Главная Обратная связь

Дисциплины:






Історичні портрети В. Ключевського : характери на історико-політичному тлі



В "Курсі російської історії" і в окремих статтях В. О. Ключевський створив цілу галерею образів багатоликих образів монархів Росії. Шляхом розкриття особистості він створював малопривабливе полотно, на якому образи російських монархів запам'ятовувалися більшою мірою не тільки як звичайні, а й історично малопривабливі люди, будь то Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Івана III чи Іван Грозний. Ключевський не приймав Івана IV, завуальовано негативно ставився до Катерини II, і лише Петра I виправдовував, виправдовував за особисту мужність і самопожертву. Таке ставлення В. О. Ключевського до самодержців Росії, що залишили помітний слід в історії держави. Одного разу згадав Ключевський Володимира Мономаха як "найрозумнішого і доброго з Ярославичів". З Ярославичів, але не більше того.

В.О. Ключевський робить висновок, що позитивне значення царя Івана в історії нашої держави зовсім не таке велике, як можна було б думати, судячи з його задумів і починань. Характеризуючи Івана Грозного, Ключевський виділив негативне значення титулу "цар", що виник при Івані Грозному, як титул, що відокремлює государя від його підданих. Царський титул закріпив перетворення князів-васалів в підданих. Столиця держави, Москва, відтепер прикрасилася новим титулом - вона стала "царством градом", а російська земля - ​​Російським царством. Але для народів Росії за царювання Івана Грозного починався один з найтрагічніших періодів його історії.

"Век нашей истории, начатый царем-плотником, заканчивался императрицей-писательницей" - таков один из афоризмов Ключевского, открывающий следующую лекцию, лекцию о Екатерине II и ее внешней политике.

В "Курсе русской истории" Ключевский дает оценку царствования Екатерины II ." Значение известной исторической эпохи или исторического дельца всего лучше оценивается тем, насколько увеличились или уменьшились в эту эпоху под влиянием исторического деятеля народные средства. Средства, которыми располагает народ, бывают материальные либо нравственные; итак, [следует] разрешить вопрос, насколько увеличились или уменьшились материальные и нравственные средства Русского государства в царствование Екатерины?" Ключевский приходит к выводу, что материальные средства чрезвычайно усилились., а средства нравственные, напротив, стали слабее.

Для Ключевского "самовластие само по себе противно; как политический принцип его никогда не признает гражданская совесть. Но можно мириться с лицом, в котором эта противоестественная сила соединяется с самопожертвованием, когда самовластец, не жалея себя, самоотверженно идет напролом во имя общего блага, рискуя разбиться о неодолимые препятствия и даже о собственное дело. Так мирятся с бурной весенней грозой, которая, ломая вековые деревья, освежает воздух и своим ливнем помогает всходам нового посева". И с этой точки зрения единственным российским самодержцем, по мнению BC Ключевского, был Петр Великий.



Историк был убежден, что "самодержавие - не власть, а задача, то есть не право, а ответственность". Задача самодержавного правления виделась Ключевскому в достижении народного блага, Царь же и должен нести ответственность за все неудачи. "Правление, сопровождающееся Нарвами без Полтав, есть нонсенс. Неудачное самодержавие перестает быть законным", - замечает ученый.

Ключевский был убежден в бесперспективности монархической формы правления. "Цари со временем переведутся: это мамонты, которые могли жить лишь в допотопное время", Таким образом, Ключевский резко отрицательно оценивал роль самодержавия в истории России.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...