Главная Обратная связь

Дисциплины:






ОСНОВНІ НАПРЯМКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ



Реалізація вищезазначених основних завдань і принципів виховної роботи в університеті здійснюється у наступних пріоритетних напрямках виховання:

2.1. Національно-патріотичне виховання:

· формування національної свідомості і відповідальності за долю України;

· виховання любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам’яті;

· культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та ін.);

· виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій.

Національне виховання – це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. Система виховання ґрунтується на ідеях національного світогляду, філософії, ідеології, а не на ідеях якогось вчення чи якоїсь партії, громадсько-політичної організації. Національна система виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібрали в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну і систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект).

Національне виховання ґрунтується на таких фундаментальних принципах, як природовідповідність, народність, етнізація виховання, гуманізм, демократизм, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу, поєднання педагогічного керівництва з самодіяльністю студентів, реалізація народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів у процесі навчання і виховання та ін.

Метою патрiотичного виховання є формування у студентів поваги та любовi до Батькiвщини, вiдданостi, готовностi захищати, збагачувати її особистою працею, максимальне сприяння вивченню студентами державної мови та досконалому її володiнню. Принципово важливим є вивчення iсторiї, культури, традицiй, звичаїв України, кращих досягнень у галузях науки, освiти, технiки, мистецтва як минувшини, так i сучасностi. Патрiотичне виховання здійснюється з урахуванням специфiки навчальних дисциплiн на лекцiях, семiнарах, практичних заняттях та у позаурочний час.

Значний виховний потенцiал мають такi дисципліни, як iсторiя України, українська мова, культурологiя, полiтологiя, дисципліни професійної підготовки. На першому курсі студенти всiх факультетiв за участю викладачiв кафедр гуманiтарних дисциплiн та кураторiв академічних груп знайомляться з експозицiєю Музею iсторiї Києва, Нацiонального музею iсторiї України, Державного музею Т. Г. Шевченка, меморiального комплексу «Нацiональний музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941– 1945 рокiв» та ін.



Патрiотизм – це поєднання знань, почуттiв i дiй. Патрiотичне виховання не протиставляється, а органiчно доповнюється нацiональним та iнтернацiональним вихованням. У процесi патрiотичного виховання культивуються кращi риси української ментальностi – любов до України, працелюбнiсть, iндивiдуальна свобода, зв’язок із природою, щирiсть i доброта, гостиннiсть, повага до рiдних та iн. Істинний патрiот – це завжди людина нацiонально зрiла.

Інтернацiональне виховання – це залучення молодих людей до економiчних, полiтичних, соцiальних, культурологiчних та iнших цiнностей, створених народами свiту, формування поваги до мiжнародного суспiльного досвiду, бажань i вмiнь його переймати, допомагати представникам iнших етносiв, суспiльств та держав у вирiшеннi питань i проблем, якi у них iснують. Однiєю з базових основ цього напряму виховання є кiлькiсне i якiсне зростання обсягу знань студентiв про iншi етноси (народи), держави, суспiльства, їх досягнення у рiзних сферах людської життєдiяльностi. Важливо пiд час навчального процесу постiйно пiдкреслювати iнтернацiональний характер науки, звертати увагу на спiвпрацю народiв i держав у вирiшеннi проблем глобального характеру.

Важливе значення для формування у молодих людей iнтернацiональних почуттiв має вивчення iноземних мов, впровадження у навчальний процес в університеті європейських технологiй навчання ікритеріїв оцiнок знань, стажування та участь у мiжнародних конференцiях, спiвпраця КНЕУ з провiдними вищими навчальними закладами України та iнших держав, виступи перед студентами викладачiв університету, які працювали або стажувались за кордоном, лекцiї iноземних фахiвцiв, проведення тематичних «круглих столiв», вiдвiдування виставок, на яких представленi новiтнi досягнення iноземних науковцiв, фахiвцiв, фiрм, пiдприємств у галузях освiти, науки, техніки та технологiї.

