Главная Обратная связь

Дисциплины:






Див. зразок виконання завдання



2. Законспектувати з енциклопедії «Українська мова» статті «Субстантивація»,

«Ад’єктивація», «Нумералізація», «Прономіналізація», «Адвербіалізація», «Вербалізація»,

«Інтер’єктивація».

3. Визначити частину мови виділених слів і їх первинну частиномовну приналежність.

Ситий голодного не розуміє (Прислів’я). І вовки ситі, і кози цілі (Прислів’я). Тьма хрущів летить... гудить... Радісне се їх гудіння (У. Кравченко). Історія відродження й визволення українського народу ще ховає в собі багато труднощів, загроз і боротьби (В. Винниченко). Як багато чого треба вчитися і як багато думати і знати (О. Довженко). Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. Коцюбинський). Налякані незнайомими звуками, діти зірвалися з місця. Навчай іншихсам навчишся (Прислів’я). Вибирай жінку на цілий вік (Нар. творчість). Тут дихати не можна, а ви хи-хи, ха-ха (О. Довженко). Ой лишенько, як страшно. Ха...ха...ха (Л. Українка). Тисячоголосе «ура» прокотилося берегом (О. Гончар).

А на столі, матінко моя! Одного тільки пташиного молока не було (О. Ковінька). Матінко моя, зоре вікова..(З пісні).

4. Підготуватися до написання диктанту, зробити переклад прізвищ українською (див.

самостійну роботу № 3).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Граматика ‒ наука, що вивчає граматичну будову мови, тобто систему правил, які функціонують об’єктивно і визначають закономірності словозміни та поєднання слів у словосполучення й речення. Вона пов’язана з іншими розділами мовознавства, перш за все – з лексикологією та фонетикою (цей зв’язок слід встановити). Граматика складається з двох розділів: морфології та синтаксису. Морфологія вивчає граматичну природу й будову слова, а також граматичні класи слів – частини мови. Основними поняттями морфології є граматичне значення (ГЗ), граматична форма (ГФ), граматична категорія (ГК), частина мови.

ГЗ – це абстрактне значення мовної одиниці, яке визначає її приналежність до певної частини мови. Воно виражає відношення між фактами дійсності за допомогою формальних засобів, характерних для всього граматичного класу слів або словоформ. ГЗ тісно пов’язане з лексичним, але воно має й ряд відмінностей (їх необхідно згадати). ГЗ в українській мові виражаються різними способами, основним з яких є синтетичний (його засоби – це флексія, афікси, чергування звуків, наголос). ГЗ може виражатися аналітичним способом, який теж має різні засоби: частки, прийменники, допоміжні слова. Окрім того, ГЗ виражається синтаксичним способом (сполучуваність слів, порядок слів у реченні) та суплетивними основами (різними кореневими морфемами).

Сукупність ГЗ і способів їх вираження становить ГФ, яка може бути синтетичною (простою) й аналітичною (складеною). ГК (сукупність співвідносних, але протиставлених ГЗ, що виражаються в певних ГФ) поділяються на словозмінні, що протиставляють словоформи однієї лексеми (наприклад, відмінок) та класифікаційні, що протиставляють різні лексеми (рід у іменників).



Частини мови (лексико-граматичні розряди слів) виділяються на основі спільного категоріального значення, однакових морфологічних категорій та синтаксичних функцій. Тому у визначенні будь-якої частини мови обов’язково вказуються ці ознаки. Усі частини мови поділяються на самостійні та службові (частки), окремо стоять модальні слова й вигуки. Необхідно звернути увагу на ознаки, за якими протиставляються самостійні (повнозначні) та несамостійні (неповнозначні) частини мови.

Системі частин мови притаманні перехідні явища як в діахронному, так і синхронному аспекті. Вони сприяють збагаченню мови, оскільки за допомогою переходу слів з однієї частини мови в іншу утворюються нові слова. Найбільш поширеними серед перехідних явищ є: субстантивація (перехід слів в іменники), ад’єктивація (перехід слів у прикметники), нумералізація (перехід слів у числівники), прономіналізація (перехід у займенинки), адвербіалізація (перехід у прислівники), вербалізація (перехід у дієслова), інтер’єктивація (перехід у вигуки).

