Главная Обратная связь

Дисциплины:






Методологія і методи вивчення політичних явищ.Функції політології



Методи політології – засоби, способи дослідження феномену предмету політології.

Групи методів– загальнотеоретичні, загально логічні, емпіричні.

Група загальнотеоретичних методів сучасної політології включає:

- соціологічний підхід - аналіз політики «від суспільства», з'ясування соціальної обумовленості політичних явищ, впливу на політичну систему відносин.

- культурологічний підхід - розкриває обумовленість політичної системи сукупністю культурних чинників, її залежність від політичної культури;

- нормативний підхід - оцінка політичного через етичні норми іі цінності.

- функціональний метод - вивчення залежностей між політичними явищами, окресленими в досвіді, взаємозв'язків між рівнем економічного розвитку і політичною активністю населення, між кількістю партій і виборчою системою тощо;

- біхевіористський метод - вивчення поведінки окремих осіб та груп;

- структурно-функціопальний метод розглядає політику як цілісність, систему зі складною структурою, кожен елемент якої має певне призначення і виконує певні функції, спрямовані на задоволення потреб системи;

- системний підхід передбачає аналіз політики як складноорганізованого, саморегульованого механізму, що перебуває в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через «вхід» і «вихід» системи;

- інституціональний метод полягає у вивченні інститутів, за допомогою яких здійснюється державна влада і т.д.;

- антропологічний метод - обумовленість політики не соціальними чинниками, а природою людини як родової істоти з інваріантним набором основних потреб;

- психологічний метод - розглядає не людину взагалі, а конкретного індивіда, враховуючи його психологічні властивості;

- критико-діалектичний метод - вивченні суперечностей в політичних явищах та інститутах як джерела їх руху та соціально-політичних змін;

- історичний метод

- субстанціональний метод виявляє першооснову політики (влада, панування й підлеглість, «друзі-вороги» і т.п.).

Загальнологічні методи містять аналіз і синтез, індукцію й дедукцію, абстрагування й конкретизацію, поєднання історичного й логічного аналізу, моделювання, уявний експеримент, прогнозування та ін.

Емпіричні дослідницькі методи грунтуються на отриманні початкової інформації про політичні явища та інститути, суб'єкти політики, про політичний процес. Вони охоплюють використання статистики, аналіз документів, анкетування, теорію гри, спостереження та ін.

Розвиток наукового політичного знання здійснюється в межах функцій, які покликана виконувати політологія. Учені-політологи все ще продовжують пошуки оптимальних варіантів класифікації функцій політологічної науки. Один з них — виділення шести основних функцій: світоглядної, теоретико-пізнавальної (методологічної), прикладної (управлінської), експертно-прогностичної, інноваційної та виховної. Другий варіант — виділення чотирьох основних функцій: теоретико-методологічної, світоглядної, прогностичної і прикладної. Згідно з третім варіантом усі політологічні функції поділено на дві основні групи: теоретико-методологічну і прикладну (службову, інструментальну і т. ін.). Останній підхід нині має найбільше прихильників політологічної науки, оскільки в ньому відображається саме призначення цієї науки як такої, а також враховуються наявні в політологічній літературі підходи до визначення основних функцій. Головним завданням теоретико-методологічної функції є створення власної теорії й методології прийняття політичних рішень, добирання й розроблення найприйнятніших методів проведення політологічного аналізу, критична перевірка політичних ідей, теорій і практичних дій шляхом попередніх теоретичних прорахунків, зіставлень, перевірки аргументації тощо, тобто методом фальсифікації гіпотез виявлення помилок і неправильних положень, а також за допомогою експериментальних випробувань (пробних варіантів, умовних призначень та аналізу результатів, методів прийняття рішень тощо).



Теоретико-методологічна функція покликана дати теоретичне обґрунтування розв´язання проблем політики, допомогти проникнути в сутність політичних подій і явищ, виявити певні закономірності політичного процесу, а також спрогнозувати можливі варіанти його розвитку.

Головне призначення прикладної функції політології — обслуговувати політичну практику. Таке обслуговування передбачає ефективне використання політологічних знань у розв´язуванні конкретних політичних завдань, виробленні оптимальних політичних рішень, використанні механізмів влади, плануванні політичних подій і процесів, прогнозуванні й моделюванні очікуваних подій, розробленні рекомендацій для організації політичних заходів, переговорних процесів, діяльності політичних партій і т. ін.

Отже, сутність прикладної функції політології полягає в тому, щоб на основі пізнання закономірностей розвитку політичного життя виробляти наукові рекомендації практичної організації політичних процесів, принципів, шляхів, механізмів цілеспрямованих змін політики, з одного боку, а з іншого - розробляти технологію практичного використання політичних теорій, втілення їх у життя.

У межах функцій політології здійснюється поступ наукового політичного знання від емпіричного матеріалу до його узагальнення в теорію, а далі — упровадження в практику.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...