Інтернацiональне виховання органiчно доповнює патріотичне виховання, допомагає глибше усвiдомити мiсце i роль України у свiтi, чiткiше визначити шляхи її iнтеграцiї у європейське i свiтове спiвтовариства.

2.2. Інтелектуально-духовне виховання:

· розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення;

· виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності;

· реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар’єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок;

· виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію.

 

2.3. Моральне виховання:

· формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

· формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;

· становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків;

· формування особистісного світогляду як проекції узагальненого світосприймання.

Духовне та моральне виховання студента– це складна інтегральна система формування його особистісних якостей, які характеризують ступінь розвитку і саморозвитку моральних цінностей, переконань, мотивів, знань, умінь, почуттів і здібностей, які студент проявляє в різних ситуаціях морального вибору та моральної діяльності в порівнянні з тими високогуманними цінностями, принципами, правилами, які в сучасному соціокультурному середовищі прийнято вважати нормативними або ідеальними. Даним вихованням забезпечується освоєння студентами моральної культури суспiльства, норм поведiнки, стосункiв мiж людьми, прийняття їх як правил, якi регулюють власну життєдiяльнiсть, усвiдомлення критерiїв добра i зла. У результатi морального виховання досягається єднiсть етичних знань, моральних почуттiв та переконань i потреб у високоморальних вчинках. Важливим показником мiри моральностi особистостi є ступiнь зрiлостi її основних моральних рис, таких, як совiсть, честь, гiднiсть, доброта, вiдповiдальнiсть, сором, дисциплiнованiсть, принциповiсть. Висока моральнiсть – це завжди єднiсть слова i дiла, чеснiсть та поряднiсть, сумлiнне виконання людиною синiвських, професiйних, громадянських обов’язкiв, вiрне служiння Україні. Втiлюється моральнiсть у конкретних вчинках, дiях iндивiда незалежно вiд сфери їх прояву.

У моральному вихованнi поєднуються принципи i норми загальнолюдської моралi та нацiональної моральної цiнностi. Моральне виховання пов’язане з правовим вихованням. Поєднуючись, вони забезпечують формування культури людської поведiнки.

Студент є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють соцiогуманiтарнi дисциплiни, передусiм етика, бесiди на моральну тематику, зустрiчi з визначними людьми, читання художньої лiтератури, неухильне дотримання правил внутрiшнього розпорядку університету. Значний потенцiал морального впливу на студентiв має первинна профспілкова організація студентів, клуби за інтересами .

Таким чином у процесі організації життєдіяльності студентів у культурно-освітньо-виховному просторі сучасного вищого навчального закладу складається система цілей, які орієнтують педагогічний персонал на розвиток виховання студента, в першу чергу, як Громадянина, як Фахівця, як Високоморальну, Інтелігентну, Творчу, Конкурентноздатну особистість, як людину Культури.

Виховання студента як Громадянина націлене на становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту прав та виконання обов’язків громадянина, відображених у Конституції України.

Виховання студента як Фахівця орієнтоване на розвиток:

· глибокої зацікавленості, любові до обраної професії, професійної самосвідомості, ерудиції та компетенції;

· усвідомлення професійного інтересу і відповідальності;

· здатності ставити творчі та ефективно вирішувати професійні завдання в обраній сфері професійної діяльності;

· готовності приймати нестандартні рішення;

· відкритості для нових досягнень науки, техніки i практики.

Важливу роль у цьому процесі відіграє особистість викладача, в першу чергу дисциплін фахового спрямування.

Виховання студента як Високоморальної особистості орієнтовано на розвиток:

· високого рівня моральних чеснот (чесності, обов’язку, відповідальності, доброзичливості тощо);

· моральної культури, включаючи розуміння високоморальних національних і загальнолюдських цінностей;

· гуманістичних поглядів, переконань і світогляду.