Конспектуючи статті з енциклопедії, необхідно: дати визначення кожного процесу; зазначити, слова яких частин мови найчастіше переходять до того чи іншого лексико-граматичного розряду; навести приклади. Зверніть увагу на перехід слів з однієї частини мови в іншу не тільки в сучасній українській мові, але й протягом її історії. Подумайте, як перехід слів до іншого розряду впливає на їх загальнокатегоріальне значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції.

Студенти повинні знати: визначення граматики, морфології, синтаксису, граматичного значення, граматичної форми, граматичної категорії, частини мови; способи та засоби вираження ГЗ; види морфологічних форм та граматичних категорій; критерії виділення частин мови та їх класифікацію; найбільш поширені перехідні явища в системі частин мови.

Студенти повинні вміти: розрізняти лексичне і граматичне значення слова; визначати граматичне значення слова, способи і засоби його вираження; розрізняти види граматичних форм і граматичних категорій; відносити слова до певної частини мови, враховуючи явища переходу з однієї частини мови в іншу.

 

Зразки виконання завдань

 

1. В німозвуччі сонцезоро сльозоросить кривозем.

В (німозвуччі) – іменник, середній рід, однина, М.в. (засоби вираження ГЗ – закінчення -І та прийменник В).

Сонцезоро – прислівник.

Сльозоросить – дієслово, дійсний спосіб, теперішній час, 3 особа однини (засіб вираження ГЗ – закінчення -ИТЬ).

Кривозем – іменник, чоловічий рід, однина, Н.В. (засіб вираження ГЗ – нульове закінчення).

3. Він був сьогодні черговим по гімназії (Ю. Смолич) – іменник ← прикметник.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке граматика? З яких розділів вона складається?

2. Яка роль граматики в позначенні явищ навколишньої дійсності?

3. Дайте визначення морфології і синтаксису.

4. Яке значення слова називається граматичним, яке – лексичним?

5. Як пов’язані лексичне і граматичне значення? Продемонструйте на конкретних

прикладах цей зв’язок.

6. Назвіть основні відмінності граматичного значення від лексичного.

7. Яку роль виконують граматичні значення під час побудови речень?

8. Назвіть основні способи вираження граматичного значення в українській мові.

9. Яка різниця між синтетичним й аналітичним способами вираження граматичних

значень?

10. Назвіть синтетичні засоби вираження граматичного значення, наведіть приклади.

11. Назвіть аналітичні засоби вираження граматичного значення, наведіть приклади.

12. Які засоби належать до синтаксичного способу вираження граматичного значення?

13. У чому полягає суплетивізм і редуплікація граматичних форм як спосіб вираження

граматичного значення?

14. Як співвідносяться поняття «граматичне значення», «граматична форма» і «граматична

категорія»?

15. Які існують різновиди граматичних форм і граматичних категорій?

16. Яке місце займає українська мова в типологічній (морфологічній) класифікації?

17. Схарактеризуйте принципи класифікації частин мови, дайте визначення поняття

«частина мови».

18. За якими ознаками частини мови поділяються на самостійні та службові?

19. Розкажіть про найпоширеніші переходи у системі частин мови.

20. Які зміни відбуваються зі словами внаслідок переходу їх з однієї частини мови в іншу?

Доведіть на конкретних прикладах.

21. Який спосіб словотвору пов’язаний з переходом слів з однієї частини мови в іншу?

22. Сформулюйте критерії розмежування омонімічних явищ у системі частин мови.

 

 

Практичне заняття № 12-13

 

Тема: ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ.

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

План

1. Іменник. Лексико-граматичні розряди та граматичні категорії іменника.

2. Прикметник як частина мови.

3. Числівник як частина мови.

4. Особливості займенника як частини мови.

5. Відмінювання іменних частин мови.

 

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 2001. – С. 201-265.

2. Плющ М.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – К., 2010.

– С. 91-241.

3. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 114-169.

4. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. –

С. 135-204.

5. Волох О.Т., Чемерисов М.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1976. –

С. 116-184.

6. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – К., 2002. – С. 285-360.

7. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С. 375-432.

8. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 170-195.

9. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К., 2004. – С. 33-156.

б) додаткова:

1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис . – К., 2010. – С. 56-113.

2. Івченко М.П.Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 204-298.

3. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 299-369.

