Главная Обратная связь

Дисциплины:






Україна в сучасному геополітичному просторі



Україна стала незалежною державою. Це вимагає забезпечення економічних гарантійсуверенності. Сьогодні економіка України перебуває у стані глибокої кризи. Для народного господарства нашої країни характерні такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, приховане безробіття, загострення соціальних суперечностей.

Єдиний вихід з кризового становища, що склалося, є перехід до ринкового механізму господарювання та інтеграція економіки України у світогосподарську систему.

У суспільній свідомості вже склалося розуміння того, що недо-оцінка ролі світогосподарських стосунків у становленні економічного суверенітету держави може завдати великої шкоди. Але реальна взаємодія країни із зовнішнім світом в галузі економічного співробітництва поки що не набула потрібного динамізму. У ділових колах Україна однозначно сприймається як країна високого ступеню ризику стосовно налагодження економічної співпраці. Все це диктує необхідність невідкладного здійснення грунтовного теоретичного осмислення та пошуку практичних рішень і механізмів, які б дозволили країні подолати ситуацію, що склалася, прискорити всебічне і повноцінне ЇЇ залучення до світового господарства. На сучасному етапі національна економіка переживає велику кризу. Виходом з такого тяжкого становища може бути тільки найшвидший перехід до ринкової економіки разом з розширенням міжнародних економічних відносин . Україні потрібно більше розвивати свої міжнародні економічні відносини, тобто інтегруватися в світову господарську систему .

Це може дати для нашої економіки:

--співробітництво з національними господарствами різних країн;

--ліквідацію бар’єрів у торгівлі між країнами ;

--зближення ринків;

--МЕВ повинні розвиватися за декількома принципами:

--поглиблення міжнародного поділу праці;

--розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу;

--розширення можливостей перевезень вантажів на далекі відстані;

--бурхливий розвиток комунікаційних можливостей ;

--створення міжнародних організацій;

--спільне вирішення глобальних проблем існування людства.

 

Геополітика

Поняття “геополітика” традиційно розглядається в структурі предмету “міжнародні відносини”. У вузькому значенні цього слова геополітика вивчає залежність державної політики (насамперед, зовнішньої політики) від географічних умов. У більш широкому значенні цей термін означає свідомо або спонтанно сформовану політику держав, в тій мірі, в якій вона пов’язана з територіальними і природними факторами. Але у будь-якому випадку геополітика розглядається з точку зору внутрішніх інтенцій держави спроектованих назовні, за межі державних кордонів. Разом з тим, органічною частиною геополітики є внутрішня складова, яка власне і забезпечує державам фундамент для геополітичних впливів. Фундаментальні положення геополітики кінця 19–початку 20 століття базувалися на принципі географічного детермінізму. Цей принцип пояснював, чому саме одні держави займають домінуюче становище, а інші є об’єктом геополітичних впливів. Зокрема “біогеографічна” концепція німецького геополітика Ратцеля трактувала державу як органічний результат взаємодії “Грунту” і “Народу”. Для стабільного функціонування і розвитку держава потребує “життєвого простору” (Lebensraum), в межах якого формується основа для подальшого геополітичного впливу. Геополітика ХХ століття розвивалася з огляду на великі держави, які мали або територіальні претензії, або претендували на сфери впливу інших великих держав. Малі держави розглядалися скоріше, як об’єкт впливу великих держав. Тому, коли говорять про геополітику, то традиційно розуміють контроль над територіями поза межами великих держав. Фактично, можна говорити про “велику геополітику”, яка більше орієнтована на планетарні або регіональні масштаби. Геополітика як симбіоз тісно пов’язана з поняттям геополітична величина.Це держава в її надзвичайній якості,тобто це сукупність чинників і перед посилок що обумовлюють тривалий і якісний вплив однієї держави чи союзу на міжнародні відносини і конфігурацію міжнародної політики.Сюди можна віднести власне географічний політико-економічний чинник,чинник сили,чинник тяжіння чинник балансу міжнародних відносин чинник центру сили релігійний та інші.Наполеон 1 вказував на 2 центри світового тяжіння-захід(зх Європа )і Схід(Росія). На даному етапі відбувається процес утворення нових центрів сили-прямий наслідок такого чинника як темпи зростання промислового виробництва.



 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...