Виховання студента як Інтелігентної особистості спрямоване на розвиток:

· високоїкультури спілкування та поведінки;

· високого рівня ерудиції;

· системності та критичного мислення;

· естетичної, художньої культури;

· прогресивних поглядів та переконань;

· толерантності та поважного ставлення до людей іншої національності та інших поглядів та переконань;

· здатності збереження кращих рис і традицій української інтелігенції.

Виховання студента як Творчої особистості зорієнтоване на розвиток:

· методологічної, дослідницької культури;

· творчо-пошукових умінь та здібностей;

· здібностей як до індивідуальної, так і до колективної творчості в обраній сфері професійної діяльності;

· здібностей до креативного, системного застосування знань у вирішенні професійних теоретичних і практичних завдань.

Виховання студента як Конкурентноздатної особистості націлене на розвиток:

· працьовитості;

· стресовитривалості;

· неперервного професійного саморозвитку;

· комунікативних і лідерських якостей;

· етично-правової відповідальності;

· прагнення виконувати та завершувати роботу на високому якісному рівні;

· прагнення постійно підвищувати свій рівень інформаційної культури.

Інтеграція всіх вищезгаданих якостей уможливлює виховання студента як людини Культури,у зв’язку з цим велика відповідальність покладається на кафедри соцiогуманітарних дисциплін.

2.4. Громадянсько-правове виховання:

· прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина;

· виховання поваги до Конституції, Законів України, державних символів України;

· виховання громадянського обов’язку перед Україною, суспільством;

· формування політичної та правової культури особистості;

· залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і розвитку волонтерського руху.

Правове виховання– це формування соцiально зрiлої, вiдповiдальної поведiнки юнакiв та дiвчат на основi знань, норм i принципiв чинного законодавства України, поваги до прав i свобод iнших людей, шанобливого ставлення до державних символiв. Правова культура особистостi невiд’ємна вiд активної протидiї особам, органiзацiям i установам, що порушують закони, зазiхають на територiальну цiлiснiсть i незалежнiсть України, завдають збиткiв державi та її громадянам.

Важливою складовою цього напряму виховання є правова освiта, яка забезпечується викладанням правових дисциплiн, пропагандою чинного законодавства викладачами університету, органiзацiєю зустрiчей студентiв іспiвробiтникiв університету з працiвниками правоохоронних органiв, проведенням “круглих столiв”, вечорiв запитань i вiдповiдей, виставок тематичної лiтератури. Органiзацiйно правова освiта здійснюється передусiм викладачами кафедри правових дисциплiн.

Важливим засобом правового виховання в КНЕУ є створення атмосфери вимогливостi щодо сумлiнного виконання студентами своїх функцiональних обов’язкiв, дотримання положень i правил внутрiшнього розпорядку університету, наказiв ректора, розпоряджень деканів.

Залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і волонтерського руху є важливим завданням студентської соціальної служби.

Участь в організації та проведенні заходів із правового виховання беруть студентська юридична клініка, студентський профком, студентська академічна рада.

2.5. Трудове виховання:

· формування особистості, яка свідомо та творчо ставиться до праці в умовах ринкової економіки;

· формування почуття господаря та господарської відповідальності;

· розвиток умінь самостійно та ефективно працювати.

Трудове виховання має на метi формування любовi до працi та потреби у нiй, потреби в набуттi знань i вмiнь професiйно здiйснювати дiяльнiсть, реалiзувати через неї свої задатки i здiбностi, виконувати свої обов’язки професiйно, вiдповiдально, якiсно. Трудове виховання ефективно впливає на становлення i розвиток волi, здатностi цiлеспрямовано переборювати труднощi, що виникають на життєвому шляху людини, сприяє усвiдомленню цiнностi працi та її провiдної ролi в утвердженнi iндивiда у суспiльствi i розвитку суспiльних вiдносин, вчить правильно органiзовувати трудовий процес, творчо, iнiцiативно та зацiкавлено ставитись до самої працi, її результатiв, до людей, якi люблять i вмiють працювати.