4. Сучасна українська мова: В 5 кн. – Кн. 2. Морфологія / Ред. І.К.Білодід. – К., 1969. –

С. 32-295.

5 . Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

– С. 7-110, 115-118, 121-146, 151-217.

6. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1972. – С. 204-307.

7. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.

Морфологія. – К., 1993. – С. 16-157.

8. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові. – К., 1974.

9. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. – К., 1974.

10. Арполенко Г.П., Городенська К.Г., Щербатюк Г.Х. Числівник української мови. –

К., 1980.

11. Ожоган В. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови. –

К.,1997.

12. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К., 1988. –

С. 5-76, 162-176.

13. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 71, 75-84, 94-97, 99-104, 110, 112, 113, 118-123, 125, 129-131.

14. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 173-174, 201-202, 488-490, 727-728.

в)словники:

1. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2001.

2. Орфографічний словник української мови / Укл. Головащук С.І., Пещак М.М.,

Русанівський В.М., Тараненко О.О. – К., 1994.

3. Словник труднощів української мови / Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін. – К.,1989.

 

ЗАВДАННЯ

1. Поставити подані іменники у формі родового відмінка однини. За потреби звертатися

до словників (орфографічного, тлумачного, труднощів української мови).

Гурт, берег, вальс, Дунай, полк, урок, термін, твір, овес, лист, звук, метр,

відмінок, договір, рік, Роман, телефон.

2. З поданими прикметниками скласти словосполучення або речення, у яких би ці

прикметники набирали значень іншого розряду.

Сталевий, вовчий, золотий, малиновий, крилатий, материнський.

3. Записати цифри словами.

До 279 додати 63; від 1464 відняти 128; скласти 879 342 з 28 764 314; сума чисел

дорівнює 608; визначити добуток від множення 341 на 30; скільки разів 8 міститься в

56?; скільки разів 39 міститься в 663?

4. Закінчити укладання таблиці: заповнити колонки займенниками відповідних розрядів і

визначити, як змінюються (чи не змінюються) займенники кожного розряду.

№   Розряд   Приклади Змінюються
відмінок число рід
  1.   Особові   я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони   змінюються   змінюються   мають (він, вона, воно)
2.          

 

5. Переписати схеми та зразки морфологічного аналізу іменних частин мови.

6. Підготуватися до контрольної роботи за темами четвертого модуля.

Див. зразки виконання завдань.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Опрацьовуючи питання про іменник як частину мови, зверніть увагу на те, що він об’єднує спільні за категоріальним значенням предметності, але семантично різні слова: назви конкретних предметів, істот, узагальнених властивостей і ознак, станів тощо. Іменники залежно від значення та граматичних особливостей поділяються на лексико-граматичні розряди: конкретні та абстрактні, власні й загальні, деякі з них можуть належати до збірних, одиничних або речовинних. Запам’ятайте, що одиничні іменники (сингулятиви) називають предмет, виділений із ряду однорідних (капустина, цибулина, сніжинка). Їхньою ознакою є наявність суфікса -ИН- , а інколи ще й суфікса -К-, що підсилює значення одиничності. Не змішуйте понять «одиничний іменник» та «іменник у формі однини».

Іменникам властиві ГК істот/неістот, роду, числа й відмінка. Категорія істоти/неістоти а)перш за все виділяється за граматичним виявом у відмінкових формах називного, родового та знахідного відмінків; б) не завжди співпадає з поняттям «живе/неживе».

Рід належить до класифікаційних категорій іменника, його не мають тільки ті слова, що вживаються у множині. Значення чоловічого, жіночого та середнього роду виражається переважно закінченнями (згадайте якими). Рід невідмінюваних іменників та абревіатур визначається за певними правилами (їх слід сформулювати). Іменники спільного роду, позначаючи людей залежно від їхньої статі, набувають значення чоловічого або жіночого роду (круглий сирота – кругла сирота).

Число іменника – це словозмінна категорія, що реалізується у ГЗ однини та множини. Деякі іменники не змінюються за числами, а мають тільки форму однини чи форму множини.

