Главная Обратная связь

Дисциплины:






Політична система суспільства



Різні політичні явища в суспільстві об'єднанні поняттям "політична система" суспільства. Призначення політичної системи – це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної мети суспільства. Політична система є центральною проблемою політології.У науковій літературі побутують різні погляди, як на тлумачення поняття “політична система” суспільства, так і на сутність цього феномена. Система — одне з основних понять політології, яке дає змогу скласти уявлення про суспільство у вигляді йо­го абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Поняття це запозичили з електроніки й кібернетики аме­риканські вчені Г. Алмонд, Д. Істон, В. Мітчел, вважаю­чи його універсальною категорією наукового аналізу, яка охоплює певну кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті, дотичних до вироблення полі­тичних рішень.

Кожна система повинна бути функціональною і, згідно з Т.Парсонсом, має реалізовувати 4 функції, що служать задоволенню її елементарних потреб:

1. Функція адаптації – установлення зв’язків системи з навколишнім середовищем, система пристосовується до середовища і обмінюється з ним ресурсами.

2. Функція ціледосягнення – визначення цілей системи і мобілізація ресурсів для їх досягнення.

3. Функція інтеграції – підтримання координації взаємовідносин елементів системи.

4. Функція латентна – зберігання орієнтації суб’єктів системи на її норми і цінності.

Кожне суспільство є сукупністю підсистем (сфер):1- виробничої,2-соціальної,3-духовної,4-політичної, до якої належать інститути держави і влади.Політична система суспільства — цілісна, інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, структур і відносин, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Основними ознаками політичної системи є:

-взаємозв'язок групи елементів;

-утворення цими елементами певної цілісності;

-внутрішня взаємодія всіх елементів;

-прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

-здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Структура політичної системи — сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісністьСтруктуру політичної системи становлять:

1. Політичні відносини.

2. Політична організація суспільства.

3. Засоби масової інформації.

4. Політичні принципи та норми.

5. Політична свідомість і культура.



функції політичної системи:

1. Регулятивна– виражається в координації поведінки індивідів, груп, спільнот на основі введення політичних і правових норм, дотримання яких забезпечується виконавчою та судовою владою.

2. Інтеграційна– вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства; організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм.

3. Дистрибутивна (розподільницька)– передбачає розподіл системою матеріальних благ, соціальних статусів і привілеїв інститутам, групам і індивідам. Окремі соціальні галузі вимагають централізованого фінансового розподілу: кошти для покриття потреб армії, соціальної сфери і управління отримуються з економіки через оподаткування.

4. Реагування– відбивається у здатності системи сприймати імпульси, що надходять з зовнішнього середовища. Вони набувають форми вимог, що висуваються до влади різними соціальними групами.

5. Легітимізації– діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм.

6. Політичної соціалізації– залучення людини до політичної діяльності суспільства.

7. Артикуляції інтересів– пред'явлення вимог до осіб, які виробляють політику.

8. Агрегування інтересів– узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення.

9. Політичної комунікації– припускає різні форми взаємодії та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами.

10. Стабілізації– забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом.

Головним для функціональності системи є забезпечення стану динамічної рівноваги шляхом адекватної переробки імпульсів.

Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:

1. побудова демократичної соціальної правової держави;

2.утвердження громадян суспільства;

3. подальший розвиток й вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм;

4. зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства і особи;

5.вдосконалення діяльності засобів масової інформації.

 

29. Типологія політичних систем. Політичні режими, їх характеристика Типологія політичних систем

Політичні системи можна класифікувати, застосовуючи певну типологію.

1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи: тоталітарні; авторитарні; демократичні.

2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють: відкриті системи; закриті системи. Приклади закритої є політична система радянського типу, що склалася в СРСР, для якої було притаманно відсутність широких міжнародних економічних і культурно-інформаційних контактів. Символом цієї закритості стало вираження про існування "залізної завіси" у відносинах між СРСР і країнами Заходу. К.Поппер, вперше при описанні культурно-історичних і політичних систем використавши поняття "відкрите" і "закрите" суспільство, під першим розумів демократичні системи, які легко пристосовуються до змін зовнішнього середовища, просякнуті духом критики і раціональним розумінням світу, під другим - тоталітарні системи, для яких характерний догматизм, магічне мислення.

3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу. Відповідно виділяються системи: рабовласницькі; феодальні; капіталістичні; командно-адміністративні.

4.Досить поширене виділення традиційних (до індустріальних) і модернізованих політичних систем. Для перших характерно нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури (прикладом виступає більшість країн, що розвиваються). У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей.

5. Виділяють політичні системи перехідного типу, які включають у себе елементи модернізованої системи, що народжується, і елементи старої системи. Політична система сучасної України носить риси подібної перехідності, що проявляється у поєднанні лібералізму з авторитаризмом, у відсутності раціональної, тобто відповідальної і компетентної бюрократії, в слабкості інститутів громадянського суспільства.

Політичний режим (у загальному плані) - це сукупність методів і законів здійснення політичної влади. Спектр політичних режимів сучасного світу розкривається в таких поняттях, як демократія, авторитаризм і тоталітаризм. Політичний режим включає в себе:

політичні структури влади, їх реальний статус і роль у суспільстві; методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування віддається перевага - прямим чи непрямим, насильницьким чи методам переконання; реальний рівень свобод людини, обсяг її прав; методи вироблення політичних рішень; способи урегулювання конфліктів;

плюралізм, у тому числі наявність або відсутність легальної (нелегальної) опозиції; конфігурацію партійної системи: однопартійні чи багатопартійні системи; ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства; форми ставлення населення до політичної участі (політична пасивність, мобілізована або автономна участь); тип легітимності: харизматична, традиційна, раціонально-легальна, ідеологічна тощо; структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртованості, відкритість і закритість, канали рекрутування.

 

30. Функції політичної системи Будь-яка політична система багатофункціональна. До її основних функцій належать такі: політичне керівництво суспільством, в тому числі визначення стратегічних завдань і перспектив суспільного розвитку; консолідація суспільно-політичного ладу на базі цінностей, ідеалів, символів; регулятивна функція - вироблення певних правил поведінки, притримуватися яких зобов'язані суб'єкти політики; мобілізація ресурсів: ця функція покликана забезпечити максимальне використання ресурсів суспільства для здійснення поставлених завдань; функція розподілення матеріальних і духовних цінностей тощо.

Є й інші підходи. Г.Алмонд поділив функції політичної системи на два види.

1. Функції, що "входять": політична соціалізація, яка спрямована на формування певного типу як учасника політичного життя, і рекрутування - підбір людей для заповнення статусів у політичних інститутах; артикуляція інтересів; агрегування інтересів;

політична комунікація - діяльність за згодою, досягнення компромісів.

2. Функції, що "виходять": нормотворчість; використання правил і норм;

контроль з боку держави за дотриманням правил і норм.

У здійсненні цих функцій, на думку вченого, проявляється механізм саморегуляції системи, що дозволяє їй зберегти стійкість і єдність.

Існують і інші підходи щодо класифікації функцій політичної системи, з яких виділяють:

авторитарне розподілення цінностей (передбачає контроль над процесом розподілення суспільних цінностей між різними суспільними групами); впорядкування політичних процесів (ця функція визначена самою природою політики); поновлення (розвиток) - пристосування до змін у суспільному житті; стабілізація, збереження соціальної цілісності.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...