Трудове виховання здiйснюється передусiм шляхом залучення студентiв до конкретних видiв дiяльностi. Основний вид працi студентiв – навчання. Належним чином органiзований навчальний процес спонукає студентiв до цiлеспрямованого набуття знань i досвiду, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, оволодiння обраною професiєю. Формування поваги та любовi до працi i потреби в нiй вiдбувається також через залучення студентiв до iнших видiв дiяльностi, зокрема громадсько-полiтичної, науково-дослiдної, самоврядної, художньої самодiяльностi, спортивних змагань, суспiльно корисної працi.

Важливу роль у трудовому вихованнi вiдiграють ректорат, деканат,
кафедри, наукове студентське товариство, центр «Перспектива», первинна профспілкова організація студентів. Оволодiння студентами спецiальними дисциплiнами, навчальними курсами «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» допомагає формувати культуру працi, слiдувати у цiй сферi законам розвитку людини, природи i суспiльства.

Професiйне виховання– взаємопов’язане з трудовим вихованням та є йогологiчним продовженням. Суттю професiйного виховання виступає становлення студента як фахiвця. Вирiшенню даного завдання пiдпорядковується дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв КНЕУ, насамперед – ректорату, деканатiв, кафедр, а також кураторiв груп i кожного викладача.

Навчальний процес в університеті є основною ланкою професiйного становлення студента. Тому принципово важливо поєднувати теорiю i практику, з найбiльшою ефективнiстю передавати студентам необхiдний обсяг знань i вмiнь, навчити їх систематично працювати над собою, вмiло користуватися набутими знаннями в ринковій економіці. Лекцiї, практичнi заняття, зустрiчi з фахiвцями, самостiйнi заняття у бiблiотецi, науково-дослiдна робота, пiдготовка курсових i дипломних робіт – далеко не повний перелiк форм роботи на шляху професiйного становлення молодих людей. Важливою у цьому процесi є особистiсть викладача, в першу чергу дисциплiн фахового спрямування. Однiєю iз складових професiйного становлення є оволодiння знаннями та навиками роботи з людьми, психологiчна готовнiсть працювати в ринкових умовах та вiдповiдати за результати своєї роботи. Результатом професiйного виховання є любов i повага до обраної професiї, глибокi та рiзнобiчнi фаховi знання i вмiння, творчий пiдхiд iндивiда до вирiшення iснуючих проблем, готовнiсть приймати нестандартнi рiшення, особиста вiдповiдальнiсть за справу, вiдкритiсть для нових досягнень науки, технiки i практики.

Організовують та проводять заходи цього напряму студентська академічна рада, студентський бізнес-інкубатор.

Виховання інформаційної культуриу загальному розумінні – це виховання у сфері культури, пов’язаної із функціонуванням та користуванням інформацією в суспільстві.

Модель інформаційної культуриособистості складається з трьох компонентів:

· когнітивний блок(Інтернет грамотність; навики поводження з інформацією; уміння організовувати пошук необхідної інформації; уміння працювати з відібраною інформацією: структурувати, систематизувати, узагальнювати, представлять у вигляді, зрозумілому іншим людям; уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних засобів передачі інформації тощо);

· емоційно-ціннісний блок(змістінформаційних потреб та інтересів; мотиви звернення до різних джерел інформації та пов’язані з ними очікування; ступінь задоволення інформаційних потреб, самооцінка інформаційної компетентності тощо);

· праксеологічний блок(способи пошуку та канали отримання необхідної інформації; інтенсивність звернення до різних джерел інформації та їх характеристика; застосування отриманої інформації в різних сферах своєї діяльності; способи розповсюдження нової інформації, форми діяльності в Інтернеті тощо).

Виховання інформаційної культури починається з формування інформаційної складової – знань. Саме вони, трансформуючись далі в уміння і навики, закладають основу когнітивного блоку, а потім безпосередньо впливають на рівень інформаційної культури студентів. Інформаційна культура студентів стає визначальним фактором їх майбутньої трудової діяльності.