Відмінок іменника теж є словозмінною категорією. Сукупність відмінкових форм іменника становить його парадигму. Творення цих граматичних форм залежить від відміни іменника. Поділ іменників на відміни залежить від родової приналежності слів та їх закінчень, а визначення групи для I і II відмін – від того, які голосні під час відмінювання з’являються в них після основи. Однак, не всі іменники розподіляються між чотирма традиційними відмінами. Іменники pluralia tantum та прикметникового походження змінюються за особливими правилами. Розглядаючи особливості відмінювання іменників, слід звернути увагу на: чергування звуків при словозміні; варіантні закінчення відмінків чоловічого роду II відміни; подовження приголосних при відмінюванні іменників IV відміни; відмінювання власних іменників.

Виконуючи першу вправу, ураховуйте, що іменники другої відміни можуть мати в деяких відмінках (в тому числі й у родовому) варіантні закінчення.

Прикметники також мають ГК роду, числа й відмінка, але ці категорії словозмінні й несамостійні, оскільки залежать від відповідних категорій іменника. Усі прикметники поділяються на три групи (в залежності від граматичних особливостей і характеру ознаки, що ними передається): якісні, відносні та присвійні. Межа між ними не є постійною, оскільки прикметники можуть уживатися в переносному значенні й переходити до іншого розряду (див. другу вправу). Слід також звернути увагу: 1. на особливості утворення простих та складених форм ступенів порівняння якісних прикметників; 2. на форми прикметників (повні: стягнені та нестягнені, короткі) і особливості їх вживання; 3. на відмінювання прикметників у залежності від групи (твердої, м’якої, мішаної) та на існування незмінюваних прикметників.

Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні (власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні) та порядкові, за будовою – на прості, складні та складені. Кожен розряд характеризується певним набором ГК і особливостями відмінювання. Кількісні числівники об’єднуються за особливостями відмінювання у групи: 1) числівник один; 2) два, три, чотири, кілька, багато і всі збірні; 3) від п’яти до вісімдесяти (крім сорока), кільканадцять, кількадесят; 4) сорок, дев’яносто, сто;

5) складні числівники від двохсот до дев’ятисот, кількасот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) порядкові; 8) дробові; 9) складені. Необхідно бути уважним при творенні відмінкових форм складних числівників на позначення десятків (відмінюється тільки друга частина) і сотень (відмінюються обидві частини). Зверніть також увагу на наголос у формах числівників.

Виконуючи домашню вправу № 3, спочатку необхідно добре опрацювати правила відмінювання числівників різних розрядів і визначити їх відмінок у реченні.

ГК і відмінювання займенників також залежать від їх приналежності до певного розряду: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, заперечні, неозначені. Укладаючи таблицю, відзначте ці особливості. Незабувайте проспецифічний частиномовний статус займенників та їх класифікацію за співвідношенням з іншими частинами мови (іменникові: я, він, хто; прикметникові: мій, який, нікотрий, кожний; числівникові: скільки, стільки, скільки-небудь).

Студенти повинні знати: визначення іменника, прикметника, числівника, займенника; семантику, морфологічні ознаки, синтаксичні функції іменних частин мови; специфіку їхніх лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій; особливості словозміни іменників, прикметників, числівників, займенників; послідовність морфологічного розбору їх.

Студенти повинні вміти: утворювати граматичні форми іменних частин мови; розрізняти лексико-граматичні розряди іменника, прикметника, числівника, займенника; характеризувати граматичні категорії іменних частин мови; вживати нормативні граматичні форми, що виявляють відповідні граматичні категорії цих частин мови; виконувати морфологічний розбір іменних частин мови.

 

Зразки виконання завдань

1. Звіт – звіту;листопад – листопада («місяць»), листопаду («падання листя»); міст – моста

і мосту.

2.Травневі дні (відносний) – травневий настрій (якісний).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яка частина мови називається іменником?

2. У чому полягає лексичне значення іменників? Чи тотожні поняття «предмет» і

«предметність»?

3. Чому слова зі спільною семантикою належать до різних частин мови (п’ятірка – п’ять,

розум – розумний, хода – ходити)?

4. У чому полягають лексичні та граматичні особливості іменників конкретних/

абстрактних, власних/загальних, предметних/речовинних, збірних/одиничних.

5. Які іменники належать до назв істот, а які є назвами неістот? Чи завжди збігається

поняття живого/неживого у навколишньому світі та граматиці?

6. Як визначається родова приналежність відмінюваних і невідмінюваних іменників? Чи

всі іменники мають ГК роду?

