Главная Обратная связь

Дисциплины:






Легітимність політичної влади, типи легітимності



Легітимність – широке та складне явище, яке виражає зв’язок інтересів з внутрішньою оцінкою людей, яка залежить від їх стверджень, світосприйняття та повсякденного життя. Л. може бути частковою та навіть неузгодженою, оскільки в суспільстві існують різні прошарки населення з різними інтересами. Легітимність політичної влади — форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами. Основними джерелами легітимності, як правило, виступають

три основні суб'єкти:1)населення;2)уряд;3)зовнішньополітичні структури. Різні можливості політичних суб'єктів підтримувати певну систему правління передбачають різні типи легітимності влади. Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М. Вебером: 1)традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією; 2)харизматичний (грец. charisma — милість, благо­дать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесно­ти володаря і створеної або отриманої ним влади;3)раціональний (легальний)- ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур. Легітимність має властивість змінювати характер і ступінь підтримки влади та її інститутів. У зв'язку з цим можна говорити про кризи легітимності. Криза легітимності — зниження реальної підтримки органів державної влади чи правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їхніх ролей і функцій. Сучасний російський політолог Олександр Соловйов, узагальнивши теоретичний і практичний досвід, запропо­нував такі шляхи і засоби виходу з кризових ситуацій:1)підтримка постійних контактів з населенням; 2)проведення роз'яснювальної роботи щодо своїх цілей;3) посилення ролі правових методів досягнення цілей та постійного оновлення законодавства; 4)врівноваженість гілок влади; 5)виконання правил політичної гри без ущемлення інтересів сил, які беруть у ній участь;6)організація контролю з боку організованої громад­ськості за різними рівнями державної влади;7)зміцнення демократичних цінностей у суспільстві;8)подолання правового нігілізму населення. Домінуючим принципом механізму функціонування державної влади є принцип, її поділу. Основоположниками теорії поділу влади вважають англійського філософа Д. Локка і французького просвітителя, правника, філософа Ш. Монтеск'є,хоча цю ідею висловлював ще давньо­грецький історик Полібій. За цією теорією, для правиль­ного та ефективного функціонування держави мають існу­вати незалежні одна від одної законодавча, виконавча та судова влади.Це створює систему “стримувань і противаг” проти посилення однієї гілки влади, зосередження влади в одному центрі, зловживання нею сприяє продуманості, зваженості, балансу в прийнятті рішень. Якщо М. Вебер виділяв три типи легітимності, то в сучасній політичній науці їх налічують сім:традиційний, хоризматичний, правничо-раціональний,раціонально-цільовий,соціально-евдемонічний і національно-патріотичний.Традиційна легітимність ґрунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам традиційної політичної культури. Традиційні способи легітимності державної влади пов’язані з особливою роллю релігії. Хоризматична легітимністьпередбачає визнання виняткових рис і здібностей політичного лідера.Вона найбільш нестабільна:виникає проблема спадкоємності влади,оскільки немає ким замінити хоризматичного лідера,зміна політичного лідера може призвести до зміни політичної системи країни.Правничо-раціональна легітимність випливає з визнання суспільством політичних дій у рамках існуючої системи права.Раціонально-цільова легітимність виходить з переконання, що політична система лише тоді є сприятливою і гідною підтримки, коли вона забезпечує виконання поставлених цілей. Формою раціонально-цільової легітимності може бути суспільний договір. Він не має юридичної сили, однак за певних умов може стати доброю основою легітимності державної влади.Соціально-евдемонічна легітимність полягає у здатності політичної системи забезпечити населенню високий рівень життя і створити ілюзію її піклування про добробут народу.Національно-патріотична легітимність визначає національні символи, ритуали, міфи, успадковані від попередніх національно-державних утворень. Легітимність на засадах участі передбачає обґрунтування ідеологією і практикою існуючої політичної системи, необхідності широкої участі громадян у діяльності політичних інститутів і їхню віру в можливість впливати на владу.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...