Виховання культури навчальної та науково-дослідної діяльностірозглядається як цілісна, багатовимірна, багаторівнева, відкрита особистісно-, ціннісно-орієнтована система творчої самореалізації, саморозвитку, самовиховання, заснована на інтеграції логічних, інтуїтивних, евристичних, рефлексивних, емпатійних компонентів.

До найбільш ефективних педагогічних технологій, які забезпечують саморозвиток і самовиховання студентів, належать:

· технологія проблемно-пошукового навчання;

· особистісно-орієнтовані технології організації навчально-виховної діяльності студентів;

· тренінги творчого саморозвитку, особистісного росту, релаксації, аутотренінгу;

· ігри-дослідження;

· суб’єктно-орієнтовані дослідницькі практикуми;

· інформаційні технології.

 

2.6. Естетичне виховання:

· розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності;

· формування у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури;

· вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

Естетичне виховання покликане забезпечувати становлення i розвиток у студентів вiдчуття, розумiння i потреби у красi, усвiдомлення необхiдностi жити i творити за її законами, з позицій естетичних правил оцiнювати явища i процеси навколишньої дiйсностi. Естетичне ставлення людини до свiту пов’язане з емоцiйним переживанням, насолодою вiд сприйняття об’єктiв, якi розглядаються як довершенi, гармонiйнi, красивi. Свiдомiсть молодих людей – це вiдкрите поле для сприйняття рiзноманiтних, нерiдко суперечливих естетичних iдей, поглядiв i теорiй. Найважливiшими завданнями цього напряму виховання є вироблення зрiлих естетичних смакiв, вмiння вiдрiзняти дiйсно естетичнi цiнностi вiд хибних, надуманих, формування потреби в естетизацiї умов працi та проживання. Також необхідно навчити юнакiв i дiвчат працювати i спiлкуватися з iншими людьми красиво, отримувати естетичне задоволення вiд результатiв діяльності.

Формування естетичної культури студентiв вiдбувається як у процесi навчання, так i в позанавчальний час. Теоретичним підґрунтям естетичного виховання виступають дисциплiни соцiогуманiтарного спрямування, передусiм iсторiя, фiлософiя, естетика, соцiологiя, психологiя, культурологiя. Чуттєво-емоцiйна компонента значною мiрою реалiзується через участь студентiв у художнiй самодiяльностi, гуртках i студiях, заходах, що проводить університетський Центр культури і мистецтв спільно з первинною профспілковою організацією студентів та літературною студією, естетичне оформлення результатів праці студентів, вiдвiдування театрiв, виставок, музеїв, зустрiчi з дiячами лiтератури i мистецтва, проведення творчих вечорiв, читання художньої лiтератури та поезiї, слухання музики. Значну роль в естетичному вихованнi вiдiграють нацiональнi естетичнi традицiї, народна творчiсть (фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, архiтектура та iн.).

Виховання культури поведінки та спілкування пов’язанез сукупністю набутих, усталених морально-естетичних і соціально значущих якостей особистості, які проявляються в повсякденному житті та умінні співіснувати з іншими людьми.

Виховання культури поведінки ставить за мету проявлення моральних вимог суспільства, закріплених в нормах, принципах й ідеалах, та їх інтеграцію в особистісний досвід, зокрема:

· зовнішній вигляд;

· автономність та ролі;

· імідж і презентацію;

· стиль життя і спілкування.

Виховання культури спілкування, в свою чергу, передбачає формування таких якостей як:

· гуманність, толерантність;

· уміння передбачати морально-психологічні наслідки своєї поведінки;

· здатність до компромісів.

 

 

2.7. Екологічне виховання:

• формування основ глобального екологічного мислення та екологічної культури;

• оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування;

• виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство;

• виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності.

Екологiчне вихованняспрямоване на утвердження у свiдомостi студентiв знань про природу як єдину основу життя на Землi, переконань про необхiднiсть гуманного ставлення до неї, особисту вiдповiдальнiсть за майбутнє, формування вмiння здiйснювати дiяльнiсть, дбайливо оберiгаючи довкiлля.

