Главная
Обратная связь
Дисциплины:
|
Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій
Ініціаторів і членів товариства, яке було створене в 1845-46 pp., з’єднала ідея слов’янського товариство про об’єднання у формі слов’янської республіканської федерації. Відповідною була й мета ки- рило-мефодпвщв - об єднання всіх слов ян-ських народів у єдину федеративну республіку. Основні ідеї товариства були викладені в «Книзі буття українського народу», а шляхи і способи досягнення цієї мети - у «Статуті Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія».
Перший документ являє собою, можливо, першу спробу глибокого аналізу всієї попередньої політичної історії України, причому аналізу, який ґрунтувався на порівняльно-історичному методі. У системі відносин Україна - Польща - Московщина, зазначається в «Книзі буття», український народ був народом-рабом, що зазнавав подвійного пригноблення. Тому Україні призначена історична роль авангарду всіх слов’янських народів у справі їх об’єднання в слов’янську федерацію. Програмна частина «Статуту» підкреслює, що ця мета є історичним покликанням і долею кожного слов’янського народу. При цьому саме об’єднання не розглядалось як спрощений механічний процес: для «кожного слов’янського племені» передбачалось збереження самобутності, самостійність народного управління і принцип рівності громадян. В основу соціально-державного ладу, тобто в управління, законодавство, права власності і просвіти у всіх слов’ян, закладались принципи християнської релігії. В цих республіках передбачалось рівноправ’я всіх віросповідань, обов’язковість просвіти народу, відміна кріпосного права і тілесних покарань. Представницька влада майбутньої Федерації виступала у формі загальнослов’янського собору представників усіх «племен». Члени товариства передбачали створення слов’янських демократичних держав-рес-публік, об’єднаних на принципах федералізму в слов’янський союз. М. Костомаров (1817-1885) в «Автобіографії» дав детальний опис внутрішньої структури федеральної влади і складових частин Федерації. Це докладний перелік федеральних повноважень сильного федерального Центру і прерогатив самостійних державних утворень в її складі. Принцип федералізму,розкритий ним не настільки ґрунтовно, як в американських «батьків Конституції», але державотворці США розв’язували безпосередньо практичні завдання.
Сумніви викликає агітаційно-пропагадистська технологія реалізації цього ідеального проекту: проведення реформ, мирна пропаганда, виховання молоді, літературна діяльність тощо. Політичні події в Західній Європі того часу переконливо довели, що привілейовані класи в будь-якій їх іпостасі відчайдушно відстоюють свої інтереси та йдуть на реформи, якщо їх до цього «підштовхують» силовим шляхом.
Особливу позицію з цього питання займав Т. Шевченко (1814-1861); він розглядав народне повстання як єдиний шлях до встановлення демократичної республіки. У республіканському устрої США народний поет вбачав зразок демократизації суспільства і асоціював послідовну боротьбу за незалежність і демократію з першим президентом Дж.Вашінгтоном. Він запитував співвітчизників: «Коли ми дочекаємось Вашінгтона з новим і праведним законом?
Теоретична діяльність товариства стала закономірним якісним етапом в еволюції соціально-політичної думки: вперше в Україні висунуто конкретний проект державного ладу. Це був крок уперед у порівнянні з попередниками та сучасниками кирило-мефодіївців.
18. Погляди М.Драгоманова і М.Грушевського на проблеми українського державотворення.
|