Главная Обратная связь

Дисциплины:






Теорія попиту і пропозиції



Реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів(послуг).

Попит-це платоспроможна потреба у певному товарі .Це сума грошей, яку покупці можуть і намагаються заплатити за необхідне їм благо.

Попит залежить від доходів покупців, потреби у товарах (послугах) і цін на останні. Попит підвищується при зростанні доходів, зниженні цін або одночасності дії цих чинників. Ця залежність називається закон попиту.

Еластичність попиту –кількість залежність попиту від зміни цін на товари.

Пропозиція-це кількість товарів, які виробники можуть і хочуть виробити. Пропозиція залежить від ціни і чим вона вища ,тим вища пропозиція з боку продавців, оскільки вони зацікавлені у виручці від продажу товарів (послуг),що становить його економічний інтерес. Цю залежність називають законом пропозиції. Кількісна залежність пропозиції від зміни цін на товари дістала назву еластичність пропозиції. Її вимірюють як відношення (у відсотках) обсягу пропозиції до зростання цін.

Практика довела, що цінність товару інтегрує в собі різноманітні чинники, в тому числі витрати живої праці, сутність корисного ефекту, попит і пропозицію тощо.

 

5. Закон ,що регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно необхідного робочого часу, називають законом вартості.

Час, витрачений працівником на виготовлення певного товару, називають індивідуальним робочим часом.

Суспільно необхідний робочий час є мірилом вартості товару, тому, що являє собою час, який потрібний для виготовлення будь якої споживчої вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в цьому суспільстві рівні вміння та інтенсивності праці. Суспільно нормальними умовами є ті, за яких створюється переважна більшість товарів.

Закон вартості в умовах розвиненого товарного виробництва діє як закон цін .Функція закону вартості як стихійного регулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Функція закону вартості як рушійної сили, полягає в тому, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва. Щоб не програти у конкурентній боротьбі товаровиробник має постійно знижувати витрати виробництва, впроваджуючи нові технології та організацію виробництва.

Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва, стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство неефективних підприємств.

 

 

Тема 6. Гроші. Товарно-грошові відносини



 

1. Виникнення і розвиток грошових відносин.

2. Еволюція і типи грошей.

3. Сутність та функції грошей.

4. Грошовий обіг і його закони.

5. Суть, причини, види і наслідки інфляції.

 

1. Гроші називають одним із найбільших винаходів людства. Саме з ними здавна пов'язували могутність, владу, багатство.

Вважають, що найперші гроші у світі з’явилися з розвитком поділу праці і виділенням торгівлі у І тисячолітті до н. е. у Китаї, потім у Греції.

У прадавніх народів грошей не було. Тоді існувало натуральне господарство - кожен мав забезпечити себе всім необхідним сам, у грошах потреби не виникало.

Проте поступово, з плином часу у когось краще виходило вирощування хліба, в іншого - ловля риби, у третього - виробництво горнят, а хтось був неабияким мисливцем. Тому в різних виробників починає нагромаджуватися надлишок продукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м’ясо, рибу і хліб, а рибалка свою рибу - на посуд, хліб тощо. Найранішньою формою обміну продуктами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер - це безпосередній обмін одних продуктів чи послуг на інші.

З розвитком суспільних відносин стало очевидно, що безпосередній обмін незручний, він потребує багато часу, власники різних товарів повинні знайти один одного, а їхні бажання щодо обміну - зблизитися. Але як порівняти при цьому вартість товарів між собою - наприклад одного глечика і певної кількості риби, м'яса чи зерна?

Отже, стає потрібним загальний еквівалент(від лат. рівнозначний, рівноцінний), яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися грошіособливий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента.

Найдавнішими прообразами грошей були такі ходові товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, сіль, черепашки тощо. Згодом роль грошей почали виконувати предмети розкоші, прикраси й дорогоцінні метали - золото й срібло. За своїми властивостями вони були кращі, ніж предмети першої необхідності: довго зберігалися, були менш громіздкі і рідкісні. Роль грошей як еталону в обміні завжди припадала на той товар, на який був найбільший попит. Сьогодні відомо, що в усіх куточках землі, де існували цивілізації, були свої гроші.

 

2. У різних народів за гроші слугували товари, для яких були характерні певні властивості:

- стабільність - вартість грошей впродовж певного часу має бути приблизно однаковою;

- портативність - зручність у користуванні; тривалість (міцність) - матеріал не повинен псуватися при використанні;

- подільність - здатність ділитися на частини;

- здатність до розпізнавання - але з ознаками, які важко копіювати чи підробляти.