7. Що виражає категорія числа іменників? Які форми граматичного числа мають іменники?

8. Схарактеризуйте іменники, що вживаються тільки в однині та тільки у множині.

9. Для чого слугує категорія відмінка іменників?

10. Назвіть відмінки та питання, на які відповідає кожен з них. Який відмінок не відповідає

на жодне питання?

11. Назвіть основні критерії поділу іменників на відміни.

12. Яка частина мови називається прикметником?

13. Розкажіть про особливості граматичних категорій прикметника.

14. Назвіть лексико-граматичні особливості якісних, відносних і присвійних

прикметників.

15. Як утворюються ступені порівняння якісних прикметників?

16. Які форми властиві прикметникам? Схарактеризуйте особливості їх вживання.

17. На які групи поділяються прикметники при відмінюванні?

18. Сформулюйте визначення числівника як частини мови і схарактеризуйте особливості

його морфологічних ознак.

19. На які розряди поділяються числівники за значенням?

20. Коли вживання збірних числівників обов’язкове чи бажане?

21. Назвіть основні розряди числівників за структурою.

22. Схарактеризуйте особливості словозмінної системи числівників.

23. Дайте визначення займенника як частини мови. У чому полягає специфіка займенника

порівняно з іншими частинами мови?

24. З якими частинами мови співвідноситься займенник?

25. Назвіть розряди займенників за значенням.

26. Які основні особливості відмінювання займенників?

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІМЕННИКА

 

1. Частина мови. Поч. форма – Н.в., одн.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) власний чи загальний;

2) істота чи неістота;

3) конкретний чи абстрактний;

4) речовинний, збірний чи одиничний;

5) рід (чоловічий, жіночий чи середній; для іменників pluralia tantum вказати,

що вони не мають роду);

6) відміна, варіант.

б) змінні:

1) відмінок;

2) число (одн., множ., singularia tantum, pluralia tantum).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

 

Сільський учитель – син свого народу – своє життя народу присвятив (В. Олефіренко).

УЧИТЕЛЬ - імен., поч. ф. – учитель, загальн., істота, конкр., чол.р., 2 відм., м’який

варіант, Н.в., одн., підмет.

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИКМЕТНИКА

 

1. Частина мови, до якого слова відноситься. Поч. форма – Н.в., одн., чол. р.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).

б) змінні:

1) у якісних

а) ступінь порівняння, його форма (проста/складена);

б) форма (коротка /повна: стягнена чи нестягнена).

2) у всіх прикметників

а) група відмінювання;

б) відмінок;

в) число;

г) рід.

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

 

Найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (В. Симоненко).

НАЙЧИСТІША ( душа ) – прикм., поч.ф. – чистий, якісн., найвищий ст., проста форма,

повний, стягнений, тв. група, Н.в., одн., жін.р., означення.

НЕЗРАДЛИВА ( душа ) – прикм., поч.ф. – незрадливий, відносн., тв. група, Н.в., одн.,

жін.р., присудок.

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЧИСЛІВНИКА

 

1. Частина мови. Поч. форма – Н.в.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (кількісний: власне кількісний, дробовий, збірний,

неозначено-кількісний; порядковий);

2) розряд за структурою (простий, складний чи складений).

б) змінні:

1) відмінок;

2) число (якщо є);

3) рід (якщо є).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

Двадцять сурмачів заграли на сурмах (Н. Рибак).

ДВАДЦЯТЬ (сурмачів) – числ., поч.ф. – двадцять, кільк., власне кільк., складн., Н.в.,

підмет.

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАЙМЕННИКА

 

1. Частина мови. Поч. форма – Н.в.

2. Морфологічні ознаки:

а) постійні:

1) розряд за значенням (для особових вказати особу, число, рід);

2) співвіднесеність з іншими частинами мови: іменником, прикметником,

числівником .

б) змінні:

1) відмінок;

2) число (якщо є);

3) рід (якщо є).

3. Синтаксична функція.

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

 

Що посієш, те й пожнеш (Присл.).

ЩО – займен., поч. ф. – що, співвідн. з іменником, відносний, З.в., додаток.

ТЕ – займен., поч.ф. – той, співвідн. з прикметником, вказівний, З.в., одн., середн.р.,

додаток.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...