ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Утворена 15 жовтня 1932 р. Чернігівщина належить до історичного регіону Північного Лівобережжя чи Гетьманщини, який у давнину ще називався Сіверщиною.

На державному обліку в області перебуває 239 пам’яток архітектури та містобудування (з них — 171 національного значення), 2316 пам’яток археології (з них — 31 національного значення), 2279 пам’яток історії (з них — 8 національного значення), 127 пам’яток монументального мистецтва (з них — 1 національного значення). 14 міст і селищ міського типу включені до Списку історичних населених місць України. Це Батурин, Борзна, Ічня, Козелець, Короп, Любеч, Ніжин, Новгород-Сіверський, Остер, Прилуки, Седнів, Сосниця, Срібне, Чернігів.

БАТУРИН

Розташований на р. Сейм. Перша згадка про нього належить до 1625 р., коли після захоплення Чернігово-Сіверщини Польща побудувала тут фортецю. Після Переяславської ради 1654 р. Батурин перейшов під владу Росії. З другої половини XVIІ ст. до 1708 р. місто було столицею Гетьманщини. У 1669—1708 рр. і 1750—1764 рр. воно було резиденцією гетьманів Лівобережної України: Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи, а також останнього гетьмана України К. Розумовського. У 1708 р. за наказом Петра І російські війська під командуванням О. Меншикова зруйнували Батурин. У 1760 р. за указом Єлизавети Петрівни місто стало володінням гетьмана К.Розумовського.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК „ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ”

Чернігівська область,

смт Батурин, вул. Гетьманська , 70.

тел.: (804635) 48437

Створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 р. за № 445 на базі нерухомих пам’яток історії та культури міста Батурина, яке з другої половини XVII ст. до 1708 р. було столицею Гетьманщини. Територія охоронної зони заповідника складає 57 га.

До складу заповідника увійшло тридцять дев’ять унікальних пам’яток історії, архітектури та містобудування, археології та природи доби Гетьманщини.

Археологічні розкопки, які проводяться на території заповідника з 1995 р., довели, що Батурин — місто з тисячолітньою історією, а культурний шар доби Гетьманщини за ступенем насиченості та інформативності не має собі рівних в Україні.

У Батурині зберігся палац останнього гетьмана України К.Розумовського 1802 р. (архітектор Ч. Камерон) та Воскресенська церква-усипальниця К. Розумовського 1803 р. На околиці Батурина збереглися рештки земляних валів замку І. Мазепи.

У складі заповідника діє історико-краєзнавчий музей, який міститься в будинку поч. XVIII ст, що належав Генеральному судді В. Кочубею.

Фондова колекція заповідника налічує 15 тис. музейних предметів. Унікальними є археологічна, нумізматична колекції, збірки творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, експонати козацької доби.

З 1997 р. заповідник щорічно організовує Батуринські читання, які збирають науковців та музейних працівників з усіх регіонів України та закордоння.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1123 від 17.08.2002 р. затверджено Комплексну програму збереження пам’яток Державного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурин.

КАЧАНІВКА

В 1770 р. село Качанівка придбав генерал-губернатор П.О. Рум’янцев-Задунайський, який започаткував тут будівництво садово-палацового комплексу. В кінці 70-х років ХVІІІ ст. в садибі було збудовано палац за проектом К. Бланка, 1777 р. сплановано і закладено Качанівський парк. Другий будівельний період розпочинається у 1808—1824 рр. за нових власників Г. Почеки і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом — Тарновської). 1824 р. маєток переходить у володіння родини Тарновських.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК „КАЧАНІВКА”

Чернігівська область,

Ічнянський район, с. Качанівка.

тел.: (804633) 24115, 24125, 24121.

Створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 24.11.1981 р. за № 584 на базі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва XVIII—XIX ст. та палацового комплексу садиби меценатів Тарновських XVIII—XIX ст. Указом Президента України від 27.02.2001р. заповіднику надано статус національного з подальшим його найменуванням “Національний історико-культурний заповідник “Качанівка”.

Заповідник являє собою палацово-парковий ансамбль, що об’єднує пам’ятку садово-паркового мистецтва — Качанівський парк, спланований і закладений ще у 1777 p., та маєток, який (з пізнішими розбудовами) зберігся до сьогодення. На території заповідника також розташовані Георгіївська церква та службові господарські приміщення.

Садиба була заснована відомим російським полководцем, графом П.О. Рум’янцевим-Задунайським (1725—1796 рр.) як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії. За проектом російського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосцепанов вибудував розкішний палац у романтичному стилі і спланував при ньому регулярний парк. Після вступу 1824 р. у володіння Качанівкою поміщиків-меценатів Тарновських починається найбільш цікавий період в історії садиби, що продовжувався більше 70-ти років і приніс славу цьому чарівному куточку малоросійського краю як своєрідному культурно-мистецькому осередку, який приваблював кращих представників творчої інтелігенції.

Площа заповідника 552 га, у тому числі 100 га займають водоймища та ставки. Кількість предметів музейного фонду складає 3,9 тис. одиниць зберігання. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича». Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві, створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету відродження палацово-паркового ансамблю і перетворення його на міжнародний культурний центр.