Хоча основнi спецiальності в університеті не мають прямого екологiчного спрямування, нормативнi курси все ж повиннi викладатись зi спецiальним акцентуванням уваги на екологiчних питаннях. Участь в екологiчному вихованнi беруть усi викладачi, куратори студентських академiчних груп першого курсу, первинна профспілкова організація студентів. Важливе значення мають екскурсiї в Український державний екологiчний центр, участь студентiв в акцiях екологiчного характеру, зустрiчi з вченими i представниками екологiчних органiзацiй.

Принципово важливим аспектом екологiчного виховання є усвiдомлення студентами потреби робити у процесi майбутньої професiйної дiяльностi все вiд них залежне для забезпечення екологiчно чистих умов виробництва.

Екологічне виховання здійснюється за участю туристичного клубу «Скіфи», студентської профспілки.

2.8. Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя:

• виховання відповідального ставлення до власного здоров’я, здорового способу життя;

• формування знань і навичок фізичної культури в житті людини;

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку студентів;

• фізичне, духовне та психічне загартування;

• формування потреби у безпечній поведінці, протидія та запобігання негативним звичкам, профілактика захворювань;

• створення умов для активного відпочинку студентів.

Фiзичне виховання– це розвиток i змiцнення здоров’я студентiв, їх фiзичних задаткiв та здiбностей, утвердження активного, здорового способу життя, вироблення вмiнь самостiйно використовувати форми i методи фiзичної культури в процесi власної життєдiяльностi. Даний напрям виховання включає пропаганду здорового способу життя i конкретну дiяльнiсть, спрямовану на фiзичне вдосконалення та фiзичне загартування молодих людей. У сучасних умовах надто важливими є робота зi студентами щодо роз’яснення шкiдливостi вживання алкогольних напоїв i наркотичних речовин, тютюнових виробів, проведення профiлактичних заходiв щодо попередження рiзноманiтних захворювань. Фізичне здоров’я тісно пов’язане з психічним станом молодої людини. Фізичне, духовне та психічне загартування відбувається паралельно. З цією метою в університеті працює також психологічна служба.

Фiзичне виховання здійснюється на заняттях із фiзичної культури, через участь юнакiв i дiвчат у роботi спортивних секцiй, клубiв, під час спортивних
змагань, туристичних походів. Організовує та проводить роботу в даному напрямі кафедра фізкультури, первинна профспілкова організація студентів і аспірантів, туристичний клуб «Скіфи»,спортивний клуб КНЕУ.

Кожен із напрямків виховної роботи спрямований на досягнення мети, вирішення конкретних завдань i передбачає використання вiдповiдних форм та методів роботи. Постійна єдність, взаємодоповнюваність усіх напрямків виховання є важливою умовою результативності виховної роботи в цілому. Формування свiтоглядної культури передбачає збагачення i розвиток свiтогляду студентiв як системи знань i переконань щодо навколишнього свiту та свого мiсця у ньому, кристалiзацiю життєвих принципiв особистiсного буття, вироблення вмiння вiдстоювати їх на практицi, виховання толерантностi, поваги до людей, якi мають iншi свiтогляднi цiнностi.

Провідне значення у формуванні свiтоглядної культури студентiв має належним чином органiзований навчальний процес, насамперед з дисциплін гуманiтарної підготовки, як-от: філософії, історії України, релiгiєзнавства, соцiологiї, психології та педагогіки, культурологiї, економiчної теорiї, полiтологiї та iн., а також дисциплiн циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки фундаментального та професійного циклу: політичної економії, історії економіки та економічної думки, економічної історії, менеджменту, маркетингу тощо. Важливе значення має також залучення молодих людей до активного суспiльного життя, виконання ними громадських доручень, особиста iнiцiатива i участь у пiдготовцi та проведеннi культурно-масових i громадсько-полiтичних заходiв.

Процес формування свiтоглядної культури здійснюється на плюралiстичнiй основi й передбачає вiльне свiтоглядне самовизначення кожної молодої людини.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...