У ролі повноцінних (товарних) грошей тривалий час використовувалися благородні метали - золото й срібло,з яких почали карбувати монети.

Монета- це злиток металу, вагу і пробу якого засвідчено печаткою держави. Монета як форма повноцінних грошей обслуговувала економічні
відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. Змінювалась форма монети: відомі квадратні, трикутні, неправильної форми, овальні, але найбільш поширені круглі монети.

У давнину монети були ще й важливим засобом інформації.
Мовою символів і знаків вони розповідали про могутність правителів, називали їхні імена, демонстрували їхні зображення, вказували на межі їхніх володінь, визначали їхнє місце у системі феодальної ієрархії, розкривали політичну програму тощо.

Перші монети з'явились на території античної Греції у І тис. до н. е.

На стародавніх монетах не позначали їхніх номіналів, натомість вони відрізнялися розміром, вагою, зображенням, або були зроблені у формі злитків певних розмірів.

У І ст. до н. е. у Римській державі вперше розпочалося карбування золотої монети - ауреус (8,19 г). Від кінця VIII ст. основною монетою була золота, розмінною - срібна. Були запроваджені єдині правила і норми щодо зовнішнього оформлення монет: на лицьовому боці (аверсі) розміщували королівську монограму, на зворотному (реверсі) - зображення хреста, навколо якого була назва місця карбування монет.

У X ст. перші монети були викарбувані в Англії, Київській Русі, Німеччині, Франції.

На межі XV-XVI ст. у Європі розширилися масштаби торговельної діяльності. Розпочався період Великих географічних відкриттів. У Європу потрапила велика кількість дорогоцінних металів. Виникла необхідність запровадження нової грошової одиниці. Від 1518 р. нею став талер (29 г срібла і 3,49 г золота). Від 1524 р. талер перебував в обігу у всій Європі й став основою багатьох національних грошових одиниць. Побутував він тоді і в Україні. Значному поширенню міжнародних грошових одиниць того часу сприяло також створення у 1514 р. знаменитим Леонардо да Вінчі верстата для карбування грошей.

Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальна ціна яких відповідала їхній номінальній вартості. Вважалося, що випуск монет, номінальна вартість яких більша, ніж їхня реальна ціна, є обманом населення. За цих умов грошова одиниця встановлювалась на основі ваги монети. Наприклад, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (англ. sterling - повноцінний). Мірою маси визначалась і києво-руська гривня - срібний злиток масою у півфунта.

Наступним етапом еволюції грошей став випуск паперових грошей - банкнот,або банківських білетів різних номіналів, які можна було обміняти на певну кількість золота. Банкноти легші за золото, тому їх зручніше було використовувати для здійснення ділових операцій. З часом
металеві гроші поступово витіснилися паперовими. У сучасних розвинених країнах монети становлять 2-10 % національних грошей в обігу.

Вперше в обігу паперові гроші з’явилися в Китаї ще у 812 р. до н.е. А у країнах Заходу перші паперові гроші були випущені 1661 р. у Стокгольмі (Швеція). Спочатку найпоширенішими були банкноти. Вони виписувалися банкіром і означали, що його власникові банк зобов’язаний виплатити вказану на ньому грошову суму у будь-який момент. Згодом у країнах виникають центральні банки, з виключним правом випуску банкнот, тобто емісією грошей, забезпечених реальними цінностями. При цьому надійність банкнот гарантувалась вільним обміном на золото.

Емісія грошей- це випуск державою в обіг певної кількості грошових знаків. Кількість грошей, яка обертається в національній економіці на певний момент часу, називається пропозицією грошей.

Згідно із законодавством, кількість грошей регулює держава. Держава володіє монополією на емісію грошей.

Паперові гроші- неповноцінні гроші, які замінюють повноцінні (з дорогоцінних металів). Спочатку паперові гроші обмінювалися на золото, а їх випуск був пов'язаний із величиною золотого запасу держави, але вже на початку XX ст. більшість країн світу припиняє їх обмін на золото.

Зовсім недавно, у тому числі в нашій країні, почали функціонувати такі гроші, як пластикові картки та електронні гроші. За допомогою коду власник картки може отримати певну суму грошей не тільки в самому банку, а й у спеціальних автоматах.

Електронні гроші- ті, що проходять через електронний зв’язок між банком та його клієнтами і фіксуються на банківських рахунках у безготівковій формі.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...