторами, виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку – актори, сценаристи, режисери – самі діти, які за ходом гри домовляються між собою про те, хто чим буде займатися, хто яку роль виконуватиме.

У програмі А.М.Богуш "Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку" подано таку класифікацію, яка включає і способи організації дітей, і зміст театрально-ігрової діяльності, і різноманіття літературних текстів, за якими можуть розігруватися театральні постановки. Автор виділяє ігри-драматизації, імпровізації, інсценівки художніх творів, ігри за сюжетами літературних творів, розігрування потішок, забавлянок, пісень.

Деякі дослідники розглядають театралізовану діяльність як ігри за сюжетами літературних творів (Жуковська Р.Й., Захарченко В.Г., Косенко Ю.М.), як творчі рольові ігри (Маркова Т.О.).

Т.О.Маркова зазначає, що у творчих рольових іграх, які виникають і розвиваються під впливом від змісту дитячих книжок, діти комбінують уявлення від прослуханих творів із уявленнями, які вони мають про навколишню дійсність в одному ігровому сюжеті. Зв’язок із текстом літературного твору в таких іграх менш стійкий і діти мають можливість відображати в одному ігровому сюжеті не лише зміст будь-якого конкретного твору, але й окремі епізоди з різних літературних джерел, комбінуючи їх з уявленнями про навколишнє зі свого особистого досвіду. Тобто йдеться про сюжетоскладання як спосіб самостійної організації дітьми літературномовленнєвого матеріалу – сюжету, сценарію – основи гри. Автор досліджує цей вид ігор як "гру для себе", тобто в ситуації, коли діти не спрямовують зусилля на якнайкращий виступ для глядачів, не беруть на себе ще й подвійну роль автора. Вони грають для себе, щиросердо віддаються ігровій ролі.

Короткий огляд існуючих класифікацій видів театралізованої діяльності дає змогу оцінити загальні підходи до розв´язання цієї проблеми. Проте оскільки йдеться про розвиток мовлення засобами театрального мистецтва вважаємо за необхідне більш детально розглянути класифікацію, запропоновану Н.В.Водолагою, яка враховувала такі суттєві моменти:

· Форма організації (моно-гра (індивідуальна), у процесі якої дитина сама і сценарист, і режисер, і виконавець усіх ролей; колективна гра, під час якої діти мають розподілити ролі, розвинути сюжет, підібрати костюми; підготувати та показати виставу). С.Ф.Русова зазначає, що індивідуальна гра дозволяє краще пізнати дитину-дошкільника, знайти ключ до розуміння душі малюка, оскільки в такій грі найбільш повно проявляються індивідуальні особливості дитини, її особистісні якості, водночас колективна гра має більші потенційні можливості щодо прояву й розвитку творчих здібностей дитини.

· Свобода відтворення тексту (точне відтворення літературного тексту, тобто дослівна передача авторських слів, заучування тексту; вільне володіння текстом, яке дає дитині можливість імпровізувати, змінювати текст, додавати нові події, вводити нових персонажів. Але в будь-якому разі дитина повинна добре володіти текстом (авторським, власним), від цього залежить якість відтворення тексту та якість мовлення). Знання тексту надає можливість вільно "відходити" від нього, змінювати його, по-своєму інтерпретувати, тобто виявляється чудовим підґрунтям для розвитку словесної творчості дошкільнят.

· Адресність (гра "для себе" (маніпулювання, режисерська гра) і гра "для інших" (показ вистав, інсценування)). У кожному з цих видів по-різному проявляються особливості мовленнєвого розвитку. Під час першої дитина майже не вживає розгорнутих речень, адже гра не розрахована на глядачів і тому ігрові дії не вимагають пояснень, уточнень. Нерідко сюжет народжується на скритому рівні. Така діяльність не потребує спеціальної підготовки. Навпаки гра "для інших" є більш складною, більш відповідальною, вимагає спеціальної підготовки, репетицій; мовленнєве оформлення ідеї, опис і динаміка подій повинні бути зрозумілими іншим. У класифікації також враховували позицію дитини в театралізованій діяльності, мету цієї діяльності, пріоритетність мовленнєвих завдань, вибір матеріалу, які змінювалися на різних етапах діяльності (сприймання театрального видовища, театралізована гра, підготовка театральної вистави (репетиції).

Театралізована діяльність у кожному виді виконує різні функції: сприймання театрального видовища – є забавою для малюків; театралізована гра – власне гра за своєю суттю; підготовка театральної вистави – це виконання різних вправ, репетиції, своєрідна праця. Кожен із видів визначає пріоритетність мовленнєвих завдань. Коли дитина дивиться виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє подальшому розвитку власного зв’язного мовлення. У процесі театралізованої гри відбувається збагачення та активізація словника дітей, формування вмінь самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати необхідне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Готуючи театральну виставу, дитина також виконує вправи, які сприяють розвитку виразності мовлення, а окрім того засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми.

При перегляді театральних вистав дошкільники знайомляться з різними, залежно від вибору матеріалу, видами театру: фланелеграфом, драматичним, ляльковим, тіньовим театром тощо. У театралізованих режисерських іграх серед яких: ігри з іграшками, де дитина виконує роль режисера та діє за персонажів-іграшок, координуючи їх дії, та ігри- драматизації, коли в сукупній діяльності з іншими дитина бере на себе будь-яку роль. Ці ігри більш складні, оскільки дошкільникам доводиться співвідносити свої дії з діями партнерів. Власні вистави дошкільників можуть відбуватися з використанням усіх знайомих їм видів театру та іграшкового матеріалу (ляльки, фланелеграф, пальчиковий театр, іграшки, "живі тіні" тощо).

Отже, театралізована діяльність у різних її проявах має виключні потенційні можливості щодо вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників. Причому, кожен із видів театралізованої діяльності дозволяє вирішувати конкретні завдання, водночас забезпечуючи величезний позитивний вплив на загальний мовленнєвий розвиток дошкільників.


Розробіть план-конспект заняття з використанням ілюстрацій-листівок.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...