Главная Обратная связь

Дисциплины:






Соціал-демократична доктрина суспільного устрою



Соціал-демократичні концепції соціалізму.

Необхідно підкреслити, що соціал-демократія як суспільне явище існує вже понад сто років. Міжнародна організація соціал-демократії — Соціалістичний інтернаціонал — об’єднує 68 партій усіх континентів, що налічують у своїх рядах понад 17 млн чоловік.

Розробка теорії «демократичного соціалізму» в документах Соцінтерну та практичні заходи соціал-демократії для її здійснення в країнах Заходу є важливим внеском у розвиток суспільного прогресу. На особливу увагу заслуговують:

– пошук способів підвищення ефективності економіки, піднесення продуктивних сил на новий, більш високий рівень розвитку;

– форми проведення в життя в країнах, де при владі перебувають соціалістичні і соціал-демократичні партії, радикальних соціально-економічних заходів, спрямованих на задоволення життєвих потреб широких верств трудящих;

– вивчення досвіду поступового здійснення соціальних перетворень, пошуки компромісів із суспільно-політичними силами, партіями й рухами, що дотримуються альтернативних позицій.

Прикладом ефективної реалізації ідеї «демократичного соціалізму» може служити «шведський експеримент».

Екологічний соціалізм.

Це досить впливова соціально-політична течія, що сформувалася на Заході на початку 80-х років. Конкретно-історичною основою його виникнення стали негативні наслідки НТР, глобальні проблеми сучасної екології. Загроза ядерної катастрофи, екологічна й енергетична криза, голод мільйонів людей у країнах, що розвиваються, масове безробіття породили протести широкої громадськості, спричинили розвиток масових демократичних рухів, спрямованих на вирішення глобальних проблем екології.

Як альтернативу капіталізму й соціалізму лідери міжнародного екологічного руху і партії «зелених» у Німеччині Т. Еберман і Р. Трамперт висунули свою модель суспільства, розробили концепцію «екологічного соціалізму». Ця концепція викладена в їхній колективній праці «Майбутнє зелених. Реалістична концепція для радикальної партії». Основні її положення такі. Капіталізм і соціалізм є лише двома різновидами «індустріалізму», а саме він — головна причина екологічних та інших глобальних проблем, оскільки розвиток виробництва в умовах науково-технічної революції призводить до деградації суспільства, загострення екологічної кризи. Альтернативою «індустріалізму» проголошується «екологічний соціалізм», коли припиняється розвиток економіки, скорочуються зайве виробництво й зайве споживання, змінюється спосіб життя й мислення людей.

Автори цієї концепції не відмовляються від науково-технічного прогресу взагалі. Вони виступають лише проти тих моделей економічного розвитку, які ставлять під загрозу екологічне майбутнє планети. Заслуговує на схвалення їхня вимога: будь-які наукові відкриття і технічні нововведення, перш ніж бути реалізованими, повинні проходити експертизу щодо соціальної доцільності й екологічної безпеки. Вони вірять, що людство колись само відмовиться від надмірного розвитку виробництва товарів, від споживацької психології.



 

63.Політично-правові альтернативи марксизму. Марксизм виник у 40-х роках XIX ст. Карл Маркс та Фрідріх Енґелс, аналізуючи існуючий суспільний лад, його суперечності та недоліки, прагнули з'ясувати умови і вказати шляхи реального визволення трудящих мас від будь-якої експлуатації, від усіх форм соціального гноблення і нерівності. Вони поставили перед собою завдання накреслити контури ладу, який зможе усунути відчуженість трудівника від власності та влади, найбільш раціонально організує суспільне життя, створить умови для всебічного і гармонійного розвитку особистості. Увага найперше і головно до зазначених проблем зумовлювала звернення до питань держави, права, законодавства, політики. В результаті постала марксистська історико-матеріалістична концепція держави і права.

Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права полягає, насамперед, у тому, що аналіз явищ політичного та правового життя проводився, у першу чергу, як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмовляючись від того, щоб вбачати у політико-юридичних інститутах феномени релігійного, психологічного, етнічного, етичного порядку. Цей підхід базується на ідеї залежності держави і права передусім від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил у державі.

Учення марксизму певною мірою є спільним доробком К.Маркса та Ф.Енґелса, принаймні, програмний твір марксизму "Маніфест комуністичної партії" вони створили разом. Це дає підставу аналізувати їхню творчість як цілісне вчення.

У другій половині XIX ст. відбувається становлення нової течії суспільної думки, що здійснила значний вплив на теорію і політичну практику цього та наступного століття, - марксизму. Як теорія, ідеологія і практика, він був розроблений Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом.

Марксистський аналіз політики включає в себе ряд положень:

=обумовленість політики економічною сферою і визнання за нею відносної самостійності, здатності впливати на економіку;

=ідея класових конфліктів, в яких проявляються протиріччя класово-антагоністичних суспільств;

=класова боротьба і революції як рушійна сила суспільних змін;

=трактування влади і політики як організованого насильства одного класу над іншим;

=боротьба за державну владу як спосіб реалізації класових інтересів;

=класове бачення процесу походження і сутності держави;

=необхідність соціалістичної революції та диктатури пролетаріату для переходу до нового суспільства;

=ідея досягнення принципово нового, безкласового типу суспільства, яке потягне за собою відмирання держави.

Ставлення до марксизму з боку політичної науки суперечливе. Багато сучасних концепцій з'явилося або в суперечці з марксизмом, або як поглиблення його окремих теоретичних положень. Але в цілому сучасна політологія розглядає марксизм як один з підходів при дослідженні сутності політичного життя.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...