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ

Місто розташоване на правому березі р. Десни, за 177 км від Чернігова. Новгород-Сіверський виник на місці давнього поселення східнослов’янського племені сіверян VІІІ—ІХ ст. Новгород-Сіверський був значною фортецею, збудованою для захисту від кочовиків. Перша письмова згадка — в 1096 р. У 1098 р. місто стало центром Сіверського князівства. Тут володарювали князі з династії Ольговичів і Давидовичів. У 1240 р. татари захопили місто. В 1356 р. Новгород-Сіверський підпав під владу Литовського князівства. Після російсько-литовської війни 1500—1503 рр. місто увійшло до складу Російської держави. За Деулінським перемир’ям 1618 р. воно відійшло під владу Польщі. 1634 р. стало центром повіту Чернігівського воєводства. З 1649 р. Новгород-Сіверський стає сотенним містом Ніжинського, а з 1663 р. — Стародубського полку. На початок ХVІІІ ст. він був добре укріпленою фортецею. З 1797 р. Новгород-Сіверський став повітовим містом Малоросійської, з 1802 р. — Чернігівської губернії.

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК „СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ”

Чернігівська область,

М. Новгород-Сіверський, вул. Пушкіна, 1.

тел.: (804658) 21139

Створений на базі краєзнавчого музею та філіалу Чернігівського історико-архітектурного заповідника згідно з Рішенням Чернігівського облвиконкому від 27.08.1990 р. за № 220. Він став першим і єдиним державним музеєм, який займається вивченням та популяризацією “Слова о полку Ігоревім” — шедевра давньоруської літератури.

Загальна площа історико-культурного музею-заповідника — 4,5 га. Основу комплексу пам’яток заповідника складає архітектурно-містобудівний ансамбль Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, заснованого в XI — поч. XII ст. З архітектурно-містобудівних споруд того часу зберігся фундамент головного мурованого Спаського собору, зведеного в кін. XII — на поч. XIII ст., та залишки стін Княжого терему кін. XII — поч. XIII ст.

Музею-заповіднику передано усі 12 пам’яток архітектури та містобудування міста, серед яких — Успенський собор 1671 р., Миколаївська церква 1760 р., Тріумфальна арка XVIII ст., торгові ряди та склади кінця XVIII ст.

На території музею-заповідника діє постійна виставка, присвячена “Слову о полку Ігоревім” та історії монастиря. Краєзнавчий відділ музею знайомить з історією міста, археологією, фауною та флорою Сіверського краю. До 1000-літнього ювілею Новгорода-Сіверського встановлено бронзові пам’ятники героям “Слова о полку Ігоревім”.

Кількість фондових одиниць зберігання складає 39027 предметів.

ЧЕРНІГІВ

Місто розташоване на правому березі р. Десни, за 150 км від Києва. Чернігів виник у VІІІ ст. як місто слов’янського племені сіверян. В кінці IX ст. Чернігів увійшов до складу Київської Русі. Місто вперше згадується в Лаврентіївському літописі та в “Повісті минулих літ” у 907 р. В 1024 р. Чернігів захопив син Володимира Святославовича —

Мстислав. Згодом місто перейшло до його брата Ярослава Мудрого. У 1054 р. Ярослав розподілив свої володіння, віддав Чернігів своєму сину Святославу. В 1073 р. князем стає Всеволод, з 1078 р. — Володимир Мономах. Після Любецького з‘їзду місто визнано за Святославовичами. В 1239 р. Чернігів був зруйнований татаро-монголами. У XIV ст. місто захоплене Литовським князівством. В той час у місті збудовано фортецю. 1503 р. Чернігів став прикордонним містом Московської держави. Для оборони від татар за наказом царя Василя Івановича 1531 р. тут було збудовано замок. З 1618 р. за Деулінською угодою Чернігів знаходився під владою Польщі. 1623 р. місту надано Магдебурзьке право. Найбільший розквіт міста припадає на ХІІ— ХІІІ ст. та ХVІІ—ХVІІІ ст. На початку XVІІ ст. Лжедмитрій І захопив Чернігів. За Поляновським миром, 1634 р. він перейшов до Польщі. З 1635 р. Чернігів входив до складу Чернігівського воєводства, 1648 р.— полку, 1782 р. — намісництва, 1802 р. — губернії.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАПОВІДНИК „ЧЕРНІГІВ СТАРОДАВНІЙ”

Чернігівська область,

м. Чернігів, вул. Преображенська, 1.

тел.: (804622) 70145

Створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.06.1978 р. за № 344. Указом Президента України від 29.12.1998 р. за № 1392/98 заповіднику надано статус національного. До комплексу Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” входять споруди, що розташовані на території Валу, Болдіних гір, “Третяка” та “окольного граду”.

Загальна площа заповідника — 26,38 га. Площа охоронних зон — 81,0 га. До складу заповідника входять пам’ятки архітектури та містобудування національного значення: Спасо-Преображенський собор XI ст., Борисоглібський собор XII ст., колегіум XVII — XVIII ст., будинок полкової канцелярії XVII ст., будинок губернатора XIX ст., будинок архієпископа XVIII ст., церква святої Параскеви П’ятниці XII ст.

На території заповідника розміщується курганний комплекс — один з найбільших некрополів IX — XI ст., що складається з 6 курганних груп. Досліджувався в 1872 р. і в 1908 р. Д.Д. Самоквасовим, а у 1965 р. — С.С. Ширинським. Загалом, комплекс налічував близько 230 курганів, найбільші серед яких Гульбище та Безіменний.

Поруч з будівлями Троїцько-Іллінського монастиря знаходиться цвинтар, де поховані український письменник М.М. Коцюбинський, український етнограф і фольклорист О.В. Маркович, український поет і педагог М.А. Вербицький та ін.

До 40-річчя перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. на найвищому пагорбі Болдіних гір відкрито меморіал Слави.

У складі Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” діють музеї: Борисоглібський собор, пам’ятка архітектури та містобудування XII ст.; Іллінська церква, пам’ятка архітектури та містобудування кін. XI — XII ст.; Антонієві печери, пам’ятка підземної архітектури XI — XVIII ст. Музейний фонд заповідника нараховує 98938 одиниць зберігання.